Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Що подивитися? Дев’ять найкращих українських короткометражок

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Якщо ви хочете переглянути фільм лежачи на шезлонгу у відпустці, сидячи вдома після довгої нічної прогулянки чи під час обідньої перерви на роботі, то у цьому вам допоможуть українські короткометражки. ШоТам разом з першим українським онлайн-кінотеатром Takflix презентують вам добірку «TAK Shorts-2». Це літній спецпроєкт Takflix, спрямований на підтримку молодих імен та коротких форм в українському кінематографі. Добірка доступна до перегляду на всіх територіях світу мовою оригіналу з англійськими субтитрами.

P.S. А в кінці статті на вас чекає приємний бонус.

1. Короткометражна драма «Нормальна»

Фільм українських режисерок Діани Горбань та Ірина Громоцької входить до альманаху «Українська Нова Хвиля 2020». Короткометражна драма вийшла у 2019 році, зараз на Takflix доступна на території всього світу з англійськими субтитрами.

«Нормальна» – це стрічка-діалог, у якому після невдалої вечірки дівчина виливає душу незнайомці у парку. У розмові дівчат відкривається їхнє бачення світу, межі реального і примарного.

Як зазначають режисерки, “головній героїні чи то здається, чи то ні, що вона зустріла подругу на мить, зовсім випадково. Але ми самі собі думаємо, чи це була реальність, чи лише марення”. Фільм знімали у Львові за участі львівських акторок та знімальної групи в межах Wiz-Art Film School.

2.  Квір-історія «Чачьо»

Як піти проти волі батьків у ромській спільності? Як чоловіку сказати про свою нетрадиційну орієнтацію? Ці та інші важливі питання порушує коротка стрічка на 20 хвилин «Чачьо» українського режисера Віталія Гавура.

В основі сюжету молодий хлопець Януш, який виріс у консервативній ромській громаді у маленькому місті. Він має підкоритися бажанню батьків та одружитися з ромською дівчиною Златою. Але насправді Януш гей і закоханий в молодого українця на ім’я Паша. Разом вони планують втекти з весілля та покинути місто. Але чи зможе Януш так вчинити зі своєю родиною?

Читайте також: “Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix

Стрічка «Чачьо» перемогла на 11-му Одеському міжнародному кінофестивалі як найкращий короткометражний фільм. Це одна з робіт, створених у рамках проєкту Coming Out of Isolation 2.0. Цей проєкт спрямований на подолання дискримінації, ксенофобії та упередженого ставлення до представників(ць) ЛГБТ+ спільноти в Україні.

3. Канадсько-українська стрічка «Прощавай, Головін»

Канадсько-українська короткометражна драма режисера Мат’ю Ґрімара, головні ролі в якій виконали українські актори Олександр Рудинський (“Перші ластівки”) і Даша Плахтій (“Стрімголов”), у 2020-му році перемогла на Одеському міжнародному кінофестивалі у номінації Найкращий короткометражний фільм. Окрім цього, проєкт отримав нагороду у секції Generation 14 plus Берлінського міжнародного кінофестивалю.

Це історія підлітка зі спального району Києва Яна Головіна, для якого смерть батька – шанс почати нове життя за межами рідної країни. Коли він вже готується попрощатися з сестрою, то починає шукати відповіді на питання – чому він завжди сліпо рухається вперед і що він залишає позаду. Драма, яка розгортається у внутрішньому монолозі героя, розповідає не тільки про спробу виїхати кудись, але й про спробу знайти причини залишитися.

Фільм «Прощавай, Головін» доступний мовою оригіналу з українськими та англійськими субтитрами на .«Takflix».

4. Квір-стрічка «Післясмак»

Короткометражний квір-фільм «Післясмак» 2017-го року режисера кіно та театру Юрія Катинського встиг знайти своїх шанувальників не тільки в Україні, а й за кордоном. Фільм здобув головні нагороди львівського Wiz-Art, а також київських KISFF та «Відкрита ніч». Картину показували на Tallinn Black Night Film Festival в Естонії, The Tel Aviv International LGBT Film Festival в Ізраїлі та Schweizer Jugendfilmtage у Швейцарії.

За сюжетом, хлопець повертається у маленьке місто, де зустрічається зі старими друзями. Врешті вони потрапляють в машину до п’яного незнайомця і їдуть до нього на каву. Не факт, що їм сподобаються наміри чоловіка, але спробувати варто, оскільки випадає можливість познайомитися із тими, з ким уже знайомі, і з собою.

Режисер розповідає про тему картини так: «Для мене ця стрічка про те, якими ми буваємо схожими у відчутті власної самотності. Усім потрібна любов. Ключовим у фільмі є бажання попросити пробачення. Не формально, а так, коли це дається важко й доводиться переступити через власну гордість і принципи. Це також акт любові».

5.  Короткометражний фільм «Дім»

Ця 12-хвилинна драма сценаристки та режисерки Ірини Цілик, лауреатки американського кінофестивалю Sundance за найкращу режисерську роботу у категорії світового документального кіно за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020), розповідає про події, що відбуваються у другій половині 1940-их років на Галичині.

За сюжетом, похмурий карпатський ліс і серед нього двоє – Славко і Нуся, що зупиняються на ночівлю в маленькій хатині, яка більше подібна на зимівку для худоби, ніж повноцінне житло. Втім, варто героям зайти до неї, як стається диво: всередині це велика міська квартира кінця 30-х років зі старовинними меблями, численними полицями книг, картинами на стінах. Та й самі герої тут виглядають як міська інтелігенція. Тут, всередині свого дому вони майже щасливі. Стрічка показує нам, що коли немає шляху назад, а повсюди небезпека, все, що ми можемо, – зберегти свій дім в собі.

6. Комедія «Давай не сьогодні»

«Давай не сьогодні» – дебютна короткометражна робота Христини Сиволап. Фільм, головні ролі в якому зіграли Володимир Задніпровський та Алла Соколова, переміг у конкурсі короткометражних робіт на Трієстському кінофестивалі в Італії у 2014 році. Автором сценарію до фільму був чоловік режисерки Олексій Сиволап.

Головних героїв, як і подружжя авторів, звуть Христиною та Олексієм. Дід Льоша та баба Христя доживають свій вік у невеличкій квартирі та мріють про одночасну смерть. Для цього вони лягають у труни в святковому вбранні очікуючи на смерть. Та в діда кожного разу знаходяться більш важливі справи– футбольний матч, кумедна історія чи бажання поїсти дружининого пирога. Дід Льоша складає якийсь план, що спонукає його відкласти день спільної смерті.

7. Абсурдистська стрічка «Дідочок»

Якщо ви прихильники гротеску, то точно маєте переглянути короткометражний фільм «Дідочок» режисера Володимира Тихого. Це абсурдна оповідь про сучасні соціальні проблеми в Україні, розказана кіномовою сторічної давнини, пов’язує сучасність та традиційний радянський соцреалізм.

Наслідування образів старої світоглядної системи замість створення власної — це коріння спотворенної пострадянської реальності. Саме вона породила вузол сучасних соціальних, культурних, політичних та економічних проблем, серед яких військові конфлікти.

Читайте також: «Я піду в далекі гори». П’ять українських фільмів про Карпати

Головні герої фільму – Дід і Баба крок за кроком проходять історію радянських кіно-кліше. Після такого шляху сповнений фантастичного гротеску фінал вже не виглядає таким абсурдним.

8. Драма «Бульмастиф»

Короткометражна воєнна драма – ігровий дебют режисерки Анастасії Буковської. Тут розповідається історія ветерана АТО, який прагне повернутись до нормального життя після війни.  Одного разу він випадково зустрічає Роя, загублену собаку бійцівської породи. Спочатку вони не ладнають, але згодом саме Рой допомагає Міті впоратися з важким минулим.

Чудова історія дружби людини і пса, які рятують життя один одного, – це алегорія відносин людини зі своїми спогадами. Фільм піднімає ткож дуже актуальні для України теми – повернення військових до нормального життя після війни, і поєднання людини з нелегкою долею з бойовим псом.

«Бульмастиф» на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» визнали найкращим короткометражним фільмом Міжнародного конкурсу, лаeреатом призу Екуменічного журі та Спеціального диплома журі Національного конкурсу. Фільм став лаeреатом «Золотий Дзиги» в номінації «Кращий короткометражний фільм», а також учасником ряду міжнародних кінофестивалів.

9. Документальний фільм «Врятуйте мене, лікарю»

Минулий рік як ніколи показав людям, наскільки складною та важливою є робота медиків. Те, що для лікарів є простим чергуванням, звичайну людину може шокувати і зачепити до сліз. Режисер фільму «Врятуйте мене, лікарю» Дмитро Гришко. Він 24 години провів поруч з бригадою швидкої допомоги м. Києва – лікарем, фельдшером та водієм, які в новорічну ніч реагують на виклики та приймають пацієнтів.  Вони звикли до тяжких випадків, до смертей та самотніх бабусь, тому холодно виконують свою роботу і мають залізні нерви.

«Врятуйте мене, лікарю» показує, як насправді живеться бригаді швидкої, як вони допомагають пацієнтам, які не хочуть жити та з якими людьми медики стикаються протягом робочої зміни.

Фільм отримав головний приз в національному конкурсі  на Міжнародному фестивалі короткометражних фільмів Wizart, а також спеціальний диплом жюрі в Національному конкурсі Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість».

Спеціально для них Takflix пропонує промокод ShoTam, який дає 10% знижки на перегляд українських фільмів з добірки. Якщо ви наш Добродій, то знайдете промокод на безкоштовний перегляд у нашій закритій спільноті на Facebook. Якщо ж тільки хочете дізнатися, як стати Добродієм ШоТам – можете почитати про це тут.

Суспільство

«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Історія Cantona Pub почалася з дружньої інвестиції, яка за сім років перетворилася на легендарний футбольний паб у центрі Львова. Тут збираються вболівальники, айтівці, артисти філармонії та оперного театру. А тепер – ще й волонтери, які допомагають ЗСУ.

З 24 лютого Cantona Pub перетворився на волонтерський центр, який упродовж перших двох тижнів був радше пунктом обігріву, ніж закладом із крафтовим пивом. Сьогодні команда пабу відновила роботу, але продовжує допомагати військовим. Адже частина з них напередодні війни сиділа за одним із столиків, а вже за тиждень вирушила на передову.

Енді Марковець 

Засновник та власник львівського футбольного пабу Cantona Pub 

Вболіваю за львівські «Карпати» з шести років

Я дуже люблю футбол, переглядаю матчі за будь-якої нагоди, та й сам раніше грав за аматорські команди. А почалося все, мабуть, ще в 1993 році. Тоді в шестирічному віці батько вперше взяв мене на матч львівських «Карпат». І відтоді я почав вболівати за «левів». Ця любов триває й донині – вже майже 30 років.

А трохи згодом, у травні 1999 року, я почав слідкувати за грою «Манчестер Юнайтед». Тоді на стадіоні «Камп Ноу» в Барселоні відбувся знаменитий фінал Ліги чемпіонів УЄФА. «Манчестер» програвав із рахунком 0:1, але на останніх хвилинах забив два голи й вирвав перемогу в німецької «Баварії».

Власник Cantona Pub у футболці Манчестер Юнайтед

Із відкриттям пабу допомогли друзі

До відкриття пабу я протягом чотирьох років працював на «24 каналі». Був інженером, технічно забезпечував, аби у наших редакторів було відео для сюжетів. Але сталося так, що я втратив роботу.

Коли я вже був безробітним і все йшло, скажімо так, не дуже добре, до мене звернулися друзі. Вони чомусь повірили в мене й запропонували інвестувати свої заощадження. Так, кошти були невеликі, але це все одно неабияк надихнуло.

І одного ранку я прокинувся з чітким усвідомленням того, що маю робити далі і як це все виглядатиме. Тоді й з’явилася й назва нашого пабу і концепція – яким має бути заклад. Це все було сім років тому – в 2015.

Власник Cantona Pub Енді Марковець

Паб, у якому збираються і вболівальники, і артисти оперного театру

Коли ми лише починали роботу над відкриттям пабу, головною ідеєю було зробити місце, в якому можна буде подивитися будь-який матч. У Львові багато барів, але футбольних – практично не було. Тому ми прагнули створити заклад, де могли б збиратися любителі футболу, дивитися та обговорювати матчі й пити смачне крафтове пиво.

Ми не були першим футбольним пабом у Львові. Але інші паби дуже швидко зачинялися. Сьогодні, напевно, подібних закладів у місті вже немає.

Чому назвалися на честь Еріка Кантони (легендарного нападника «Манчестер Юнайтед», – ред.)? Через його харизму, характер та щирість. Мені здається, це дуже пасує і футболісту, і пабу. Якщо в тебе є власний стиль, якщо ти маєш харизму, завжди залишаєшся собою й любиш те, що робиш, – на тебе точно чекає успіх.

Відвідувачі Cantona Pub

Ідуть не в заклад, а до людей, які там працюють

Ми позиціонуємо себе як локальний паб. До нас ходять або наші друзі, або ті, хто мешкає чи працює неподалік. Наприклад, практично весь оркестр Львівської національної філармонії, артисти балету оперного театру, айтівці тощо. Тобто немає такого, щоб у пабі сиділи лише футбольні фанати. І тим більше ніхто не дивитиметься на тебе косо, якщо ти просто прийшов випити пива чи поїсти.

Думаю, найбільший наш актив – це команда. Я хоч і власник, але щодня працюю як бармен. Тобто кожен із нас – універсальний солдат. І якщо я не можу з якихось причин бути барменом, на моє місце без проблем стає офіціантка Катя або кухар Руслан.

Наша команда дуже згуртована, адже ми працюємо разом практично з самого початку. А отже, плинності кадрів у нас немає. Це важливо, бо часто відвідувачі ходять не в конкретний заклад, а до персоналу. До людей, які тебе обслуговують, наливають пиво й готують їжу.

Сплячі люди в нашому Instagram – володарі Кубка Гаскойна

До 24 лютого у нас була традиція: кожен, хто випивав так багато, що засинав, отримував уявний Кубок Пола Гаскойна. Це англійський футболіст, гравець збірної, який «поховав» свою кар’єру через алкоголь. Після гри він міг прямо в формі й бутсах бігти зі стадіону в паб, аби випити свіжого пивка.

Люди сплять в пабі

Через деякий час у нас в пабі з’явилася книга з його біографією. І ми вирішили, що будемо публікувати в Instagram лише світлини людей, яку беруть цей Кубок Гаскойна. Але це все було до війни. Сьогодні ми вже не дозволяємо, аби подібне траплялося.

Перші два тижні працювали як пункт обігріву

Неможливо бути готовим до повномасштабного вторгнення в 21-му столітті. Тим більше, коли світ дуже медійний. І уявити, що в центрі Європи може спалахнути така війна, – було дуже складно.

Але коли це почалося, ми всі зібралися й вирішили працювати далі. Ніхто не хотів нікуди їхати, всі залишилися на своїх місцях. Перші дні у Львові було дуже багато переселенців з інших регіонів, людей, яких зачепила війна.

Ми почали їх безкоштовно годувати, якось втішати. Вже 25-го лютого ми з моєю дівчиною Катериною забрали кота й перехали на два тижні до паба. Просто, щоб завжди бути тут і допомагати. 

Якоїсь миті у нас було дуже багато людей, почали сходитися волонтери, приносити різні речі, які необхідно було передати на фронт. Адже це зручно – наш заклад розташований у центральному районі міста.

Волонтери Cantona Pub

Ті, хто вчора пив у нас пиво, сьогодні вже на війні

Водночас ми почали думати над тим, як допомогти нашим друзям, які з першого дня вирушили на війну. Уявіть, ще минулої п’ятниці вони сидять в пабі й п’ють пиво, а вже через тиждень усі ці, умовно, п’ятнадцять чоловіків у складі одного підрозділу воюють десь на сході нашої країни. Ми не могли не підтримати їх. Хотілося, аби в хлопців було все найкраще – каски, броники, приціли, медицина. Це все – розхідний матеріал, і його потрібно постійно поповнювати. 

Наразі ми допомагаємо, перш за все, тим, кого знаємо особисто. Але ніколи не відмовляємо, якщо до нас звертаються. Наприклад, якщо була потреба знайти 25 аптечок, а ми закупили 50 – відправляємо всі 50 до різних підрозділів. Туди, де цього потребують.

Насправді, більшу частину роботи беруть на себе саме волонтери. Ми надаємо частину приміщення, допомагаємо переносити коробки, але саме вони роблять практично неможливі речі. Це 10-15 людей, які шукають усе необхідне, знаходять, пакують та відправляють на передову. І більшість із них – наші постійні відвідувачі. 

Працюємо далі, аби донатити на ЗСУ

Перші два тижні повномасштабної війни ми працювали як столова та пункт обігріву. Але коли на барі мене почали запитувати не про допомогу, а про односолодовий віскі, я зрозумів, що можна знову працювати, заробляти гроші та допомагати армії. 

Сьогодні ми на 80% працюємо як звичайний паб, а на 20% – як база для волонтерів. Ми виділили для них певну частину приміщення, де можна зберігати допомогу для військових. Також у наших волонтерів завжди є місце для обіду чи відпочинку. Але решта площі – це паб, у якому приймають замовлення та показують футбол.

Волонтери Cantona Pub

Коли про нас написав Кантона, я два дні не міг перестати усміхатися

У перші дні війни до нас завітав французький журналіст, який приїхав, аби висвітлювати війну. Його дуже зацікавив наш заклад, адже Кантона – також француз. Цей журналіст тусувався у нас майже тиждень. А згодом на сторінках провідного французького спортивного видання L’Еquipe вийшла його стаття, де було згадано й Cantona Pub.

За кілька днів після цього з нами зв’язався рідний брат Кантони – Жан-Марі. Мовляв, Ерік хотів би опублікувати в Instagram кілька світлин на нашу підтримку.

Коли він справді запостив наші фото, я, чесно кажучи, два дні не міг перестати усміхатися. І навіть не так важливо, чи приїде він сюди після перемоги. Важливо, що він знає про нас, підтримав нашу роботу і Україну загалом. А отже, ми не самі в цій війні проти величезної імперії.

Завдяки цьому допису у нас збільшилася кількість пожертв на допомогу армії. А ще люди почали просити шеврони, які ми зробили для наших воїнів. Тож тепер, аби отримати шеврон Cantona Pub, достатньо кинути на рахунок будь-яку суму. І це також дає свій результат.

Патчі для військових

Не шкодуйте зусиль та грошей для нашої перемоги

Звичайно, коли в твоїй країні війна, ніхто не може почуватися в безпеці. Ніхто не може бути впевненим, що побачить наступний світанок. Тому треба всіма можливими способами та силами допомагати нашим захисникам. Аби в них було абсолютно все. І не варто шкодувати жодних грошей та жодних зусиль. Бо саме так день нашої перемоги настане якомога швидше.

Якщо Кантона справді приїде святкувати нашу перемогу – це буде неймовірна подія. Але спочатку нам потрібно перемогти. А вже потім будемо домовлятися, як все влаштувати. Адже з війни повернуться й наші друзі. Напевно, буде якась програма, екскурсії. Але це все буде вже згодом, після. Після нашої перемоги.

Боєць ЗСУ з патчем Cantona Pub

Як підтримати волонтерів Cantona Pub

Номер карти для переказів по Україні

5168745322065381 (ПриватБанк)

ANNA LEVCHUK

UA513052990000026205738702315

SWIFT / BIC CODE: PBANUA2X

Bank name: PRIVATBANK

Bank Address: 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE

PayPal: [email protected]

Читати далі

Суспільство

30 ОМБр по-мистецьки розгромила танк окупантів (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Воїни 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького знищили ворожий танк і захопили трофейну зброю.

Атмосферні фото опублікували на фейсбук-сторінці бригади.

«Російська техніка виглядає краще коли вона вщент знищена, а зброя окупанта стріляє влучніше  проти них самих у власності українських військових», — написали бійці 30-ї бригади ЗСУ.

Про 30 ОМБр

30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького — формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України. За організаційно-штатною структурою входить до складу ОК «Північ».

Під час війни на сході України бригада у 2014 році вела важкі бої. З 2018 року бригаді присвоїли назву князя Костянтина Острозького — полководця Великого князівства Литовського середніх віків.

Дивіться відеоХаризматичний військовий ЗСУ пише пісні і вірші прямо на фронті

Нагадаємо, 30 ОМБр розгромила ворожі БТР, замасковані в кущах.

Також ЗСУ знищили ворожі склади боєприпасів на Харківщині і Херсонщині.

Фото: facebook.com/30brigade.

Читати далі

Суспільство

ЗСУ знищили ворожі склади боєприпасів на Харківщині і Херсонщині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Збройні Сили України ліквідували склади боєприпасів окупантів в Ізюмі на Харківщині та в селищі Давидів Брід на Херсонщині.

Про це повідомили у вечірньому зведенні Генерального штабу ЗСУ у понеділок, 16 травня.

Зазначається, що Сили оборони нанесли вогневе ураження по ворожих складах у місті Ізюмі, внаслідок чого знищено значний запас боєприпасів.

Також Сили оборони України здійснили вогневе ураження польового складу боєприпасів противника в районі населеного пункту Давидів Брід на Херсонщині.

Окрім того, на Харківському напрямку ворог намагався вести бойові дії в напрямку населеного пункту Тернова, успіху не мав.

Дивіться відео: Прикордонник, який послав російський корабель, став найцитованішим автором України

На Сєвєродонецькому напрямку окупанти вели бої в районі населеного пункту Борівське, зазнали втрат.

На Бахмутському напрямку в районі Гірського російські окупанти зазнали втрат та відійшли.

На Курахівському напрямку ворог наступав в районі Марʼїнки та Новомихайлівки, успіху не мав.

Нагадаємо, бойова група К2 зупинила наступ ворожих танків на Донеччині.

Як ми повідомляли раніше, прикордонники на Сумщині відігнали диверсантів, які проривалися на територію України.

Фото: facebook.com/kmp.vmsu.ua.

Читати далі