П’ять українських підприємців, що йшли до успіху через великі проблеми

Як тільки берешся за нову справу, одразу мучать сумніви. А якщо бізнес з самого початку йде не так як треба, запал у більшості людей одразу згасає. Але не у наших героїв. Двом з них довелось двічі розпочинати справу з нуля, інший – примусив рахуватись із собою-школярем серйозних бізнес-партнерів, ще один – посперечався з партнером і залишив йому свій особистий винахід. 

Але як показує час, все виходить, коли спокійно і планомірно “лупати сю скалу”. Отже, нагадуємо вам про п’ятьох бізнесменів з наших історій, які не опустили руки і подолали труднощі на шляху до власного підприємства. І зараз ні про що не жалкують.

Посперечався з партнером, а потім – перевершив його

Денис Охріменко – колишній співвласник бренду дерев’яних конструкторів Ugears. Каже, що сам же цей конструктор і винайшов. Але коли між співвласниками виникла суперечка, він продав свою частку в компанії. А після сновидіння про золотий нарізаний батон подумав: це воно, конструктори ж можна робити і залізними. Сьогодні його новий проект Time 4 Machine зібрав на Кікстартері 433 тисячі доларів. Ще під його патронатом запустили Pagl – екологічний конструктор, таке собі паперове “лего”.

“Знаєте, я як манімейкер. Я показую, де є золота жила. Беру лопату, роблю яму і вказую на самородки. Згодом наймаю людей, які ставлять шахти та розуміють, що там справді є це русло. Іноді людям зносить дах і вони думають, що це їх золота жила”, – каже він.

Відродив бізнес з нуля і шиє для французів

Такий шлях довелося пройти підприємцю з Луганщини Ігорю Шостаку. 

Сьогодні на місці його бізнесу дислокується воєнна база бойовиків так званої “ЛНР”. 

З початку бойових дій швейний бізнес працював, але як тільки з’явились перші жертви арт-обстрілу, стало несила терпіти такі умови і виробництво виїхало.

“Це була наша помилка: з першим пострілом потрібно було все обладнання забирати. Сьогодні все, що можна було розграбувати, розграбували” – розповідає Ігор. 

Спочатку чоловік прийняв рішення перевезти підприємство до Харкова, але каже: виявилось, що оренда там просто непідйомна. Тому довелось поїхати до Кременчуга. Сьогодні Ігорю вдалось налагодити своє текстильне підприємство. Тепер він шиє білизну для відомих українських і французьких компаній.

Три рази прогорів на 3D-принтерах. Четверта спроба вивела у світ

Можливо, ви чути щось про стартап Kwambio Володимира Усова? Компанія сьогодні займається 3D-друком виробів та інноваціями у сфері 3D-принтерів, а невдовзі планують друкувати кістяні імпланти! Стартап відомий на весь світ своїми інноваціями. Зараз Володимир розпочав переговори про співпрацю з NASA і Tesla.

Проте до цього Володимир Усов тричі прогорів на тих же 3D-принтерах: спершу побудував бізнес на невірній гіпотезі – що у ринку, на який виходять, є такі принтери і досвід роботи з ними.

Потім все прогоріло через якість друку, і нарешті, коли впритул підійшли до персональної “золотої жили” – не знайшли принтера, який би друкував кераміку. І винайшли самі. А сьогодні у його компанії мільйонні прибутки. 

“Із упевненістю кажу: велика кількість поразок – це складова майбутнього успіху. Тільки йдіть від однієї невдачі до іншої швидко й дешево, бо кожний ваш промах забирає ресурси”

Спочатку інвестори не хотіли рахуватись з ним через його… вік

Зараз Дмитру Макарову 17 років. А у бізнесі він вже 5 років. З 12-річного віку хлопець уже був співвласником найбільшої в Європі кіберспортивної організації. Приблизно тоді ж подумав і про рекламне агентство.

Але як, якщо йому тільки 12? Тоді хлопець знайшов помічника – як виявилось пізніше, і друга, через якого вів перемовини. 

“З самого початку нам вдалось залучити 50 тисяч доларів від приватного інвестора. Це був добрий знайомий мого партнера по бізнесу Саші Довженка”.

Дмитро сказав, що інвестицію зробили чисто на довірі до Саші – інвестор був його другом. А сьогодні його агентство – в списку лідерів рекламних агентств. 

Вивіз з окупованого Донецька найдорожче

Валентин Пашко – переселенець, якому довелось організовувати роботу клінінгової фірми двічі: вперше у Донецьку, вдруге – у столиці. У Донецьку його компанія займалась прибиранням фасадів багатоповерхівок, офісів та хімчисткою. Під час війни чоловікові вдалось врятувати найбільш дорогий пристрій – професійний миючий пилосос. Із ним можна було починати справу будь-де наново. 

На початку війни довелось переїхати спочатку до Запоріжжя, потім – до Києва.

Наразі фірма з трьох людей вирішує великі комерційні завдання – наприклад, почистити лаунж-зону аеропорту “Бориспіль” на 200 місць за півтори доби.