Суспільство
Британець продав все майно заради ЗСУ і переїхав до України (ВІДЕО)
Британець Діабло Деленфер продав усе своє майно, аби купити джип для ЗСУ. Навесні 2023 року він переїхав жити до шелтера на Закарпатті, а після перемоги хоче отримати українське громадянство.
Історію британського волонтера розповідає ШоТам.
Діабло 53 роки, він має яскраву зовнішність, за якою криється добре серце. Донедавна він працював актором на британському телебаченні і жив безпечно в своїй країні.
Заради мрії стати альтернативною моделлю Діабло роками змінював себе зовні. Коли ж побачив жахи війни в Україні, то раз і назавжди змінився і внутрішньо.
«Я побачив, що відбувається в Україні. Я не міг просто спостерігати за цим. Тому вирішив, що маю робити щось», – розповідає чоловік.
Спершу він допоміг евакуювати двох українців до Польщі, але відчував: цього замало.
«Я вирішив продати свій будинок, щоб купити спеціально облаштований джип, на якому поїхав в Україну», – Діабло Деленфер, волонтер.
Він вивозив цивільних з-під обстрілів, а згодом віддав авто військовим під Бахмут. Діабло виявляв бажання і сам приєднатися до ЗСУ. Однак за станом здоров‘я отримав відмову.
Це не згасило ентузіазм невгамовного британця. І він вирішив пов’язати життя з Україною. Діабло попрощався з батьками та дорослою донькою, зібрав речі й вирушив у дорогу.
Читайте також: «Такі були у Бандери, Франка та Шевченка». Як донеччанка Тетяна Зез відтворює вишиті сорочки легендарних українців
З квітня цього року оселився в мукачівському шелтері, звикає до нового життя та волонтерить. І вже у перші місяці знайшов тут друзів.
«На автозаправній станції, що розташована на трасі з Києва до Ізюма, я знайшов цуценят. Їх було п‘ятеро, але залишилося троє. Це цуценя було брудне, смердюче. Тому я назвав його Дизель. Зараз це мій найкращий друг», – розповідає британець.
«З Діабло я познайомився на заправці, виїжджаючи з міста Ужгорода. Я побачив чоловіка у військовій формі. Виявився дуже цікавим чоловіком, ми з ним здружилися та підтримуємо досить хороші близькі стосунки», – каже військовий ЗСУ Віталій Сайфутдинов-Марко.
В Україні Діабло відчув себе справжнім. Він уже потроху вчить українську та їздить на схід волонтерити. А після Перемоги планує не тільки лишитися, а й стати українцем, отримавши громадянство.
«Зараз я збираю гроші на автомобіль, яким їздитиму і допомагатиму людям. Я хочу допомагати Україні. Слава Україні!» – Діабло Деленфер, волонтер.
Раніше ми розповідали, як ріелторка відновлює пошкоджені будинки на Нікопольщині.
Також ШоТам розповідав, як маріуполець рятує алкозалежних, від яких усі відвернулися.
Про книгу
Про Вікторію Амеліну
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів
Про зміну назви
«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті
«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...
Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел
Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...
«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю
У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...
Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом
Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...