Суспільство
Як отримати грант та відкрити власну справу? Три історії успіху від українських ветеранів
Відкрити власну справу після повернення з війни – реально. Це доводять учасники проєкту, спрямованого на зміцнення стійкості громад шляхом соціально-економічної підтримки ветеранів. Разом із Всеукраїнською асоціацією керівників бізнесу розповідаємо про три ідеї, що перетворилися на справжній бізнес.
Андрій Довгайчук
Ветеран російсько-української війни, діджей, радіоведучий, засновник авторської школи саундпродакшену
Податися на грант порадив побратим
Я дізнався про грант від побратима, який вигравав схожий грант під власний проєкт. Власне, він і надихнув мене, аби я серйозно до цього поставився та спробував взяти участь. Як виявилось, не дарма.
Я отримав певну мотивацію і розуміння, що завжди потрібно ставити перед собою мету та стратегічно досягати її виконання. У будь-якому випадку, грант стимулює до дії, допомагає не лише духовно, але й фінансово.
Ставлюся до власного бізнесу як до викладацької діяльності. Я ділюся знаннями, які пізніше мої учні можуть використати для самовдосконалення. Кажучи простими словами, я допомагаю учням опанувати програми, тобто digital audio workstation, що надалі допомагає їм самостійно створювати повноцінні треки.
Для мене цей бізнес є додатковою ланкою діяльності, в якій я радий нести користь з власної роботи, допомагаючи іншим розвиватися в музичній сфері. Я набираю учнів з соціальних мереж, де також додатково розвиваю різні течії в музиці, які мене цікавлять. Вважаю, мій бізнес певною мірою є соціально-орієнтованим.
Мій бізнес змінює суспільство на краще
Мене з юності цікавила музика, я був меломаном. Було цікаво ділитися з іншими людьми музикою, яка подобається. Тому в студентські роки вирішив, що хочу зосередитися на музиці, пов’язати з нею життя. Згодом відкрив власну діджей-школу, де викладав за схожим принципом. Сьогодні в мене є студійне обладнання та можливість використовувати ліцензійний софт, та, що найголовніше, професійно організовувати власну діяльність.
Зараз хочу розвивати активно соціальні мережі, популяризувати власні платформи. У планах – напрацювати постійних клієнтів, яким би завжди хотілося приходити до мене. Хочеться, аби оформлення сторінок мало якісний вигляд, тому планую співпрацю з дизайнером, який буде розробляти логотип та візуальне оформлення. Також планую залучити людей, які займаються відео роботами, – будуть зніматися рекламні та інформаційні відеоролики. У такий спосіб я зможу більш детально висвітлювати та розвивати бізнес. Думаю, мій бізнес змінює суспільство на краще, адже щонайменше він сприяє розвитку культурного середовища.
Василина Плебанович
Ветеранка російсько-української війни, очільниця Рівненського осередку ГО «Жіночий ветеранський рух», відроджує вибійку – старовинну техніку декорування тканини
Стародавнє ремесло врятувало мене від депресії
Податися на грант мені підказала посестра, яка є учасницею громадської організації «Жіночий ветеранський рух». Я прислухалася та вирішила подати власну кандидатуру. Завдяки цьому проєкту, перш за все, я економлю власний час на пошуки інформації.
По-друге, маю можливість більше часу приділяти власному бізнесу. А по-третє, з кожним днем працюю все ефективніше та ефективніше, а отже, збільшується й прибуток. І, звісно ж, фінансова підтримка. Я отримала станок для різьби по дереву, а також багатофункціональний пристрій, що містить в собі принтер та сканер. Ці інструменти допомагають мені швидше опрацьовувати замовлення.
Коли я повернулась після служби, в мене виникла депресія. Через деякий час я все ж змогла взяти себе в руки та вирішила щось робити. Вважаю, що найгірше – це просто проживати своє життя. Тому поставила собі за мету віднайти та відновити будь-якою ціною ремесло, яке колись фігурувало в історії нашої держави. Я знайшла в літературних джерелах згадки про вибійку, після чого почала активно вивчати все про неї. Це зайняло дуже багато часу.
Не змінюю технологію предків
Пам`ятаю, довго вичитувала рецепт фарби, що застосовувався нашими предками у вибійці. Зрештою, за різними згадками мені вдалося його віднайти. Сьогодні я просто хочу відновити в точності історичне ремесло, яке використовували наші предки. Тому не змінюю технологію виробництва, а, навпаки, виготовляю власну продукцію.
Перший етап – пошиття самої сорочки. Для цього я звертаюсь до кравчинь. Надалі я займаюсь вибійкою, але виключно у слушний для цього час. Потрібно розуміти, що вибійка сорочки залежить від багатьох факторів. По-перше, від епохи, в дусі якої створюється сорочка – чи то часи Візантії, чи то Козацької доби. По-друге, значну роль грає місячний цикл, який допомагає визначити конкретний день для вибійки. По-третє, сам візерунок вибійки також відрізняється, залежно від того, хто її буде носити. Наприклад, існує спеціальна синьо-жовта сорочка, яка допомагає одружитися незаміжнім жінкам та неодруженим чоловікам. Синій колір транслює жіночу енергію, а жовтий – чоловічу.
Дотримання цих правил допомагає мені зробити кожну сорочку «справжньою», створеною згідно зі стародавніми звичаями та традиціями. Кожну сорочку я виготовляю з новим візерунком. За звичаями, не варто повторювати інші сорочки, бо чужа сорочка має чужу долю, а чужа доля може принести нещастя в життя того, хто її носитиме.
Мета мого бізнесу – не лише продати сорочку, але й розповісти покупцю про неї крізь призму історії України. Хочу, аби українці знали, що нашою сорочкою є не лише вишиванка. Аби українці розуміли, що ми – багата історією нація. Саме це мене й мотивує.
Наталія Іванова
Колишня працівниця правоохоронних органів, готується до відкриття магазину військторгу в прифронтовій Попасній (Луганська область)
Мій бізнес потрібен місту
Моя сестра – активна користувачка соціальних мереж, і саме вона натрапила на публікацію й підказала мені податися на грант. Написати бізнес-план мені вдалося з першої спроби. Грант покриває витрати на відкриття власної справи, тож я можу вкласти власні кошти в асортимент магазину, а не в його оснащення. До того ж, я отримала безцінні знання. Впевнена, вони ще неодноразово знадобляться мені під час роботи.
Думаю, мій бізнес сьогодні як ніколи важливий для міста. Попасна – прифронтовий населений пункт, на місці працюють представники різних військ та силових структур. І службовий одяг їм доводиться замовляти через пошту. Мені здається, немає сенсу переплачувати, тому й вирішила відкрити власний магазин військторгу.
Ця справа – про комфорт для військових
Товар планую купувати гуртовими партіями в Харкові. Далі – транспортувати його в рідне місто Попасна. Асортимент складатиметься з різноманітних камуфляжів, берців, рюкзаків, погонів, шевронів тощо. Я розумію, що в цьому є нагальна потреба.
Сьогодні в моєму місті немає роботи, а місцеві мешканці масово переїжджають в інші міста. Декілька років тому до Попасної приїздило значно більше людей, сьогодні – здебільшого службові особи. Тож до відкриття такого магазину мене спонукає соціальне становище. Ця справа має бути не лише прибутковою, а й створювати комфортні умови для військових. У такий спосіб я робитиму певний внесок у суспільство.
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Що змінюється для пасажирів?
Коментарі
Коментарі