Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Столики з коріння дерев: як тернополянин робить меблі, які купують у Європі і США

Опубліковано

Коріння трухлявого дерева – річ не надто практична і популярна, погодьтесь? Та тільки не для тернопільського підприємця Ігоря Хоми. Поки інші обирають ідеально гладенькі дошки для виробництва, з-під рук цього майстра виходять дивовижні меблі з коріння.

Ще рік тому у планах 40-річного чоловіка був переїзд з сім’єю за кордон. Та поки він чекав візи і закінчення карантину, вирішив трохи поекспериментувати з деревом. Він навіть не здогадувався, що цей досвід кардинально змінить його життя.  

Як не побоявся ризикнути в карантин, почав займатись справою, до якої раніше не мав відношення та в чому секрет його фірмових столиків з коріння – Ігор розповів у інтерв’ю.

Чекав на еміграцію, а знайшов справу свого життя

Ще рік тому я навіть і не думав відкривати якусь там майстерню. Тоді ми з сім’єю збирались емігрувати у Чехію. Ба більше, я ніколи не був майстром по дереву. І ось у 40 років освоїв для себе абсолютно нову професію і буквально з нуля побудував свій бізнес.

Торік я працював у чеській компанії, в одній з найбільших фірм з продажу автомобілів. У мене саме скінчилась тримісячна робоча віза і я приїхав додому. Я подав документи на нову, вже дворічну, щоб забрати з собою дружину та дітей. Та тут розпочався карантин. Тоді ще ми були позитивно налаштовані і думали, що він затягнеться не більше ніж на кілька місяців. 

Читайте також: Взуття, одяг та халва з конопель: як житомирський майстер відроджує давнє ремесло

Однак вдома я не збирався лежати без діла – шукав, чим би зайняти себе. Якось проводячи час в інтернеті, я натрапив на фінський сайт з меблями у стилі лофт і побачив у них незвичайний стіл, що стояв на корені дерева. Я скинув фото своєму приятелеві. Той жартома сказав, що купив би такий, якби йому хтось його зробив. Мовляв, він саме збирається будувати дачу. Ну, і все – процес пішов. 

Дилетантська робота або як перша партія пішла у брак

Товариш сказав не подумавши, а я вже на ровері їду до Яблуневого лісу неподалік Тернополя шукати матеріали. Знайшов я шість непоганих коренів. Три місяці я клопотів над столиками. Робив, як я тоді вважав, все правильно. Спеціального інструменту у мене не було, тож я ледве не цвяхами вичищав всі тріщинки. 

коріння
На фото – вироби, що виходять з-під рук майстра Ігоря Хоми

Коли столи були готові, я зателефонував другу, що хотів такі купити. Він привіз мені серйозного спеціаліста, який розбирається в меблях. А той забракував всю роботу. Він взяв маркер і пообмальовував мені всі столики так, що вони були схожі на далматинців. Там було видно слід від болгарки, там – від бензопили. Словом, халтурна робота. 

Спочатку я впав у відчай та потім захотів навіть не собі, а оточуючим довести, що зможу переробити ці шість столів і навіть продати їх. Тож я ретельно вивчив фінські сайти, подивився, як роблять вони, ще раз зустрівся зі спеціалістом, який дав мені поради, замовив правильний інструмент. І діло пішло. 

Відмовився від Чехії, взяв кредити та повірив у себе 

Вдруге приступивши до роботи, я не поспішав. Я дуже уважно виконував всі етапи, ночами не спав, але все зробив. Вийшла така краса, якою я не міг намилуватися. Потім – перший продаж. У мене було стільки радості, що я не знав, кому з рідних першому і зателефонувати. Уявляєте, я своїми руками зробив річ і продав її за сім тисяч гривень. 

У той момент я зрозумів, що не хочу нікуди їхати. В середині літа мені зателефонували з Чехії, повідомити, що документи готові, і нас з сім’єю чекають. Але я відмовився.  

коріння
Кожен стіл унікальний, адже двох однакових коренів не відшукати

Оскільки ми зовсім не мали грошей, довелось звернутись до банку. Я взяв в кредит машину, бо ж для цього бізнесу вкрай необхідний транспорт. Також у Фінляндії замовив потрібні інструменти. Тільки їх вийшло на 300 тисяч гривень. 

Я був в таких боргах, що жінка не могла спокійно спати ночами. Спочатку всі зароблені кошти доводилось відносити до банку. Зараз же цей бізнес себе сам “тягне” і не потребує більше вкладень. Коштів вистачає, щоб сплатити всі рахунки, оренду майстерні, житло. Я тішусь, бо у такий важкий час не кожен може протриматись. 

Кожен стіл, як і корінь – унікальний та неповторний 

Головний напрямок моєї майстерні – столики з коріння. Кожен з них 100% унікальний, адже у лісі ви не знайдете двох ідентичних коренів з однаковими завитушками та природними візерунками. Роблю як класичні варіанти – просто вичищений корінь, покритий лаком, з скляною верхівкою, так і дизайнерські – додаю різні різьблення, отвори для пляшок вина, гравіювання. Під кожен з них є різні варіанти підставок – з колесами та без. 

Окрім того, можу зробити й інші меблі та предмети декору – дерев’яні панно на стіни, полички різної складності, підставки під елітний алкоголь. Зараз у мене, наприклад, в роботі ліжко у стилі лофт. 

Ціни, можна сказати, середні. Треба розуміти, що такий виріб не коштуватиме 2-3 тисячі, бо він не з ДВП. Вартість залежить від розміру та складності роботи. Маленькі столики стартують від 4 тисяч, а більші доходять навіть до 13. 

Як “лісний стоматолог” виготовляє диво-столики

Робота над кожним виробом починається з пошуку потрібних коренів. Для цього підходять тільки дуб та дика черешня, бо це два надійних дерева, які можуть служити вічно. Знайшовши трухлявий стовбур чи вже пеньок, треба легенько по ньому стукнути. Якщо він трясеться або дребезжить, значить відгнив. Тоді можна його підкопати і пробувати вирвати. Корчування дерев – це найважчий та найбрудніший етап роботи. 

коріння
Процес роботи над столиками. Найважче, зізнається майстер – корчувати коріння

До слова, я жартома називаю себе стоматологом лісу. Звичайні стоматологи рвуть коріння зубів у людини, а я коріння дерев у лісі. Я обираю лише повалені або вже трухляві дуби, тож ніякої шкоди для природи. Лісники, яких я часто зустрічаю дорогою, навіть дякують, що я чищу їхню територію від гнилля. 

Далі починається довгий процес сушки матеріалів. Корінь має бути ідеально сухим, бо інакше діла не буде. У мене вже був гіркий досвід. У клієнта була тепла підлога, через що корінь почав сохнути, і на столику з’явилася пліснява. 

Читайте також: Шиє бронежилети не гірші за американські: як херсонець створив бренд військового спорядження

Потім кожен корінь проходить кілька етапів очищення. Це клопітка робота, адже важливо зберегти всю красу природи – кожну тріщинку чи отвір. Далі цілий день може піти на виготовлення підставки – її треба ідеально точно збалансувати. А ще потрібно нанести гравіювання, залакувати стіл та прикріпити на нього скляну поверхню. Тож на один виріб йде близько тижня роботи. Та результат того вартий.

Розбиває столи вщент або дарує їх підписникам заради контенту

Коли я почав реалізовувати продукт, я зрозумів одну річ – якщо ти не розвиватимеш свою сторінку, ти нікому не будеш цікавий. На початку я намагався продати меблі просто неба – я облаштував собі таку собі точку продажу на одній з вулиць Тернополя. Так почались продажі, але основний потік йде з соцмереж.

Я зосередив увагу на Facebook, а в Instagram поки просто копіюю звідти пости. Зараз у моєї сторінки вже 20 тисяч підписників. Я не просто виставляю там свої готові роботи, а й провожу прямі ефіри, показую процеси роботи, навіть роблю краш-тести меблів, щоб клієнти розуміли, що це якісна робота. Можу пострибати на столі, щоб показати міцність. А можу і розбити його вщент, доклавши чимало зусиль. 

Дуже допомагають розіграші. Наприклад, коли майстерні виповнилось пів року, я серед підписників розіграв одного авторського столика. Уявіть, пост зібрав пів мільйону переглядів та ще й 7 тисяч підписників додалось. 

Коріння тернопільських дерев є і в Штатах, і в Європі

Я ніколи не рахував, скільки столів вже зробив, але, думаю, десь 60 точно є. Тож вже час купувати карту України та Європи, щоб відмічати прапорцями, куди відправились мої вироби. 

Половина з них йде за кордон. Найвіддаленіша країна – США, а серед інших – Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія, і, звичайно, Польща. Часто це українська діаспора купує собі на згадку про дім або ж на подарунок, наприклад, босу. Погодьтесь, такий столик – статусна річ. Тим паче якщо він знаходитиметься в належних умовах, може служити роками, допоки не набридне. Головне, щоб він стояв у сухому приміщенні без потрапляння прямих сонячних променів. 

Читайте також: Від прокурорки до майстрині. Історія засновниці бренду La Chica, яка навчає українок вишивки прикрас

До речі, я зараз з вами говорю і паралельно підкидаю корінці у сушарку. Бо робота не припиняється. Саме у ній я знаходжу натхнення і ідеї на наступні проєкти. Як сяду перепочити, огляну оком ще необроблені корені у майстерні, одразу виникають думки, що з них краще зробити. Тож, можливо незабаром презентую щось цікаве. Що саме? Нехай це залишиться секретом. 

Суспільство

Переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО 

Опубліковано

До війни Олена Паталаха проживала в Сєвєродонецьку, була керівницею кафедри стоматології Луганського державного медичного університету та володіла медичним центром.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

фото: Мінреінтеграції

Про відкриття стоматології

Жінка відкрила свою власну стоматологічну клініку в місті Сєверодонецьк у 2005 році. Навіть після 2014 року, коли конфлікт на сході України набув повномасштабного характеру, її клініка продовжувала працювати, надаючи безкоштовні послуги військовослужбовцям.

фото: Медичний центр “Естетик-центр” у Сєвєродонецьку 

Після початку інтенсивного вторгнення в рідне місто, Олена була змушена залишити його. Разом із своєю командою вони вирішили переїхати до Києва.

Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська

Олена поділилася, що саме пацієнти та її колектив надихнули її зібрати сили та розпочати спочатку. Попри складнощі, лікарка та її команда змогли отримати всі необхідні документи для роботи у новому місті. І в результаті нова клініка відкрила двері для перших клієнтів у Києві.

Відомо також, що зараз стоматологія вже почала повноцінну роботу. Там працюють переселенці.

Ми вдячні цьому прекрасному місту за те, що дало нам шанс жити та працювати, створювати здорові та щасливі посмішки попри війну“, – підкреслює Олена Паталаха.

Нагадаємо, що естонський депутат вирушив у велопробіг за Україну: 1700 кілометрів за 6 днів.

Також ми повідомляли, що у Харкові можуть з’явитися вулиці на честь Олени Пчілки, Тичини й Гребінки.

Фото: архів Олени Паталахіної.

Читати далі

Суспільство

У “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів

Опубліковано

У Києві відкрили новий спортивний комплекс для військовослужбовців та ветеранів, оснащений сучасними тренажерами для реабілітації. В ньому їм надається можливість безоплатно займатися фізичними вправами.

Про це повідомили на офіційній сторінці “Київ Мілітарі Хаб” у фейсбуці.

фото: Київ Мілітарі Хаб

Про спортзал

У ньому можна безоплатно займатися на сучасних реабілітаційних тренажерах. Тренування доступні для військових з ампутаціями кінцівок, а також для тих, хто користується кріслом колісним.

Читати також: На Київщині міжнародні партнери відновили понад 9 тисяч об’єктів: як скористатися програмою

Є можливість проводити заняття самостійно або з реабілітологом. Перше заняття для відвідувачів провів український атлет і телеведучий, президент Федерації стронгмену України Сергій Конюшок.

Адреса: вул. Бастіонна, 11.

Графік роботи: понеділок-п’ятниця – з 09:00 до 18:00, субота – з 08:00 до 19:00.

Гроші на облаштування залу передав благодійник з Нідерландів, який побажав залишитись анонімним.

Також ми повідомляли, що Мінкульт розпочав короткотривалі гранти: як вони працюють та як подати заявку.

Фото: Київ Мілітарі Хаб

Читати далі

Суспільство

Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська

Опубліковано

Нерідко ми ходимо по вулицях і навіть не замислюємося, хто ці люди, на честь яких вони названі? Через роки насаджування російської культури та історії кожен українець знає, хто такий Лєнін, Пушкін і Щорс, імена яких носили, а деколи досі носять вулиці майже в кожному населеному пункті України. А хто такий Болбочан, чи чим була відома Теліга, чи ким були Махов із Ратушним, на жаль, досі відомо далеко не всім.

Але саме вони є справжніми героями України, які, на відміну від вищезгаданих катів і чужинців, справді заслуговують на свою честь. І саме заради того, щоб розповідати українцям про достойних, але недостатньо відомих синів і доньок України, чиї імена носять вулиці наших міст, ШоТам та “Стріткод” розпочинають спільний проект “Незламні назавжди”! І наш перший випуск про Олександра Махова, чиєю прізвищем з 2022 року названо вулицю та станцію трамвая у Києві.

Сюжети “Незламні назавжди” будуть використані на “Уроках незламності” – всеукраїнському освітньому проекті для школярів, розробленому ГО “Історична платформа” спільно з Освіторією.

Історія Саши Махова

Вихованець луганської “Зорі”, підкорювач гір, марафонець та висвітлювач миротворчих місій України! І це лише маленька частина історії Сашка Махова, який поклав своє життя за Україну.

Початок карʼєри

Він народився в Луганську у 1986-му, зростав у зросійщеному оточенні та говорив російською. 3 дитинства захопився футболом, навчався у дитячо-юнацькій спортивній школі “Зоря”. Але за фах обрав саме журналістику: як репортер зростав на телеканалах Луганська. А згодом продовжив карʼєру і на центральних телеканалах: “Україна”, “Україна 24” та “ДІМ”.

Окупація рідного міста

Ті, хто знав Махова до 2014, запам’ятали його скромним, в окулярах і костюмі з краваткою. Та початок війни в Україні і окупація росіянами рідного Луганська кардинально його змінили… Прапор та шарф “Зорі” лишився в офісі, а окуляри пізніше розібʼють – на акції проросійських активістів. 3 початком російської агресії Сашко як український журналіст був змушений покинути Луганськ.

3 2015 Олександр їздив репортером на фронт, висвітлював події в зоні бойових дій. І в якийсь момент вирішив, що інформаційного поля бою для нього замало. У тому ж 2015 взяв до рук зброю і в лавах 57-ої бригади пішов бити ворога. Воював під Горлівкою. Спочатку був навідником зенітної установки, потім – кулеметником.

“Живи на повну”

Після демобілізації повернувся в журналістику, але продовжував їздити на схід. Так він був ближче до дому. Разом з цим Саша став цінувати кожен день і втілювати власні мрії: купив кеди Converse і перше в житті пальто, здолав Чорногірський хребет та стрибнув із парашутом!

Махов часто писав, що війна навчила його брати від життя максимум. І він це робив! В 2017 році як спецкор побував в Антарктиді разом з українською експедицією. А це теж він – єдиний журналіст у літаку, що евакуював українців із китайського Уханя – осередку пандемії!

За пів року до повномашстабної війни Сашко відправився як спецкор до Республіки Конго. Робив репортаж про український миротворчий контингент у найбіднішій країні світу.

Читати також: На Київщині міжнародні партнери відновили понад 9 тисяч об’єктів: як скористатися програмою

Повномасштабне вторгнення

А 24 лютого 2022 просто з редакції пішов до військкомату й став до лав 95 десантно-штурмової. Між боями Сашко зробив пропозицію коханій Анастасії. Це був його 36-й День народження.

“У мене, на жаль, немає зараз обручки для тебе, але є кільце від гранати. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Виходь за мене”, – промовив він на відеозверненні.

Смертельне поранення

Кохана погодилася. А через три тижні Сашко отримав смертельне поранення… 4 травня біля села Довгеньке, де Сашко освідчився коханій, він пішов із життя. Сашка поховали у Києві, посмертно нагородивши Орденом “За мужність” III ступеня.

А віднедавна в столиці зʼявилася вулиця, що носить імʼя Олександра Махова. А на ній – інтерактивна табличка проєкту “Стріткод”, який розповідає, на честь кого названі наші вулиці. Достатньо лише навести камеру на QR-код та перейти за посиланням.

Про проєкт

“Стріткод” вже розмістив 81 табличку в Києві, незабаром зʼявляться ще 50, а попереду тисячі по всій Україні!

За своє життя Сашко говорив: “Якщо і вмирати, то тільки героєм на полі бою”. Так і сталося.

У Махова залишився син Владислав від першого шлюбу. Який обовʼязково побуває на площі імені тата в його рідному звільненому Луганську!

Нагадаємо, що Бельгія виділить €200 млн та ракети ППО для України.

Також ми повідомляли, що на книжковому ярмарку в Буенос-Айресі представили український стенд.

Читати далі