Роблять килимки та віддають на благодійність: як у соціальному магазині «Ласка» дають друге життя старим речам

Вживаному одягу, взуттю та книгам завжди можна продовжити життя та віддати його тим, хто потребує. У благодійному магазині «Ласка» цим займаються з 2011 року — коли екологічний стиль життя ще не був мейнстримом. Там речі сортують за кількома напрямами, а потім передають у благодійні фонди. Іншу частину продають гуртом та вроздріб, а з 2015 року виготовляють із футболок килимки.

Проєктна менеджерка «Ласки» Аліса Бойко розповіла про круговерть речей у соціальному бізнесі, зокрема, як започаткували проєкт Recycled Rugs, у якому підопічні будинку для людей похилого віку плетуть килимки.

Як влаштований збір речей

Соціальний проєкт «Ласка» — це два невеликі магазини в Києві: на вулиці Липинського, 3 та Малопідвальній,15. Там розташовані сортувальні пункти, куди люди приносять непотрібні речі. Коли контейнери заповнюються одягом, їх вивозять на склад, що теж міститься в магазині. Менеджерки складу сортують весь одяг і розподіляють за напрямами.

Основна місія — благодійна. Ми передаємо 60-80% одягу тим, хто його потребує: дітям-сиротам, молоді з вразливих категорій та їх сім’ям, людям похилого віку, безпритульним, переселенцям та біженцям. Заразом боремося із текстильним сміттям: даємо речам друге життя та пропагуємо свідоме споживання.

Закликаємо людей приносити речі без вішаків, а взуття без коробок. Адже пластик, як правило, потім відправляється на високотемпературне спалювання. Деякі пакети використовуємо повторно в наших магазинах. Якщо людина робить покупку, ми їй віддаємо річ у пакеті, у якому нам щось принесли. Так, ми не ідеально екологічні, але стараємося робити, що можемо.

Все почалося на горищі бару

Давати речам нове життя, значить сприяти розв’язанню глобальної екологічної проблеми. Відтак «Ласка» існує, щоб ініціювати діалог про стійкість та усвідомленість у моді та заохотити до активної позиції щодо проблеми надмірного споживання.

Десять років тому крамницю заснували Олена Лінькова, Ганна Уварова та Ганна Грищенко. Спочатку це була онлайн-торгівля. Згодом дівчата відкрили офлайн-магазин завдяки коштам від трьох виграних грантів на загальну суму 17 тис.грн. Це були стартові інвестиції, з яких почався розвиток бізнесу.

Читайте також: Як вінницькі школярі рятують місто від сміття

Перший офлайн-магазин знаходився на горищі київського бару «Фазенда». Тоді речі приносили родичі, друзі, друзі друзів. Через пів року магазин «переїхав» в інше, більш зручне та просторе приміщення на вулицю В’ячеслава Липинського, 3, де знаходяться по сьогодні.

Як розподіляють речі

60–80 % речей передаємо, як гуманітарну допомогу в зони соціальної незахищеності. Це дитячі будинки, центри для людей з інвалідністю, будинки для людей похилого віку, інтернати, реабілітаційні центри. З більшістю таких фондів працюємо вже багато років.

20–40 % переданих речей продаємо у магазинах та гуртовим закупникам. Це дає змогу покривати витрати магазинів: сплачувати податки, зарплату працівникам, оренду та комунальні послуги. А також забезпечує нам фінансову стійкість та можливості для розвитку. У цьому році, наприклад, ми зробили ремонт у другому магазині на вулиці Малопідвальна, 15 та обладнали там якісніший сортувальний пункт.

Іноді ми на комерційній основі сортуємо одяг для маленьких бізнесів, які займаються апсайклінгом. Такими речами можуть бути джинси, які вже не придатні для носіння, або інший різновид одягу.

Що йде в організацію «Україна без сміття»

Якщо приносять речі, які більше не придатні для носіння, то ми вимушені відправляти їх кожні два місяці на високотемпературне спалювання до громадської станції сортування «Україна без сміття». Це платна послуга, але пишаємося, що завдяки цьому, у проєкті більше немає текстильного сміття взагалі. Усе кудись розподіляємо.

За 2020 рік у Ласку принесли 78 440 кг речей. З них 318 кг передали на спалювання в «Україна без сміття». До проєкту Recycling Rugs потрапило 93 кг футболок. Усе ж, непридатних для носіння речей приносять більше, ніж хотілося б.

Контейнери для свідомого бізнесу

У 2016 році запустили послугу зі встановлення контейнерів для збору вживаного одягу в компаніях та організаціях. Це комплексний платний сервіс із регулярного вивезення, сортування та розподілу зібраних речей. Поки що у Києві встановили вісім таких контейнерів. До ініціативи вже долучилися ТЦ Rive Gauche, Ernst & Young, Beetroot, EVO та інші. Один контейнер вміщує 120 кг одягу.

Коли ми тільки починали впроваджувати цю послугу, зробили презентацію та надсилали представникам різних компаній і, якщо їм було цікаво, домовлялися про співпрацю.

Цей напрям роботи насправді став одним із пріоритетних. І зараз десь 15 % усього одяг та взуття, які приймаємо та сортуємо, надходить з контейнерів.

Читайте також: Притулок для речей: як старий гардероб зробить вас благодійником

Нещодавно ми зробили ребрендинг і переробили конструкцію боксів, щоби було зручно здійснювати їх монтаж та демонтаж. До цього траплялися випадки, коли контейнер не проходив у двері. Новенькі бокси вже відвезли в автомобільну компанію.

Для компаній такий сервіс — можливість дійсно об’єднати команду навколо ідеї свідомого споживання. А також сформувати репутацію бізнесу із соціальною відповідальністю.

Просто не викидати

До нас приходить загалом молодь. Я відповідаю на дзвінки, що надходять на телефон магазину, й найчастіше питають про таке: «А я чула, що вам можна здати непотрібні речі, це правда?». Зазвичай це голоси дорослих, або літніх людей. Таких набагато менше ніж молоді, але вони також хочуть бути екосвідомими.

Ми на слуху з 2012 року й люди приходять через сарафанне радіо. Усе більше, і більше людей нам довіряє.

Намагаємося донести, що маленькі зусилля однієї людини не можуть щось глобально змінити, але маленькі зусилля багатьох людей можуть змінити багато що. У кожного з нас є речі, які ми не носимо. Тому ми хотіли б, щоби в українській культурі стало нормою — не викидати.

Килимки зі старих футболок

Ласка співпрацює з фондом «Наша Перемога», який опікується людьми похилого віку в селі Перемога Баришівського району Київської області. Там живе й незмінний майстер килимків Валерій Стельмах, який має інвалідність. З 2015 року він бере участь у спільному екосоціальному проєкті фонду та благодійного магазину — Recycled Rugs. Чоловік плете кольорові килимки з уживаних футболок, які сортують у магазині та передають до Перемоги. Кожного місяця виходить приблизно 30 кг футболок на апсайклінг. Готові вироби продають у магазинах «Ласка». Це дає змогу Валерію бути фінансово незалежним та займатися улюбленою справою.

Виготовляє килимки на дерев’яній рамі

Валерію 49 років. Його з дитинства вабило все, що можна виготовити руками. Розповідав, що як був малим, найцікавішим було сидіти біля бабусі та спостерігати, як вона в’яже. Відгукуватися, коли вона просила про допомогу. Коли Валерій роз’яснює гостям закладу, де він проживає, як плетуться його Recycled Rugs, то просто говорить: «Отак нарізаємо стрічки, отак зав’язуємо, формуємо основу на рамці й далі сплітаємо косицями».

На виготовлення одного виробу майстру потрібно декілька днів. Плести килимки можна й гачком. Але чоловік використовує спеціальні дерев’яні рамки. У нього їх три види. Відрізняються вони тільки розміром, відповідно ширина й довжина виробу також різна. Стандартні килимки, виготовлені на рамці 50х80, мають найбільший попит. Також замовляють квадратні зі стрічками для зав’язування, їх використовують як чохли для стільців.

Плести — основна робота

У якості сировини йде одяг, який уже не підходить для прямого використання. На один килимок потрібно приблизно десять чистих футболок у складі яких 5 –10 % синтетики.

Кожний килимок унікальний. Майстер продумує, який буде візерунок: чи то в традиційну смужку, чи то із сюжетними елементами. Можна замовити виріб за індивідуальним дизайном. Наприклад, з нескладним малюнком тваринки.

Роботи Валерія обирають, як оригінальну ідею подарунку, або як елемент створення домашнього затишку. Звичайно для нього, досить молодого чоловіка з інвалідністю, — це неабияка підтримка емоційного, соціального і фінансового характеру. Проєкт сприймає як основну справу свого теперішнього життя в будинку для людей похилого віку.