Пориньте у світ української містики, де межа між реальністю та магією стає ледь помітною. Редакція ШоТам пропонує ознайомитися з 10 книжками, що стануть ідеальними супутниками для вечорів перед Геловіном. Ці українські автори розкривають містичність і таємниці української народної культури через призму фантазії, художньої майстерності та народних вірувань.
«Знаки Карпатської магії. Таємниця старого Мольфара» Громовиця Бердник
Фото: видавництво Терра Інкогніто
Опис:
В основу книги лягли розмови зі справжнім мольфаром Нечаєм, доповнені роздумами Громовиці Бердник про карпатське мольфарство як частину світової шаманської традиції.
Робота над цією книгою стала початком багаторічної дружби авторки з Михайлом Нечаєм — примівником, мольфаром і майстром Традиції.
Ілюстрації Анастасії Стефурак не менш прекрасні, ніж текст. Її мистецтво настільки захоплює, що розумієш: художники — це ті самі мольфари, тільки з пензликом чи планшетом замість чарівної палички.
«Українська демонологія» Іван Нечуй-Левицький, Володимир Антонович, Володимир Гнатюк
Фото: видавництво Стилет і Стилос
Опис:
Демонологія осмислює темне, химерне та потойбічне в народних віруваннях. Це видання представляє три класичні погляди на українську демонологію: історика Володимира Антоновича, який досліджував документи відьомських процесів; етнографа Володимира Гнатюка, що вивчав народні перекази про нечисту силу; та письменника й фольклориста Івана Нечуя-Левицького, який прагнув вписати українську міфологію в ширший європейський контекст.
Від легенд про русалок, лісовиків і вовкулак до історій про спалення відьом в українських селах — ці наукові праці передають дух свого часу, коли магічне мислення не вважалося лише забобонами, а віра в чаклунство була повсюдною та щирою.
Роман складається з двох частин: повісті-преамбули та циклу «Голос трави», що містить 13 новел. Цікаво, що саме стільки творів формують цей цикл, — його містична тканина надає магічного значення цьому числу. Жіночі образи, що мешкають у Домі на горі, реалістично виписані за допомогою традиційних засобів характеротворення.
Однак міф-легенда, який перетворюється на циклічно повторюваний магічний обряд, надає цим образам ореолу таємничості. Прибульці, які «з’являються бозна-звідки» перед жінками Дому, подані, як демонологічні істоти. Вони спускаються з неба сірим птахом, перетворюються на чоловіків і намагаються спокусити юних мешканок Дому. Якщо зваблення вдається, народжуються дивні хлопчики, «доля яких майже завжди була сумна». Більшість сюжетів циклу «Голос трави» запозичені з фольклорно-фантастичних і міфологічних оповідей.
У Карпатських горах колись була запалена ватра магічної Традиції, і мольфари взяли на себе обов’язок її хранителів. Але що станеться, коли останній з них відійде у вічність? Ця ватра згасне на вітрах сьогодення чи продовжить горіти, чекаючи на прихід нового хранителя?
Це хроніка останніх днів життя відомого майстра Традиції Михайла Нечая — одного з останніх карпатських «непрОстих». У цій книзі передані розмови з мольфаром, в які вплетені авторські аналізи мольфарської традиції та роздуми про актуальність таких людей зараз.
Цей твір є винятковим прикладом готичної прози в українській класичній літературі. Олекса Стороженко знайшов натхнення у фольклорі, що дозволило йому унікально відобразити чортів, відьом і характерників-чаклунів.
У народних повір’ях історія Марка Проклятого розповідає про грішного та ледачого козака, який відповідно потрапляє до пекла й отримує шанс виправити свої гріхи, рятуючи інших козаків. У літературному втіленні Олекси Стороженка ця легенда набуває нових художніх рис, стаючи справжньою готичною історією, що вражає своєю кровожерливістю та глибиною. Його Марко — це вигодований пташиною кров’ю вигнанець, приречений на вічне блукання землею через свої провини.
1913 рік. У місті Межі Києві, сповненому таємниць і згадок про грізні минулі битви між людьми та нечистю, мир є лише ілюзією, готовою розтанути в будь-який момент. Напруженість піднімається, насильство загрожує вибухнути знову. Давні пророцтва стають реальністю: прийде той, хто переверне все зверху донизу і відплатить за несправедливість та утиски.
Серед цього хаосу Олександр Тюрин, відомий сищик з власними темними секретами, проти власної волі стає частиною глобальних подій. Його чекає розгадка шести детективних головоломок, розслідування кривавих злочинів, вплетеність у політичні інтриги, а також відкриття секретів давніх святих місць і сили прадавніх відлюдь.
Це історія, що змушує читача зануритися у світ загадок і темряви, де кожен крок Тюрина принесе йошл ближче до розкриття не лише злочинів, а й його власної природи та долі.
Альтернативна міфологія Карпат першої половини ХХ ст., розказана через історію «непростих» (так гуцули називали «земляних богів» — людей з паранормальними здібностями) письменником-мольфаром і намальована не менш магічною художницею Юлією Табенською, закохає вас у Карпати. Тому не «шукайте червону руту вечорами», а просто читайте «Непростих».
Лисиця живе на межі двох світів — людського та надприродного. Вона — людина, яка спеціалізується на запечатуванні могил. Це звичайна робота, коли з тобою в одному місті живуть відьми, вампіри, перевертні, а мертві періодично повертаються з того світу, аби полювати на живих.
І все було б добре, якби одне з таких звичних завдань не пішло не за планом. Стікаючи кровʼю, дівчина наштовхується на вампіра, який чомусь рятує її від переслідувачів замість того, щоб лишити помирати. Та зрештою порятунок обертається кошмаром — дивні сни починають переслідувати Лисицю. Її отруїли? Причарували? Що з нею не так і чи можна довіряти чоловіку, який пʼє кров живих?
«Фіолетова тінь» — добірка української містичної прози
Фото: видавництво Ще одну сторінку
Опис:
Це казка, переплетена з реальністю, повір’я, занурене в історію, магія, захована в оповіданні. Наші класики створили тексти, що вбирають в себе атмосферу української містичної ночі. Тут у темряві ховається нечисть усякої вдачі та кшталту, яка запрошує перегорнути ще одну сторінку легендарію українців.
Поки чорт переконує відьму одружитися, поки дідько розповідає про давні походеньки, а померла матір колихає своє живе немовля, веретено історії крутиться й виплітає нові сюжети. У добірку увійшли тексти короткої прози українських письменників ХІХ–ХХ століть, серед яких Григорій Квітка-Основ’яненко, Наталія Кобринська, Богдан Лепкий, Святослав Ольшенко-Вільха, Ганна Барвінок та інші.
Один з найзнаковіших романів часів Незалежності. Події роману провідного українського письменника Юрія Винничука розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові та в часи Другої світової війни четверо друзів — українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули 1921 року під Базаром — переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких обставин не зраджують своєї дружби.
В Україні зняли документальний фільм BurningWomen, який розповідає про жінок-доброволиць у пожежно-рятувальній справі. Стрічка відкриває історії вольових жінок, які долучилися до добровільних пожежних команд або проходять навчання, щоб стати рятувальницями.
Героїні фільму кидають виклик стереотипам, що рятувальна справа — це виключно чоловіча професія. Вони демонструють силу, витримку та бажання допомагати, надихаючи інших жінок спробувати себе в цьому покликанні.
«Ми спостерігали, як жінки вливаються в чоловічий колектив, як упереджене ставлення трансформується в підтримку та захоплення. Також дослідили історичний контекст — як майже 100 років тому жінки були частиною пожежно-рятувальних команд», — зазначила сценаристка й продюсерка фільму Анна Слюсаренко.
Спеціальний показ у Києві
Прем’єра BurningWomen відбудеться 20 листопада о 13:00 у Києві. Точне місце проведення події організатори повідомлять зареєстрованим учасникам напередодні.
Тизер документального фільму вже доступний для перегляду. BurningWomen має на меті привернути увагу до важливості залучення жінок до пожежно-рятувальної справи та підтримати розвиток добровільних команд в Україні.
Фільм не лише розповідає історії, а й підкреслює, що рятувальна справа — це покликання, яке не має гендерних обмежень.
Нагадаємо, що на Роттердамському кінофестивалі покажуть ретроспективу українського режисера.
Український інститут національної пам’яті підготував соціальний ролик до 91-х роковин Голодомору. У відео нагадують про акцію «Запали свічку пам’яті», яка традиційно відбудеться в третю суботу листопада.
Цьогоріч вшанування мільйонів жертв Голодомору відбудеться 23 листопада о 16:00. Українців закликають долучитися, запаливши свічку у своїх оселях, щоб зберегти пам’ять про одну з найжахливіших трагедій в історії України.
Окрім вшанування пам’яті, Інститут ініціює акцію «Теплий збір».
«Ми закликаємо згадати тих, кого знищив голодом тоталітарний режим, і водночас підтримати сучасних захисників України, аби ця трагедія ніколи не повторилася», — зазначають організатори.
Збір речей відбудеться 23 листопада з 14:00 до 18:00 у Києві, біля Меморіалу жертв Голодомору.
Фото: Український інститут національної пам’яті
Що приносити?
Волонтери з організації «Печерські котики» прийматимуть:
Речі для обігріву: хімічні грілки для рук, ніг, тіла; фабричні зимові шкарпетки (темних кольорів, високі, для берців); нову пряжу для шкарпеток (вовна, напіввовна).
Засоби гігієни: шампунь, гель для душу, рідке мило, зубна паста, станки й піна для гоління, вологі серветки.
Фото обкладинки: скріншот з відео Українського інституту національної памʼяті.
Всесвітньо відомий рок-гурт Metallica опублікував виступ українського бандуриста, військовослужбовця ЗСУ — Тараса Столяра. Відео зняли під час одного з заходів Культурного десанту в США. Захід проходив в рамках туру культурної дипломатії спрямованого на поширення українського культурного впливу за кордоном.
Про це повідомляють представники Культурного десанту.
«Нещодавно через Джеймса Хетфілда ми познайомилися із Культурним десантом — групою із артистів-військовослужбовців, які зараз закінчують тур подяки в США та представили тут 170 концертів. Один із таких виступів — це Nothing else matters на традиційному українському інструменті — 62-ти струнній бандурі», — пише офіційний акаунт гурту. За півдня відео вже набрало більше 1 млн. переглядів та сотні коментарів.
Тарас Столяр — військовослужбовець ЗСУ, участник Культурного десанту.
«Дякуємо вам, хлопці, ми дійсно цінуємо це, ви в наших серцях», — говорить капітан ЗСУ Миколай Сєрга, який організував цю співпрацю із Metallica.
«Культурний десант» — об’єднання військовослужбовців творчих та креативних професій, зусилля яких спрямовані на покращення морально-психологічного стану війська за допомогою інструментів культури. На різних напрямках фронту постійно працюють кілька мобільних творчих груп. Також дві групи артистів виступають для поранених бійців в шпиталях, реабілітаційних і навчальних центрах ЗСУ і окремо підсилює цю роботу «Оркестр 59».
Щомісяця відбувається близько 200 виступів для бійців Сил оборони. Серед учасників «Культурний десант» — відомі українські артисти з бойовим досвідом. Також об’єднання співпрацює із цивільними артистами та митцями.
Нагадаємо, що «Культурний десант» випустив пісню «Поговорімо» — звернення військового до цивільних, які втомилися від війни.
Коментарі