16-24 вересня в Ужгороді пройшла артрезиденція «ЄС — Україна: стійкий взаємозв’язок, єдина спадщина, спільне майбутнє», у якій взяли участь 20 митців з України, Німеччини, Бельгії, Румунії, Латвії та Литви. Під час резиденції вони створили мистецькі проєкти, які 22 вересня презентували на виставці в артпросторі «Ліс».
Мистецький діалог про спільні цінності України та ЄС
Артрезиденція — фінальна частина проєкту культурного обміну, організованого за підтримки Євросоюзу. У його межах митці з України та ЄС відвідали Київ, Львів, Берлін і Потсдам та взяли участь у мистецьких подіях та обговореннях, що стосуються культурної дипломатії. Створені ними під час артрезиденції роботи вчергове підкреслили — ЄС та Україна мають спільну спадщину та спільне майбутнє.
Україна належала до європейського культурного простору багато століть. Українські митці творили в контекстах і тенденціях Заходу та досягали успіху за кордоном. «Залізна стіна» СРСР обмежила цей взаємообмін, однак після здобуття незалежності Україна отримала змогу повернутися у звичне середовище.
«Задумуючи артрезиденцію, ми хотіли, щоб учасники поділилися своїм баченням культурних зв’язків України з країнами ЄС. Але коли ми побачили фінальні роботи, вкотре переконалися, що основні людські цінності, які ми також називаємо європейськими цінностями, є універсальними для всіх — незалежно від того, народилася людина у Харкові, Брюсселі, Сумах, Берліні чи Вільнюсі», — каже радниця з питань преси та інформації Представництва ЄС в Україні Вікторія Давидова.
Про сам проєкт, роботу з митцями та рух українського мистецтва на захід розповіли кураторка артрезиденції Тетяна Домненко, модераторка Анна Верещака та мисткиня Олена Куліш.
Читайте також: В Україні оголосили грант на культурні проєкти: хто може взяти учась та які умови
Занурення в контексти й творчі обʼєднання
Протягом семи днів митці співпрацювали, навчалися одне в одного та обмінювалися досвідом. А проведення артрезиденції в Україні допомогло учасникам з Євросоюзу глибше зануритися в місцеві контексти.
«Митці з країн ЄС дуже цікавляться тим, що відбувається в Україні, і деякі речі для них досі незрозумілі. Під час артрезиденції ми мали змогу говорити з ними, пояснювати щось — наприклад, тему радянського мистецтва. Митцям поза контекстом складно зрозуміти, чому для України це таке болюче питання, а тут ми могли пояснити їм напряму», — розповідає мисткиня Олена Куліш.
В Ужгороді учасники не лише працювали над індивідуальними роботами, а й брали участь у проєктах колег.
«Не памʼятаю, хто перший обʼєднався з іншими митцями для роботи, але після цього всі учасники почали співпрацювати. Це навіть не було умовою проєкту — колаборації з’являлися самі собою», — розповідає кураторка артрезиденції Тетяна Домненко.
Наприклад, у проєкті Олени Куліш «Мій дім, твій дім» взяли участь одразу семеро митців: Дідьє Шьорен, Артур Де Корт, Олександра Клод, Юлія Берковіца, Вікторія Телетьєн, Вікторія Тарабан та Валентина Романова. У своїх колажах мисткиня використала їхні зображення та роздуми про дім.
«Я хотіла показати, що дім — це те, що має для нас значення. Неважливо, звідки ми, чи маємо фізично цей дім, чи ми подорожуємо. Але цінність дому для нас є спільною», — підсумовує авторка. Цей проєкт також підкреслює бачення Європи як своєрідного дому, де разом ми будуємо спільне майбутнє.
Поєднання сенсів, підходів і практик
Попри належність до спільного європейського простору, в ідеях та підходах митців з України і ЄС є відмінності, що й показала артрезиденція.
«У країнах ЄС митці дуже вільні. Вони звикли, що немає кордонів, і для них це норма, тому вони хочуть, щоб так було скрізь. А нам нинішні умови й минуле іноді диктують інші правила. І під час артрезиденції ми мали змогу донести, що також хочемо бути вільними, але й прагнемо зберегти своє», — пояснює Олена Куліш.
Під час проєкту митці працювали в одній майстерні, ділилися знаннями й мережувалися.
«Думаю, митці з ЄС свідомо чи несвідомо надихнули українських учасників бути відкритішими. Деякі із них мають свої галереї та пропонували українцям виставляти свої роботи там. Або ділилися можливостями для митців в інших країнах. Це про те, щоб розвивати звʼязки, робити своє мистецтво видимим не лише в Україні, а й за її межами», — додає Тетяна Домненко.
Як Україні зміцнювати позиції на культурній мапі Європи
«Українське мистецтво має свої особливості. Так, ми більш закриті та, можливо, небагатослівні, ніж митці з ЄС. Але це особливість нашої школи», — коментує модераторка артрезиденції Анна Верещака.
За останні 2,5 роки український контекст став привертати більше уваги в країнах ЄС — не в останню чергу завдяки митцям, які виїхали за кордон через війну. Вони несуть українські досвіди та перспективу в загальноєвропейський культурний простір, однак працювати ще є над чим.
«Нам потрібно ставати глибшими. Концептуальне мистецтво передбачає масив сенсів, який виражений так, що може зрозуміти й дитина. У нас цієї глибини іноді бракує, а таке відразу помічають», — додає Анна Верещака.
На думку модераторки артподії, це лише питання часу, коли український мистецький ринок стане достатньо потужним, аби бути широко представленим у країнах ЄС. А для цього критично важливим є налагодження комунікації та співпраці між митцями. Артрезиденція в Ужгороді довела — така взаємодія є ефективною і здатна посилювати звʼязки між Україною та Євросоюзом.
Артрезиденція є частиною проєкту «Культурна дипломатія: ЄС — Україна», що фінансується Представництвом Європейського Союзу в Україні.
Авторка: Богдана Смуток
Фото обкладинки: Михайло Мельниченко
