Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як дезінфікувати себе, свій дім та речі, щоб вберегтись від коронавірусу

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Вдома – нетрі нудьги, пов’язаної з віддаленою роботою і самоізоляцією, на вулиці – паніка та черги всюди: до продовольчих магазинів, на пошті, до аптек.

Звичайно, можна продовжувати поповнювати свою комору гречкою та туалетним папером, але саме правильне прибирання “ризикових” поверхонь у вашому домі може допомогти знизити шанси захворіти на Covid-19 для вас чи ваших близьких.

Чистіть і дезінфікуйте – навіть якщо у вас вдома всі здорові

Перше, що ви повинні знати, це те, що очищення та дезінфекція – це дві дуже різні речі. 

Очищення це видалення забруднень з поверхні.

Дезінфекція це справжнє вбивство збудників хвороб.

Робіть ці дві процедури щодня, якщо хтось входить до вашого будинку чи виходить з нього.

Звісно, передача вірусу від людини до людини більш імовірна, аніж передача через різноманітні поверхні, але чистити та дезінфікувати поверхні у вашому будинку, яких найчастіше торкаєтеся – обов’язково. Це треба робити хоча б раз на день, якщо ви мали контакт із зовнішнім світом.

Особливо націльтеся на поверхні, яких найбільше торкаєтесь

Дослідники встановили, що новий коронавірус здатний жити на поверхнях, таких як картон, протягом 24 годин. А от на пластику та нержавіючій сталі  – до двох-трьох днів. Тож очищення та дезінфекція поверхонь, яких постійно торкаєтесь ви, гості і домашні – це крок, який потрібно зробити в першу чергу.

Дезінфікуйте! Дезінфікуйте речі з цього переліку невпинно:

  • Дверні ручки
  • Поверхні столу
  • Обідні стільці (сидіння, спинка та руки)
  • Кухонні поверхні
  • Поверхні у ванній кімнаті
  • Змішувачі
  • Туалети
  • Вимикачі світла
  • Пульт дистанційного керування телевізора
  • Ігрові джойстики
  • Смартфони

Ну і просто подумайте, з якими поверхнями взаємодієте найбільше. І додайте до цього списку: книжну поличку та клавіатуру миші.

Спочатку очистіть, потім продезінфікуйте

Спочатку очистіть поверхню, видаляючи забруднення, пил чи сміття. Це можна зробити, протираючи їх мильною водою (або чистячим спреєм) та рушником для рук.

Потім нанесіть на поверхню відповідний дезінфікуючий засіб. Найшвидший і найпростіший спосіб зробити це дезінфікуючими серветками або антисептиком.

До слова, ми вже писали, як зробити АНТИСЕПТИК власноруч. 

Зробіть ці маніпуляції повсякденними, і це значно знизить ризики зараження вірусом вас та домашніх. 

У Агентстві з охорони навколишнього середовища США є повний перелік дезінфікуючих засобів, які можуть знищити новий коронавірус, але ось кілька найважливіших елементів, на які слід звернути увагу, коли збираєтесь  купити його в місцевій аптеці або магазині.

Уважно прочитайте частину етикетки, яка стосується переліку вірусів, проти яких антисептик ефективний. Якщо дезінфікуючий продукт має вказівку на знищення грипу, вірусу ГРВІ або інших коронавірусів, то він також повинен працювати проти COVID-19.

Чи впораються з вірусом ваша пральна машина та звичайний порошок?

Так, спрацює, навіть якщо прати одяг звичайним господарським милом і сушити його при трохи більш високій температурі, ніж зазвичай. 

Обов’язково дезінфікуйте також поверхні, з якими контактують брудні речі.

І ретельно вимийте руки після обробки брудної білизни  – особливо, якщо вона належить вашому хворому родичу.

Не забувайте чистити пальто і рюкзак. Хоча би витираючи внутрішню частину дезінфікуючими серветками.

Чи слід дезінфікувати посилки та пошту?

Так, але без фанатизму. За даними United States Postal Service, від пошти та пакунків відносно низькі шанси заразитись коронавірусом. Посилки з Китаю не становлять особливого ризику. Адже дослідники виявили, що вірус може жити на картоні близько 24 годин. Якщо все ж нервуєте, достатньо буде пройтися по пакунку дезінфікуючою серветкою. 

Як дезінфікувати гаджети?

Ось тут з чисткою та дезінфекцією можуть виникнути складнощі. 

Можливо, у ваших пристроях є все, що робить вас здоровими під час самоізоляції, але, як ми всі знаємо, гаджети є магнітами для мікробів. Це поверхні, яких ви торкаєтесь найчастіше, які носите з собою скрізь.

Щоб не повторюватись, просто скажемо: дезінфікуючі серветки – це найкращий спосіб очищення пристроїв, без купюр. Але врахуйте: деякі пристрої потребують особливого підходу.  

Як дезінфікувати телефон або планшет

Свій смартфон чистіть від вірусів за допомогою протирання дезинфікуючими засобами або спиртового розчину (не менше 70 відсотків спирту).

Переконайтеся при цьому, що приділяєте особливу увагу екрану, кнопкам і будь-якому місцю на пристрої, куди зазвичай забиваються бруд та пил. Також переконайтесь, що очистили не лише корпус телефону чи планшету, а й місця, які він закриває. 

Згідно з рекомендаціями CDC (Центр контролю та профілактики захворювань – авт.), дезінфекція, що проводиться раз на день, не зашкодить вашим пристроям.

Як дезінфікувати комп’ютер

Дисплеї для ноутбуків не завжди зроблені зі скла (матові дисплеї є пластиковими), тому уникайте використання дезінфікуючої серветки на екрані, про всяк випадок. Дисплей слід очистити ізопропіловим спиртовим (вміст спирту – 70 відсотків) розчином і м’яким рушником.

Переконайтеся, що ви добре протерли клавіатуру, трекпад, зовнішній вигляд та місце, де ваші зап’ястя лежать на ноутбуці. А ще добре протріть мишу (зверху, збоку та знизу), клавіші на клавіатурі та й зовнішню частину клавіатури не завадить.

Будь-який інший електронний пристрій можна безпечно протерти з допомогою дезінфікуючої серветки або ізопропілового спиртового розчину.

Мийте руки

Ви вже чули це мільйон разів, і ви почуєте це ще мільйон разів, але найкращий спосіб знизити ризик захворіти на Covid-19 (або передати його комусь іншому) – мити руки після вашого кашляння, чхання, мацання обличчя, використання туалету або просто коли звільняєте загальнодоступне місце для когось іншого. Мийте руки, коли виходите та повертаєтесь із продуктового магазину, наприклад.

Якщо ви можете знайти будь-який, дезінфікуючий засіб для рук – це швидкий спосіб очищення, який творить чудеса. Але, звісно, антисептики не замінять вам славнозвісного ретельного миття рук з милом та водою.

Звісно, це не обов’язково вб’є всі хвороботворні мікроорганізми, але якщо ви правильно миєте руки, то мікроби точно змиються. Як правильно мити руки, ми писали у статті.

Важливий момент: не забудьте добре зволожувати руки. Адже суха, розтріскана шкіра піддається більшому ризику інфекцій. Тому після вмивання нанесіть трохи зволожуючого крему. Марка його насправді не має значення – головне, що в зволожуючому лосьйоні буде вода та гліцерин. 

Якщо ваші руки надзвичайно сухі, шукайте засоби з надзволожуючим ефектом.

Що треба робити, аби не ризикувати собою та іншими?

  • Залишайтеся вдома якомога довше. Уникайте зустрічей – з друзями, колегами, собачниками тощо.
  • Тримайтеся від інших людей на відстані принаймні 2 метрів
  • Часто мийте руки, витрачаючи на цю процедуру принаймні 20 секунд (або використовуйте антисептики).
  • Кашляєте чи чхаєте? Обов’язково одягайте захисну маску.
  • Якщо ви здоровий і носите маску для обличчя, подбайте, щоб вона щільно прилягала до обличчя і вам не довелось торкатись обличчя зайвий раз.

Наскільки нам відомо, новий коронавірус передається через контакт людини з людиною або дихальних крапель. Ці краплі не залишаються аерозолем в повітрі, а осядуть на землю приблизно в шести футах від зараженої людини.

Залишайтесь вдома, залишайтесь в безпеці

Зараз багато чого відбувається. Це стресово. Це страшно. Це може бути важко, але ви повинні знати все, що відбувається навколо історії з коронавірусом. Якщо у вас є додаткові запитання, то в ШоТам багато статей про коронавірус. Читайте їх, будьте в безпеці і, будь ласка, залишайтеся вдома.

Підтримай ШоТам

Суспільство

В Україні запустили мобільний додаток для жертв домашнього насильства

Опубліковано

Підтримай ШоТам

В Україні з’явився перший мобільний додаток для захисту жінок та дітей від домашнього насильства – WhiteRibbonUA, пише Українська правда.Життя.

Це персональна «служба безпеки», що містить необхідні ресурси для допомоги та, у разі небезпеки, можливість повідомляти про надзвичайні ситуації відповідним органам.

Додаток представили в рамках інформаційного арт-проєкту «Це не гра» у Міжнародний день протидії насильства.

Завантажити додаток можуть користувачі Android та iOS.

Мобільний застосунок має три підрозділи:

  • екстрена допомога жертві,
  • ведення обліку фактів
  • надання інформації для виявлення ознак домашнього насилля.

Читайте також«Ніхто не очікував, що монахині відкриють бізнес». Як черниці з Івано-Франківщини запустили успішну власну справу

Основною функцією застосунку є прямий зв’язок з Національною поліцією України. Це дає змогу жертвам домашнього насильства миттєво повідомити правоохоронців про небезпечну ситуацію.

Також додаток передбачає можливість швидкого пошуку центру підтримки. З його допомогою можна визначити власну локацію та місцезнаходження найближчого центру підтримки, поліцейської дільниці або служб екстреної допомоги.

Функція «Мій щоденник» допоможе відстежувати, фіксувати та документувати усі факти вчинення насильства.

Читайте такожТест: Чи дружите ви з українською Конституцією?

У додатку також можна знайти інформацію про поширені типи жорсткого поводження і приклади домашнього насильства та пройти конфіденційний тест про стан стосунків «Я в небезпеці».

Завантажити додаток на Android можна тут. А на iOS – тут.

Нагадаємо, в Україні запустили сайт Стамбульської конвенції проти насильства.

Фото: bhub.com.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

На Запоріжжі громади отримали п’ять шкільних автобусів

Опубліковано

Підтримай ШоТам

П’ять шкільних автобусів отримали громади на Запоріжжі, повідомили у пресслужбі обласної держадаміністрації.

Цьогоріч область отримала загалом 20 транспортних засобів для учнів.

Шкільні автобуси отримали:

  • Малобілозерська сільська рада Василівського району,
  • Матвіївська сільська рада Запорізького району,
  • Терпіннівська сільська рада Мелітопольського району,
  • Чкалівська сільська рада Мелітопольського району,
  • Якимівська селищна рада Мелітопольського району.

Читайте також: «Ніхто не очікував, що монахині відкриють бізнес». Як черниці з Івано-Франківщини запустили успішну власну справу

У закладах загальної середньої та дошкільної освіти сільських та селищної рад, які сьогодні отримують автобуси, усі працівники повністю вакциновані, що дає змогу проводити освітній процес у звичайному очному режимі.

Понад 13 тисяч школярів сільської місцевості, які проживають за межами пішохідної доступності до закладу освіти, підвозяться до місця навчання і додому 232 шкільними автобусами. Для оновлення парку шкільних автобусів території щорічно потребують 20 транспортних одиниць.

Вартість одного шкільного автобуса становить 1 599,95 тис грн.

Нагадаємо, громадам Харківщини передали нові шкільні автобуси.

Фото: zoda.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

«Ніхто не очікував, що монахині відкриють бізнес». Як черниці з Івано-Франківщини запустили успішну власну справу

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Колись вона уявляла монастир місцем, де лише моляться. Тому довго не наважувалася прийти до нього. Та вже протягом 13 років Вінкентія входить до Згромадження Сестер Пресвятої Родини. Вихователька за фахом, вона спільно з іншими монахинями змогла реалізувати власні ідеї з допомоги дітям на базі релігійної громади. А тепер там ще й підтримують молодь та подружні пари. І все це не лише за кошти пожертв. Шість років тому черниці змогли створити на базі Гошевського монастиря в Івано-Франківській області соціальне підприємство, де вирощують гриби. Воно успішно працює й досі, а сестри залюбки діляться своїм досвідом. 

Сестра Вінкентія Козак

Монахиня Гошевського монастиря зі Згромадження Сестер Пресвятої Родини, на базі якого працює соціальне підприємство з вирощування грибів

Думала, що в монастирі лише моляться

Я обожнюю дітей, тому очікувано, що ця любов із часом переросла у професійну діяльність. За освітою я вихователька, вісім років працювала в садочку. Також закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю філологія, викладання української мови та літератури. Коли мені виповнилося 27 років, настав такий етап у житті, що я вирішила долучитися до Згромадження Сестер Пресвятої Родини. Довго не наважувалася, але вирішила спробувати. І от вже 13 років живу у монастирі.

Коли я лише їхала у Гошів, то не думала, що буду продовжувати працю з дітками. Я мала дещо хибне уявлення про монастир. Думала, що тут тільки моляться і відпочивають. Але виявилося, що робота з неповнолітніми тут також є. Хоча останнім часом я здебільшого вже працюю з молоддю та подружніми парами.

Наше Згромадження засноване в 1911 році. Цьогоріч ми святкували 110-й день народження. Маємо вісім монастирів у різних куточках України, зокрема в Гошеві, Долині, Києві та Тернополі. У Бібрці утримуємо дитячий будинок сімейного типу. Протягом історії в нас була різна кількість монахинь, зараз – понад 50. Кількість постійно змінюється, тому що хтось старенький помирає, а хтось молодий вирішує повернутися додому.

Шукали рішення, аби не жити в скруті

Монастирі здебільшого живуть за кошти пожертв, і ми не виняток. Але кожна наша сестра ще десь офіційно працює, аби заробити на своє утримання. Без роботи можуть бути хіба що старенькі, які потребують догляду, або дівчата, які щойно приєдналися. Також якщо священник запрошує нас на парафію, то покриває якусь частину витрат, зокрема на дорогу. Але, звичайно, таких доходів недостатньо, аби закрити всі наші потреби та ще й допомагати тим, хто цього потребує.

Гошевський монастир зі Згромадження Сестер Пресвятої Родини

У Гошеві ми маємо великий монастир. Це село, довкола якого теж села. Тому особливої роботи для сестер немає. Земля не дуже родюча, тож навіть картоплю чи моркву для продажу не дуже й посадиш. Довелося думати, як заробляти гроші, адже треба утримувати будинок. Тому в 2014 році головна настоятелька оголосила, що нам треба чимось займатися. Кожній із сестер дали можливість висловитися, запропонувати свої ідеї. І ми почали думати, що можемо таке робити, аби це не заважало нашій молитві та способу життя і хоча б трохи фінансово підтримувало існування Згромадження.

Знову опинилася за партою

Я загорілася ідеєю створення соціального підприємства, але, звичайно, жодного досвіду в цьому напрямі не мала. Та у монастирі нам часто пропонують різні програми та навчання, аби ми розвивалися. Так відбулося і з Інститутом лідерства та управління УКУ. На електронну пошту надійшло повідомлення, що є можливість вивчитися за фахом управління неприбутковою організацією. Для нас – як для монахинь – це було безкоштовно, хоча ми були готові оплатити навчання. Звичайно, я радо відгукнулася. І попри те, що саме тоді закінчувала інший університет і довелося захищати водночас два дипломи, я впоралася.

Річне навчання було цікавим і дуже корисним, там викладали фахові спеціалісти. Завжди з радістю згадую, що скористалася такою можливістю. Коли йшла на це навчання, хотіла прорахувати бізнес-ідею з виготовлення макаронів. Але це виявилася занадто складно. Тоді ми до цього ще не були фінансово готові. Тому вже після першого модуля переорієнтувалася на те, що треба починати з чогось меншого – вирощування і продажу грибів.

На монахиню як майбутню бізнесменку дивилися скоса

На навчанні було важко розуміти деяку термінологію, але ще більшим викликом стало написання бізнес-плану. Усі, з ким навчалася, думали, що я не впораюся. Мовляв, де монахиня, а де підрахунки. Окрім мене в групі були ще три сестри. Решта 20 людей здавалися сильнішими у цій сфері, а на нас трохи косилися: «Що вони тут роблять?». Та й кожен викладач питав: «Чому ви прийшли? Чого хочете досягнути?».

Але загалом вважаю, що я впоралася. Були люди, які взагалі не захистили дипломи. У мене був бізнес-план з вирощування шампіньйонів, тож на захист я вже прийшла з грибами, які в нас росли. Ми з 2015 року займаємося шампіньйонами, отже ці розрахунки, які я провела під час навчання, виявилися вдалими. Я рахувала, за скільки часу ми зможемо повернути вкладені кошти, і ми їх повернули.

Збір грибів у Згромадженні Сестер Пресвятої Родини

Аби працювати з грибами, не потрібно мати спеціальної освіти. Ми обходилися консультаціями різних спеціалістів. Чимало людей були готові нам допомогти, супроводжували нас від початку. Я педагог, і жодного стосунку до вирощування чогось не мала. Як і розуміння, що це живий організм, і як із ним працювати. Спочатку було складно, але, дякувати Богу, воно працює.

«Кличте мужчину, бо ви – жінки – не впораєтеся»

Коли один Отець почув, що ми хочемо почати працювати з грибами, сказав: «У мене на парафії є греко-католик, який вирощує шампіньйони. Думаю, він був би не проти вам допомогти». І незадовго після цього ми з іншою сестрою з ним зустрілися. 

Він погодився показати нам приміщення, де він вирощує гриби, і розповісти про різні нюанси. Але сказав: «Привезіть мені мужчину». Ми відповідаємо, мовляв, серед нас немає чоловіків, ми – жінки. «Ні-ні, тут потрібен саме чоловік. Ви не впораєтеся. Він мусить все поміряти та зробити». Тому він нам так, лише приблизно, показав, де там гриби ростуть, та й все. Наступного разу ми вже приїхали з братом однієї з монахинь.

Якось до нас у монастир приїхав компост. Я зателефонувала до цього ж чоловіка і питаю, що з ним робити. А він знову: «Покличте мужчину». Я кажу: «Та немає тут ніякого чоловіка, ну чесно. Вони розвантажили й пішли. Я одна лишилася». Мені знову довелося йти та шукати якогось чоловіка. Але насправді цей греко-католик по-доброму хотів нам допомогти. Це було не зі зла чи якогось упередження, що жінка не впорається. Певно, він просто мав досвід, що в чоловіків це краще виходить.

Читайте також: З Парижу у Ладанці. Історія одного священника, який відроджує невеличке село на Львівщині

Зараз усе інакше, чоловіки йому більше не потрібні. Ми багато разів зустрічалися, і він вже зрозумів, що жінки можуть впоратися з усім. Він і до сьогодні є другом цілого Згромадження. Не затаїв від нас нічого, все в деталях розказував. І досі за нас хвилюється, постійно питає, чи у нас все добре та як справи з врожайністю.

Не травимо дітей жодною хімією

А ще на початках нам допомагала технологиня на ім’я Наталя. Коли вона вперше до нас приїхала, я їй одразу сказала, що нас цікавить вирощування грибів без жодної хімії. Навіть якщо через це у нас родитиме 5-10 шампіньйонів – все одно жодних добавок. Для неї це стало справжнім викликом. Вона добре знала, як вирощувати шампіньйони, але ніколи не думала, що в монастирі це робитимуть саме так. Ми й досі дотримуємося початкової стратегії.

Вирощування грибів у Згромадженні Сестер Пресвятої Родини

Проблеми виникають, коли гриби починають хворіти. Якщо в приміщення хтось занесе інфекцію – врожайність дуже падає. Гриби не ростуть, тому доводиться все викидати та чекати іншого завозу. Із цим можна боротися різними хімічними препаратами. Але ми цього не робимо. Ми їмо ці гриби, даємо їх дітям у притулку. Не маємо права нікого травити своїм продуктом.

На свята про гриби не згадуємо 

Ферму з вирощування грибів ми облаштували у Гошеві, де мали приміщення. Вона в нас, мабуть, найменша в Україні, адже у всіх інших – великі грибниці. Наша дає приблизно 3,5 тони шампіньйонів за один збір. За рік ми їх вирощуємо три-чотири рази. Період нашої праці з грибами залежить від церковного календаря. Ми відпочиваємо у свята, для нас це найважливіше. Тож коли Пасха чи Різдво, ми маємо більше часу для молитви та спокою.

Я вирощувала гриби протягом трьох років – до 2018-го. Після того певний час жила в нашому дитбудинку. Тепер мешкаю у Львові. Але ми не зупинили справу. Тепер фермою керує інша сестра, Домініка. Якщо є потреба, я приїжджаю їй допомогти. Але загалом вона чудово справляється. А ще я водійка, тому допомагаю з транспортуванням шампіньйонів. Часто чую від людей: «О, то ви ще й за кермом?». Так, я за кермом. Що ж тут такого? Сьогодні це нормальна річ. Кожна друга жінка вміє водити авто, ми ж маємо якось жити.

Слава Богу, за всі роки ми жодного разу не були в мінусі. Думаю, Бог благословляє нашу працю, і в нас ростуть чудові гриби, бо ми справді частину зароблених коштів віддаємо тим, хто цього потребує. Ми не оплачуємо нікому заробітну плату, бо самі ж працюємо. Допомагаємо тим людям, яких знаємо. Будь-хто з сестер нашого Згромадження може звернутися і сказати, що є потреба зараз в певної людини. І тоді ми можемо фінансово їй допомогти. Переважно допомагаємо з харчуванням та утриманням дітям із багатодітних родин. Таким людям досить складно виживати. 

Ціни нам диктує ринок

Зараз у нас багато постійних клієнтів. Переважно це ті, хто купували гриби на початках, роблять це й до сьогодні. Це наші сусіди в Гошеві, які десь почули, що ми працюємо і маємо такий продукт. Трішки шампіньйонів залишаємо при монастирі. Ще частину відвозимо до Львова на ринок. Коли я вперше туди приїхала, інші вантажники сміялися, що я ношу ящики в одязі монахині. Певно, думали, що ми здебільшого відпочиваємо. А тут виявляється, що і працюємо, і вміємо важке піднімати.

Кожен може прийти до монастиря в Гошеві (вулиця Я. Лесіва, 52) і купити гриби просто на місці. Кілограм? Добре. Ми не лише ящиками продаємо. Але треба знати, коли у нас є продукт. Наприклад, влітку ми не вирощуємо, адже зайняті табором для дітей та роботою з молоддю. Наші постійні покупці вже знають, коли до нас можна прийти. І все ж частіше ми працюємо на замовлення.

Гошевський монастир зі Згромадження Сестер Пресвятої Родини

Щодо цін, ми завжди орієнтуємося на гуртову ціну на львівському ринку «Шувар», і ми її не підвищуємо. Востаннє вартість була приблизно 40 гривень за кілограм найбільшого гриба. Бо ціна шампіньйонів залежить від сорту й розміру. Вартість на ринку постійно коливається, і ми, відповідно, теж реагуємо. 

Ламаємо стереотипи про чернецтво

Колись я їздила на міжнародну конференцію грибників, де зібралися люди зі всього світу. Вони не могли зрозуміти, що я там роблю. Одна з жінок наважилася підійти до мене і запитала про це. «Ну, слухаю конференцію, мені це цікаво», – відповіла я, додавши, що займаюся грибами. А вона каже: «А я думала, ви тут для духовного супроводу». Для неї було дуже дивним, що на події багато різних людей, і серед них – монахиня. Думала, що моє завдання – молитися на тій конференції.

Загалом наше соціальне підприємництво допомогло багатьом зрозуміти, що чернецтво – це не лише молитва. Так, вона завжди на першому місці. Але водночас ми працюємо, щоб забезпечувати себе та частину коштів віддавати на потреби інших людей. 

Грибна справа житиме з Божою поміччю

Не можу сказати, що з початком роботи нашого підприємства пожертви від людей збільшилися, але й не зменшилася також. Люди, які віддають свої гроші, бачать, що ми не чекаємо, що вони постійно будуть їх давати. Усі бачать, що ми вкладаємо їх у корисну справу та допомагаємо іншим. Бо часто є люди, які мають гроші й хочуть їх комусь дати, але не довіряють різним установам. А нам довіряють, адже бачать нашу постійну діяльність, зокрема із дітьми.

Робота з дітьми у Згромадженні Сестер Пресвятої Родини

Згромадження Сестер Пресвятої Родини протягом своєї історії завжди допомагало родинам. Але в певний період ми взяли більший акцент на діток. Та вже під час карантину зрозуміли, що є потреба відновити попередню працю. Одна з сестер розробила курс подружньої формації для молодят. Зустрічі відбуваються раз на два місяці, а додому вони їдуть із домашніми завданнями. Люди збираються групами, висловлюються з різних питань, діляться своїми хвилюваннями. А потім мають змогу поговорити з кимось із сестер наодинці. З жовтня ми почали проводити такі зустрічі пар разом із їхніми дітьми. Усім надзвичайно подобається.

Сподіваємося, Бог допомагатиме у наших проєктах. І все ж молитва залишається основним завданням. Це те, що нас наповнює, додає сил у служінні. Не можемо займатися тільки працею. Ми постійно ділимося успіхами нашого соціального підприємства. Сестер часто кличуть на різні  заходи та ініціативи. Ми відкриті та готові до співпраці.

Підтримай ШоТам

Читати далі