fbpx
Звяжіться з нами
new project new project

Суспільство

Бізнес-бабусі продають сумки через Instagram: історія соціального підприємства Gudzyk

21.05.2019

Як заробити, коли ти вже на пенсії, а на прожиття її не вистачає? Про це подумали 20-річні одеські студенти і створили соціальний бізнес для пенсіонерів. Бабусі заробляють собі надбавку до пенсії тим, що шиють з фетру чохли для гаджетів та сумки. Так, завдяки соціальному проекту Gudzyk пенсіонерки почувають себе потрібними і заробляють додаткову копійку.

Юлія Котюк – засновниця проекту. Вона разом з 5-ма друзями вже другий рік співпрацює з “літніми бізнесменами” та допомагає їм заробити гроші.  

Команда Gudzyk – це 5 осіб, кожен з них відповідає за свій напрямок. Юля – проектний менеджер, Юра – фінанси , Саша – піар , Христина – контент-менеджер, Жора – займається інтернет-магазинами, Аня – співпрацює з бабусями

Все почалось з бабусі

Все розпочалось з моєї бабусі. Я побачила в інтернеті сумочку і, приїхавши до бабусі в гості, запропонувала їй зробити таку ж. Вийшло далеко не ідеально, але я зрозуміла, що бабуся може виробляти такі речі без спеціальної освіти.

Читайте також: Балакуча постіль. Подружжя створило постільну білизну, яка розповідає дітям казки

Подумала, чому б не спробувати робити такі сумки, і тим самим дати роботу іншим бабусям. Тоді я була активним членом студентської організації Enactus ONU, і ми орієнтувались на реалізацію таких проектів. Я розповіла колегам про свою ідею і ми вирішили спробувати.

На старті проекту Юлія Котюк витратила лише 400 гривень власних коштів на закупівлю матеріалу

З самого початку ми ставили собі за ціль зробити саме соціальний проект, де заробляли б не ми як студенти, а цільова аудиторія, якій це потрібно. Але, коли вийшли з організації, то зрозуміли, що нам також необхідний заробіток і вирішили активно розвивати проект і робити з цього бізнес.

Перші труднощі – довіра

Реалізація проекту почалась у жовтні 2017 року.

На хакатоні організації Enactus ONU ми якраз і отримали завдання поспілкуватись з бабусями і зібрати інформацію. І тут стало зрозуміло: у бабусь немає довіри до сторонньої людини, вони бояться нас пустити у свій дім – думають, що ми хочемо їх пограбувати. Казали, що готові шити, але вигадували сотні причин, щоб нам відмовити.

Все ж таки вдалось знайти кілька бабусь  – завдяки організації “Добрий обід”, яка безкоштовно годує літніх людей, чий заробіток менше мінімальної зарплати. Ми розповіли жінкам, як це працюватиме, а потім вони вже самі розповсюджували інформацію про нас.

Читайте також: Як зробити бізнес на мікрозелені? Рецепт від шеф-кухаря з Одеси

Зараз з нами працює чотири бабусі. Вони на фрілансі – виготовляють сумки та чохли у себе вдома на власних швейних машинках. Ми їх повністю забезпечуємо матеріалом та навчаємо, якщо додаємо в асортимент новий виріб (наприклад, чохли для планшету). Поки бабусь мало, бо ми не можемо охопити більше. Краще завантажити наших чотирьох майстринь роботою, щоб вони отримували більший заробіток.

Надбавка до пенсії

Бізнес-бабуся отримує фіксовану суму за кожен виготовлений виріб. Наприклад, за чохол – 100 гривень, сумку – 150 гривень, гаманець – 60 гривень. В середньому кожна бабуся отримує 1500 гривень в місяць. Щоб зробити одну сумку або чохол, бабуся витрачає приблизно три години часу.

Стандартна сумочка коштує – 420 гривень, візитниця – 79 гривень, великий чохол для ноутбука – 480 гривень, маленький чохол для планшету – 240 гривень

Зарплата бабусь не залежить від наших додаткових витрат. У місяць ми отримуємо прибутку приблизно 10 тисяч, частина з яких йде на оплату бабусі, а інші кошти вкладаємо у виробництво або рекламу.

Блогери допомагають

Зараз наші клієнти замовляють товар через Instagram. Ми зосередились на цій платформі, тому що на початку реалізації проекту відома українська блогерка купила нашу сумку і прорекламувала її абсолютно безкоштовно. Після цього почались активні підписки та замовлення.

Читайте також: Онука на годину: як у Івано-Франківську рятують стареньких від самотності

До речі, і зараз ми просуваємо товар через таргетинг у Instagram. Багато українських блогерів рекламують нас абсолютно безкоштовно, тому що наш проект має соціальну складову та несе в собі активну місію. Якщо у блогерів реклама коштує 2-3 тисячі гривень, то ми співпрацюємо по бартеру.

Це дуже допомагає поширювати інформацію та продавати товари. Після реклами блогерів до нас приходить 700-1000 підписників, з них одразу може замовити приблизно 10 людей.

Зараз на місяць у нас близько 60-ти замовлень. Наші сумочки вже поїхали і за кордон: у Стокгольм, США, Німеччину та Польщу. Також ми виходимо на іноземний ринок, активно розвиваючи сторінку на Etsy.

Чому тільки фетр?

Наші сумки та чохли виготовлені з фетру. На цьому матеріалі легко вчитися та переробити якусь помилку. А якщо говорити про інші матеріали, наприклад, шкіру, то тут потрібне більш професійне обладнання, ніж старенькі бабусині машинки.  

Читайте також: Як переселенка з Горлівки озеленює Донбас і робить бізнес на цьому

Фетр коштує 450 гривень за метр. Важливо, що ми використовуємо екологічний матеріал, наші аксесуари до сумок виробляються з пластикових кришок. Тому ми – ще й екологічний бренд і не використовуємо шкідливі для нашої природи матеріали.

Суспільство

Кранчі з любов’ю: як інклюзивна молодь створює корисні сніданки

“Мене звати Даяна. У мене ДЦП, але це не заважає мені приносити користь суспільству. Я дуже люблю допомагати у приготуванні граноли”. Це лише частинка історії про підопічну Центру денного догляду для молоді з інвалідністю “Любов, яка лікує”. Вона та ще 11 особливих людей з інвалідністю створюють гранолу- корисні сніданки на основі вівсяних пластівців, меду, какао, горіхів, фруктів та ягід.

Таке соціальне підприємництво “Кранчі з Любов‘ю” заснувала чернівчанка Валерія Мартинюк. Дівчина сама росла в особливій родині, тому вирішила допомогти інклюзивній молоді не тільки спілкуватись і відпочивати, а й заробляти кошти власною працею. 

Валерія Мартинюк

За освітою психолог. Закінчила Чернівецький університет. Ще з студентських років займалась волонтерством у соціальних мережах. У 2017 році заснувала Центр денного догляду для молоді з інвалідністю “Любов, яка лікує” і разом з молоддю, що мають інвалідність, створює гранолу. 

Набридло ліпити слоників – зробили гранолу

Ми разом з 12-ма підопічними займаємось виготовленням граноли, батончиків, пастили та фруктових чіпсів. Почали це робити близько року тому. У Центрі ми намагались розвиватись та підтримувати підопічних. Але я зрозуміла, що якщо ми будемо ліпити слоників з пластиліну чи ліпити пазли – ніякого розвитку з цього не вийде. Тому ми і створили соціальне підприємництво – виготовлення корисних сніданків.

“Серед наших підопічних – молоді люди віком від 16 до 30 років з ментальними фізичними порушеннями (ДЦП, аутизм, затримка інтелектуального розвитку)”

Коли розпочинався проект, то у нас були люди, які мають інтелектуальну затримку, і дехто – фізичну. Останні є повністю працездатними, вони можуть робити ту саму роботу що і я, але для них потрібно облаштувати зручне робоче місце.

Ми супроводжуємо тих, хто має ментальну інвалідність. Над ними треба стояти, пояснювати, що і як робити і вони краще виконують якусь одноманітну легку роботу. Клеїти цілий день наклейки на пачки? Без питань.

Молодь приходить до нас по графіку по групах, але не працює цілий день. Ми переодягаємось у форму – спеціальні кітелі та обговорюємо, хто і що буде робити.  У кожного свої обов’язки. Ми робимо сироп для карамелізації, зважуємо вівсянку, карамелізуємо її в нашій конвекційній печі. Поки вона готується, обираємо потрібні сухофрукти та зважуємо їх і потім пакуємо.

Проте, ми не лише разом працюємо, а й гуляємо, ходимо по магазинах. Після роботи ми можемо пограти в ігри.

Я хочу здолати той стереотип, що інклюзивна молодь чимось гірша і не така як усі. Вони надихаються, тим що роблять. У кожного горять очі, коли хтось замовив пачку граноли.

Горіхи літають по всій кухні

У спілкуванні з такими людьми насамперед маємо наголошувати, що це людина. У їх очах можна побачити біль від поганого ставлення суспільства. Я хочу це змінити. Є правила спілкування з людьми з інвалідністю — ми їх навіть розмістили у своїх буклетах.

Так, у нас бувають з ними складнощі. У них дуже тендітні душі і якщо щось не так, то дуже зляться. Не ті кеди вдягнув, не приїхала вчасно маршрутка – це змушує їх бути розлюченими і неспокійними протягом дня, а горіхи можуть літати по всій кухні.

Ні, вони не агресивні, просто так реагують на ситуації. Але мусимо підлаштовуватись і це потрібно розуміти.

Та вони і радують нас та дають впевненість у собі. У центрі молодь розуміє, що може реалізувати себе та заробляти кошти. Хтось потім знаходить офіційну роботу. Один працює двірником, інший – прибиральником, а одна дівчинка Іринка влаштувалась працювати в кафе. Після нас вони розуміють, що потрібні і не самотні.

Зарплатню отримують всі

Наша команда особливих кухарів може виготовляти 10 кг граноли в день. Такий об’єм ми колись витягнули на одну конференцію. Але такої кількості замовлень у нас немає. Особливо зараз. Влітку попит на гранолу значно спав. І прибуток був просто смішним. А взимку у нас багато замовлень. Проте, ми знаємо як виправити ситуацію, не чекаючи морозів. Потрібно розширюватись, але для цього нам необхідна додаткова техніка, наприклад, професійна сушарка. А вона коштує 10 тисяч гривень. Поки для нас це непідйомна сума.

“Півкілограма нашої граноли коштує 150 гривень, менший пакуночок – 80. Продаємо зазвичай через інстаграм та у деяких Чернівецьких магазинах”

Сонячні кухарі отримують зарплату за свою працю. Так ми стимулюємо їх працювати. Оплата залежить від прибутку і від обов’язків. Ви ж розумієте, що хтось може карамелізувати гранолу, а хто просто ліпити наклейки. Але, в середньому оплата за працю – 500 гривень.

З дитинства бачила, що таке інвалідність

Всі завжди цікавляться чому молода дівчина вирішила опікуватись людьми з інвалідністю. Бо я не з чуток знаю, що це таке. Я виховувалась в сім’ї, де обоє батьків мають інвалідність. З дитинства я бачила, як їм не просто і зрозуміла, що моє покликання – працювати з людьми з особливостями. У підлітковому віці я почала волонтерити, а потім це переросло в Центр.

“Кожна людина потребує відчуття “значущості”, це один з етапів соціалізації. Саме тому важливо створити можливість працевлаштування, яке було б інклюзивне”

Коли ми працювали з людьми з інвалідністю, то робили якесь мило чи щось ліпили з пластиліну, щоб розвивати моторику. Але не було ніякого збуту. Працюючи з молоддю, я ставила для себе задачу, аби вони були соціально-активні членами суспільства.

Вони казали мені, що мріяли працювати, хтось перукарем, хтось водієм. На жаль, це нереально не тільки через фізичні обмеження, а й тому, що держава та суспільство не дає цим людям розвиватись.

У рамках соціальної адаптації у центрі ми і так готували їжу для себе, але згодом вирішили готувати також для інших. Крім того, наша молодь як і всі люблять з’їсти якийсь фаст-фуд, запити це колою і заїсти цукеркою. А їм потрібно правильно харчуватись. Тому ми вирішили робити щось корисне. Звісно, спалили не один кілограм вівсянки. Але маленькими кроками йшли. Закупили сушарки і пічку, уніформу. У нас є технолог, і все готуємо з дотриманням власної рецептури і санітарних норм.

Зараз ми на шляху до того, щоб зареєструвати нашу продукцію і отримати сертифікацію та бути на ряду з іншими виробниками.

Тепер і інші міста хочуть робити інклюзивну кухню

Щоб запустити свій бізнес ми звернулись до краудфандингової платформи RazomGo.Там ми зібрали 25 тисяч гривень. І це була лише частина витрат, бо багато коштів пішло на приміщення та техніку. Ми отримали допомогу від інших людей — не лише через платформу, і стали впізнаваними завдяки лекціям у різних містах України.

Запустивши проект, зрозуміла, що не варто боятись помилок. Ми зіштовхнулись з не відповідальними постачальниками, які продавали товар не першої свіжості. А деякі затримували продукцію. Та ми швидко вирішили цю ситуацію.

Великою нашою помилкою було прагнення економити. Нашу першу етикетку ми зробили в телефоні в програмці. Потім побачили, що буде дешевше, якщо ми надрукуємо великим тиражем. І коли вже все було готово люди почали говорити нам, що через ці етикетки не зрозуміло хто ми і що це за проект. Гнались за економією, а опинились в мінусі.

Але, дороги назад немає. І помилки загартовують. Зараз я бачу, що за мною стоїть багато людей і в інших містах прокидаються люди і хочуть робити у себе інклюзивну кухню. Це Одеса і Хмельницький.  Я розумію, що потрібно проект підіймати на якийсь рівень і довести, що люди з інвалідністю можуть робити класний продукт.

Читати далі

Суспільство

У Києві почали поливати вулиці водою,щоб покращити стан повітря (ВІДЕО)

У Дарницькому районі Києва почали частіше мити та поливати вулиці водою, повідомляють у “Київавтодорі”.

“Працюємо в усіх частинах району. Зокрема і в Бортничах. Масштабне поливання вулиць проводимо через погіршення якості повітря у районі”, – ідеться у повідомленні.

Читайте також: У Києві почали мити дороги з мийними засобами

Для поливання запустили 9 спецмашин, і лише за ранок використали близько 100 кубів води. Поливають як магістральні дороги, так і невеликі місцеві вулиц: Княжий затон, Славгородську, Поліську.

Читати далі

Суспільство

На Житомирщині хочуть відкрити музей під відкритим небом

Історичний скансен – музей під відкритим небом – планують відкрити на території Древлянського парку в Коростені Житомирської області. Про це інформує Zruchno.Travel із посиланням на слова заступника Коростенського міського голови Олександра Дзиги.

Древляни і Поліський регіон є “колискою Київської Русі”

“Сьогодні Коростень цікавий, зокрема, з точки зору розвитку православ’я, оскільки саме по древлянській землі ступала нога рівноапостольної княгині Ольги, Володимира Великого – хреститель землі руської – має коріння саме в древлянській династії, тому ми плануємо розвивати такі фестивалі, як фестиваль православної авторської пісні “Ранкова зоря”. Крім того цього року ми заснували новий культурно-історичний фестиваль “Добриня” – в рамках цього фестивалю на локаціях Древлянського парку планується показ історичних реконструкцій, а в перспективі й створення Музею під відкритим небом, де гості та мешканці міста матимуть можливість познайомитися з історією краю та держави загалом”, – зазначив заступник голови.

Читайте також: Тільки з Антарктиди ще нікого не було”. Як перетворити власну хату на музей і заробляти на цьому

Обіцяють зробити до 2025 року

Зі свого боку коростенський міський голова Володимир Москаленко розповів, що благоустрій та вдосконалення паркової зони прописані в стратегії розвитку міста до 2025 року.

“У нас великі плани по розвитку Древлянського парку як туристичної дестинації, і не тільки його. У нашій програмі розвитку туризму прописано благоустрій трьох парків – Древлянського, парку Перемоги і зони річки Уж – всього близько п’яти кілометрів паркової зони. У наших планах є облаштування локацій для найрізноманітніших видів відпочинку і туризму”, – поінформував він.

Читати далі

Суспільство

Електронний квиток для київських школярів обіцяють зробити до кінця року

Електронний учнівський квиток для школярів Києва виготовлять до кінця року, обіцяють у Департаменті транспортної інфраструктури КМДА.

Він діятиме впродовж усього навчання в школі на всі види транспорту, без обмеження на поїздки. Квиток усі учні отримають безкоштовно. У разі втрати квитка за його поновлення слід буде сплатити приблизно 100 гривень.

Як замовити квиток?

Батьки учня мають замовити учнівський квиток Особистому кабінеті киянина. Там вносять дані дитини та додають її фото. Потім заявка потрапляє до школи, де її підтверджують і передають замовлення на друк.

У Департаменті освіти і науки КМДА зазначають, що батьки зможуть за квитком відстежувати переміщення дитини завдяки спеціальному транспортному додатку в особистому кабінеті.

Картки зі знижками й для студентів

Для студентів пізніше обіцяють випустити студентську транспортну картку, яка надає 50% знижки на поїздки.

Нагадаємо, що повний перехід на електронну оплату проїзду у громадському транспорті Києва відбудеться 1 листопада 2019 року.

Читати далі

Суспільство

Без килимів та з USB-розеткою: дивіться, як виглядають нові плацкартні вагони Укрзалізниці

“Укрзалізниця” модернізувала старі вагони. Тепер вони виглядають абсолютно по-новому.

У вагонах змінено інтер’єр, встановлено нові полички, вікна, світлодіодні світильники та систему кондиціювання повітря.

Також у нових вагонах немає килимів, з’явилися розетки з USB-роз’ємами. У 2019 році “Укрзалізниця” модернізувала три плацкартні вагони, а до кінця планують відновити ще два.

Вартість ремонту плацкартного вагона — близько 10,5 мільйонів гривень і це вдвічі дешевше за новий вагон. За даними “Укрзалізниці”, у компанії є близько 200 плацкартних вагонів, які можуть бути відновлені таким ремонтом.

Нагадаємо, що для людей з інвалідністю тепер можна замовити спеціальний вагон онлайн.

Читати далі

Суспільство

#KyivNotKiev: в аеропорту Праги правильно пишуть назву Києва

В аеропорту імені Вацлава Гавела у Празі почали використовувати правильну транслітерацію Києва. Про це повідомляє посол України в Чехії Євген Перебийніс.

“Після довгих роздумів і переконувань празький аеропорт ім. В.Гавела таки приєднався до когорти тих аеропортів, які правильно називають англійською столицю України – #KyivNotKiev”, – ідеться у повідомленні.

Зазначається, що також аеропорт став уживати правильну назву Одесу латинкою.

Читайте також: #KyivNotKiev: одна з найбільших авіакомпаній світу виправила назву української столиці

Нагадаємо, восени 2018 року у Міністерстві закордонних справ розпочали кампанію #CorrectUA. Вона має популяризувати написання латинськими літерами назв українських міст – #KyivNotKiev, #KharkivNotKharkov, #LvivNotLvov, #OdesaNotOdessa. Після цього аеропорти, музеї та путівники світу поетапно почали виправляти правопис українських міст.

Читати далі

Тренди

Підтримати
ШоТам

Ти можеш підтримати нас, якщо тобі подобається те що ми робимо для тебе.