Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
cropped imgonline com ua Resize NIem7Lavr23 cropped imgonline com ua Resize NIem7Lavr23

NewСхід

“Моя фабрика тепер – база бойовиків”. Як Ігор Шостак розпочинав бізнес з нуля

Опубліковано

Втратити успішний бізнес та відродити його з нуля. Такий шлях пройшов підприємець-переселенець з Луганщини Ігор Шостак. Війна змусила бізнесмена почати спочатку вже у Кременчуці. Чоловіку вдалось відродити своє текстильне підприємство, налагодити виробництво та отримати закордонні замовлення. 

Сьогодні у нього замовляють білизну відомі українські компанії, а також Шостак шиє і для французів. 

Ігор Шостак

Почав займатись бізнесом ще у 2000 році. У Луганську заснував власне швейне виробництво. Підприємство успішно розвивалось, поки не прийшла війна і не довелось тікати у Кременчуг і вже там ставити на ноги бізнес. 

“Замість моєї фабрики тепер військова база”

Сьогодні на місці мого колишнього підприємства воєнна база збройних сил “ЛНР”. Там не залишилось нічого. Підприємство, яке забезпечувало роботою 35 чоловік повністю розграбували.

 

Ще з самого початку бойових дій бізнес працював. Але після останнього обстрілу з жертвами поруч з нашим виробництвом люди порозбігались. 

Читайте також: Прикраси зі сміття: як соціальний бізнес піклується про екологію

Жодну машинку чи обладнання з виробництва у Луганську забрати не вдалось. Наше підприємство розграбували бойовики. І тут була наша перша помилка, бо з першим пострілом потрібно було все забирати.  А знайомих, які намагались вивезти якусь свою техніку вже пізніше, перевіряли на блокпостах і забороняли вивозити майно. Деяких навіть заарештовували.

Спочатку ми переїхали в Харків, щоб там налагоджувати життя і ставити підприємство на ноги. Але оренда там просто непідйомна. Тому поїхали в Кременчуг, де зіштовхнулись з рядом проблем.

Проблема №1: Клієнти були, а не було виробництва

Коли ми переїхали на нове місце, єдине, що мали – старі клієнти. Нашими основними замовниками були “Anabel Arto” та французька компанія.

“Anabel Arto” також втратили свої виробничі потужності через війну і хотіли, аби ми розвивали виробництво”

На експорт для Франції ми шили сукні, сорочки, блузи та інший текстиль. Ця компанія раніше працювала у Луганську і багато фабрик з ними співпрацювало. Люблять українську роботу.

Читайте також: Бізнес на закрутках, або як підкорити діаспору консервованим борщем

Замовлення та робота у нас були, а підприємства, на якому це все можна робити – ні. Ми елементарно не могли забезпечити своїх клієнтів товаром, тому що не було де це робити. А об’єми виробництва були значними.

Рішення: Спочатку ми працювали над своєю торговою маркою з тими партнерами, яких знали. Ми виконували конструкторську і технологічну роботу. У нас не було свого обладнання, тому віддавали вироби шити на аутсорсинг та продавали під власною торговою маркою. Підприємств, які були готові працювати, виявилось не так багато. І з цим були проблеми.

“Коли побачили, що ми виходимо на об’єми виробництва замовників, вирішили спробувати самі”

У 2015 році я запропонував директору підприємства у Кременчуці розміщувати замовлення та виробляти продукцію на Францію. Сьогодні полтавська область виробляє 100 тисяч виробів для цієї компанії. Пошив одного виробу коштує 1,5-2 євро.

Читайте також: Зірки Бродвею у райцентрі: як Тульчин став українською столицею опери

Також ми випускаємо одяг і під власним брендом “Сеарт”. Продаємо піжами, футболки, чоловічі боксери і тд. Середня ціна нашого одягу – 100 гривень. 

Проблема № 2: Не було грошей

Після переїзду на нове місце все залишилось у Луганську. Щоб відновити виробництво і вийти на гідний рівень потрібні були чимало коштів. 

Нам потрібно було $10 тисяч, яких у нас не було. А ще плюс до цього, у нас немає власного приміщення – ми орендуємо. За місяць ми витрачаємо на це все 150 тисяч гривень. 

Рішення: Щоб отримати кошти на відновлення виробництва, ми вирішили податись на грант. Так, від ПРООН отримали 25 000 гривень, за що купили сучасне обладнання та найняли на роботу ще п’ять робітників.

Проблема №3: Некваліфікований персонал

Велика біда була з персоналом. Я хотів забрати швачок, з якими працював у Луганську, навіть, був готовий забезпечити їх житлом. Але ніхто не ризикнув. У Кременчуці тамтешні швачки не шили так, як потрібно нам.  Були такі, що казали: «Я так шила все життя і буду шити!». 

Читайте також: Святі на сушеній рибі. Як херсонці відродили чумацький іконопис

А через це якість нашої продукції значно відрізнялась від того, що ми робили у Луганську. Були нарікання зі сторони замовників, а тому доводилось перешивати і відправляти товар за свій рахунок. Через це втрачали гроші. 

Рішення: Ми почали навчати швачок знову. Якщо людина має мозок, то за півтора місяці вона могла вийти на гідний рівень та нормально заробляти і нам приносити прибуток. А якщо зовсім не виходило, то доводилось попрощатись.

Ми найняли контролера, який проходив навчання у замовника,аналізував всі вимоги і потім навчав наших швачок.

Проблема №4: Люди їдуть на заробітки в Польщу

Багато хто з наших робітників тікає за кордон, з надією заробити там більше грошей. Переважно їдуть в Польщу або на сезонні роботи, або на заводи. Важко було втримати людей, особливо на початку, коли це наше підприємство не стало міцно на ноги. 

Рішення: Ми намагаємось забезпечувати людей зарплатою 10 тисяч гривень, бо це середня ціна у Кременчуці. Пояснюємо людям, що з таким 12-годинним графіком як у Польщі, у нас можна заробити стільки ж, або більше.

Проблема №5: Зв’язки вирішують все

Напевне, найважче для мене у Кременчуці було залишитись самому без сторонньої допомоги. Якщо раніше, коли у нас на виробництві ламалось обладнання, то я міг покликати кума на допомогу і той відремонтує. А тут кум не допоможе. Доводиться шукати майстрів, і витрачати на це ще кошти.

Читайте також: П’ять українських бізнес-шкіл, де вас навчать вести бізнес з нуля

Складно і самому виробництву. Я хотів закупити китайську сировину, але розумів, що не потягну такі об’єми фінансово. У Луганську ми співпрацювали з підприємцями Донбасу і допомагали одне одному. 

Рішення: Я став учасником “Donbas fashion cluster”. Об’єднавшись з ними, ми закуповували матеріали на всіх. Коли береш оптові партії – це допомагає економити гроші. Ми намагаємось підтримувати одне одного і ділитись інформацією. Все ж таки, опора на “своїх” допомагає.

NewСхід

Підлітків Донбасу запрошують на безкоштовне навчання в школу документалістики та медіа DocUaDream

Опубліковано

Підлітків Донбасу запрошують на безкоштовне навчання в школу документалістики та медіа DocUaDream.

Проєкт здійснюється Громадською організацією «Новий Донбас» у партнерстві з Благодійним Фондом «Громадяни» за підтримки Українського культурного фонду.

Дітей навчатимуть:

  • фільмувати й монтувати документальні кіноісторії,
  • писати журналістські тексти,
  • фотографувати та поширювати це в інтернеті.
Фото: facebook.com/DocUaDream

Участь у школі DocUaDream є безкоштовною – від проїзду та харчування, до навчання й необхідної для цього техніки.

 

Учасників обиратимуть на конкурсній основі. Всього є 40 місць. Навчальна сесія відбудеться в Києві і триватиме 10 учбових днів:

  • першая сесія – з 17.07.2021 до 30.07.2021 
  • друга сесія – з 07.08.2021 до 21.08.2021.

Читайте також«Виводимо Україну на нову орбіту». Як супутник від MySatUA популяризує космічну галузь в Україні

Головні вимоги: 

  • вік: 14–17 років
  • проживання в одному з шести міст Сходу України: Красногорівці, Новомихайлівці (Донецька область), Станиці Луганській, Щасті, Лисичанську, Золотому (Луганська область). 

Заявки прийматимуть до 15.06.2021 за посиланням.

Головне фото: wz.lviv.ua.

Читати далі

NewСхід

Бджолярка з Луганщини розвиває медовий туризм

Опубліковано

Луганчанка Ірини Васильєвої успішно розвиває медівництво, її пасіка розташована неподалік Сватового у місцевому зоологічному заказнику.

Про це повідомила у фейсбуці пресслужба Проєкту USAID «Економічна підтримка Східної України».

Зазначається, що родинний бізнес починався з одного вулика, зараз їх 300.

Мед, продукти бджільництва та сувеніри – це основні продукти, які продає родина Васильєвих. З весни розвиватимуть ще й зелений туризм.

 

Туризм на пасіці

На пасіці встановили дерев’яні апібудиночки. Їх отримали за грантом від Програми розвитку ООН.

Читайте такожУкраїнські бджолярі зможуть торгувати з Європою на «Медовій біржі»

Щоб просувати зелений туризм та свій мед серед жителів регіону, Ірина Васильєва разом з іншими десятьма підприємцями Сходу України взяла участь у програмі цифрового маркетингу для малого та середнього бізнесу за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка Східної України».

Розробила маркетингову стратегію для бренду, створили сайт medovedzherelo.com, оновили візуальні матеріали для соціальних медіа.

Читайте також: Унікальні хмільні напої з меду виготовляє фермер з Сумщини

Приймати туристів родина Васильєвих планує з травня. На їх пасіці можна буде:

  • подивитися, як працюють бджоли,
  • зробити воскову свічку,
  • замовити екскурсію,
  • скуштувати мед в дегустаційному наметі.

Також пані Ірина отримує консультації від Проєкту USAID стосовно сертифікації меду за сиcтемою HACCP (cертифікат безпечності харчових продуктів). Маючи такий документ, планує продавати мед у супермаркетах Луганської області.

А ще бджолярка мріє згуртувати навколо себе крафтових виробників Сватового та відкрити у місті крамницю, де продаватимуть місцеві смаколики.

Читайте такожДодаток із щепленнями та аксесуари з банерів: як українська молодь змінює країну

Нагадаємо, фермер з Луганщини за сприяння USAID облаштував пасіку на 100 вуликів.

Як ми повідомляли раніше, в Україні стартував соціальний проєкт «Належна бджолярська практика».

Усі фото: facebook.com/ERAUkraine.

Читати далі

NewСхід

На Донеччині відкрили інноваційний громадський центр «Український Нью-Йорк»

Опубліковано

Інноваційний громадський центр «Український Нью-Йорк» запрацював на Донеччині у селищі Новгородське.

Про це ШоТам повідомили у відділі комунікації ПРООН в Україні. 

Хаб назвали на честь історичної назви селища.

Соціальний хаб у смт Новгородське було створено задля об’єднання громади, організації простору для громадських організацій та спільного пошуку шляхів розвитку селища

 

Автори проєкту

Проєкт із побудови центру координувала Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), бізнесу, громадських організацій і місцевої спільноти.

На церемонії відкриття нового громадського хабу заступниця Постійної представниці ПРООН в Україні Манал Фоуані наголосила, що новий центр є символом того, що люди можуть досягти завдяки співпраці заради спільного блага.

«Цей центр допоможе об’єднати людей, які прагнуть розвитку своєї громади. Він надасть їм можливість створити громадські організації і розробляти ініціативи, а також мобілізувати ресурси для покращення своєї громади. У ці складні часи важливо, щоб усі люди в Україні, зокрема і на Донеччині, подолали свої розбіжності і знайшли спільну мову заради розбудови кращого майбутнього», – наголосила пані Фоуані.

Новий центр був створений спільними зусиллями місцевої громади, міжнародних агенцій зі сприяння розвитку, а також приватних компаній у регіоні. Близько половини коштів на будівництво центру надійшло від місцевих компаній. Решту коштів було зібрано за рахунок внесків УВКБ ООН та ПРООН за підтримки урядів Данії, Швейцарії і Швеції в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру. Загальна вартість проєкту склала близько 63,2 тис. дол. США.

Мета проєкту

Хаб слугуватиме місцем, де розроблятимуться місцеві ініціативи й базуватимуться громадські організації. Крім цього, у громадському хабі функціонуватимуть центр психологічного здоров’я, медіацентр і навчальний центр, де для мешканців громади проводитимуть тренінги з прав людини, розвитку соціальних навичок (таких як лідерство, командна робота і комунікації), а також розроблятимуться молодіжні ініціативи.

У своєму відеозверненні під час церемонії відкриття центру посол Данії в Україні Оле Егберг Міккельсен наголосив, що Данія пишається можливістю бути одним із донорів, який долучився до створення громадського хабу.

«Завдяки цьому громадському центру жителі Новгородського матимуть місце, де можна зібратися разом, щоб долучитися до місцевого демократичного процесу, проводити освітні заходи. Тут також можна проводити робочі зустрічі, щоб обговорити розвиток громади, тренінги, семінари і молодіжні проєкти. Це сприятиме розвитку місцевої демократії, громадянського суспільства і громадського життя, які є ключовими цінностями, необхідними для трансформації українського суспільства, а діяльність, яка здійснюватиметься в цьому центрі, втілюватиме ці цінності у життя», – зазначив пан Посол.

Меценати проєкту

У рамках проєкту було реставровано столітню занедбану будівлю, яка раніше належала кооперативному магазину. ПРООН надала фінансову допомогу (фінансування від урядів Данії, Швейцарії і Швеції) у розмірі 844 882 грн. (29,6 тис. дол. США), а УВКБ ООН надало кошти в розмірі 159,1 тис. грн. (5,6 тис. дол. США). Місцеві ініціативні групи і громадські організації подарували меблі й обладнання на загальну суму понад 285 тис. грн (10 тис. дол. США).

Читайте такожЕкотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»

Місцева компанія ФОП Ленко О.В. безкоштовно виконала роботи з благоустрою вартістю понад 16 тис. грн (590 дол. США), а члени місцевої громади зголосилися прибрати приміщення і прилеглу територію, вивезти сміття, привезти ґрунт, а також долучилися до благоустрою території на загальну суму 25 тис. грн (900 дол. США).

Місцевий виробник заліза і сталі компанія «Метінвест» пожертвувала 600 тис. грн (21,8 тис. дол. США) на ремонт конструкцій будівлі, у тому числі стель і фасаду, а аграрна компанія ТОВ «Бета-Агро-інвест» виділила 50 тис. грн (1,8 тис. дол. США) на придбання матеріалів і обладнання для системи енергопостачання і опалення будівлі.

Про селище

Селище Новгородське, розташоване на відстані усього декількох кілометрів від «лінії зіткнення» між підконтрольними і непідконтрольними територіями Донеччини, зазнало значних руйнувань на початку збройного конфлікту в Україні, який триває вже сім років.

Довідка

Програму ООН із відновлення та розбудови миру (UN RPP) реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Канади, Данії, Німеччини, Японії, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Швеції і Швейцарії.

Читайте такожЗапустили сайт крафтових виробників «Харчовий Кластер Східної України»

Нагадаємо, USAID почав приймати заявки на гранти у межах підтримки економіки Донбасу.

Як ми повідомляли раніше, презентували онлайн-мапу місць молодіжних активностей Сєвєродонецька.

Читати далі