Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
62031387 2239401809474447 5570028741268078592 n 62031387 2239401809474447 5570028741268078592 n

Суспільство

Святі на сушеній рибі. Як херсонці відродили чумацький іконопис

Опубліковано

У Херсоні двоє ентузіастів взялися за відновлення стародавньої чумацької техніки – нанесення ікони на сушеній рибі.

Раніше такі “обереги” українці використовували в побуті. Вид мистецтва не претендує на теологічну точність, проте є унікальним. Адже, за словами краєзнавця Андрія Лопушинського, інформацію про схожі витвори в інших народів він не зустрічав.

Андрій Лопушинський

краєзнавець, очільник “Кам’янської Січі”, що на Херсонщині

Десять років тому у журналі “Чумацький шлях” прочитав, що в одному з українських музеїв були дві ікони, намальовані чумаками на камбалі. Проте їх вивезли до Росії. Тож разом з художницею Оксаною Оснач вирішив відновити втрачений вид мистецтва.

Техніці рибного іконопису понад 200 років

Відновити стародавню техніку не вдасться. Боремося за те, аби просто зберегти явище. Не знаємо, як 200 років тому малювали ікони на рибі, тож придумуємо свої варіанти.

Такий вигляд має чумацька ікона, якій понад 200 років

У журналі, який знайшов, детально був описаний сюжет і розмір рибин, проте не було зображень. Понад рік тому, в інтернеті випадково знайшов фото рибин, які вивезли 1906 року у російський етнографічний музей. Вирішив, що такий вид мистецтва потрібно зберегти.

Перший експонат зробили рік тому

На морі купив сиру камбалу. Не купував сушену, бо коли її чистять необережно, у неї голова набік відвисає. Сам почистив її, засолив. Сохла вона у мене півроку.

Згодом ідеєю відтворити таку ікону поділився зі знайомою художницею Оксаною Оснач. Її це надихнуло на експеримент. Віддав їй засушену рибину, за три тижні вона вже й зробила першу ікону.

Читайте також: ТОП-5 відверто дивних бізнес-ідей від успішних українців

За рік встигли зробити таких 5 картин. Я сам не малюю. Був автором ідеї. А тепер сушу для цього рибу і знаходжу малюнки, які наноситимуть. У нас тематика пов’язана з образами святих і козаків.

Чому саме камбала?

На інших видах риби поки не пробували малювати. Історично склалося, що чумаки малювали саме на морській камбалі. Її легше засушити. Вона сама по собі трохи пласка. Тому не втрачає форму висушеною.

Так виглядає реконструкція ікони на рибі, яку відтворила художниця Оксана Оснач 2018 року

На річковій камбалі працювати складніше, бо на ній маленькі луски, а на морській їх немає.

Рельєф на засушеній камбалі такий, що нібито по поверхні як промені розходяться від центру. Підкреслює мотив божественності.

Ікони “на бардачку” пішли від чумаків. Як ставиться церква?

Знайомий священник казав, що не зустрічав схожих картин в історії іконопису. Але зображення святих раніше наносили на штурвали кораблів. Та навіть на бронебійних гарматах і шаблях.

Це були як обереги для тих хто мав справу з військом чи морем. А чумаки ж возили сіль і сушену рибу, їздили в далекі рейси. Тому це абсолютно вписується в культурне явище.

Читайте також: Як дизайнер з Дніпра заробляє на картинах з моху

Думаю, що ікони на сушеній рибі не були виставлені в церкві. Швидше за все, зберігалися десь у сховищах. А потім, якщо застарівали, їх, як і старі ікони, спалювали в церковній печі.

Де побачити чи купити?

Картини можна побачити на виставках і фестивалях, які проходять на Херсонщині. Привожу їх туди. Постійної виставки поки немає.

А от чи буде комерційна основа – покаже час. Зараз складно оцінити, наскільки такі сувеніри можуть бути популярними. Навіть після шести місяців сушіння тушки, вона все одно пахне рибою. Такий елемент декору не повісиш в кімнаті. На сувеніри підійдуть гіпсові копії.

Хоча із п’яти картин – три ми продали. Одну з них придбав радник по культурі американського консула.

На канонічність ікон не претендують

Художню частину проекту втілює професійна мисткиня Оксана Оснач. У Херсоні має свою студію, де навчає художній справі. Для жінки написання ікони на рибині був першим досвідом. До цього працювала у портретному та пейзажному жанрах.

Художниця Оксана Оснач працює над козацькими та чумацькиим образами

“Офіційне написання ікони супроводжується певними канонами і вимогами, – каже художниця Оксана. – Необхідно молитви прочитати та отримати дозвіл на роботу. Крім того, святих дозволено зображати у певних позах та використовуючи означену палітру кольорів. Не претендую на те, що моя ікона відповідає канонам. Проте до роботи підійшла з молитвою в душі”.

Техніка малюнку

Це олійний живопис. Розуміла, що на рибині двохсот річної давнини не використовували матеріали чи лаки, які зараз мають художники.

Не знала, як поводитиме себе фарба на рибі, бо це органічні матеріали. Тому нанесла перший шар і два тижні спостерігала за рибою. Наступний етап – ескіз. Дала підсохнути рибині. Завершальний етап – промальовка деталей. На першу ікону витратила до трьох тижнів.

Читайте також: Ліжка для тварин: як українка підкорює ринок США

Коли художник наносить на будь-яку поверхню малюнок, перед цим потрібно її ґрунтувати. А тут складність в тому, що не дуже легко фарба лягає на поверхню просоленої риби.

Спостерігаємо за першими зразками. Сподіваюсь, наші картини матимуть довге життя.

Суспільство

Показали, як виглядатиме реконструйований стадіон “Старт” (ФОТО)

Опубліковано

У столиці готуються реконструювати один із знакових об’єктів – стадіон “Старт”.

Про це пише Великий Київ.

«Старт» — футбольний стадіон у Шевченківському районі Києва розташований на вулиці Шолуденка, 26-28/4.

Стадіон був побудований наприкінці 1930-х років як стадіон оборонного заводу і, оскільки завод відносився до оптико-механічної галузі, стадіон отримав назву «Зеніт».

Читайте такожКупують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Після війни стадіон називався «Авангард», а в 1981 році його перейменували в «Старт» — на честь футбольної команди «Старт», яка 9 серпня 1942 року зіграла на цьому стадіоні проти німецької команди «Flakelf» в так званому «матчі смерті».

Читайте такожЯк уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, у Запоріжжі на місці зруйнованого стадіону будуватимуть спортивний льодовий комплекс.

Як ми повідомляли раніше, у Києві реконструювали баскетбольний та футбольний майданчики.

Усі фото: bigkyiv.com.ua.

Читати далі

Суспільство

Вишивку «білим по білому» готують до включення у спадщину ЮНЕСКО

Опубліковано

В Україні готують до включення вишивки «білим по білому» до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомили у пресслужбі Полтавської ОДА.

Зазначається, що вишивка «білим по білому» має до 100 технік: гладь, мережка, рахункові техніки. Вишивка трудомістка.

Читайте такожКупують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Для популяризації вишивки в Полтаві проводитимуть зустрічі з майстрами, де городяни зможуть підвищити обізнаність серед мешканців Полтавської області.

Читайте такожЯк уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, український борщ потрапить до переліку нематеріальної культурної спадщини.

Як ми повідомляли раніше, українську фортецю планують внести до списку ЮНЕСКО.

Усі фото: adm-pl.gov.ua

Читати далі

Суспільство

На Закарпатті презентували «Середнянський замок»

Опубліковано

У селищі Середньому на Закарпатті презентували арт-об’єкт «Середнянський замок», який дасть змогу познайомитися з історією пам’ятки та її первісним виглядом.

Про це повідомило Агентство регіонального розвитку та транскордонного співробітництва “Закарпаття” у Фейсбуці. 

Проєкт реалізується в межах Програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад, яка втілюється Асоціацією Єврорегіон “Карпати – Україна”.

Фінансується за кошти обласних бюджетів Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей.

Читайте також: Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

За інформацією ГО “Наше рідне Закарпаття”, раніше завдяки спеціальній інсталяції вдалося вперше показати первісний вигляд пам’ятки.

Інформацію для візуалізації унікального замку тамплієрів черпали з різних історичних джерел.

Читайте також: Як уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, у Київській фортеці розпочалася реставрація.

Як ми повідомляли раніше, на Житомирщині відтворили у 3D-форматі Звягельський замок.

Усі фото: facebook.com.

Читати далі

Суспільство

Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Опубліковано

Ляльку-мотанку здавна вважали оберегом, відродженням жіночої сили та захистом від усього злого. Це ремесло з’явилось ще 7000 років тому! Сестри Тетяна та Наталія Катриченко вже понад 10 років разом творять ці прадавні обереги української родини. Кожна лялька-мотанка унікальна, адже жодна не повторюється між собою. Вироби сестер купують і як декор, і як оберіг. Українські ляльки-мотанки вже облетіли весь світ і дістались навіть до ПАР та Японії.

Наталія Катриченко

Наталія Катриченко

Родом з Києва. Навчалась у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Працювала журналістом.

Містичний ритуал

Ще здавна вважали, що лялька-мотанка встановлює зв’язок з живим і ненародженим. Мотанка завжди мала місце у скрині кожної дівчини. Лялька втілювала жіночу силу та слугувала оберегом для родини. Зазвичай, такі ляльки не мали обличчя. Вважалось, що в ляльку з рисами обличчя може вселитися сила, як добра, так і погана. Тому ні рота, ні, особливо, очей не зображували

Створення ляльки — кропітка справа, яка потребує особливих ритуалів. Найголовніше — позитивні думки під час роботи. Я навіть не сідаю робити ляльку, якщо болить голова, захворіла чи просто не маю настрою.

Тетяна та Наталя Катриченко



Мотанку робили без вузлів, бо вважалось, що так можна зав’язати погану енергетику. На самій ляльці ми не шиємо і не вишиваємо. Кожна деталь має значення. В ляльці багато символізму. Наприклад, тканину для голови скручуємо спіралькою, як символ Всесвіту та нескінченності. Створюючи хрест на обличчі, нитки викладаємо за сонцем. Хрест на обличчі ляльки – це символ Сонця, горизонталь і вертикаль – поєднання чоловічого і жіночого, духовного і матеріального.

Читайте також: Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції

Для створення ляльок використовуємо домоткане полотно XX століття, яке купуємо на ярмарках чи фестивалях. Ця тканина довго лежала у скринях і тепер її перепродають. Багато майстрів роблять ляльки з використанням старих рушників чи сорочок, але ми вважаємо, що це не правильно. Бо ти ніколи не знаєш, що це було за полотно і яка його історія, а відповідно і енергетика. Можливо, воно було залучено у поховальному ритуалі. Тому для ляльок я купую тканину, яка продається від 8-10 метрів, щоб точно розуміти, що такий матеріал не використовувався. 

25 сестер Незалежності

Чомусь вважають, що в Україні заведено вишивати лише хрестиком або гладдю. Але це зовсім не так. У нас є понад 200 технік, половину з яких ми також використовуємо при виготовленні ляльок. Для частини ляльок я відтворюю візерунки за старовинними фотографіями. При нагоді, ми їздимо в експедиції у міста та села України, де знаходимо натхнення.

Всі наші ляльки-мотанки відрізняються між собою, деякі мають певну приналежність до регіонів України. Все залежить від типу вишивки, візерунків. Але робимо і такі ляльки, які не притаманні українській вишивці. Наприклад, якось написала замовниця, яка хотіла мотанку у фіолетових тонах. У таких випадках я просто підбираю кольори і візерунок створюю інтуітивно.

Кілька років тому до 25-ї річниці Незалежності України ми створили 25 авторських робіт, які представляли 24 області України і Крим. Кожна лялька-мотанка мала елементи вишивки, які притаманні для певного регіону. Наприклад, для “кримської ляльки” ми використали стилізацію кримськотатарської вишивки, рослинні та геометричні орнаменти та ніжні кольори. А доповнили мотанку фесом — розшитий головний убір кримських татар. А от, наприклад, для ляльки, яка представляє Полтавщину ми використали колір індиго, який був притаманний для вишивки Гадяцького району, а для вінка створили помпони. Загалом для 25 ляльок використано понад п’ятдесят різноманітних технік вишивки та понад ста кольорів й відтінків.

На світлині лялі, які представляють різні регіони України – Черкащина, Франківщина, Чернігівщина, Житомирщина, Вінниччина!

Щоб зробити таку колекцію, ми довгий час збирали інформацію про особливості вишивки у кожній області. Але процес затягнувся, бо через війну на Сході ми не могли потрапити у тамтешні музеї, а інформації щодо вишивки цих регіонів в інтернеті практично не було. Раніше знайомі для нас спеціально ходили у музей в Донецьку, фотографували вироби і надсилали нам. Але зараз там все зруйновано. Пам’ятаю, що, наприклад, для ляльки, яка представляє Луганщину, візерунок ми знайшли в інтернет-архівах одного Канадського музею. Так по частинкам зібрали інформацію.

Ляльку і досі купують як оберіг

Ми позиціюємо свої роботи як інтер’єрну прикрасу, але часто мотанки купують як обереги. Ще здавна вважалось, що якщо дитина захворіла, варто покласти біля неї спеціально виготовлену ляльку. А коли одужувала, то це означало, що мотанка перебрала на себе всю хворобу і тоді її спалювали чи закопували. Лялька мала певне місце і в обряді весілля.  Часто мама чи хрещена мотали ляльку на весілля для своєї доньки та бажали так швидкого поповнення у родині.

Читайте також: Кинула роботу в Лондоні та створила бізнес в Україні. Історія Марії Бондарєвої

Люди часто хочуть бачити у таких речах магічні знаки чи символи. І досі вірять, що якщо заміжня жінка буде бавитись з лялькою, то скоро у неї з’явиться дитина. Нещодавно на замовлення робили мотанку з двома дітьми на руках. А через деякий час нам написали, що у дівчини народилась двійня. На фестивалях зараз деякі майстрині виготовляють ляльок і кажуть, що одна лялька на здоров’я, інша – на шлюб… Але все це вигадки, це більше рекламна обгортка.

Я не можу сказати, що лялька-мотанка зовсім нічого не несе і то все вигадки наших предків. Будь-яка річ, яка зроблена руками, має енергетику автора. Якщо робиш щось з позитивними думками — так і буде.

Мотанки робимо вже 11 років

Мотанки ми почали створювати ще у 2009 році. Пам’ятаю, як напередодні Нового року зробили 5 ляльок і тоді їх одразу розкупили. Чому саме мотанки? Я довгий час вишивала рушники, але на це витрачала дуже багато часу, мінімум три-чотири місяця. І тоді подумала, чому б не спробувати робити ляльки? Це така річ, яка гарно вписується в інтер’єр, її можна подарувати на різні події. Зараз ляльку ставлять не тільки вдома, а й в офісах. І ми з Танею вирішили спробувати робити саме мотанки.

У 2009 році на одному з етнофестивалів я купила першу ляльку, але вона була дуже примітивно зроблена. Тоді Таня пішла на майстер-клас по створенню ляльки. І трохи згодом вже вдвох ми спробували зробити перші вироби. Але поставили перед собою умову — працюємо тільки з натуральними матеріалами і не використовуємо старі речі – рушники, сорочки, підзорники…

Нас дуже радує, що зараз дуже змінилось ставлення до традиційних ремесел. Десь 10 років тому люди підходили і питали що це таке, чи це лялька на пляшку, чи це якась матрьошка. Людей дуже хвилювало чому немає обличчя та очей, що та за хрести — про традиції ніхто не знав. Зараз українці більш свідомі, відвідують багато майстер-класів і зі створення ляльок, і з виготовлення керамічного посуду. І ми радіємо, коли люди підходять на фестивалях і кажуть “о, а у нас дитина такі ляльки у школі робила”.

Мотанки поїхали і в Америку, і в Японію, і в ПАР

Ми часто проводимо майстер-класи і намагаємось популяризувати цю традицію. Колись навіть на фестивалі в Туреччині показували дітям, як робити мотанки. Взагалі, за кордоном дуже полюбляють українських майстрів і у нас часто іноземці замовляють ляльки. Наші мотанки вже поїхали у Канаду, Америку, Японію, Корею, Китай, Португалію, Італію та навіть у ПАР. Пересилали виріб англійцю українського походження, у нього знайомі в Африці. Він замовляв ляльку в кольорах прапора ПАР. Ляльки є по всьому світу, крім Антарктиди.

Мотанки сестер Катриченко на міжнародній виставці

Пам’ятаю цікавий випадок, коли на фестивалі турок дуже захотів купити у нас ляльку. Але його збентежив хрест, мовляв, Туреччина – мусульманська країна, родичі чи гості не зрозуміють такої прикраси інтер’єру. Ми пішли на зустріч і при ньому намотали ще ниток, щоб хрест візуально закривав все обличчя ляльки, і виглядав більш декоративно.

Читайте також: Українська кераміка: як вироби київських гончарів підкорюють світ

Наші ляльки знаходять через соціальні мережі, а також за допомогою хештегів. А також ми виставляємо свої роботи на платформі Etsy, через яку, зазвичай, нас і знаходять іноземці. Ціни на вироби різні — є ляльки і за 70 гривень, і за $200. Жодна лялька не повторюється між собою, навіть якщо просять скопіювати вже готову, то я все одно або додаю у вишивку якісь інші елементи, або змінюю кольори. Хочу, щоб кожна лялька була індивідуальною. За 11 років і не порахувати скільки ляльок ми з сестрою зробили. Та і зупинятись не збираємось, адже українські ремесла потрібно відроджувати та популяризувати.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.