Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

10 українських фільмів про війну на Донбасі, які варто переглянути кожному

Опубліковано

Героїзм українських “кіборгів”, відвага “Черкас”, дружба та кохання та фронті, боротьба за свою землю – в Україні з’являється все більше фільмів про війну та бійців АТО. Мова кіно надзвичайно потужна. Саме тому фільми, які показують події на Сході є дуже важливим для українського суспільства.

До Дня захисників та захисниць України ми підібрали для вас фільми про війну на Донбасі, які варто побачити кожному.

1. Документальний фільм “Зошит війни” (2020)

“Зошит війни” — це особливий документальний фільм, який змонтований з відеозаписів з телефонів та камер українських військових та добровольців. Тут використані лише особисті кадри: про себе, друзів, людей, які й уявити не могли, що їх подвір’ї буде війна. Це сюрреалістична подорож на фронт війни з Росією, де панують закони, відмінні від звичайного світу. Герої прокидаються та засинають, радіють та плачуть, знімають відео, та завжди відчувають, що запис може закінчитись у будь-яку мить.

“Я відбирав матеріал, бо хотів показати побратимство як явище. Професійним документалістам потрібно було б провести місяці у компанії героїв, щоб здобути такий рівень довіри, такий рівень психологічного доступу. Цей матеріал минає цей громіздкий процес. Тож мені важливо було вихопити моменти, які показують стосунки між людьми, саме побратимство. Це явище, з яким ми познайомились нещодавно”,  — каже режисер Роман Любий. 

Читайте також: Від парамедика до бізнесвумен. Як ветеранка війни створила власну справу на сушениках

Фільм отримав приз глядацьких симпатій та дві спеціальні нагороди на кінофестивалі Docudays-UA 2020 року, а також здобув перемогу на Kharkiv Meet Docs. Документальна стрічка “Зошит війни” Романа Любого доступна на онлайн-платформі Takflix мовою оригіналу з субтитрами на території України. 10 гривень з кожного придбаного квитка творці фільму перерахують у Благодійний фонд допомоги армії “Повернись Живим” на закупівлю мобільних комплексів спостереження.

2. Фільм-антиутопія “Атлантида” (2019)

Фільм-антиутопія “Атлантида” Валентина Васяновича вийшов у світ у 2019 році. У цій стрічці немає жодного професійного актора. У зйомках брали участь колишній розвідник та волонтер благодійного фонду “Повернись живим” Андрій Римарук, парамедикиня Людмила Білека і доброволець Василь Антоняк. Фільм знімали в Києві та Маріуполі. 

Цей фільм розповідає про життя України після війни. За сюжетом, на вулиці 2025 рік — пройшов рівно рік після перемоги України у війні з Росією. Але країна стала непридатною для життя – все навколо зруйновано, а люди почувають себе спустошеними. Однак, позитивні зміни ще чекають країну попереду, а на фоні катастрофи зароджується справжнє кохання. 

Фільм був номінований на Оскар у 2021 році, а також отримав безліч міжнародних нагород.

3. Художнє кіно “Кіборги” (2017)

Про історію, про подвиг, про самопожертву, про батьківщину. Саме цьому присвячений художній фільм режисера Ахтема Сеіаблаєва, який вийшов в кінопрокат ще у 2017 році. У стрічці мова йде про добровольців та військових, які 242 дні захищали Донецький аеропорт у вересні 2014 року. Українських захисників самі окупанти прозвали “кіборгами” за їх відвагу та сміливість. Це слово і стало назвою фільму. Сценарій до фільму був написаний на основі свідчень українських військових, які обороняли Донецький аеропорт. 

Але найбільше зачіпає у цьому фільмі саме історії людей. Всі ці бійці різні, говорять різною мовою, мають різну мотивацію, але вони разом в одному місці з однією ціллю. Ось молодий хлопець подався на війну мститись за загиблого однокласника, ось син заможних батьків, який втік сюди, а не поїхав на міжнародний конкурс. А ще тут є комбат з позивним “Серпень”, він вчитель історії, має маленьку донечку і постійно наспівує мотив “Гуцулки Ксені”. У фільмі є багато філософських розмов про мотивацію, за що любити Україну,  а також чи можна назвати Гоголя українським письменником. 

Всього за два місяці прокату створений фільм зібрав рекордний для національних фільмів бокс-офіс розміром 22 млн. 

4. Драма “Погані дороги” (2020)

П’ять розбитих доріг. П’ять історій про любов, ненависть, довіру, зраду і порушення особистих кордонів на фоні порушення кордонів державних. “Погані дороги” — це фільм режисерки Наталії Ворожбит. До речі, саме Наталія є сценаристкою фільму “Кіборги”. Під час роботи над цим фільмом у неї з’явилась ідея написати п’єсу, яка стала втіленням її особистих міркувань про те, як воєнні дії змінюють людей. А у 2017 році вийшла у світ екранізація п’єси – драма “Погані дороги”. 

Фільм складається з п’яти новел. Події відбуваються на дорогах Сходу України протягом 2015 року. Кожна з новел розповідає про сильні стосунки між людьми, що виникають на фоні війни. Тут підіймається тема складних стосунків військових та цивільних, які вимушені співіснувати на одній території, часто не довіряючи одне одному. Наприклад, одна з історій розповідає про закохану в українського військового Віктора українську військову медсестру, яка після вбивства та обезголовлення Віктора російськими окупаційними військами, на пару з іншим військовим їде у машині та везе тіло до його дружини. 

Читайте також: Що подивитися? Дев’ять найкращих українських короткометражок

У 2020 році фільм “Погані дороги” отримав нагороду програми “Тиждень критики”, яка проходила в рамках Венеційського кінофестивалю. А також фільм Наталії Ворожбит висунуто на премію Оскар від України. 

5. “Черкаси” — перший художній фільм про Воєнно-морські сили України (2019)

“Черкаси” — це перший художній фільм про Воєнно-морські сили України. Ця стрічка заснована на реальних подіях і розповідає про команду українського тральника “Черкаси”, який у 2014 році став єдиним з 13 кораблів, що втримав український стяг на своїй щоглі на озері Донузлав під час анексії Криму. 

Головні герої фільму – звичайні сільські хлопці з села на Чернігівщині Мишко та Лев. Перший служить матросом на тральнику ВМС України U311 “Черкаси”, який базується на базі в кримському озері Донузлав. Влітку 2013 року Мишко, перебуваючи в рідному селі під час відпустки, пропонує своєму другу, який став сиротою, піти на службу. Лев не одразу, але погоджується. Після подій на Майдані Незалежності “Черкаси” виявились заблокованими через затоплені інші човни. Наші кораблі один за іншим переходять на сторону ворога, але тільки не “Черкаси”. Весь екіпаж стоїть на захисті своєї честі, на захисті своєї Батьківщини від ворога.

Консультантом фільму про війну був реальний командир тральника “Черкаси” Юрій Федаш, а до акторського складу увійшли моряки, які тримали оборону на кораблі навесні 2014 року. Зйомки стрічки розпочалися у квітні 2017 року і проходили в Очакові, Одесі та у невеличкому селі Чернігівської області.

6. Військова драма “Іловайськ 2014. Батальйон “Донбас” (2019)

Іловайськ. Серпень 2014 року. Ще нещодавно частина мешканців України могла й не чути про це невелике містечко на Донеччині. Влітку тут почались запеклі бої між українськими силами та проросійськими бойовиками. Відтоді назва “Іловайськ” стала однією з найкривавіших плям на карті. 

У 2019 році у прокат вийшов фільм режисера Івана Тимченка “Іловайськ 2014. Батальйон Донбас”, який розповідає про бої за Іловайськ під час війни на Донбасі. 

Найдраматичніша сцена фільму — це відомий “зелений коридор”, який російські окупанти надали українським військовим для виходу з “котла” неушкодженими. Але окупанти не стримали свого слова і колону українських бійців розстріляли. 

Також глядачі можуть побачити, що відчуває головний герой – командир штурмової групи батальйону “Донбас” з позивним “Бішут”, коли опинився в захопленому місті. Його розшукує призначений комендантом Іловайська російський офіцер Рунков для якого ця війна перетворилася на особисту трагедію, і він жадає не справедливості, а помсти. Головний герой стрічки Тарас Костанчук зіграв у фільмі сам себе, а також виступив його продюсером. 

Бійці батальйону “Донбас”, про яких розповідають автори фільму, загинули в реальному Іловайську у 2014 році. На тлі фінальних титрів один за одним показують їх фото: Шульц, Скіф, Самольот, Франко, Карат, Улибка (а далі — й інші бійці батальйону, які загинули пізніше, в різний час і за різних обставин).

7. Документальна анімація “Казка про коника” (2021)

Це історія про відомого українця в Естонії монаха Анатолія Лютюка, який живе у старовинній кам’яній вежі у самому серці Таллінна. Ще багато років тому він дав обітницю знаходити щось хороше у кожному дні. Початок війни на Донбасі змусив Анатолія покинути мирну естонську столицю і відправитись з волонтерською місією у прифронтові містечка. З 2014 року монах постійно їздить на схід України, передаючи допомогу від Естонії пораненим та постраждалим від бойових дій жителям “сірої зони”. 

Дотримуючись своєї обітниці, він намагається знайти історії добра в умовах війни. У цьому йому допомагає саморобний коник, зроблений з гілки карпатського дерева. Цей коник стає героями казок про тварин на війні, написаних по мотивах реальних подій. 

Режисери та продюсери фільму “Казка про Коника” — Денис Страшний та Уляна Осовська. Документальні кадри в картині чергуються з анімацією, яку виконали Ridni Animation: Родіон і Марія Шуб та Мара Забашта.

8. Драма “Іній” (2019)

“Іній” — це литовсько-французько-українсько-польська воєнна драма 2017 року про події на Донбасі. Фільм про війну зняв литовський режисер Шарунас Бартас за фінансової підтримки Державного агентства України з питань кіно.

В основі сюжету молодий литовець Рокас, якому випадає несподівана можливість побувати в Україні, щоб доставити гуманітарну допомогу з Литви. Чоловік зможе на власні очі побачити і зрозуміти справжню окупацію та війну. Але під час подорожі обставини змінюються і Рокас змушений їхати все далі і далі на Донбас, де доля зводить його з двома військовими журналістами. Одного з них зіграла відома французька актриса Ванесса Параді. Тріо змушене подолати свої психологічні межі та збудувати міцні відносини. Вони не погоджуються ні з чим, крім свого бажання бути там, де вони є, але кожний має для цього свої причини. І тут Рокас знаходить своє справжнє кохання. 

Читайте також: «Я піду в далекі гори». П’ять українських фільмів про Карпати

Зйомки картини проходили безпосередньо на лінії фронту, за участю місцевого населення і українських військових, які в цей час несли службу у зоні АТО. Фільм отримав на Стамбульському міжнародному кінофестивалі премію Human Rights in Cinema Award (“Права людини в кіно”), засновану Радою Європи та інші міжнародні нагороди. 

9. Сатирична комедія “Наші котики” (2020)

Ця українська неполіткоректна патріотична комедія режисера Володимира Тихого стала рекордною в українському кінопрокаті. Стрічку про війну на Донбасі показали у 219 кінотеатрах України, що для українського фільму стало найвищим показником переглядів. 

Події у фільмі розгортаються у 2014 році на початку війни. Це трагікомічна історія пригод бійців АТО, що трапляється з ними під час бойового чергування на “найглухішій” з усіх можливих позицій фронту. За основу взяли реальні розповіді бійців добробатів та ЗСУ.

Головними героями фільму є інженер, актор, футбольний тренер та продавець квітів, які йдуть добровольцями на війну. До них на позиції приєднується журналістка, яка виконує секретне завдання. Жоден з них не має бойового досвіду, не вміє орієнтуватись на місцевості та нічого не знає про наміри командування. Їм дали те, що було. А тоді було не багато, порівняно з озброєними до зубів “сусідами”. Нехай війна далеко не веселе заняття, але тоді було над чим посміятися – наприклад, над тим, як ці волонтери, які вперше взявши зброю в руки, стали причиною грандіозного фіаско масштабної операції ворога. 

10. Короткометражний фільм “Поза зоною” (2018)

Коли ми чуємо у слухавці “абонент поза зоною досяжності”, це завжди викликає тривогу. А що відчуває мама, чий син перебуває у зоні воєнних дій, якщо щоразу чує у слухавці цю фразу?

Саме про це українська короткометражна стрічка “Поза зоною” Нікона Романченко. Це історія жінки Люби, яка працює на кондитерській фабриці. Після того, як її син не виходить на зв’язок, вона вирішує сама податись на його пошуки на незнайому територію. 

Війна тут майже невидима. Але передається завдяки невідомому і цій самій фразі. Стрічка отримала спеціальну відзнаку журі на фестивалі “Молодість” 2018 року. Нікон Романченко цього року здобув нагороду за “найкращу режисерську роботу” з фільмом “Leopolis Night” на Одеському міжнародному кінофестивалі.

Суспільство

У Києві запрацювала перша екомашина для збирання використаних батарейок (ФОТО)

Опубліковано

На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».

Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».

Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.

Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії

Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:

  • Eneris Recupyl в Польщі;
  • Accurec в Німеччині;
  • EraSteel у Франції тощо.

Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.

Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.

Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»

Читати далі

Суспільство

«Культурні сили» провели захід на тему підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні

Опубліковано

«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.

Про це повідомили в «Культурних силах».

Що обговорили на заході

Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.

На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:

«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».

Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».

Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.

«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.

Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:

«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим». 

Презентація кліпу «Місто наречених»

На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).

«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.

Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:

«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс». 

Відео: ютуб-канал «Культурних сил»

Довідка

«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:

  • «Культурний десант»;
  • «Книга на фронт»;
  • «Фронтова студія»;
  • «Оркестр 59» тощо.

«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.

Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.

Фото: «Культурні сили»

Читати далі

Суспільство

На Подолі в Києві відкривають креативний простір MLYN design hub (ФОТО)

Опубліковано

У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.

Про це повідомили у команді простору.

Що буде в MLYN design hub

Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.

Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.

«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.

Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб

Перша експозиція

Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.

«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.

MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.

Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.

Фото: MLYN design hub

Читати далі