Звяжіться з нами

Суспільство

“Японія обожнює, а Європа не приймала”: як українці підкорювали світ чорничною пастою

04.08.2019

Знизить рівень цукру, покращить зір та допоможе при ряді захворювань. Так херсонські вчені говорять про чорничну пасту компанії LiQberry. Думаєте черговий рекламний хід? Але ні – дослідження показали, що ця паста набагато корисніша за звичайну чорницю. І все завдяки технології, яку придумав учений Сергій Осипенко. А вже його донька перетворила це у бізнес та створила компанію LiQberry, продукцію якої облюбували навіть японці. 

То що ж це за технологія? Чому японці купують українську чорницю? Та як звичайну пасту міг одобрити МОЗ? Про це ми розпитали у директора з маркетингу компанії LiQberry Євгенії Нечитайло. 

Японці в захваті від української чорниці

Ми брали участь у різних виставках, де презентували свій продукт. Краще всього нас прийняла Японія. Це та країна, яка поринула у правильне харчування і оздоровлює націю.

Ми стали єдиними українцями, які туди доїхали. Але не все так легко. Ми позиціонуємо себе, як функціональний продукт в Україні. А ліцензія на такий продукт в Японії коштує 800 тисяч доларів. Тому ми звернулись в консалтингову компанію, яка порадила виходити на ринок як органічний продукт. 

Менше , ніж за рік ми почали продаватись в Японії. Плюсом виходу на цей ринок є те, що можна продавати на 20% більше від вартості і це відкриває нам вихід на інші азійські ринки. Зараз ми відправляємо в Японію близько 500 літрів раз в три місяці. На етикетці написано те, як правильно приймати пасту та як вона допоможе організму. 

Японці справді оцінили нашу чорницю і зрозуміли, що це смачно та корисно.

Читайте також: Алкогольні цукерки з Харкова підкорили Нідерланди

Для онкохворих і діабетиків 

Сім’я Осипенків перші випробували на собі чорничну пасту. І побачили, що вона значно покращує здоров’я.

Це Сергій Осипенко – вчений, який вигадав технологію створення чорничної пасти LiQberry

Тому далі почали проводити експерименти, щоб дізнатись, які ще корисні властивості має цей продукт. 

  • Чорнична паста значно корисніша за звичайну ягоду.
  • Для онкохворих: завдяки пасті покращується якість життя пацієнта. Ми отримали патент на рекомендацію вживання чорничної пасти при онкозахворюваннях. 
  • Для діабетиків: паста знижує рівень цукру в крові. 
  • Для людей з проблемними судинами: попереджає утворення холестерину. Інститут кардіології Стражеско досліджував на людях з холестерином, які були в групі ризику. І після прийому пасти вони всі вийшли з групи ризику. 
  • Для людей з поганим зором: паста допомагає значно покращити зір та попередити розвиток катаракти. 
  • Для гіпертоніків: нормалізує артеріальний тиск.
  • А також чорнична паста укріплює кістки, омолоджує та допомагає при схудненні. 

Паста немає протипоказань, на відміну від фармпрепаратів. Єдине – її не можна сприймати тим, у кого алергія на саму чорницю. 

Для досягнення всіх цих результатів ми провели не один десяток досліджень у ряді інститутів. Щоб проводити дослідження потрібно від 30 до 300 тисяч гривень. Ціни різняться залежно від лабораторії і маркерів, які використовуються.

Читайте також: Пиво зі смаком борщу. 8 незвичних крафтових броварень

Але потрібно розуміти, що чорнична паста – це не ліки. А добавка, яка допомагає пацієнтам при лікуванні, або реабілітації.

Ми отримали офіційне схвалення МОЗ. І зараз, крім магазинів і еко-лавок ми продаємось і в аптеках.

Зберігаємо усі вітаміни

Чорнична паста не містить консервантів, фарбників, цукру та води. А за своїми властивостями вона краща за свіжу ягоду. Все це завдяки винаходу фізика Сергія Осипенка.

Він винайшов метод кавітації. В чому суть? Із ягоди чорниці засвоюється лише частина корисних речовин, а все те цінне, що міститься у шкірці та кісточках не розщеплюється ферментами шлунку і не затримується в організмі. Сергій, як вчений, вигадав технологію, яка допоможе здобути максимум користі з цієї ягоди (омега 3, вітамін є, пектин, моносахариди і тд).

Для виробництва пасти ми використовуємо ягоду, яка збирається в екологічно-чистих районах Волині. Причому тільки ту, яка має сертифікат органічного продукту і вирощується на експорт в Європу.

Саме дика чорниця є однією з найкорисніших. Але важливо зібрати її вчасно, бо якщо перестигне, то там буде високий вміст цукру. Ціна на таку чорницю варіюється від 2 до 5 євро за кілограм

Після збору врожаю чорниця піддається швидкій шоковій заморозці і транспортується на завод в Херсон.

В цеху чорниця тане до кімнатної температури і загружається в апарат, який називається екструдер. Тут йде початкове подрібнення, бо кісточка чорниці дуже тверда, її не можна розбити навіть молотком. А тут потрібно дістати ці корисні речовини, тому далі ягода оброблюється в гідродинамічній машині. Проходить нагрівання, витримку та пастеризацію при конкретній температурі, що дозволяє зберегти всі вітаміни. В результаті кісточки розчиняються і потрапляють у чорничний сік. Це запатентована технологія, аналогів якої у світі немає.

Тільки одних антиоксидантів в чорничній пасті в 11 раз більше, ніж у свіжих ягодах. Та й засвоюється ягода на 40%, а паста – на 100%.

Читайте також: Каберне Совіньйон за 90 гривень. Власник винарні про те, як роблять справжнє вино

Щоб запустити бізнес заклали все майно

Сьогодні Сергій Осипенко займається науковими дослідженнями, а його донька Анастасія Шмигельська – збутом продукції і виходом на нові ринки.

Так компанія LiQberry існує вже 8 років. Але спочатку перші партії продавались друзям і знайомим, бо тяжко позиціонувати себе на ринку з новим продуктом та розказати його корисні властивості. 

Щоб відкрити компанію Анастасія заклала все своє майно та взяла кредит в банку на суму півтора мільйони гривень. Це було дуже ризиковано, адже не всі сприймали ще цей продукт. Але ми вірили у свою справу та робили її. 

Зараз нашу пасту можно купити в аптеках, магазинах здорового харчування та в мережах крупних супермаркетів, такі як Ашан чи Сільпо. Літр пасти коштує 420 гривень

Все ж таки нам вдалось вийти на рівень, щоб пасту купували не лише у нас, а й за кордоном. Хоча й зараз прибуток не великий, бо багато коштів йде на виробництво та дослідження.

Ми вийшли на об’єм виробництва близько 2000 літрів в місяць. А база наших клієнтів – 100 тисяч. 

До того ж, у нас є центр, який безкоштовно консультує людей з проблемами, щодо прийому чорничної пасти. Отримали багато позитивних відгуків про те, як продукт покращує здоров’я. 

Читайте також: Як варення врятує Карпати. Підприємиця придумала дієве ноу-хау

Європа не сприйняла

Якщо в Японію ми зайшли легко і їй сподобався продукт, то з Європою була геть інша ситуація. Європейців насторожило те, що паста зроблена в Україні. Вони приїжджали, перевіряли сертифікати, але їх зупиняло виробництво. 

Було складно пояснити, що це здорове харчування, яке є корисним для вашого здоров’я. Вони звикли закинутись таблеткою і все.

Щоб європейських партнерів не зупиняло виробництво в Україні, ми вирішили відкрити ще один філіал в Прибалтиці, щоб там сертифікувати продукт і продавати звідти.

Допомогло й те, що ми часто їздимо на виставки, які проходять у Франції, Латвії, Німеччині, Іспанії та Арабських Еміратах. Але для останніх наша паста не достатньо солодка, не зважаючи на те, що там багато діабетиків і цей продукт був би корисним.

Боротьба за лікарів

Ми наголошуємо на тому, що чорнична паста – це не ліки, добавка, профілактика та допомога в реабілітації. Це є альтернативою синтетичним вітамінам. 

Але з виходом на ринок була складність в тому, що менталітет наших людей побудований так, що ми займаємось здоров’ям тільки коли трапляється якась проблема. 

Та ще й у той час ніхто не розумів, що таке органіка та правильне здорове харчування. Було складно пояснити і розказати людям про наш продукт, бо такого на ринку більше немає. У нас питали “а що це, варенячко чи джем?”.

Працювали із лікарями, щоб вони призначали пасту своїм пацієнтам. І це вдалось завдяки результатам досліджень, публікаціям в наукових журналах та медичним конференціям. Так довели, що чорнична паста справді є не тільки смачною, а й кориснішою за саму ягоду.

Суспільство

Заробляти 2000 євро за кілограм: як на Вінниччині вирощують трюфелі

“Збирали трюфелі відрами та робили вареники з ними”. Саме так пройшло дитинство фермера Олександра Джиги. Чоловік разом з батьком полюбляли збирати гриби і навіть не підозрювали, що то трюфелі. А коли дізнався, що один кілограм такого делікатесу може коштувати до 2000 євро, то активно взявся за розвиток бізнесу. Зараз Олександр створив ферму у рідному селі, де займається вирощуванням овочів, фруктів, а також коштовних грибів.

Олександр Джига

Position

Закінчив Вінницький аграрний університет. Родом з села Василівка, що на Вінниччині. Зараз чоловік займається фермерством – вирощує трюфелі, овочі та фрукти. А також заснував Sunberry Ukraine — вінницьку компанію, що допомагає фермерам консультаціями та органічними добривами.

Збирали трюфелі відрами та ліпили з ними вареники

Трюфельний бізнес відкрився для нас досить несподівано та має давню історію. Всі мої предки були лісниками, а прапрадід єгерем у Суворова (російський полководець 18 ст., що прославився своєю жорстокістю до солдатів та цивільного населення – ред.). У ті часи сюди завезли дуби і сказали, що під землею будуть рости гриби “волове серце”, які трошки цінніші за звичайні білі. І мій прапрадід збирав їх для Суворова. 

Так воно передавалось з покоління в покоління. Мій батько навчив мене збирати гриби і ми часто разом ходили на пошуки. Якось під час збору батько каже: “От бачиш, там кабан порив. От у Франції, якщо у якомусь місці порив кабан, то там знайшли би трюфелі. А це дуже дорогі гриби, які ростуть під землею”. Але ні я, ні батько не здогадувались, як ті трюфелі виглядають. Ми просто відрами збирали “волове серце”.

Якось згодом товариш запитав, чи можна вирощувати у нас в Україні трюфелі. Ми прикинули, що клімат Франції подібний до нашого, тому, напевне, можна. І товариш показав, як виглядають трюфелі. Виявилось, що я з дитинства збирав саме ці гриби. Товариш мені не повірив, довелось навіть закластися на ящик шампанського. 

Олів’є з трюфелями

Коли я дізнався, що трюфелі буквально ростуть у мене під ногами, то почав досліджувати, що ж це за гриб такий. Піднімав архівні документи, знайшов книгу 1812 року, де було описано технологію вирощування та приготування трюфелів.

Дізнався багато цікавих фактів. От у Російській імперії були навіть закони стосовно трюфеля – заборонили збирати цей гриб разом з ведмежатами. Виявилось, що колись на пошуки гриба ходили з ведмежатами. Цією справою займались, переважно, жінки. Для безпеки тваринам виривали зуби, але залишали кігті. Було багато випадків, коли ведмеді задирали кігтями жінок. І після цього заборонили збір трюфеля таким способом. 

Взагалі, трюфель був досить популярним продуктом і жодна кулінарна книга не обходилась без страв з ним. Навіть всім відомий салат олів’є. Це зараз його готують з того, що залишилось у холодильнику. А раніше у нього входили трюфелі, ракові шийки, каперси, телячий язик. У радянські часи від салату залишилась тільки назва. 

Зараз в Україні страви з трюфелів лише набувають обертів і не кожному по кишені. Проте, у ресторанах можна скуштувати різні варіації від печінки фуа-гра до морозива з трюфелем.

До речі, є Трюфельна Асоціація в Іспанії та Італії — це наші колеги, з якими ми обмінюємось досвідом і співпрацюємо.

Тож, як в Україні почати вирощувати трюфелі?

Крок 1. Перевірити, чи підходить земля

Трюфель – це товариш дерева і поселяється на коренях. Це можуть бути дуби, грецький горіх, фундук, гірська роза і тд. Я почав експериментувати і вирішив закласти нову плантацію трюфелів. Бо ті місця, де ми збирали з батьком – це лісові угіддя, які приватизувати просто неможливо. Площа плантації 1 га. Чому так мало? Бо ми не такі великі фермери, у нас всього 20 соток землі. Крім трюфелів, ми ж займаємось ще овочами і фруктами, які експортуємо за кордон.

Французи називають трюфель “примхливий принц”. Все тому, що він не буде рости на захімічених землях, де використовують пестициди. Тому, потрібно вирощувати трюфелі на органічних землях, які багаті на залізо, кальцій, магній, цинк, кобальт. Це можуть бути як глинисті, так і карбонатні піщані. Але, на піщаних землях трюфель почуває себе трохи краще.

Коли я не ще знав італійців і як вирощувати трюфелі, то вирішили вчитись у природи. Я брав проби з місць, де збирав ці гриби і віддавав у лабораторії. Там робили розширений аналіз грунту. Це стало допомогою у налагодженні зв’язків з італійцями, бо багатьох закономірностей, які я дослідив, вони не знали.  

Існує певна методика посадження трюфеля. 

  1. Потрібно розуміти, на якій висоті над рівнем моря знаходиться ваша земля. Найкраще трюфель росте на висоті 250-1100 метрів. 
  2. Хімічний аналіз. Коли ви вибрали ділянку, де буде рости трюфель, то дивитесь, чого вашій землі не вистачає. Якщо мінералів, то вносите разом з органікою. Найкраще підходять свинячі, або коров’ячі добрива. Але, якщо у вас надлишок якихось елементів у землі, то краще там не вирощувати трюфелі. 
  3. Аналіз на мікроорганізми. У мікробному світі є різні шкідники, які можуть просто знищити трюфелі. Це також варто детально дослідити. 
  4. Хімічний аналіз води на мікроелементи, кислотність, засоленість, важкі метали. Якщо є проблеми з водою, то ставляться мембранні фільтри, які забирають шкідливі речовини. 

Крок 2. Насадження дерев 

Коли ваша земля буде пристосована до закладки трюфеля, тоді відбувається насадження дерев. Але, тут потрібно врахувати напрям по сторонам світу – найкраще висаджувати з півдня на північ. Це тому, щоб земля могла освітлюватись. Кількість дерев ви вибираєте залежно від інтенсивності плантації – приблизно 100 дерев на 1 га. Якщо плантація високої інтенсивності, то це десь 500 дерев на 1 га.

Від чого залежить інтенсивність плантації? Від схеми поливу та обрізки дерев. Трюфель буде плодоносити до тих пір, поки дерева не зімкнуть крони між собою і не утворюють тінь, куди не буде потрапляти сонце.

Сам трюфель – це корисний гриб, який в першу чергу допомагає рости іншим рослинам. Наприклад, якщо ви засадили трюфель на горіхових деревах, то урожай самих горіхів буде значно кращим.

Крок 3. Вкладення у плантації

Будьте готові до того, що трюфельна плантація потребує чимало капіталовкладень – 10 тисяч євро. У цю сумму враховуються огорожа, саджанці, система краплинного зрошення, витрати на викопування ям. Також, кожного року потрібно робити міжрядну культивацію.

Спочатку я не розумів, навіщо французи роблять цю культивацію. А потім вони пояснили, що це робиться для того, щоб трюфель ріс нижче. Чим глибше росте гриб, тим він крупніший. До того ж, його не дістануть білки, миші, олені чи косулі, які можуть пошкодити гриб. Такі догляди за плантацією понесуть за собою додаткові витрати – 300-350 євро на рік. 

Крок 4. Прибуток та збір урожаю

Перший урожай з’явиться у вас на 4-5 рік. Так, це довготривалий бізнес. Але коли трюфелі почнуть плодоносити, ви зможете вийти на високі показники урожаю і заробляти чималі кошти.

Я збираю урожай разом з собакою. Її дресерували кінологи так само як і готують тварин для пошуку наркотиків чи грошей. Цікаво, шо трюфелі не ростуть поодинці. У одному гнізді може бути близько шести грибів, тому потрібно копати глибше. 

Якщо брати плантацію 1 га, то на 5-й рік ви зможете зібрати 3-5 кілограмів трюфелю. А потім по наростаючій – на 15-й рік можна буде збирати більше 80 кг з 1 га. 

Стосовно ціни, то якщо брати чорний Перигорський трюфель (один з найдорожчих видів), то його оптова ціна – 800-1500 євро за кілограм. Крупні екземпляри такого гриба можна продати за 2000 євро. Чорний Бургундський трюфель трохи дешевший і його оптова ціна 150-450 євро за кілограм. Проте, будьте готові до того. що якщо ви підете в ресторан, то вам подадуть цей вид трюфелю по ціні 2000 євро за кілограм.Тому рестораторам і вигідніше купувати дешевші види, бо люди ще не дуже розбираються у тому, який це вид.  

В Україні трюфель занесений до Червоної книги. Але, це лише один вид, він дешевий, тому нецікавий для комерції. Ми з ним працюємо, щоб зберегти для нащадків.

Крок 4. Збут продукції

Ринок збуту допомогли знайти друзі. Вони порадили, що перед тим, як почати вкладати гроші у трюфельний бізнес, варто спілкуватися з провідними українськими рестораторами. Так з’явилось кілька ресторанів, які хочуть мати в меню українські трюфелі. Але я не можу задовольнити потреба всі ресторанів, тому все одно 95% трюфелів привозиться з-за кордону.

Також трюфелі замовляють і пересічні громадяни, які просто хочуть скуштувати, що ж то за делікатес такий. Замовляють студенти і я намагаюсь продавати їм за оптовими цінами. Також трюфель описаний в Корані, що це “подарунок бога, який лікує зір”. Цікаво, що дійсно мусульмани замовляють трюфелі і роблять краплі для очей. Кажуть, що дійсно допомагають. 

Трюфель взагалі має лікувальні властивості. Чому багаті люди готові викладати великі гроші за страви з цього гриба? Бо це допомагає як підтриманню сексуального здоров’я, так і сприяє довголіттю.

Та культура на трюфелі в Україні ще тільки розвивається. Раніше взагалі не знали і не розуміли, що це таке і навіщо витрачати за страви з цим грибом шалені гроші. В селі з мене спочатку сміялись і постійно підколювали, що ж це я таке роблю. А зараз, до мене з інших міст приїжджають, щоб почерпнути досвіду. Але ніхто з односельчан навіть не запитав, а як взагалі можна вирощувати трюфель. Я ж намагаюсь пропагувати трюфелі і робити все, щоб їх стало більше, тому ніколи не шкодую ділитися секретами та власним досвідом.

Читати далі

Суспільство

Ветеран-розвідник відкрив унікальне кафе

Понад десять різновидів «брауні» виготовляють у «Ветеранській браунарні» у Києві (Veterano Brownie), яку відкрили ветеран бойових дій Роман Набожняк і фотожурналіст, волонтер Юлія Кочетова-Набожняк. Про це розповідає Радіо Свобода.

16 видів брауні замість посттравматичного синдрому. На роботу тут беруть лише ветеранів та переселенців.

“Багато чули від переселенців про жахливе ставлення до них, тому у нас діє позитивна дискримінація”, – розповідає Юля Кочетова-Набожняк.

Роман Набожняк повернувся з АТО 2016-го року.

“Я просто сидів днями вдома, чекав Юлю з роботи і готував вечерю”, – пригадує Роман Набожняк.

Так навчився пекти і закохався у брауні: “Коли я готую, мені спокійно, воно смажиться, а ти стоїш, перемішуєш і медитуєш”, – каже Роман Набожняк.

Аби почати свою справу, отримали міні-грант та взяли кредит Тепер Рома і Юля мають свою затишну браунарню і купу прихильників.

“Брауні допомогли мені побороти ПТСР і знайти себе у мирному житті”, – говорить Роман Набожняк.

Читайте також: Дояр та квітникар: сім чоловіків, які руйнують стереотипи про “не чоловічі”професії

Читати далі

Суспільство

Марсіанські пейзажі на Одещині: як виглядає неймовірний Куяльницький лиман

Куяльницький лиман – одна з найвідоміших водойм України. Сюди щороку їдуть люди щоб поправити здоров’я та набратися сил. Ця неймовірна краса – в Одеській області. А влітку Куяльницький лиман стає рожевим.

Соляна пустеля – так називають Куяльницький лиман під Одесою. Під ним знаходиться чи не найбільший у світ шар солі, який майже тисячу років знищує все живе навкруги. 

Читайте також: Незвичайна українська пустеля потрапила на фото NASA

Він розташований у 15 хвилинах від Одеси. А за площею займає чверть території міста. Сюди їдуть з усієї країни, аби лікуватися грязями. Тож не дивуйтесь, коли побачите на узбережжі чорних людей.

Через високу місткість солі лиман ніколи не замерзає. А у місцевій багнюці міститься мало не уся таблиця Менделєєва. Нею лікують опорно-рухову систему, захворювання шкіри та радикуліт. А ще можна пороздивлятися марсіанські пейзажі.

Читати далі

Суспільство

Борщ і українська мова: тернополяни заснували у США найбільший дитсадок

Це найбільший український дитячий садок у США – «Українська Академія». Вона розташована у місті Парма, штат Огайо, інформує ukrainian.voanews.com.

Дітей тут годують борщем і варениками та грають, як зі своїми.

“Ми прийшли сюди з американського садочка, там було лише “хай та бай” і все без душі якось”, – розповідає одна з мам.

Читайте також: У Хмельницькому монтують унікальний дитячий майданчик

Власники дитсадочка – Галина та Роман Дутки з Тернополя. Накопичували гроші на свою мрію 8 років, перших дітей приймали у себе вдома.

“Ми відкрились, було 25 дітей. Зараз тут виховуємо 150 малих”, – каже Галина Дутка. Хоч дітей і багато – тут одна спільна родина.

“Я знаю кожну маму, кожного тата та бабусю”, – додає Галина Дутка.

Усі вихователі тут з України та мають педагогічну освіту. Англомовну програму поєднують з українською.

“У нас тут і латиші, і турки, і росіяни, всі вдома вже говорять українською мовою”, – додає адміністраторка Галина Возна.

Читати далі

Суспільство

Як ОТГ на Полтавщині взяла у власність лісопосадки і заробляє на цьому

Сергіївська ОТГ, що на Полтавщині, заробляє на тому, що випилює і продає ліс – бореться із залісненням луків, звільняє пасовиська від молодих дерев. 

Але не поспішайте телефонувати у Держекоінспекцію! Сергіївська ОТГ бореться із залісненням луків.

“Там, де немає людини, з’являється ліс і зникають поля”, – пояснює Ігор Лідовий, голова ОТГ.

Читайте також: На Вінниччині розпочали вкладати тротуарну плитку зі сміття

Зараз на всю громаду 120 корів, щоб це змінити – розчищають пасовиська. Нове комунальне підприємство за рік заробило пів мільйона гривень. Та ще й дало роботу п’ятьом місцевим.

Випилюють дерева, які можуть впасти на електромережі і охороняють 300 га лісу від незаконної вирубки. А деревиною опалюють школи, лікарні та садки.

Читати далі

Суспільство

На Житомирщині фермер вирощує у теплиці равликів з електропастухом

У селі Хажин на Житомирщині родина розводить тисячі равликів.  Роман  Камінський  замість заробітчанства відкрив равликову ферму. Побудував на городі равликову теплицю замість картоплі. А охороняє худобу електропастух.

“Равлик пробує вусиками стрічку і відчуває легенький розряд, тоді розуміє, що далі не можна”, – каже Роман Камінський.

Роман Камінський з Житомирщини викинув картоплю з городу 2019 року. Теплицю побудував власноруч і закупив 110 кг маточного стада. Годує худобу ріпаком та пекінською капустою. Спочатку равлики розбігалися по всьому городу.

Читайте також: Темна сторона равлика. Що треба знати, перш ніж відкривати равликову ферму

“Ми двічі на день ходили збирали їх назад, тому поставили електропастуха”, – розповідає батько фермера Віктор Камінський.

Роман вступив у кооператив равлиководів і оформив документи на експорт.

“Не треба їхати на заробітки, треба бути на місці і мати свої прибутки, а не працювати на пана”, – переконаний Роман Камінський.

Читати далі

Тренди

Підтримати
ШоТам

Ти можеш підтримати нас, якщо тобі подобається те, що ми робимо для тебе.