Юлія – кримчанка, яка у 2014 році залишила рідний дім через анексію півострова. Її чоловік Володимир долучився до АТО, а Юля із маленьким сином чекали його у Вінниці. Коли “Джміль” повернувся зі служби, Гаврилюки перебралися жити у село.
Але у 2022 році війна увірвалась у життя батьківщини з новою силою, чоловік знову став до оборони країни. Юлія дізналася про загибель Володимира у новорічний вечір.
Відтоді, аби втамувати свій біль, день і ніч готувала їжу для військових на передову разом із односелицями. Саме вони допомогли їй вибратися з емоційної ями, і Юлія вигадала, як віддячити жінкам — можна дати їм роботу в рідному селі.
Історія Юлії
Юлія Гаврилюк переїхала до Вінниці у 2014 році після анексії Криму. Чоловік пішов у АТО, а їй із сином залишатися в окупації було небезпечно. Юлія почала робити солодощі та відкрила ятку на ринку у Вінниці. А коли Володимир повернувся з АТО, родина перебралася в Степанівку.
Юлія продовжила готувати мармелад і шоколад. Для продажу смаколиків найняла в ятку продавчиню. Вдруге війна увірвалася в життя родини в лютому 2022 року. “Джміль” одразу став до оборони країни, а Юлія почала волонтерити. Разом з іншими жінками готувала їжу для захисників. За підтримки громади волонтерки облаштували кухню B колишньому дитсадку.
Смерть воїна
Щоденна робота відволікала від тривожних думок. Але за 5 годин до 2023 року Юлія отримала найстрашнішу звістку — Володимир загинув.
Свій біль жінка перенаправила у волонтерство та пошук нових рішень. “Степанівські бджілки” почали робити власні консерви в мʼякому пакуванні. А крамничка у Вінниці тим часом працювала в нуль. Бо Юлія загорілася новою ідеєю — відкрити для своїх “бджілок” власну пекарню. Мріяла дати волонтеркам, які трудяться для фронту, оплачувану роботу.
“Колись, коли я переїхала в село Степанівка 10 років назад, я з чоловіком мріяла про відкриття пекарні. І він казав, що “тобі обовʼязково побудую цех, і ти будеш робити свої смаколики”, а я мряла залучити до роботи громаду”, – каже Юлія Гаврилюк.
Відремонтувала під цех старе приміщення, провела світло та воду. Але, щоб готувати випічку на продаж, потрібне було сучасне обладнання. І жінка подала заявку на конкурс для підприємців “Курс на Незалежність”. Завдяки гранту отримала пічку, тістоміси та спеціальну вітрину.
Щоби продавати випічку, Юлія орендувала фургончик у сусідній Вороновиці. Тепер дорослі йдуть сюди випити кави, а малеча бігає по булочки та пиріжки. У пекарні вже працюють троє людей, і Юлія планує ще масштабуватися. Тепер “бджілки” печуть не лише для ЗСУ, а й для всієї громади.
“Я можу розширювати свій бізнес і працевлаштовувати першочергово “бджілок”, тому що вони для мене найцінніше – це моя родина.І це підтримує нашу громаду”, – наголошує Юлія.
Нагадаємо, що в Україні запрацював перший інтерактивний простір психосоціальної підтримки: де можна відвідати.
Українець по імені Коргі Лакі відзначився як одна з моделей для пам’ятника королеві Єлизаветі II, який недавно було відкрито у британському графстві Ратленд.
Бронзовий пам’ятник, який встановили поруч з бібліотекою в Окемі, став центром уваги під час офіційного святкування дня народження королеви, на яке зібралося чимало людей. Художник Хайвел Претлі зобразив королеву, оточену трьома коргі – її улюбленцями.
За інформацією ВВС Україна, однією з моделей для королівських собак став пес українки Антоніни Кириленко.
Одного дня чоловік Антоніни вирішив взяти собаку по кличці Лакі із собою на роботу, прогулятися через парк. Там їх зустрів скульптор Хайвел Претлі. Лакі став моделлю для постаменту пам’ятника, ставши прототипом для коргі, який стоїть на задніх лапах.
Фото: Антоніна Кириленко
Скульптор уважно вивчив поведінку та особливості песика, грався з ним і зробив багато фото, щоб якомога точніше відтворити його у скульптурі. Родина Лакі була постійно на зв’язку з митцем та бачила весь процес створення монумента: від маленької глиняної скульптури – до відлиття бронзової статуї. Результат, за словами Антоніни, перевершив усі їхні очікування.
Нагадаємо, що в Києві покажуть фотовиставку про знищену росією українську культурну спадщину.
Як зазначив заступник міського голови – секретар Київської міської ради Володимир Бондаренко, важливо почути думку мешканців столиці перед тим, як депутатський корпус Київської міської ради прийме рішення про перейменування цих міських об’єктів.
Варіанти змін
Пропозиція змінити назву площі між вулицями Січеславською та Кирпи на честь Північноатлантичного альянсу внесена. Крім того, киянам запропоновано обрати нові назви для вулиць Тургенєва, Пушкіна, Брюсова, Боткіна, Крилова, Нахімова, Достоєвського, Єсеніна, Ковалевської, Чаадаєва та Заслонова.
Також, пропонується перейменувати вулицю Станіславського на вулицю Богдана Ступки. Представники театру імені Івана Франка зауважують, що саме на цій вулиці проживав Ступка і працював у театрі протягом понад 30 років. Вони вважають, що це буде відповідним і символічним кроком для всього театрального мистецтва, якщо ця вулиця отримає ім’я великого українського актора.
Користувачі застосунку “Київ Цифровий” можуть обрати варіант, який, на їхню думку, є найбільш доцільним для перейменування конкретного топоніма. Для участі в голосуванні потрібно перейти до розділу “Електронна демократія”, обрати “Опитування”, переглянути перелік назв та проголосувати.
Четвертого травня в столиці буде представлена фотовиставка, на якій буде представлено фотографії, зроблені 65 журналістами, які зафіксували воєнні злочини РФ щодо культурної спадщини України.
Інститут масової інформації (ІМІ) та UNESCO звернулися до українських журналістів, репортерів і фотографів з проханням задокументувати наслідки шкоди, яку російська агресія завдала церквам, театрам, бібліотекам та культурним діячам.
Виставка об’єднала роботи 65 фотожурналістів. Через об’єктиви їхніх камер ми бачимо пошкоджені фасади церков, розбите скло культурних центрів, обвалені стелі театрів та попелом засипані бібліотеки. Саме вони зафіксували роботу художників, перформерів, культурних діячів і волонтерів, які продовжують працювати в умовах війни.
