Суспільство
Замість Tinder – вечорниці. Як залицялися та фліртували наші предки? (ТЕСТ)
Ви колись замислювалися, як знайомилися та залицялися наші предки 100 років тому? Ані тобі інтернету, аніж служби доставки квітів, та й вимоги одне до одного – зовсім інші. Це абсолютно незнайомий більшості, але вкрай цікавий та важливий пласт нашої історії й культури. До Дня святого Валентина ШоТам в ігровій формі розповідає про кохання, флірт та сватання наших предків.
Почнемо з найлегшого: що таке вечорниці?
Вечорниці – це зібрання молоді, хлопців та дівчат, де, як правило, ніколи не було дорослих.
Де зазвичай збиралася молодь під час вечорниць?
Коли збиратися на вулиці було вже надто холодно, молодь збиралася в хаті. Власне, саме тому вечорниці починалися восени. Як правило, житло належало вдові чи самотній жінці. «Оренду» за приміщення сплачували дівчата: харчами або роботою.
Для чого молодь ходила на вечорниці?
На вечорниці дівчата приносили із собою роботу – пряли, вишивали, плели. А між працею – танцювали, співали та жартували. Утім це не голова соціальна функція вечорниць. Туди приходили, аби познайомитися з представниками іншої статі та, як варіант, підшукати партнера(-ку) для шлюбу. Такий собі Tinder минулого. Крім звичайних загравань молодь практикувала й спільну ночівлю на вечорницях. Однак ночівля – це не синонім сексу. За спільним правилом, молодь могла хіба що цілуватися чи обійматися.
Чому вечорниці та подібні зібрання засуджували?
Вечорниці часом критикували й засуджували, оскільки вважали такі зібрання епіцентром розпусти. За даними, які відшукала дослідниця Ірина Ігнатенко, майже половина дівчат, які ходили на вечорниці, втрачали цноту до шлюбу. Особливо гостро молодь критикувало духовенство, а порушників навіть грозилися відлучити від церкви. То чи завжди вечорниці порушували якісь «етичні норми» тогочасного суспільства? Ні. На противагу осуду церкви є чимало спогадів, в яких вказано, що нічого «аморального» на цих вечорах не відбувалося.
А що таке «притула»?
Притула (або ж «гра в притулу») – це обійми, поцілунки та особлива техніка сексу, яка не передбачала позбавлення дівчини цноти. Пара імітувала статевий акт, адже погоджувалася, що повноцінний секс можливий лише після шлюбу. Однак через вже згаданий брак сексуальної освіти інколи дівчата все ж вагітніли. Вважалося, що в притулу варто «грати» лише з людиною, у якій ти вже точно впевнений(-а) та з якою заплановано весілля.
Як називали дівчину, яка народила позашлюбну дитину?
Дівчину, яка народила дитину поза шлюбом, називали «покритка». Термін пов’язаний з обрядом покривання голови хусткою. Після цього покритка не могла одягатися як незаміжня чи брати участь у вечорницях.
Що дозволялося робити молоді в громадських місцях?
Так, максимум, який могли собі публічно дозволити хлопець із дівчиною до шлюбу, – це привітання. За обійми ці поцілунки їх могли засудити. Натомість під час зібрань без «зайвих» очей (скажімо, на вечорницях), хлопці дозволяли собі значно більше. Вони могли залицятися жартами, натяками чи навіть фізичними контактами
Якого хлопця наші предки вважали ідеальною парою для дівчини?
Напевно, чесність та розум також відігравали чималу роль, але ключовим «показником» для юнаків була працьовитість, а отже – і заможність. Наші предки навіть намагалися перевірити її! Наприклад, під час оглядин представники нареченої приходили до жениха, аби оцінити його статки. Однак родина хлопця могли схитрувати: позичити худобу у сусідів, розвісити всюди ярма та збрую. Словом, робили все, аби показати: худоба у нас є, а працю він любить.
А якою мала бути «ідеальна» для шлюбу дівчина?
Батьки хлопця насамперед оцінювали статки майбутньої нареченою. Чим більше грошей – тим вищі шанси на заміжжя. Інколи заможність ставала вирішальним фактором. Крім того, представники нареченого мали дізнатися, наскільки дівчина хазяйновита та вправна господиня. Для цього з питаннями навідувалися до сусідів та знайомих. Ще один важливий момент – здоров’я, адже фізична праця вимагала чималої кількості сил та витривалості. Та якщо ви обрали варіант з «незайманою» – ви також були близькі до істини. Дівчата, які втратили цноту до шлюбу, мали вкрай мало шансів на подружнє життя.
Що хлопці найчастіше дарували дівчатам?
Найпопулярнішими подарунками в часи наших предків були хустки або намисто.
А що дарували хлопцям?
Дівчата могли подарувати парубкам вишиту річ, а на Великдень – писанку. Утім як з чоловічими, так і з жіночими подарунками, це лише найбільш поширені та доступні варіанти. Дарувати могли й будь-що інше.
З якого віку в українському суспільстві укладали шлюби?
За словами кандидатки історичних наук Ірини Ігнатенко, шлюби, як правило, укладали з періоду настання статевої зрілості. Для дівчат маркером був початок менструації, яка засвідчувала готовність до шлюбу та народження дітей. Орієнтовно, це 15-16 років. «Дедлайн» – 18-річчя. У такому ж віці до шлюбу вступали й хлопці.
Поділіться своїми результатами:
Ідеальний подарунок для парубка – вишиванка, найкращий подарунок для ШоТам – ваш донат.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.
Про це повідомили в «Культурних силах».
Що обговорили на заході
Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.
На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:
«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” — це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».
Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.
«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.
Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:
«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих — герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим».
Презентація кліпу «Місто наречених»
На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).
«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.
Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:
«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс».
Довідка
«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:
- «Культурний десант»;
- «Книга на фронт»;
- «Фронтова студія»;
- «Оркестр 59» тощо.
«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.
Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.
Фото: «Культурні сили»
У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.
Про це повідомили у команді простору.
Що буде в MLYN design hub
Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.
Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.
«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.
Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб
Перша експозиція
Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.
«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.
MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.
Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.
Фото: MLYN design hub
