

Суспільство
«Червоні рюкзаки». Як створювали проєкт для підлітків, що розповідає про рідкісних тварин України
Майже 60 годин відзнятого матеріалу, два тижні подорожей півднем України, понад 50 людей в команді та 5 рідкісних тварин, які перебувають на межі зникнення. Це – новий Youtube-проєкт, в якому 12-річний Андрій та його пес Рес знайомлять підлітків із унікальними червонокнижними жителями Придунав’я, місцевою кухнею та традиціями. Перша подорож охопила Бессарабію, а вже весною команда планує вирушити до Карпат, аби почати роботу над другою частиною.

Анастасія Матешко
Режисерка та сценаристка «Червоних рюкзаків»
Ми новачки, і нам пощастило
Ідея проєкту виникла з життя. Якось ми вирушили до друзів, які живуть в Бессарабії. І коли побачили цю природу, тварин – дуже здивувалися. Чесно, навіть не уявляли, що в Україні мешкають такі види. Почали все це фотографувати, розповідати знайомим, друзям, поділилися цим зі Світланою, нашою продюсеркою.
Просто показували фото й розмовляли, і тут виникла ідея: давайте зробимо так, аби цю природу й цих тварин побачили якомога більше людей. Особливо ті, хто не здогадувався про таку флору й фауну в Україні. Тим більше під час карантину всі були дещо замкнені, почали мандрувати країною, відкривати нові місця. Тому ми вирішили поділитися власними враженням.
Вже під час підготовки виникла ідея зробити ведучим не лише Андрія, а й Рея. Адже він – представник тваринницького світу. Щоправда, коли почалися зйомки, виникла певна драматургія. Андрій – мандрівник і дослідник, йому все цікаво, він нічого не боїться: просто йде вперед повз болота та хащі. А Рей всього лякався, не міг плавати, боявся птахів, буйволів, усієї природи. І так вийшло, що представника цієї ж природи Андрію довелося інтегрувати в цей світ.
Читайте також: Врятувати Карпатського буйвола. Як працює перша та найбільша буйволина ферма на Закарпатті
Ми оптимісти, оскільки нічого про це не знали. Фактично новачки, а новачкам щастить. Напевно, якби ми почали готуватися зараз, то вже боялися б брати на себе такі зобов’язання. Не казали б, що нам вдасться сфотографувати диких тварин, дослідити невідомі місця. Взагалі, дитина – це завжди складно, тварина – також складно, а тут ще й дикі тварини! Люди по пів року фотополюють та мандрують, аби зафіксувати істот, яких ми вирішили відшукати за два тижні. І тут ми такі: «Поїдемо і знімемо!». І нам вдалося це зробити. Новачкам справді щастить.

Як мама – я дуже хвилювалася, як режисерка – була задоволена
Під час зйомок ми використовували дрони, і саме завдяки цьому вдалося зафільмувати червонокнижного білохвостого орлана та підсоколика. Там навіть орнітологи зраділи! Орлан – це взагалі величезний птах, і ми трохи налякали його дроном. Через це він покинув свою територію та залетів на місце, де гніздувався підсоколик. І вони почали битися між собою!
Ми стоїмо, спостерігаємо за цим, дрон завис над птахами, хтось навіть робив ставки, але, звісно, ми всі хвилювалися за птахів. І підсоколик переміг! Він прогнав уп’ятеро більшого орлана, який залетів на чужу територію. І підсоколик був правий. Потім ми всією командою вибачалися перед птахами, адже дрон – не найкорисніша річ для них.
Так само дрон налякав і тарпанів – диких коней. А ось щодо буйволів – вони б цей дрон і з’їли, напевно, якби він ще там повисів. Такі класні пофігісти! Але коли це стадо на нас побігло, ми не знали, що робити. Хапати Андрія, чи Рея, чи техніку. Вже уявляла, що будемо казати продюсерці. Вони просто біжать на нас, а Андрій – там, з ними! У мене, як у мами, серце калатало. Але як режисерка я була дуже задоволена.
Природа змінювала сценарій та дарувала несподіванки
Нам чимало допомогли наші нові друзі. Ми потоваришували з багатьма місцевими науковцями, команду супроводжувала представниця WWF, керівниця напрямку «вода» Інна Гоч. Також до нас долучилися Тетяна Балацька з острову Єрмаків, Іван Русєв з Тузлівських лиманів, Михайло Жмуд, який став нашим лінійним продюсером та допоміг налагоджувати всі знайомства. І ще багато спеціалістів та науковців! І всі ці люди щиро допомагали нам та вболівали, аби все вдалося. Нашій вдачі ми завдячуємо людям з величезним досвідом.
Я була здивована, але Рей прислухався до всіх! Ми витрачаємо години на заняття з кінологами, а це, виявляється, було зайвим. Просто підходить Іван Русєв, каже «Рей, ходімо!», і він йде. Такий слухняний, нікого не лякає, сам не лякається. А з Андрієм Русєв взагалі домовився разом відстежувати браконьєрів на території національного парку. Було захопливо, цікаво, складно і пізнавально. Вау-ефект супроводжував нас під час всіх зйомок.

Та були й невдачі: як ми і передбачали, лісового кота відзняти не вийшло. Його й профільні фахівці не завжди можуть побачити. Але ми це обіграли, розповіли про фотопастку, показали, як Андрій її встановлював. Це запрограмовані невдачі, адже ми діяли як дослідники. І в цьому є певний шарм. Глядач разом із нами відчуває процес. Та й сценарій скоріше був путівником місцями, які ми хотіли показати. А вже в цих місцях природа дарувала нам якісь справді несподівані речі.
Читайте також: Збираємося в гори. Шість українських виробників туристичного спорядження
Усі люблять пухнастих тварин, а як же рідкісні риби?
Як ми обирали, про яких тварин розповісти? Це буде напівжарт і напівправда. Світлана Рудюк, наша продюсерка, – кошатниця. І, звісно, котів люблять усі. Але ж ми обрали лісового кота! Його не кожен може побачити, він доволі небезпечний і рідкісний. І якщо найбільш розповсюдженою хатньою твариною у нас є кіт, то найменш поширеною на Придунав’ї також є він. Щоправда, лісовий. Тому вирішили почати з нього.
Звісно, не могли оминути увагою пеліканів. Я взагалі думала, що їх можна зустріти лише в Африці. А тут цілих два види. І вони неймовірно красиві! Це своєрідний символ Придунав’я, він там практично повсюди. І весь цей час перехоплює подих. Якоїсь миті ми вже думали: «Ну коли нам набридне знімати цих пеліканів?». Але так і не набридло. На них можна дивитися вічно.
А ще білуга. Знаєте, легко любити пухнастих тваринок, їх використовують як символіку, створюють символи, емблеми, збирають завдяки ним кошти. А риба таких теплих емоцій чомусь не викликає. Тому ми вирішили стати на захист білуги, створити окремий випуск. Відчули якийсь поклик, що маємо її захистити. Вона ж така цікава! Одна з найдавніших істот у світі, яка змогла пережити динозаврів, а тепер опинилися на межі зникнення. До речі, під час зйомок нам пощастило взяти участь у зарибленні і випустити до Дунаю 10 тисяч мальків стерляді – «родичів» білуги.
Цей проєкт – дивовижний досвід та маленьке диво. Бо власне захоплення невеликою подорожжю перетворилося на щось глобальне. І я вдячна, що доля обрала саме мене як інструмент, через який можна щось змінити, розповісти, показати іншим людям. Я лише провідник, і це дуже велика честь. І величезне свято – відчувати себе частинкою природи. Нам пощастило з класною командою, ми вийшли на дійсно планетарний масштаб. І від цього захоплює подих.

Андрій Матешко
Актор, екоактивіст, ведучий проєкту «Червоні рюкзаки»
Усе почалося із завдання в дитячому садку
Моє захоплення природою почалося ще з гербарію в дитсадку. Аби виконати «домашнє завдання», нам з мамою та бабусею довелося разом ходити та збирати листя. І тоді я почав його роздивлятися, вивчати природу, рослинність, цікавитися екологією.
Зйомки в проєкті «Червоні рюкзаки» стали для мене величезною відповідальністю, яка відчувалася практично щодня. Звісно, я розумів, який внесок в збереження природи можу зробити, і мені було від цього приємно. Але відповідальність перед глядачами справді була чималою.
До того ж зніматися було складно. Після кожного нового дня зйомок я приходив до номеру, сідав і думав: «Як же я виснажився». Але потім мої думки змінювалися. Я розумів, що це важливо й необхідно, це класна справа. І втома зникала. Я був готовий працювати й творити, був готовий на все.

Рей обирає диван, а не пригоди, але все одно долає власні лінощі
Домашня тварина мотивує тебе вийти на вулицю, відмовитися від гаджетів, цікавитися природою. І це те, чого я насправді прагну: аби кожна людина бодай трохи захопилася довкіллям та екоактивізмом. Наша країна поступово заповнюється хмарочосами, і зелених куточків з кущами та дерева стає все менше. Тому важливо цінувати природу, берегти екосередовище, в якому ми живемо.
Рей часто обирає диванчик замість пригод. Він трохи лінивий, постійно хоче додому, не демонструє якоїсь зацікавленості і навіть не любить плавати. Коли починається спека, всі сусідські собаки біжать до води, а Рей залишається на диванчику. Та попри це з ним справді цікаво. Я беру його з собою, і йому доводиться долати власні лінощі та любов до м’яких подушок.

Він став невід’ємною частиною нашої команди, нашим талісманом. Це лише на перший погляд він здається страшним і великим собакою. Але в душі він дитина, трохи смішна, але завжди – людяна. Інколи кажеш йому щось, повертаєшся, а він дивиться ніби людина. Рей вже давно став частиною нашої родини.
Удвох нам вдалося стати частиною програми, яка корисна для всіх: від школярів молодших класів до пенсіонерів. Я раджу подивитися всі п’ять випусків кожному. Це змінює уявлення про нашу країну та світ довкола.

Світлана Рудюк
Директорка компанії Dobranichfilm та продюсерка «Червоних рюкзаків»
«Червоні рюкзаки» об’єднали понад 50 людей
Проєкт став для нас викликом та дуже своєчасною історією. Якщо подібні програми ніхто не зніматиме, у нас залишається не так вже й багато шляхів. Варто говорити про природу. Просто й динамічно. Розуміти, що про такі речі слід розповідати з найменшого віку. Якщо ми не будемо оберігати довкілля, рано чи пізно ризикуємо зупинити своє існування на цій планеті. А переїхати на іншу – такої опції немає. Варто вже зараз щось робити. Саме тому «Червоні рюкзаки» – це велика відповідальність.
Відзнятий матеріал, напевно, варто рахувати годинами. Одна 15-хвилинна програма – це приблизно 5-6 годин запису. А оскільки працювали двоє операторів, то ці цифри можна помножити на два. Але це дало нам можливість монтувати більш динамічно, не втрачати важливі й цікаві моменти. Перед нами стояв виклик. Дитина-ведучий, собака, дика природа – це все було супер цікаво і супер відповідально.
А ще в нас була команда, де кожен одне одного міг підстрахувати. Якщо подивитися на титри з усіма учасниками (а це й оператори, монтажери, експерти, екоактивісти, науковці, постпродакшн тощо), здається, що цей барабан крутиться нескінченно. «Червоні рюкзаки» об’єднали разом понад 50 людей.
Читайте також: Український кінопроєкт про Тузлівські лимани здобув головний приз у Чехії
Зараз ми починаємо готуватися до нового сезону в Карпатах. Вже стартували перемовини з фондом WWF, шукаємо експертів, і сподіваємося, що навесні 2022 року будемо знімати другу частину. А взагалі наша мета – об’їхати всю країну, кожен регіон, а згодом – вийти за межі України.

Фото надані командою проєкту
Суспільство

На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.


Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
Суспільство

«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.
Про це повідомили в «Культурних силах».
Що обговорили на заході
Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.
На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:
«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” — це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».
Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.
«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.
Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:
«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих — герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим».
Презентація кліпу «Місто наречених»
На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).
«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.
Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:
«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс».
Довідка
«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:
- «Культурний десант»;
- «Книга на фронт»;
- «Фронтова студія»;
- «Оркестр 59» тощо.
«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.
Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.
Фото: «Культурні сили»
Суспільство

У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.
Про це повідомили у команді простору.
Що буде в MLYN design hub
Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.
Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.
«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.
Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб

Перша експозиція
Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.
«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.
MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.



Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.
Фото: MLYN design hub