Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Волонтерський рух “ОЗОН”: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

“Щоб слідкувати за діяльністю поліції, не потрібно бути юристом”, – каже засновниця волонтерського руху ОЗОН Олександра Матвійчук. Кожен українець може доєднатись до них і контролювати дії поліції на мирних зібраннях та на судових засіданнях. За результатами спостережень “ОЗОНівці” оприлюднюють висновки та рекомендації. Вступити до їхніх рядів можуть усі охочі, аби неупереджено відстежувати та фіксувати все, що відбувається під час мирних зборів. Волонтери активно пильнують, щоб поліція гарантувала права та обов’язки громадянам. Завдяки їм відкрили не одне кримінальне провадження.

Олександра Матвійчук

Олександра Матвійчук

Очолює ГО Центр Громадянських Свобод, одним із напрямків якої є волонтерський рух “ОЗОН”. Олександра увійшла у топ-100 впливових жінок України 2020 року за версією журналу “Фокус”. А у 2016 та 2017 роках нагороджена відзнаками “Захисниця демократії” від місій ОБСЄ та “Відважна жінка” від Посла США в Україні.  

 ОЗОН – контроль поліції по фану

Дуже часто ми спостерігаємо порушення прав людини чи то на мирних зібраннях, чи на судових засіданнях. Мирні акції можуть перетворитися  у протистояння поліції та звичайних людей, що тягне за собою побої, травми та інколи навіть смерть. Наприклад, всі пам’ятають зібрання під парламентом, коли вносили зміни до Конституції про особливий статус Донбасу. Тоді група агресивних людей кидали якісь речі у солдатів Національної гвардії. У результаті – полетіла граната. Важко сказати, чому мирні протести переростають у протистояння.  Так само як і дати відповідь, хто винний.

Щоб встановлювати істину, ми у Центрі громадянських свобод створили групу спостерігачів на мирних акціях ОЗОН. Коли правові механізми не працюють належним чином, то суттєвих зрушень можна досягти тільки якщо велика кількість людей долучається до розв’язання проблеми. Базуючись на цій ідеї у 2013 році ми і створили ОЗОН.

Почали з того, що навчали людей різної статі, віку, професії, релігійних чи політичних уподобань моніторити діяльність поліції на вулицях. Не потрібно бути юристом, щоб побачити порушення прав людини з боку правоохоронців. Наприклад, якщо людину затримали і вона не пручається, а представник правоохоронних органів завдає удари. Зрозуміло, що це порушення.

Так само ми моніторимо судові засідання. Група громадського спостереження ОЗОН складається не з експертів, а зі звичайних людей. І тому вони можуть легко перевірити доступність судів. Наприклад, наші монітори (так називають волонтерів ОЗОНу, – авт.) відзначали відсутність пандусів, що унеможливлює вхід до судів людей на візках.

Читайте також: Міжнародний день людей з інвалідністю: як активісти Доступно.UA роблять міста та заклади доступними

Чому ми вибрали практику навчати звичайних людей, замість того, щоб найняти експертів? Для нас важливий сам процес. Навчаючи людей моніторити та контролювати владу, ми повертаємо їх у правильне русло і показуємо, що влада – це найманий менеджмент, який надає нам певні послуги. І все це за наші податки. Тому ми маємо право оцінювати цей сервіс і контролювати, наскільки якісно він надається.

Зафіксували порушення – що далі?

Наші ОЗОНівці не просто відстежують порушення. Після кожної мирної акції вони заповнюють анкети з результатами моніторингу – чи були порушення, які саме, фото- та відеоматеріали. На основі цих даних експерти, які мають досвід та глибоке знання законодавства та міжнародних стандартів, пишуть звіти та рекомендації. А далі ми проводимо адвокаційні дії. Наприклад, можемо зустрітись з Міністерством внутрішніх справ і показати, що є якась певна системна проблема, яку ми бачимо не тільки в Києві, а у Львові, Харкові, Черкасах. Адже наші волонтери працюють у багатьох містах України.

І є важливі успіхи діяльності наших волонтерів. В Україні є серйозні проблеми з безкарністю. Так, у жовтні минулого року на Марші рівності в Харкові за допомогою спостереження волонтерів “ОЗОН” завели кримінальну справу проти винуватця побиття. Це був поліцейський. Спостерігачі, які перебували на Марші, зняли відео, де поліціянт б’є лежачого учасника зібрання. Волонтери склали звіт та відправили його спочатку в поліцію Харкова, а вже згодом до Державного бюро розслідувань (ДБР). В результаті співробітника поліції ідентифікували та розпочали кримінальне провадження.

Читайте також: Щасливі Старенькі: як волонтери допомагають українським пенсіонерам

Ще у 2013 році ми побачили проблему на зібраннях – відсутність ідентифікації поліцейських. На деяких мітингах не зрозуміло, що це за “люди в чорному”, звідки вони та який підрозділ представляють. Особливе значення це мало під час Майдану. Тому ми почали адвокаційну роботу разом з правозахисними організаціями. І вже побачили позитивні зрушення цього. А також за нашого сприяння у судах, які розслідували справи Майдану, почали вести відеотрансляції.

“Ми, як озоновий шар, захищаємо права людей”

Наша спостережна група ОЗОН – це як озоновий шар, який захищає землю від небезпечного випромінювання і зберігає кисень. Так само і ми є таким захистом прав людини з боку різних органів державної влади. Звідси і назва. Ми виконуємо кілька функцій:

  • Функція присутності.

 Волонтери ОЗОНу видимі та не ховаються, адже використовують спеціальні жовті жилети та строкові чи тимчасові посвідчення. І коли поліція бачить нас, то розуміє, що за ними будуть спостерігати й потрібно бути уважними. Так само судді починають більше дотримуватись процесуальних кодексів. 

  • Функція дзеркала. 

Головна умова участі в групі – бути нейтральними,  “над процесом” й лише фіксувати письмово, на фото чи відео акцію протесту. Волонтери не повинні показувати симпатію чи антипатію до учасників процесу. Ми завжди кажемо, що якщо ви не можете не втрутитись в ситуацію, тоді знімаєте жилет і припиняєте спостереження. Ми мали ситуацію, коли наші звіти не подобались ні поліції, ні учасникам мирних зібрань. Але це життя, а ми – дзеркало. І якщо комусь не подобається зображення в цьому дзеркалі, то не волонтери у цьому винні. Колись у мережі розлетілось відео, як поліцейський дуже агресивно затримує учасника. Але наші волонтери зняли відео, де цей учасник кидає камінь у поліцейського. То хто винен?

  • Функція медіації. 

У разі виникнення конфліктної ситуації волонтер ОЗОНу має бути готовий виступити посередником між громадськістю та представниками влади.

Хто наші волонтери?

Волонтери ОЗОНу – це люди абсолютно різних професій, віку та вподобань. Звісно, більша частина – це молодь. Але серед волонтерів є і люди пенсійного віку, які дадуть фору багатьом юристам. Вони навчились за ці роки, знають свої основні права та необхідні закони, а ще є дуже скрупульозними. Правоохоронні органи вже навіть впізнають наших бабусь та дідусів.

Щоб доєднатись на ОЗОНу можна написати нам на сторінку або подати заявку на сайті. Кожен повинен прийти на інформаційну зустріч та пройти навчання. Є інший варіант – ми оголошуємо всеукраїнські кампанії і кажемо, що будемо тиждень моніторити доступність судів по всій Україні. І всі, кому цікава ця проблема, можуть долучитись.

Є волонтери, а є повноцінні члени ОЗОНу . Останні збираються на мітингах з підвищеною конфліктністю, пройшли поглиблений тренінг та мають наше посвідчення. А є й ті, кого цікавить лише моніторинг конкретної події, якась тема їм болить і тому вони хочуть подивитись на роботу поліції. Хтось може вийти раз на рік, а хтось виходить на кожний мітинг. В обох випадках – це чудово. У різних містах України є люди, які за власною ініціативою здійснюють спостереження, не чекаючи кличу від нас. Це успіх!

Чат-бот, який служить адвокатом

Крім моніторингу роботи поліції та судів, ми почали вивчати, як розглядаються кримінальні справи. Є таке явище – ефект прожектора. Якщо до кримінальної справи прикута увага медійників чи активістів, то зрушення будуть. Якщо ні, то людина залишається сам на сам з цією державною машиною, яка нікуди не їде і потребує копняків. Тому ми разом з Фундацією «Відкритий Діалог» розробили чат-бот “FightBack” з правової самодопомоги. Чат-бот створений за результатами проведених серій інтерв’ю з активістами та активістками, які стали жертвами насильницьких нападів у різних регіонах України. Часто вони не знають як себе захистити у таких ситуаціях. 

Читайте також: Здай пляшку – отримай винагороду: українці створили екологічний додаток

Ми підготували інструкцію і навіть зразки документів, які можна завантажити та додати свою інформацію. А також відео з поясненнями різних ситуацій від адвокатів та правозахисників.  Етапи самодопомоги розділені в часі:

 1) Що потрібно зробити за перші 24 години після нападу? 

2) А що ми можемо відкласти на наступні декілька днів? 

3) А до чого ми можемо повертатися протягом всього досудового розслідування? 

Кожен може використати чат-бот і тримати руку на пульсі. Це такий сердитий спосіб не дати завалити розслідування справ.

Суспільство

Ризикнемо усім, аби підтримати економіку. Як ірпінська кав’ярня Taddy coffee перезапустилася на Волині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Віталій Дудківський разом із дружиною вже понад десять років займаються сімейним бізнесом. До початку повномасштабного вторгнення вони встигли запустити в Ірпені кав’ярню Taddy coffee та відкрити рибну крамницю. Утім 24 лютого про бізнес довелося забути: Віталій разом із дружиною та 10-місячною дитиною переїхали до Нововолинська.

Тут вони перезапустили кав’ярню та перетворили потенційних конкурентів на справжніх друзів. А ще планують вдруге відкрити рибну крамницю: таку саму, як колись в Ірпені. Віталій називає Нововолинськ містом можливостей для підприємців і запевняє: український бізнес готовий ризикувати усім, аби підтримати економіку. Про релокейт, адаптацію та допомогу від волинян він розповів ШоТам.

10 років у бізнесі разом із дружиною

Я сам з Ірпеня Київської області. Там ми відкрили кав’ярню та рибну крамницю з доставкою суші у межах міста. В Ірпені ми займалися бізнесом протягом останніх десяти років. Якісь справи відкривалися, якісь закривалися. Але завжди працювали разом із дружиною – Валерією Солякіною.

Коли почалася повномасштабна війна, ми спочатку були вдома. У нас не було досвіду, як поводитися у такій ситуації. Та, зрештою, у кого він був? У нас маленька 10-місячна дитина. Треба було одразу вивозити сім’ю, а вже тоді – долучатися до допомоги. Але перші дні ми волонтерили. У місті працював волонтерський штаб, куди звозили гуманітарну допомогу. Я разом із іншими містянами розвозив усе необхідне на блокпости. Возили допомогу, поки був запит.

Кав’ярня в Ірпені.

Коли почалися активні бої, я зрозумів, що потрібно вивозити сім’ю кудись у безпечне місце. Наш бізнес в Ірпені дуже постраждав: усе вигоріло і було знищене. Виникло питання: куди переїжджати? Я спортсмен (займаюся фрі-файтом) і в кожному великому місті маю знайомих тренерів та знаю місцеві клуби.

Власне, у мене є друг, який живе в Києві, але родом з Нововолинська. Він запросив переїжджати сюди. Ми приїхали, нам усе розказали-показали. Минув місяць – і ми зрозуміли, що тут можна починати бізнес, так би мовити релокуватися. Переключити увагу на нову локацію. Там, в Ірпені, вже буде, як є. Згодом можна продати майно, але про це поки що не загадуємо. Нині важко щось планувати.

Ірпінський досвід прижився у Нововолинську

Ми вирішили зайнятися у Нововолинську тим, що вже робили до цього і що добре знаємо – відкрити кафе. Створити кав’ярню для нас не викликає труднощів, адже цей напрям нам добре знайомий. Назву взяли готову – Taddy coffee. Так само називався наш заклад в Ірпені, тож з цим питань не було. Та й з оформленням було легко: наш друг-дизайнер, який допомагав відкривати кафе на Київщині, допоміг перезапуститися на Волині. Вивіска приїхала до нас практично з дому – з Ірпеня, а ось обладнання купували на місці. Так вийшло, що насправді жодних труднощів не було.

Ми швидко знайшли і будівлю, і підтримку, провели запуск. Зустрілися з міським головою, він одразу нас прийняв, вислухав, підтримав. Абсолютно адекватна й молодіжна людина. Він зробив нам першу рекламу, і це важливо! До цього ніхто не дозволяв у місті робити лаунж-зони. Але ж трава – для відпочинку, а не для того, щоб на неї дивитися. Мер підтримав нашу ідею, дав дозвіл і ми зробили такий експеремент – облаштували біля кав’ярні дитячу лаунж-зону. Запустилися і, як показала практика, все вийшло дуже добре, дітям зайшла така ідея.

Taddy coffee у Нововолинську.

І від людей відчувалася підтримка. Місцеві – щирі, класні люди – намагаються допомогти. І не важливо, чи ти бізнесмен, чи ні. Переселенці, які сюди приїхали, завжди відкриті для розмови чи пошуків. Отож, все закрутилося. Постійно відбувалися якісь зустрічі, діалоги. Нововолинськ – класний. Так склалося, що тут утворивсячудовий нетворкінг. Спілкуватися легко, йдеш по місту, а назустріч – тисячі людей. Ти нікого не знаєш, а про тебе знають всі. Смішний момент. Але нині вже і я знаю багатьох нововолинців.

Тепер наше кафе працює. Десять відсотків від прибутку віддаємо на Збройні сили України. Зрозуміли, що в такий спосіб можемо бути корисними. Стараємося допомагати бійцям. До того ж, є друзі та знайомі, які служать.

Потенційні конкуренти стали партнерами

Усе почалося з того, що я шукав будівлю й зайшов у кафе Novikcafe. Ми з дружиною постійно ходили туди на обід. Там класний інтер’єр, дуже смачне меню, а власники – відкриті до контактів. Так вийшло, що я шукав меблі для майбутньої кав’ярні й попросив у продавця підказати якогось меблевика. Вони порадили мені людину, яка робить меблі. Я зателефонував і кажу: «Давай зустрінемося». Зустрілися у тому самому закладі. З’ясувалося, що він товаришує з власниками, допомагав створювати це кафе. Усі всіх знають.

А власник Novikcafe – просто молодець. З нього все й почалося. Він допоміг запуститися, ми уклали договір про партнерство. Він допомагає переселенцям, серйозний бізнесмен. Як правило, з людьми такого штибу треба домовлятися про зустріч, а тут людина максимально проста.

Як конкурента нас не сприйняли, навпаки. Знаєте, здорова конкуренція – це нормально. Тут трафік людей дуже великий. На мою думку, можна ще п’ять кафе відкривати – і всім клієнтів вистачить. Закінчилися у нас трубочки – ми пішли до Novikcafe. Закінчилися у них скляночки – вони прийшли до нас.

Сімейний бізнес – найміцніший

З чим були труднощі? Наприклад, ми звикли працювати з морозивом «Монако». Але ми прекрасно знаємо, що в них постраждали заводи. Вони нешвидко привезли нам обладнання. Або бувають перебої з доставкою продукції. Є такі проблеми, але вони не залежать від нас. Так само зі скляночками та іншим. Частенько буває, що постачання чогось переривається або його більше не будуть постачати взагалі. Але люди розуміють, чому так трапляється, і ніхто не акцентує увагу на цьому. Тому справді серйозних труднощів не було.

До Нововолинська з нами приїхав мій племінник. Я його з дитинства треную, він мені довіряє. Нині йому випала нагода подивитися на власні очі, як будують кафе з нуля. І перейняти цей досвід. Я йому запропонував: батут – це буде твій бізнес. Будеш вчитися, з людьми спілкуватися. Відтак біля кафе поставили батут для дітей і почали продавати солодку вату. Це і є зона відповідальності мого племінника. Тепер тут купа дітей, бо їм це подобається.

Я спортсмен, а заняття спортом завжди допомагає. По-перше, через це маєш знайомих у кожному великому місті. Коли ти на майданчику з кимось пережив спортивний досвід, то такі люди дуже відкриті і завжди допоможуть. Це вже більше, аніж спорт. По-друге, спорт дисциплінує, а якщо це єдиноборства, як у мене, то він загартовує дух. У тебе адекватна самооцінка, є впевненість в діях, ти можеш правильно оцінити ситуацію, проаналізувати. І провести правильне планування.

За десять років спільної роботи в бізнесі у нас із дружиною вже органічно поділилися ролі, хто чим займається. Оскільки заклад маленький, то я проводжу зустріч, запускаю в роботу. Але можу, якщо потрібно, бути і кур’єром, і вантажником. Закупівлі здійснюємо робимо. А на дружині – персонал, бухгалтерія та фінанси. Вона це гарно вміє. Показує своїм прикладом, як потрібно.

Тепер ми бачимо, як уся країна об’єдналася. До кого не звернись – будь-яку допомогу волонтери надають дуже швидко. Усі хочуть бути корисними і чимось допомогти.

Про рибну крамницю і пошук лолося

Щодо розширення, звісно, є плани. Але не так все швидко, не так все просто. Усе буде йти поступово. Скажімо, нині ми тільки-тільки запустили формат доставки суші по Нововолинську. Але треба доробити правильний маркетинг, запустити ідею в світ. А вже потім можна буде переключатися або відгукуватися на інші пропозиції.

У Нововолинську я бачу бізнесові можливості. Скажімо, зауважив, що тут немає жодної рибної крамниці. Тобто м’ясних – багато, а рибної – жодної. А хочеться, щоб зайшов в крамницю, а там великий асортимент. Ми почали думати, в чому проблема. Немає попиту? А він наспраді є, і це видно по ринках.

Місто має 50 тисяч жителів. Можливо, варто просто допомогти їм? Тож зараз я шукаю лосося. Може, вдасться знайти його в Польщі – ми ж на кордоні. Нині це дефіцитний ринок. У нас є напрямки збуту, тому я хочу знайти базу чи завод для закупівлі риби.

Місто бізнесових можливостей

Нововолинськ – цікаве місто. Тут мені дуже подобається близькість до Європи. Кожен, хто не лінується (а я трохи побув в Нововолинську і поспілкувався з людьми), має якусь свою справу. Тут починати легше, бо в інших містах багато хто намагається вирватися у столицю, а тут під боком є добрі шанси. Тому мені це місто припало до душі. Було, що ми зібралися в компанії. Сиділи за столом. Усі нові люди і ми знайомилися між собою.

З’ясувалося, що кожен має власну справу: той музикою займається, той торгує обладнанням, той має справу з машинами, інший – робить меблі. Кожен у своїй ніші. Я був вражений. Це ж не було якесь бізнес-зібрання. Просто зібралося коло друзів. З такими людьми можна робити справу, або якусь пораду почути.

Місцевий базар – повністю з європейськими товарами. Польське молоко дешевше, має потрібну жирність. В Ірпені було навпаки: європейським напрямом опікувалися крамниці. Якщо там був правильний сервіс та асортимент – це взагалі топ. Туди всі їхали, незважаючи на дистанцію, в інший кінець міста. Ми самі так їздили, бо мені це дуже подобається. А тут, в Нововолинську, на кожному кроці крамничка чи базарчик – і все повністю європейське. Це круто. В Ірпіні такого немає. Або їдеш – через хату хтось щось робить в гаражі і продає.

Місцеві підприємці готові ризикувати

А ще в Нововолинську планують створити індустріальний парк. Влада мала б звернути увагу, що є скупчення підприємців, які готові ризикувати у бізнесі. їм треба давати можливість рухатися вперед. Якби влада підтримала нас грантами, ми могли б щось робити. Я сам відкрив би мінімум п’ять проєктів. З кожного готовий віддавати по 10% на ЗСУ. І тут таких бізнесменів багато.

Кожен підприємець готовий виділяти кошти на допомогу армії, бо зараз головне – це перемога. Ми би зробили набагато більше і швидше. Це був би вагомий внесок в економіку, яку потрібно підтримувати. Це важливо, бо ще не зрозуміло, як пережити зиму. Були б зарплати і податки.

Ми точно колись будемо повертатися в Ірпінь, бо дім там, де люди. Це однозначно. Кафе можна буде і залишити, і продати – я ставлюся до цього як до бізнесу. Сьогодні воно допомагає заробляти якісь гроші на життя. Треба перезимувати, а там – побачимо. Зараз важко будувати якісь плани.

Читати далі

Суспільство

ЗСУ збили два безпілотники і крилату ракету ворога на Запоріжжі

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

На Запорізькому напрямку українські зенітники збили два безпілотники та крилату ракету Х-59 окупантів.

Про це 15 серпня повідомили у пресслужбі Командуванні Повітряних Сил ЗСУ.

«Окрім гвинтокрила Ка-52, про який ми повідомляли зранку, протягом доби, 15 серпня, зенітними ракетними підрозділами Повітряних Сил Збройних Сил України знищено два безпілотних літальних апарати типу «Орлан-10» та авіаційну ракету «повітря-поверхня» Х-59», — йдеться у повідомленні.

Дивіться відеоЯк Протиповітряні сили оборони ЗСУ героїчно прикривають бійців і бережуть наш спокій

Про Х-59

Х-59 – високоточна авіаційна ракета класу «повітря-поверхня» середнього радіусу дії. Призначена для ураження важливих наземних та надводних об’єктів противника, прикритих ППО. Російські окупанти використовують такі ракети проти України щонайменше з квітня 2022 року.

Нагадаємо, у понеділок вранці, 15 серпня, українські зенітники на Донеччині збили ворожий гелікоптер Ка-52.

Також у липні українська ППО збила три ракети Х-59 над Одещиною та Миколаївщиною.

Фото: facebook.com/AFUkraine.

Читати далі

Суспільство

Староста села на Чернігівщині мужньо пережив тортури окупантів і не видав позиції ЗСУ (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Він пережив тортури та знущання окупантів, але свою землю не здав. Олександр Красківський – староста селища Замглай на Чернігівщині.

Разом із односельцями він був готовий кидатися під танки ворогів. Та сміливо показав агресорам, хто у цьому селищі господар:

  • «До нас туди ви не зайдете», — староста селища Олександр Красківський.
  • «Ми ляжемо під танки!», — жителі селища.
  • «Це прийшло 3% від тих, хто стоїть там. Ми не лякаємо», — староста селища Олександр Красківський.
  • «Ви нам прохід не даєте?», — російський окупант.
  • «Не даємо», — староста селища Олександр Красківський.
  • «Я вас почув», — російський окупант.

Понад місяць окупанти не могли зайти до Замглая. Зрозумівши, що захопити селище легко не вийде, вони викрали його старосту.

Олександра катували та випитували стратегічну інформацію.

«Було багато запитань таких: якщо ви проводите наради, значить, ви збираєте інформацію, якщо ви збираєте інформацію, значить, комусь передаєте, якщо комусь передаєте, то кому? Як ви з ними зв’язуєтесь? Де ЗСУ тут знаходяться? Ну і так далі. Били, так би мовити, професійно, мабуть, щоб нічого і не зламати, але щоб було відчутно це все», — розповідає староста селища Замглай Олександр Красківський.

Однак він не сказав окупантам ані слова. Тоді чоловіка вивезли й кинули побитого на дорозі.

Навіть у важкому стані староста поспішав повернутися до роботи. Разом із односельцями возив до селища харчі та ліки. А завдяки підтримці незламних замглайців, ЗСУ змогли вигнати окупантів.

Дивіться відео: На Київщині сусідня громада допомогла вишгородцям відновити міст

Читати далі