Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
donate shotam
міцелій міцелій

Суспільство

Замість пластику – гриби та коноплі: як стартап S.Lab робить речі з екоматеріалу

Опубліковано

З грибів та конопель виготовляють посуд, декор, будматеріали та навіть меблі. Роблять це в українській майстерні S.Lab. “Вирощують” речі з мікоматеріалу, в основі якого міцелій грибів (грибна тканина) та стеблі технічних конопель. Цей ресурс неймовірно екологічний, адже розкладається у ґрунті буквально за місяць-півтора та може повністю замінити пластик.

Заснувало сімейну справу подружжя киян – Юлія Бялецька та Євген Томілін. В інтерв’ю ШоТам Юлія розповіла, що таке мікоматеріал, який у нього потенціал та як з грибів та конопель створюють настільні лампи. 

Побачили “сміттєві килими” на Балі та задумались

S.Lab – це наш з чоловіком, Євгеном Томіліним, спільний проєкт. До нас обох одночасно прийшло усвідомлення того, що у світі занадто багато непереробного сміття і ми рухаємося не туди. Це сталось на острові Балі п’ять років тому. В якийсь день ми вийшли на пляж і побачили на піску суцільний килим із пластику. Вся берегова лінія була вкрита гірками сміття. Ми зрозуміли, що проблема перенасичення планети пластиком не десь там далеко, а вона існує тут і зараз. Тоді почався наш екосвідомий шлях. 

Ми шукали інформацію, багато читали та цікавились, що у світі вже зроблено для того, аби витіснити пластмасу. Якось ми побачили, що в Європі та Америці є такий напрямок – виробництво мікоматеріалу, який є екологічною альтернативою пластику. В основі матеріалу – міцелій грибів і, наприклад, технічні коноплі, або ж будь-які інші відходи сільського господарства. Можна використовувати стебло пшениці, залишки хвої, лушпиння гречки – все, що завгодно змішувати з  грибним міцелієм. 

За знаннями відправились до інституту

Досвіду, звичайно, у нас не було. Все, що мене пов’язувало з подібним екологічним стартапом, це біологічна освіта, яку я отримала 10 років тому. Але я жодного дня не пропрацювала як біолог, а пішла в управління проєктами, чим і продовжую займатись. 

Ми звернулися в Інститут ботаніки імені Миколи Холодного у Києві. Там є відділ мікології, який займається тим видом грибів, які потрібні, щоб отримувати цей екологічний матеріал. Ми тісно співпрацювали з керівником відділу та з аспірантами. У підсумку двоє з них   – Данило Бороменський та Аліса Атаманчук – дуже зацікавились нашим проектом і зараз працюють з нами в команді. 

Читайте також: EcoCity: як школярі створили першу в Україні мережу моніторингу якості повітря

У серпні 2020 року ми почали виходити на ринок з продуктом. До цього місяців 10 ми тестували матеріал. Треба було експериментувати з усім – з кількістю технічних конопель, з тим, як ми їх очищаємо, скільки міцелію додаємо, навіть з температурою у кімнаті, в якій все це росте. Потрібно було підібрати правильне співвідношення вуглекислого газу і кисню у повітрі.

Часто бувало, що все покривалося цвіллю або виростав інший вид гриба, який нам не підходив. Адже створювати мікоматеріал потрібно в стерильних умовах. А ми спочатку робили це на кухні, де в субстанцію могли потрапити чужорідні мікроорганізми і пригнічувати ріст потрібного нам міцелію. Потім же ми зробили окремий закритий бокс, де відбувається кварцування – знезараження простору у якому ми проводимо основні етапи для вирощування, все спиртується, а працюємо ми у рукавичках.

Як “росте” грибний пінопласт

У нашому випадку мікоматеріал – це змішані між собою міцелій гриба та стебла технічних конопель. Отриману субстанцію ми поміщаємо у таку форму, якої буде наш майбутній виріб. Припустимо, нам потрібна цеглина – тоді ми використовуємо прямокутник. Там міцелій починає рости. Він харчується субстратом – технічними коноплями, розростається, з’єднуючи частинки субстрату та заповнює собою всю форму. За 5-7 днів ми дістаємо продукт. Поки ми створюємо в лабораторії сприятливі умови для росту, міцелій росте. А потім ми зупиняємо процес за допомогою дуже високих температур – сушимо продукт у духовій шафі, аби припинити зростання грибів.

Міцелій здатен приймати будь-які форми. Наприклад, можна виростити грибний горщик для сукулентів.

Готовий мікоматеріал чимось нагадує пінопласт за своєю структурою, але трохи важчий. У нього дуже приємна оксамитова поверхня. Текстуру можна порівняти з шапочкою гриба. Всі, кому ми даємо продукт в руки, фанатіють від нього й одразу починають гладити. Цей матеріал ми називаємо грибним пінопластом. А є ще так звана грибна дошка. Якщо ми почнемо пресувати вже готовий “пінопласт” (як, наприклад, роблять ДСП з деревини), то ми отримаємо дуже тверду дошку.  

Меблі, будматеріали, посуд та коробки з грибів

Спектр застосування мікоматеріалу дуже широкий. М’який пінопластовий матеріал використовується для утеплення будинків, їхньої звукоізоляції, з нього роблять декоративні панелі, різноманітні упакування, аксесуари для дому – вази, свічники, лампи, люстри тощо. А з грибної дошки роблять корпусні меблі, стільці, двері тощо. 

Коли ми тільки виходили на ринок, співпрацювали з дизайнером інтер’єрів Йовою Ягер, у колаборації з якою створили колекцію речей для дому. Ми робили вази, люстри, настільні лампи, свічники та декоративний посуд. Тарілки легко можна використовувати у повсякденному житті. Наш матеріал відштовхує воду та не боїться, щоб в ньому знаходилась рідина або його мили. Та, все ж таки, ганчірки та мийний засіб здатні пошкодити верхню структуру, тож не бажано його терти. Ця співпраця допомогла нам показати українцям, що є такий матеріал і як так його можна використовувати.

міцелій
Екологічний грибний посуд, створений S.Lab у колаборації з дизайнером Йовою Ягер.

Зараз же ми зосередились на перспективному напрямку будівництва. Ми робимо декоративні, термо- та звукоізоляційні панелі. Наприклад, зараз дуже модні 3D панелі з гіпсу – ми пропонуємо такі ж, але з грибного матеріалу. 

Також ми робимо упакування для українських виробників – для ювелірних виробів, або, наприклад, кераміки. Адже для транспортування доводиться використовувати у великих кількостях і пластик, і картонні коробки. Ми ж виготовляємо екологічний аналог, який ще й з точки зору естетики виглядає вдало. 

І четвертий напрямок нашої роботи – це меблі. Поки що ми тільки отримали дошки, з якими далі можемо експериментувати. Але вже незабаром представимо якийсь продукт. 

Через місяць у ґрунті ваша тарілка зникне

Варто зрозуміти – такі вироби довговічні. Звичайно, тривалих експериментів на 20-30 років науковці не проводили, адже мікоматеріал у світі використовується не більше 10 років. Але речі можуть слугувати десятиліттями. Думаю, навіть і більше. 

А розкладається продукт 30-45 днів. Поки виріб тримає форму і структуру, з ним нічого не відбувається. Якщо його потрібно утилізувати, його можна легенько розламати – це не обов’язково, але так швидше – і кинути у ґрунт. В землі без будь-яких додаткових умов від нього не залишиться й сліду за місяць. Щобільше, мікоматеріал ще й удобрить ґрунт, адже у складі виробу були мілецій та коноплі. 

Читайте також: Роблять килимки та віддають на благодійність: як у соціальному магазині «Ласка» дають друге життя старим речам

Ніяких космічних цін

Наша філософія у тому, що ми не робимо продукти дорожче, ніж такі ж вироби не екологічного походження. Ціни дорівнюють ринковими цінами інших матеріалів. 

міцелій
Міцелій грибів та коноплі мають широкий спектр застосування – з них можна виготовляти як посуд та декоративні вази, так і меблі, будівельні матеріали та навіть шкіру.

Наприклад, горщики під квіти з грибного міцелію коштують 250 гривень. Ми звикли купувати пластик за такою ж вартістю. А тут екологічна альтернатива. Звуко- і термоізоляційні панелі – 800 гривень за метр квадратний. Це еквівалентно будь-якому іншому матеріалу для звуко- та термоізоляції. Ялинкові іграшки у нас коштували до 100 гривень за штуку. Тут, звичайно, не виходить конкурувати з пластиковими китайськими аналогами, але це дорівнює ціні дерев’яних або скляних іграшок українського виробництва. 

Вази для ресторанів та аксесуари для UFW

Нашою хрещеною мамою на старті роботи стала Йова Ягер, українська дизайнер у сфері hospitality – це дизайн ресторанів, кафе, готелів. Вона розповідала про нас кому тільки могла. Так, нашим першим замовником став київський ресторан Альтруїст. Сам заклад в принципі екосвідомий, у них багато речей з переробленого пластику. Тож після нашої зустрічі з власницею Аллою Андрієнко, ресторан оновив лінійку продуктів – у них є кілька наших ваз, а також чекниці з грибного матеріалу. 

міцелій
Міцелій, що виріс у формі вішака. Унікальний грибний виріб стоворений командою S.Lab для хімчистки.

Найнезвичайніше замовлення – це, мабуть, вішалки для хімчистки. У замовника був запит на речі, які б були здатні біорозкладатись. І ми зробили. Чесно, такого ми ще не зустрічали у інших виробників з усього світу і зараз працюємо над заміною вішаків у цій хімчистці на виготовлені із мікоматеріалу.

Буквально на днях наш мікоматеріал засвітився на показі Ukrainian Fashion Week. Це була колаборація зі студентами Ukrainian Fashion Education Group – вони робили колекцію речей, яка мала продемонструвати вплив людства на світ. Їхнім завданням було зробити вироби з біорозкладних та zero-waste матеріалів. Тож з трьома дизайнерами ми зробили аксесуари з грибного міцелію. Загалом було 9 нарядів, до яких ми виготовили  різні аксесуари, що доповнювали образи. Їх навіть складно описати, наскільки незвичайними вони вийшли. Це був політ фантазії студентів і ми намагалися в силу можливостей його реалізувати. 

Майбутнє за шкірою з грибів

Кому б ми не показали мікоматеріал, всім дуже цікаво. Я розповідаю його характеристики і бачу, що у людей горять очі. Ще не було жодної людини, яка б сказала: “та що ви тут дурницями займаєтеся”. Навпаки, у людей моментально виникають ідеї і вони звертаються, щоб ми зробили для них щось.  

І у цього матеріалу великі перспективи. Ми, наприклад, ще не намагались робити шкіру, хоча його використовують і для цього. Stella McCartney і Gucci заявили, що випустять цілу лінійку одягу зі шкірою з грибів. Завдяки широкому спектру застосування інтерес до мікоматеріалу тільки ростиме. Я впевнена, що скоро в Україні з’являться ще виробники, які будуть майструвати щось з натуральних компонентів і шукатимуть екологічні рішення у природі. 

Суспільство

В Ужгороді відкрили нову мініскульптуру (ФОТО)

Опубліковано

В Ужгороді відкрили нову міні-скульптуру, присвячену Ласло Боді – місцевому музиканту і композитору.

Про це повідомив на своїй сторінці у фейсбук Сергій Денисенко.

Автором скульптури є Роман Мурник.

Довідка

Ласло Боді народився 3 травня 1965 року в Ужгороді. Він став відомим угорським рок-співаком закарпатського походження.

Переїхав до Будапешта у віці 18 років, де відвідував курси підготовки до консерваторії.

Читайте також: Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями

Коли Ласло Боді давав інтерв’ю пресі, майже завжди висловлював гордість тим, що має закарпатське коріння. У селі Малі Геївці досі живуть його родичі, зокрема — двоюрідна сестра.

Нагадаємо, у Києві встановили скульптуру волейболістки, яка грає Місяцем.

Як ми повідомляли раніше, на Миколаївщині колишній військовий робить діорами з історії сільського побуту.

Усі фото: facebook.com/sergej.denisenko.

Читати далі

Суспільство

Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями

Опубліковано

В Україні бракує літератури, яка б розкривала для дітей світ функціонування міста в усіх його проявах. Що таке комунальні тарифи, навіщо потрібен міський голова, куди зникає викинуте в баки сміття. Щоб заповнити цю нішу, фахівчиня з питань населених пунктів Ірина Озимок написала книгу «У міста є я!». Це перше ілюстроване видання для дітей, яке вчить ставати відповідальним мешканцем. На сторінках книги — не лише корисні поради. Там знайдеться й інтерактив, і цікаві конкурси. Продаж видання стартує з 15 травня.

Як воно, бути відповідальним мешканцем

«Це більше ніж книжка, адже вона сприяє пізнанню та спілкуванню дітей з дорослими, дає змогу написати лист меру та виграти призи», — так характеризує свою книгу її авторка Ірина Озимок. «У міста є я!» — це перше ілюстроване видання для дітей, що відкриває секрети про всі процеси в місті та вчить, як стати його відповідальним мешканцем.

Книжка розказує всі секрети про те, як функціонує місто, закликає знайти в книжці порушення правил у населеному пункті й ніколи їх не повторювати, містить захопливі завдання і цікаві факти про міста. Також вона дає можливість взяти участь у конкурсах малюнків та есе і виграти подарунки. А ще заохочує дорослих читати її з дітьми.

Дитяча книга «У міста є я!»

Інструкція для маленьких містян

У 13 розділах Ірина Озимок розповідає про те, як мешканці керують своїм містом, що таке міський бюджет і як він наповнюється, чому тепло треба заощаджувати. Також звертає увагу на те, як не потонути у смітті та чому варто його сортувати, все про різновиди транспорту і коли та чому краще ходити пішки. Книжка є своєрідною інструкцією, як діти вже сьогодні можуть впливати на місто. Авторка розповідає, які дитячі організації та ініціативи працюють в Україні та світі, до яких можна долучитися чи якими можна надихнутись і зробити щось своє, щоб змінити життя в місті на краще.

Видання зібрало цікаві факти про різні куточки світу — де з’явилася перша пішохідна вулиця, в якому місті найстаріше метро, а де найвища будівля і хто подарував Статую Свободи Нью-Йорку. У книжці всі погані звички позначенні спеціальним значком — авторка закликає їх віднайти та ніколи не повторювати.

На книгу надихнуло народження сина

Як організаторка Міжнародного саміту мерів, у своїй роботі я спеціалізуюся на темі населених пунктів. Раніше я ніколи не писала книжок, але завжди про це мріяла. Давно хотіла написати про міста для дорослих, але в мене було уявлення, що для цього я маю бути досить дорослою та ще більш досвідченою. Хоча нічого не вело мене до дитячої літератури до того, як у мене не народилася дитина.

Читайте також: Книги для дітей з аутизмом: як «ДивоГра» рятує український ринок від браку інклюзивної літератури

Зараз моєму хлопчику — один рік і 9 місяців. Ми намагаємося давати йому більше книжок, ніж іграшок. Й одного дня я подумала: стоп, а чи є книжка про міста, про те, як вони функціонують, як дітям брати участь у житті міста. Мені було цікаво, чи розповідає їм хтось у цікавій формі про те, чому важливі деякі процеси. Чому потрібно сортувати сміття, куди воно дівається, звідки у крані з’являється вода, що таке безпека в місті, хто такий мер. Я таку книгу для сина не знайшла, так з’явилася ідея написати свою. Тобто, моя дитина і робота сукупно дали мені ось таке натхнення.

Розповідаю про безхатченків та реклами на фасадах

Ця книжка — не про ідеальне місто, де все правильно і всі поводяться так, як має бути. У міста є я, тобто кожен його житель, і саме від нас залежить, яким воно буде: чистим, дружнім, безпечним, цікавим, зручним, інклюзивним, чи навпаки. Ми також можемо обирати, чи будемо пасивними спостерігачами, чи активними учасниками процесів у місті.

Дитяча книга «У міста є я!» (фото: «Книголав»)

Я розраховую, що цю книгу діти читатимуть із дорослими: з батьками, дідусями й бабусями та вчителями. У кожному розділі йдеться про поширені проблеми: запаркована машина на тротуарі, викинуте в парку сміття, байдужість людей, які проходять повз безхатченків, жахливі реклами на фасадах історичних будівель. Закликаю читача шукати такі моменти й запитувати у дорослих: «Мамо, а чому так? А ми так робимо? А може не будемо так робити?». Так діти ще змалечку почнуть звертати на це увагу.

Не книгою єдиною: інтерактиви й конкурси

Видання інтерактивне — до кожного з 13 розділів є особливе завдання. Там є, наприклад, пропозиція відстежити в будинку показники лічильника води. Це дасть змогу дітям усвідомити, скільки води сім’я споживає, це багато чи мало, як можна заощаджувати. Ще є завдання розробити пам’ятку для сусідів, як зробити будинок енергоефективним. Це стимулюватиме дітей до дій, тому що це не просто «прочитав — забув», а більше для того, щоб навчитися щось робити.

А ще кожен читач може взяти участь у конкурсах. Перший — найкращий малюнок. У книзі є практично пустий розворот, де дитина може намалювати своє місто через десять років. Ми підготували корисні призи-досліди, як от прогулянка з відомим урбаністом або можливість надрукувати на основі деяких малюнків листівку та поштову парку. Другий — це конкурс есе, де потрібно буде продовжити текст, який починається з речень: «Якщо колись я стану мером, то…», «А щоб так довго не чекати, вже сьогодні я можу…». Ми домовилися з порталом «Хмарочос», що вони надрукують найкращі роботи. У дітей буде час над цим попрацювати протягом літа.

Дитяча книга «У міста є я!» (фото: «Книголав»)

Старт продажів не за горами

Попри те, що ця книга — для дітей, я писала її доволі дорослою мовою. І вже потім ми з літредакторкою адаптовували цей текст. І хоча там є віковий показник від 6 до 12 років, але насправді вона цікава і для повнолітніх. Я ставлю себе на місце мами, яка читає з дитиною, і мені це буде цікаво. І я давала її читати дідусям і бабусям, їм також сподобалася. Дорослі казали, що вони також щось нове для себе пізнали.

Книгу проілюструвала одна з засновниць студії «Сері/граф» Анна Іваненко. У вільному продажі вона з’явиться з 15 травня. Замовити видання можна у книгарнях «Книголав» та Yakaboo за 225-250 гривень.

Читати далі

Суспільство

Як українець відновлює походами в гори ветеранів і людей з ампутацією (ВІДЕО)

Опубліковано

Вони водять в гори людей з ампутацією та безкоштовно реабілітують ветеранів у Карпатах.

Засновник проєкту – єдиний українець, який здолав Великий Гімалайський шлях!

Це ветеран зі Львова Віталий Дячук. Був поранений під час Революції Гідності.

У 2015 році пішов добровольцем на фронт.

«Ти повертаєшся і відчуваєш, що в тебе щось не то. Ти відчуваєш, що потрапив в болото», – Віталій Дячук.

Імпульсивно зібрав наплічник й пішов в гори. Там і народилась ідея допомогти іншим ветеранам.

Горотерапія є вже 5 років. За цей час реабілітували понад 700 ветеранів.

Читайте такожВолонтерський рух ОЗОН: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію

Зазвичай походи влаштовують в українських Карпатах, проте водили й в Туреччину, Таджикистан, Грузію.

Фінансують це все добродії та небайдужі.

Нині команда збирає кошти на похід на Казбек.

Якщо хочете підтримати, то ось картка: 4731 1856 0242 2674 Дячук Віталій.

Нагадаємо, санаторій «Женева» у Трускавцях приймає на безкоштовну реабілітацію учасників бойових дій.

Як ми повідомляли раніше, вінничанин створив онлайн-сервіс для реабілітації за принципом «фізіологічного дзеркала».

Читати далі