Суспільство
Замість Tinder – вечорниці. Як залицялися та фліртували наші предки? (ТЕСТ)
Ви колись замислювалися, як знайомилися та залицялися наші предки 100 років тому? Ані тобі інтернету, аніж служби доставки квітів, та й вимоги одне до одного – зовсім інші. Це абсолютно незнайомий більшості, але вкрай цікавий та важливий пласт нашої історії й культури. До Дня святого Валентина ШоТам в ігровій формі розповідає про кохання, флірт та сватання наших предків.
Почнемо з найлегшого: що таке вечорниці?
Вечорниці – це зібрання молоді, хлопців та дівчат, де, як правило, ніколи не було дорослих.
Де зазвичай збиралася молодь під час вечорниць?
Коли збиратися на вулиці було вже надто холодно, молодь збиралася в хаті. Власне, саме тому вечорниці починалися восени. Як правило, житло належало вдові чи самотній жінці. «Оренду» за приміщення сплачували дівчата: харчами або роботою.
Для чого молодь ходила на вечорниці?
На вечорниці дівчата приносили із собою роботу – пряли, вишивали, плели. А між працею – танцювали, співали та жартували. Утім це не голова соціальна функція вечорниць. Туди приходили, аби познайомитися з представниками іншої статі та, як варіант, підшукати партнера(-ку) для шлюбу. Такий собі Tinder минулого. Крім звичайних загравань молодь практикувала й спільну ночівлю на вечорницях. Однак ночівля – це не синонім сексу. За спільним правилом, молодь могла хіба що цілуватися чи обійматися.
Чому вечорниці та подібні зібрання засуджували?
Вечорниці часом критикували й засуджували, оскільки вважали такі зібрання епіцентром розпусти. За даними, які відшукала дослідниця Ірина Ігнатенко, майже половина дівчат, які ходили на вечорниці, втрачали цноту до шлюбу. Особливо гостро молодь критикувало духовенство, а порушників навіть грозилися відлучити від церкви. То чи завжди вечорниці порушували якісь «етичні норми» тогочасного суспільства? Ні. На противагу осуду церкви є чимало спогадів, в яких вказано, що нічого «аморального» на цих вечорах не відбувалося.
А що таке «притула»?
Притула (або ж «гра в притулу») – це обійми, поцілунки та особлива техніка сексу, яка не передбачала позбавлення дівчини цноти. Пара імітувала статевий акт, адже погоджувалася, що повноцінний секс можливий лише після шлюбу. Однак через вже згаданий брак сексуальної освіти інколи дівчата все ж вагітніли. Вважалося, що в притулу варто «грати» лише з людиною, у якій ти вже точно впевнений(-а) та з якою заплановано весілля.
Як називали дівчину, яка народила позашлюбну дитину?
Дівчину, яка народила дитину поза шлюбом, називали «покритка». Термін пов’язаний з обрядом покривання голови хусткою. Після цього покритка не могла одягатися як незаміжня чи брати участь у вечорницях.
Що дозволялося робити молоді в громадських місцях?
Так, максимум, який могли собі публічно дозволити хлопець із дівчиною до шлюбу, – це привітання. За обійми ці поцілунки їх могли засудити. Натомість під час зібрань без «зайвих» очей (скажімо, на вечорницях), хлопці дозволяли собі значно більше. Вони могли залицятися жартами, натяками чи навіть фізичними контактами
Якого хлопця наші предки вважали ідеальною парою для дівчини?
Напевно, чесність та розум також відігравали чималу роль, але ключовим «показником» для юнаків була працьовитість, а отже – і заможність. Наші предки навіть намагалися перевірити її! Наприклад, під час оглядин представники нареченої приходили до жениха, аби оцінити його статки. Однак родина хлопця могли схитрувати: позичити худобу у сусідів, розвісити всюди ярма та збрую. Словом, робили все, аби показати: худоба у нас є, а працю він любить.
А якою мала бути «ідеальна» для шлюбу дівчина?
Батьки хлопця насамперед оцінювали статки майбутньої нареченою. Чим більше грошей – тим вищі шанси на заміжжя. Інколи заможність ставала вирішальним фактором. Крім того, представники нареченого мали дізнатися, наскільки дівчина хазяйновита та вправна господиня. Для цього з питаннями навідувалися до сусідів та знайомих. Ще один важливий момент – здоров’я, адже фізична праця вимагала чималої кількості сил та витривалості. Та якщо ви обрали варіант з «незайманою» – ви також були близькі до істини. Дівчата, які втратили цноту до шлюбу, мали вкрай мало шансів на подружнє життя.
Що хлопці найчастіше дарували дівчатам?
Найпопулярнішими подарунками в часи наших предків були хустки або намисто.
А що дарували хлопцям?
Дівчата могли подарувати парубкам вишиту річ, а на Великдень – писанку. Утім як з чоловічими, так і з жіночими подарунками, це лише найбільш поширені та доступні варіанти. Дарувати могли й будь-що інше.
З якого віку в українському суспільстві укладали шлюби?
За словами кандидатки історичних наук Ірини Ігнатенко, шлюби, як правило, укладали з періоду настання статевої зрілості. Для дівчат маркером був початок менструації, яка засвідчувала готовність до шлюбу та народження дітей. Орієнтовно, це 15-16 років. «Дедлайн» – 18-річчя. У такому ж віці до шлюбу вступали й хлопці.
Поділіться своїми результатами:
Ідеальний подарунок для парубка – вишиванка, найкращий подарунок для ШоТам – ваш донат.
Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.
Історія героїнь випуску
Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.
«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.
Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)
У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.
Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.
Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.
Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.
Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).
Фото: ютуб-канал ШоТам
Коментарі
Суспільство
- англійською;
- польською;
- німецькою;
- французькою;
- іспанською.
Коментарі
Суспільство
Біографія фотографа
8 фото, що доводять злочини «совєтів»
- Розкуркулена сім’я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 30-ті рр. ХХ століття
Коментарі