Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як молодь з інвалідністю будує кар’єру в Україні? Три історії від Сareer Hub

Опубліковано

Платформа Career Hub запустила освітній курс для молоді з інвалідністю, яка мріє спробувати себе у копірайтингу, графічному дизайні та відеомонтажі. Стати фрилансером чи фрилансеркою – унікальна можливість для всіх, хто прагне опанувати нову професію та нарешті відшукати улюблену справу. Як відбувається процес навчання та які плани вже будують учасники курсу – розповідає Сareer Hub.

Еліна

студентка напрямку «Відеомонтаж» курсу «Сareer Hub Pro: Фриланс» для молоді з інвалідністю

Дівчина на вогняному Феррарі

«Дівчина на вогняному Феррарі» – саме так її називають близькі і друзі, адже сама Еліна називає так своє крісло колісне. Еліна родом с Херсонщини, з селища міського типу, але багато років жила в Запоріжжі. Зараз в евакуації, після майже 9 місяців в окупації на Херсонщині, їй вдалося виїхати. 

До повномасштабного вторгнення Еліна працювала фотографинею, займалася портретною та сімейною зйомкою в Запоріжжі та інших містах України.

«Зараз я просто екологічно намагаюсь повернути себе до творчості. Я її завжди любила, але останні всі події, окупація… я дуже рідко щось знімала, взагалі не світила камеру. Та й не той внутрішній стан був, бо до повномасштабного я знімала частіше всього теплі та дуже добрі історії. Творчість завжди для мене була про те, що всередині. А зараз всередині все трохи інше, тож намагаюсь «намацати» себе нову і курс, до речі, також допомагає почути себе більше», – розповідає Еліна.

Заново відкрила для себе фриланс

На фрилансі дівчина працювала ще 10 років тому близько 1,5 роки, у сфері копірайтингу, але зізнається, що не дуже на тому розумілася. Про курс Сareer Hub Pro: Фриланс для молоді з інвалідністю Еліна розповідає так: «Дуже імпонує, що в якості прикладів використовуються змістовні та глибокі відео. Не про парфуми та косметику, а про щось більш душевне, справжнє та глибоке. Вдячна за це організаторам»

«Раджу пам’ятати, що ми всі Люди і можемо все, якщо захочемо. Так, є перешкоди, але якщо просто сидіти і жалітися – ані в житті окремої людини, ані в суспільстві нічого не зміниться. Безплатна крута школа життя – робити крок вперед. Труднощі завжди будуть, факапи – також, але треба десь брати той досвід і йти вперед, не фокусуючись лише на труднощах. Вірити в свої сили, в свої бажання, не давати сумнівам інших це загасити. Адже завжди, з інвалідністю людина чи ні, вона буде чути чиїсь сумніви».

Про плани на найближче майбутнє Еліни після перемоги: «Взагалі я дуже хочу зняти міні-фільм та власноруч змонтувати його після деокупації Херсонщини. Це будуть історії життя людей з моїх рідних місць, звісно, якщо ці люди погодяться. Далі, можливо, почну співпрацювати з класними українськими проєктами. Розглядаю це як можливість почати працювати як фрилансерка, з дому. З останніми подіями це великий плюс. Якщо коротко: в планах знімати, монтувати, займатися улюбленою справою».

Еліна впевнена, що наше суспільство змінюється і починає потроху кожного і кожну сприймати на рівні: «Відкриваються нові центри, з’являються нові проєкти. Можливості зараз роблять перші впевнені кроки в нашій країні, і ці можливості є і самі ми».

Труднощі? Не дочекаєтесь

Вона радить молоді з інвалідністю розвивати своє бажання займатись улюбленою справою і нічого не боятися: «Я інколи так хвилювалась за деякі зйомки, але знала, що це означає, що я не просто йду щось «поклацати», мені не все одно, я хочу передати щось особливе в тому, що я роблю. Мій принцип – очі бояться, а руки роблять. Не зупиняйтеся ніколи, йдіть попри страх. Бажання сильніше за страхи. До того ж, цей шлях в будь – якому випадку прокачає купу персональних навичок і це круто».

Еліна також зазначає, що їй дуже сильно допомагають триматися наші Захисники і Захисниці. Віра в цих людей не дає дівчині опустити руки. Окупантам, труднощам і «опусканню рук» Еліна каже: «Не дочекаєтесь». Фотороботи Еліни можна переглянути у її профілі в Інстаграм

Денис

студент напрямку «Відеомонтаж» курсу «Career Hub Pro: Фриланс» для молоді з інвалідністю

Перші кроки у фрилансі

Денис з Одеської області, місто Южне, але нині мешкає у Волинській області. На фрилансі Денис ніколи не працював, планував і планує опанувати звуковий монтаж. Працює у банківській сфері, має офіційне працевлаштування і долучився на курс перш за все для самореалізації. Адже має досить амбітні цілі: хлопець співає і хотів би розвивати цю справу у тік-тоці, інстаграмі та ютубі. 

У 25 років в Дениса померла мати: «У людей з інвалідністю буває так, що нас виховують гіперопікуючі батьки, коли мама с дитинства каже, що зробить для тебе все. Так сталося і зі мною. Вона робила все, щоб мені було комфортно, аби мені було легше взаємодіяти з цим світом, але це мало ще й зворотну дію, адже вона так «обійняла» мене турботою, що не було причин та необхідності розвиватися самостійно. Коли вона пішла з життя, я зрозумів, що все: далі я живу самостійно і це відкрило для мене якісь зовсім нові горизонти. Почав слухати себе і розвивати навичку робити вибір». 

Денис навчається на журналіста у ПЗВО «Міжнародний класичний університет ім.Пилипа Орлика» в Миколаєві. Курс Сareer Hub Pro: Фриланс йому порадила завідувачка кафедри журналістики та філології Валентина Стєкольщикова. За її словами, усі студенти мають природні задатки для розвитку, варто лише навчити їх та допомогти у самореалізації. 

Курс Сareer Hub Pro: Фриланс – перший курс, який я побачив саме для молоді з інвалідністю. Так, в університеті я навчаюсь безоплатно, і це круто, але цих можливостей недостатньо. Моя форма інвалідності дозволяє вільно пересуватися і спілкуватися, але так – далеко не у всіх. Тим більше, що після війни людей з інвалідністю буде більше, тому й підтримки від держави та суспільства, на мою думку, має бути більше»

Історія, якою варто пишатися

Навчання – історія, якою він насправді пишається. Йому 28 років, вчитися почав у 25 у зв’язку із життєвими обставинами. І так склалося, що в ті роки, коли всі його ровесники починали вчитися, йому потрібно було забезпечувати сім’ю, тому він відклав питання з освітою.

У 25 вступив в університет, хоча й розумів, що буде досить складно, адже буде вимушений навчатися з людьми, які за віком молодші. Це викликало певний дискомфорт, адже ніби вже доросла й сформована людина вступає на перший курс. Хлопець переймався, що інші будуть глузувати.

У Дениса були думки, що прожити без освіти можна. До того ж йому було цікаво абсолютно все, і тому він довго не міг визначитися зі спеціальністю, переймаючись, що через 2 роки «вигорить». Та оскільки він вже працював журналістом на місцевому телеканалі, все ж наважився здобути відповідний фах.

«Мій меседж такий: далеко не всі в наш час насміляться в такому віці піти вчитися. І я дійсно зловив себе на тому, що мозок дуже важко сприймає навчання. Ти наче заново запускаєш цей процес. Бо з 18 по 25 років я взагалі не навчався і було важко починати. Хотілося все кинути, проте завдяки підтримці близького оточення і власній мотивації досі все вдається. Якщо ви чогось хочете , але не вдалося тоді, коли це фактично роблять всі – не бійтеся, не звертайте увагу на думки інших та зовнішні обставини. Це ваше життя. Наслідки того, що Ви чогось не спробували, переживати тільки Вам. Шукайте підтримку та однодумців, що допоможуть на шляху до бажаних цілей і позбувайтесь тих, хто вас демотивує», – каже Денис

Після курсу Денис хоче повністю зануритися у створення власного контенту, створити портфоліо, записати музичні кавери, а вже потім – спробувати себе на фриланс-біржах.

Анна

студентка напрямку «Відеомонтаж» курсу «Сareer Hub Pro: Фриланс» для молоді з інвалідністю

Ніколи не цікавилася безоплатними можливостями

Анна з Києва, їй 25 років. Має інвалідність з 12 років – сколіоз, але все своє життя є соціально адаптованою. Саме тому вона ніколи не цікавилася можливостями, які пропонують держава, громадські організації, волонтерські ініціативи для людей з інвалідністю.

Про курс Сareer Hub Pro: Фриланс дізналася в одному з телеграм-чатів. Наразі Анна не працює, адже після операції стан здоров’я не дозволяє дівчині вийти на роботу за межами дому. Тому й побачила для себе можливість долучитися до курсу. 

Анна про атмосферу на курсі: «Дуже дбайливе ставлення куратора Саші до студентів та студенток, хоча й навчатися прийшли дорослі свідомі люди, які мають мотивацію, якщо прийшли вчитися. Але я це толерую, адже на курсі є люди з різними захворюваннями, яким такий підхід допомагає відчувати себе комфортніше. Учасники всі дуже френдлі, всі підтримують одне одного, що є важливим компонентом навчання».

Власний блог на ютубі та виробництво шоколадної пасти

Попередній досвід роботи Анни пов’язаний із харчовим виробництвом. Працювала за цим напрямком декілька років, а потім створила власний продукт, який розробила спільно з власником компанії VIVO – шоколадно-горіхову пасту. Коли стан здоров’я дівчини погіршився і їй прооперували спину – покинула цю справу. 

Ще до операції Анна з чоловіком створили власний кулінарний ютуб-канал «ABC Cooking» : «Чоловік монтував відео і постійно говорив, що було б класно, аби я також вміла це робити, адже він працював ще й на основній роботі і не вистачало ресурсу на хобі. Тому власне питання з вибором напрямку на курсі «відпало» одразу – це відеомонтаж».

Мені пощастило, адже я у відносно безпечному регіоні України – вдома, в Києві, оточена любов’ю свого чоловіка. Чоловік – це моя основа сьогодні і завдяки йому я тримаюся. Зараз у всіх, я думаю, змінилася кар’єрна ситуація, особливо, коли фізичне місце роботи втрачено. Навіть якби я не мала операції і продовжила працювати на своєму виробництві, то все рівно б втратила роботу, адже виробництво знаходилося у Броварах, яке до квітня минулого року було небезпечною територією. Тому мати якийсь фах, який дозволяє працювати дистанційно – найкращий сценарій для українців сьогодні. Це мене і надихає навчатися на курсі»

Наразі дівчина не впевнена, що відеомонтаж – її остаточний кар’єрний вибір, однак це точно класна навичка: «Чи зможу я на цьому заробляти вже зараз – не впевнена , потрібно ще багато вчитися. Планую практикуватися на монтажі відео для нашого сімейного каналу».

Меседж Ані до молоді з інвалідністю, які перебувають у стані вибору: «Сьогодні я маю можливість вчитися, маю на це час і простір, маю можливість у повільному темпі обирати найкращий шлях для себе. Життя має продовжуватися. Йти у невідоме – завжди дискомфорт. І тут немає різниці: людина з інвалідністю ти чи ні. Страшно всім. Але є така штука, що якщо не спробуєш – точно нічого не зміниться. От точно. Маєш бажання певних змін – зроби це, а не вийде – спробуй інше. Тим більше, що нині є всі умови для розвитку, а наше суспільство – толерантне і підтримуюче».


Зареєструватися на майбутній курс від Career Hub можна за цим посиланням.

Курс реалізується Career Hub ГО Центр «Розвиток КСВ» в рамках програми «Мріємо та діємо», яка впроваджується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі

Шопочитати

Культура11 години тому

Як у Залужного та «ДахиБрахи»: юрист з Кропивниччини створює вибійчані хустки та відроджує українське ремесло

Костянтин Данильченко — юрист і водночас засновник майстерні вибійкарства «Будяк Кучерявий». Вибійка — це техніка...

Культура2 тижні тому

Степ, аромат полину, запахи моря і гір — це проєкт «Yuşan-Зілля» про єдність культур українців і кримських татар 

У залі поволі згасає світло, простір наповнюють перші акорди. Український голос починає пісню, а в...

Суспільство3 тижні тому

Адаптивний одяг, інклюзивний посуд і дошки для нарізання: ці ініціативи полегшують життя людям з пораненнями

Нарізати овочі, поснідати улюбленими стравами, одягти штани — всі ці повсякденні справи стають справжніми викликами...

Суспільство4 тижні тому

«Чи я можу вам допомогти?»: це хлопці з соцмереж, які купують у бабусь квіти та роблять інші добрі справи

Ви точно бачили ці відео в соцмережах, коли хтось купує продукти для літньої жінки, скуповує...