

Суспільство
Волонтерський рух “ОЗОН”: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію
“Щоб слідкувати за діяльністю поліції, не потрібно бути юристом”, – каже засновниця волонтерського руху ОЗОН Олександра Матвійчук. Кожен українець може доєднатись до них і контролювати дії поліції на мирних зібраннях та на судових засіданнях. За результатами спостережень “ОЗОНівці” оприлюднюють висновки та рекомендації. Вступити до їхніх рядів можуть усі охочі, аби неупереджено відстежувати та фіксувати все, що відбувається під час мирних зборів. Волонтери активно пильнують, щоб поліція гарантувала права та обов’язки громадянам. Завдяки їм відкрили не одне кримінальне провадження.

Олександра Матвійчук
Очолює ГО Центр Громадянських Свобод, одним із напрямків якої є волонтерський рух “ОЗОН”. Олександра увійшла у топ-100 впливових жінок України 2020 року за версією журналу “Фокус”. А у 2016 та 2017 роках нагороджена відзнаками “Захисниця демократії” від місій ОБСЄ та “Відважна жінка” від Посла США в Україні.
ОЗОН – контроль поліції по фану
Дуже часто ми спостерігаємо порушення прав людини чи то на мирних зібраннях, чи на судових засіданнях. Мирні акції можуть перетворитися у протистояння поліції та звичайних людей, що тягне за собою побої, травми та інколи навіть смерть. Наприклад, всі пам’ятають зібрання під парламентом, коли вносили зміни до Конституції про особливий статус Донбасу. Тоді група агресивних людей кидали якісь речі у солдатів Національної гвардії. У результаті – полетіла граната. Важко сказати, чому мирні протести переростають у протистояння. Так само як і дати відповідь, хто винний.
Щоб встановлювати істину, ми у Центрі громадянських свобод створили групу спостерігачів на мирних акціях ОЗОН. Коли правові механізми не працюють належним чином, то суттєвих зрушень можна досягти тільки якщо велика кількість людей долучається до розв’язання проблеми. Базуючись на цій ідеї у 2013 році ми і створили ОЗОН.
Почали з того, що навчали людей різної статі, віку, професії, релігійних чи політичних уподобань моніторити діяльність поліції на вулицях. Не потрібно бути юристом, щоб побачити порушення прав людини з боку правоохоронців. Наприклад, якщо людину затримали і вона не пручається, а представник правоохоронних органів завдає удари. Зрозуміло, що це порушення.

Так само ми моніторимо судові засідання. Група громадського спостереження ОЗОН складається не з експертів, а зі звичайних людей. І тому вони можуть легко перевірити доступність судів. Наприклад, наші монітори (так називають волонтерів ОЗОНу, – авт.) відзначали відсутність пандусів, що унеможливлює вхід до судів людей на візках.
Читайте також: Міжнародний день людей з інвалідністю: як активісти Доступно.UA роблять міста та заклади доступними
Чому ми вибрали практику навчати звичайних людей, замість того, щоб найняти експертів? Для нас важливий сам процес. Навчаючи людей моніторити та контролювати владу, ми повертаємо їх у правильне русло і показуємо, що влада – це найманий менеджмент, який надає нам певні послуги. І все це за наші податки. Тому ми маємо право оцінювати цей сервіс і контролювати, наскільки якісно він надається.
Зафіксували порушення – що далі?
Наші ОЗОНівці не просто відстежують порушення. Після кожної мирної акції вони заповнюють анкети з результатами моніторингу – чи були порушення, які саме, фото- та відеоматеріали. На основі цих даних експерти, які мають досвід та глибоке знання законодавства та міжнародних стандартів, пишуть звіти та рекомендації. А далі ми проводимо адвокаційні дії. Наприклад, можемо зустрітись з Міністерством внутрішніх справ і показати, що є якась певна системна проблема, яку ми бачимо не тільки в Києві, а у Львові, Харкові, Черкасах. Адже наші волонтери працюють у багатьох містах України.

І є важливі успіхи діяльності наших волонтерів. В Україні є серйозні проблеми з безкарністю. Так, у жовтні минулого року на Марші рівності в Харкові за допомогою спостереження волонтерів “ОЗОН” завели кримінальну справу проти винуватця побиття. Це був поліцейський. Спостерігачі, які перебували на Марші, зняли відео, де поліціянт б’є лежачого учасника зібрання. Волонтери склали звіт та відправили його спочатку в поліцію Харкова, а вже згодом до Державного бюро розслідувань (ДБР). В результаті співробітника поліції ідентифікували та розпочали кримінальне провадження.
Читайте також: Щасливі Старенькі: як волонтери допомагають українським пенсіонерам
Ще у 2013 році ми побачили проблему на зібраннях – відсутність ідентифікації поліцейських. На деяких мітингах не зрозуміло, що це за “люди в чорному”, звідки вони та який підрозділ представляють. Особливе значення це мало під час Майдану. Тому ми почали адвокаційну роботу разом з правозахисними організаціями. І вже побачили позитивні зрушення цього. А також за нашого сприяння у судах, які розслідували справи Майдану, почали вести відеотрансляції.
“Ми, як озоновий шар, захищаємо права людей”
Наша спостережна група ОЗОН – це як озоновий шар, який захищає землю від небезпечного випромінювання і зберігає кисень. Так само і ми є таким захистом прав людини з боку різних органів державної влади. Звідси і назва. Ми виконуємо кілька функцій:
- Функція присутності.
Волонтери ОЗОНу видимі та не ховаються, адже використовують спеціальні жовті жилети та строкові чи тимчасові посвідчення. І коли поліція бачить нас, то розуміє, що за ними будуть спостерігати й потрібно бути уважними. Так само судді починають більше дотримуватись процесуальних кодексів.
- Функція дзеркала.
Головна умова участі в групі – бути нейтральними, “над процесом” й лише фіксувати письмово, на фото чи відео акцію протесту. Волонтери не повинні показувати симпатію чи антипатію до учасників процесу. Ми завжди кажемо, що якщо ви не можете не втрутитись в ситуацію, тоді знімаєте жилет і припиняєте спостереження. Ми мали ситуацію, коли наші звіти не подобались ні поліції, ні учасникам мирних зібрань. Але це життя, а ми – дзеркало. І якщо комусь не подобається зображення в цьому дзеркалі, то не волонтери у цьому винні. Колись у мережі розлетілось відео, як поліцейський дуже агресивно затримує учасника. Але наші волонтери зняли відео, де цей учасник кидає камінь у поліцейського. То хто винен?
- Функція медіації.
У разі виникнення конфліктної ситуації волонтер ОЗОНу має бути готовий виступити посередником між громадськістю та представниками влади.
Хто наші волонтери?
Волонтери ОЗОНу – це люди абсолютно різних професій, віку та вподобань. Звісно, більша частина – це молодь. Але серед волонтерів є і люди пенсійного віку, які дадуть фору багатьом юристам. Вони навчились за ці роки, знають свої основні права та необхідні закони, а ще є дуже скрупульозними. Правоохоронні органи вже навіть впізнають наших бабусь та дідусів.
Щоб доєднатись на ОЗОНу можна написати нам на сторінку або подати заявку на сайті. Кожен повинен прийти на інформаційну зустріч та пройти навчання. Є інший варіант – ми оголошуємо всеукраїнські кампанії і кажемо, що будемо тиждень моніторити доступність судів по всій Україні. І всі, кому цікава ця проблема, можуть долучитись.

Є волонтери, а є повноцінні члени ОЗОНу . Останні збираються на мітингах з підвищеною конфліктністю, пройшли поглиблений тренінг та мають наше посвідчення. А є й ті, кого цікавить лише моніторинг конкретної події, якась тема їм болить і тому вони хочуть подивитись на роботу поліції. Хтось може вийти раз на рік, а хтось виходить на кожний мітинг. В обох випадках – це чудово. У різних містах України є люди, які за власною ініціативою здійснюють спостереження, не чекаючи кличу від нас. Це успіх!
Чат-бот, який служить адвокатом
Крім моніторингу роботи поліції та судів, ми почали вивчати, як розглядаються кримінальні справи. Є таке явище – ефект прожектора. Якщо до кримінальної справи прикута увага медійників чи активістів, то зрушення будуть. Якщо ні, то людина залишається сам на сам з цією державною машиною, яка нікуди не їде і потребує копняків. Тому ми разом з Фундацією «Відкритий Діалог» розробили чат-бот “FightBack” з правової самодопомоги. Чат-бот створений за результатами проведених серій інтерв’ю з активістами та активістками, які стали жертвами насильницьких нападів у різних регіонах України. Часто вони не знають як себе захистити у таких ситуаціях.
Читайте також: Здай пляшку – отримай винагороду: українці створили екологічний додаток
Ми підготували інструкцію і навіть зразки документів, які можна завантажити та додати свою інформацію. А також відео з поясненнями різних ситуацій від адвокатів та правозахисників. Етапи самодопомоги розділені в часі:
1) Що потрібно зробити за перші 24 години після нападу?
2) А що ми можемо відкласти на наступні декілька днів?
3) А до чого ми можемо повертатися протягом всього досудового розслідування?
Кожен може використати чат-бот і тримати руку на пульсі. Це такий сердитий спосіб не дати завалити розслідування справ.
Суспільство

«Кііііі-яаааа» — кричать в один голос троє хлопчиків у білих кімоно в залі для реабілітації. «Рей» — поклон, голови торкаються зелених матів. Три пари очей стежать за тренеркою — 21-річною Олею, — яка впевненим голосом повторює команди.
Та це не звичайні школярі, що після уроків пішли на гурток. Кожен з хлопчиків має вроджену хворобу й живе без батьків у медичному центрі «Дім метеликів», що допомагає діткам з інвалідністю та невиліковними діагнозами у «Місті добра». Цей гурток карате тут називають «Бойовими метеликами».
Троє друзів двічі на тиждень перетворюються на каратистів у кімоно, відпрацьовують удари, вчаться поваги та показують суперсилу — сміливість боротися з діагнозом, навіть якщо здається, що це неможливо.
Про «Дім метеликів»
«Дім метеликів» — це неофіційна назва ліцензованого медичного центру, який об’єднав у собі госпіс для паліативних дітей (з невиліковними діагнозами) та реабілітаційне відділення. Усі його послуги безкоштовні й покриваються завдяки благодійним внескам. У стінах центру лікують та доглядають діток від народження до 14 років. Крім медичної частини, тут намагаються організувати й дозвілля для пацієнтів — малювання, гімнастику та карате.
ШоТам побував на занятті «Бойових метеликів» і розкаже про кожного каратиста та його суперсили.
Халк: відстоює свої кордони та першим опанував карате
Максиму 10 років, він має діагноз ДЦП. Батьки мали наркотичну залежність, тож хлопчик ріс майже без уваги — тільки навчився повзати, і свої перші кроки він зробив у «Домі метеликів». У центрі він уже рік, і медики бачать зміни.
На карате Максим пересувається на колінах — так йому звично. Але якщо потрібно, наприклад, дістати іграшку з вищої полиці, то він встає, хоч поки й ходить з підтримкою. А ще хлопчик добре рахує — він найперший з-поміж усіх вивчив лічбу до 10 японською, і перші точні удари вдавалися саме в нього.
«Ці діти мають повноцінне право на освіту, на щасливе дитинство, на життя. Незважаючи на те, що в них є певні обмеження, для мене вони звичайні. Вони спокійно займаються карате», — каже Оля, яка спочатку стала в центрі нянею, а тоді й тренеркою для непосидючих хлопців.
Максим на все має свій погляд: якщо йому щось несмачно, то навіть попри те, що їжа подобається його друзям, він їсти не буде — вміє відстоювати свою кордони.
Хлопчик захоплюється Халком — міцним супергероєм, що вміє постояти за себе. Силу свого кумира він показує на заняттях з карате: відпрацьовує удари й має дух суперництва. Та там важливий також дух дружби, тому коли Оля помічає, що Максим насміхається над кимось із друзів, який прибіг пізніше, то нагадує, що «тут ми не сміємося одне з одного». А чому? «Бо ми одна команда!» — в один голос кричать малі каратисти.
«Лікарі борються за життя дітей, лікують, продовжують їхні дні. А я даю дітям можливість навчатися, розвиватися. І це теж командна робота — психологів, реабілітологів, логопедів», — зауважує Оля. Щоб підготувати хлопців до занять, їм довелося пройти консультації та огляди лікарів, працювати з фахівцями.
Звісно, карате не було ідеєю самих хлопців. Коли медичний директор «Дому метеликів» Денис Колюбакін дізнався про ці навички Олі, то запропонував їй взятися за гурток:
«Ми їх так хитренько заохочували — на планшеті показували фото каратистів і питали: “Що б ти на це сказав?”, а дитина: “Я хочу! Давай уже завтра буде?”. І все — кімоно купили й почали. Спочатку діти трохи остерігалися, а тепер тільки й чекають на ці заняття».
Спайдермен: має особливі ноги та називає себе директором
Між Максимом та Михайликом сидить Ваня. У нього не згинаються коліна, тож хлопчик має спеціальні бандажі від стегна до стопи. Але це не зупиняє малого каратиста — він спритно сідає, перевертається на живіт і бігає.
Старша медсестра Христина каже, що восьмирічний Ваня називає себе директором реабілітаційного центру. Він дуже любить ходити в школу й підбирати собі стильний одяг. Хлопчик обожнює піжами-кігурумі. А ще у нього чудова пам’ять — він з легкістю запам’ятовує людей, з якими знайомиться, і вивчає англійську мову.
Ваня — прихильник Спайдермена, навіть має його костюм. А ще він вірить, що в нього теж є особливі здібності, адже він і сам особливий — таких ніг більше ні в кого немає.
Хлопчик — сирота, і якщо раніше він не запитував про своїх батьків, то коли почав минулого року ходити до школи, у нього все частіше виникають такі болючі питання. У «Домі метеликів» усі обожнюють Ваню та намагаються його забезпечити всім необхідним.
«Що треба дитині? Здоров’я та щастя. У більшості дітей, які перебувають в “Місті добра”, немає батьків, але кожен з нас старається віддати себе сповна й створити такі умови, щоб діти не відчували від цього дискомфорту», — ділиться Денис.
Друзі почали займатися карате у вересні минулого року. Оля каже, що спочатку за непосидючістю каратистів було складно помітити результат, але вже в грудні тренерка побачила зміни — хлопці опанували основні прийоми. Для привернення їхньої уваги в Олі на шиї є чорний свисток на шнурку.
«Карате — це той вид спорту, де ти заходиш на татамі, робиш поклон — це повага, — і коли закінчуєш, теж робиш поклон. Це про мудрість і філософію. Мистецтво дуже давнє, тонке та витончене», — пояснює тренерка.
Ваня дещо нетерпляче виконує команди Олі, кілька разів повторює, що вже не хоче займатися, але все ж іде до кінця. Наприкінці тренування хлопці отримують по цукерці та збираються в тісне коло, щоб традиційно завершити заняття здмухуванням паперових метеликів. Тут теж потрібна дисципліна — вони мають дочекатися, поки Оля поставить виріб на простягнуту долоню, та всім разом здмухнути. Метелики легко кружляють і приземляються на мати.
«Ми вирішили створити щось таке, що покращить емоційний фон дітей, їхню дрібну моторику. Щось, що допоможе витягати їх і мотивувати, зможе створити з відокремлених дітей єдиний колектив, де вони стануть друзями», — каже медичний директор «Дому метеликів».
Супермен: шибеник, який обіймає до хрускоту кісток
У Михайлика є свій ритуал на завершення заняття з карате — обійми з Олею. Він радісно підбігає до тренерки та міцно обіймає її за талію, тулиться. Хлопчик подолав довгий шлях до «Дому метеликів»: спочатку жив у київському дитбудинку, після повномасштабного вторгнення його разом з іншими дітками евакуювали в Тернопіль, а вже звідти він переїхав до Чернівців.
Семирічний Михайлик має русяве волосся й носить окуляри. Нещодавно хлопчикові зробили операцію на спині, тож зараз він проходить реабілітацію. Та попри такий невинний вигляд, він ще той шибеник.
Михайлик дуже любить читати, запам’ятовує казки та віршики. А також обожнює годинники — це його улюблена іграшка. Має цілу колекцію, адже всі йому їх дарують. Ще одна його пристрасть — різноманітне взуття.
Весь персонал центру впізнає Михайлика за його фірмовою фразочкою «Ти моє коханнячко» та обіймами до хрускоту кісток. Особливо він любить тварин, зокрема, лежати на великій кудлатій собаці Лайлі — така у нього каністерапія.
Влітку минулого року, коли він тільки потрапив у «Місто добра», йому було складно звикнути, але вже невдовзі хлопчик став серцем цього місця: ніжним, добрим і трішки з хитринкою. Христина пригадує, як ввечері питала Михайлика про його справи, а він — руки в боки й каже: «Я не знаю, що тобі сказати. Вони так негарно себе поводять, а я такий слухняний» — та саме він часто підбиває друзів на різні капості. У цій трійці супергероїв він схожий на Супермена: у звичайному житті — хлопчик в окулярах, але в ньому криється велика сила.
Коли заняття закінчується, зала для реабілітації порожніє. Хлопці підіймаються з нянею у свої кімнати, але ще чути, що дорогою обговорюють тренування, щоб за кілька днів прийти на наступний урок карате, знову перевдягтися в кімоно й завдати ще одного удару по своїй хворобі.
Суспільство

Український захисник Олександр вижив після того, як провів із турнікетом на пораненій нозі 36 діб. Сил триматися йому давали думки про родину та зустріч із синами.
Про це розповіли в інстаграмі ШоТам за матеріалами Харківського шпиталю.
Як чоловік отримав поранення
Боєць отримав поранення під Вовчанськом на Харківщині, наступивши на міну. Через постійні ворожі атаки, евакуації з передової довелося чекати понад місяць. Увесь час Олександр провів з щільно затягнутим джгутом, що і врятувало його.
«36 діб турнікета — це 900 годин. Ми не зустрічали в літературі даних про такий довготривалий турнікет. Людина вижила завдяки правильному менеджменту турнікета, взагалі за рахунок того, що його наклали і не чіпали», — зазначив заступник начальника Харківського шпиталю Вячеслав Курінний.
Читайте також: Їх познайомила війна: це історія подружжя з Інтернаціонального легіону
Лікування та реабілітація
До Харківського шпиталю Олександр потрапив у важкому стані. Він був настільки втомленим, що навіть не пам’ятав, коли востаннє їв та пив. У нього була анемія, зневоднення, велика крововтрата і почався некроз ноги. Операція була ризикованою, але медики зробили все можливе, і чоловік витримав.
«На жаль, виконана ампутація тієї ділянки кінцівки, яка була з турнікетом, але якщо б цей турнікет зняли, — він би помер»‚ сказав Вячеслав Курінний.
Медики назвали випадок бійця справжнім дивом, а його — міцним чоловіком. Бо вже на другий день після ампутації, Олександр почав ходити на милицях. На захисника чекає подальше лікування, реабілітація і протезування.
«Я вже усвідомлював що я втрачу ногу і я вже не зациклювався, я розумів, що втрачу. Ну і цим жив. Хотів жити, хотів до родини»‚ — сказав Олександр.
У військового двоє синів: старшому 12, а молодшому всього 2 роки. Заради них він зміг протриматися так довго, попри складне поранення.
Нагадаємо, що подружжя відомих сироварів із Бердянська стали на захист України (ВІДЕО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Харківського шпиталю
Суспільство

На базі Київського обласного центру зайнятості жителі області у лютому та березні зможуть пройти одноденний курс з тактичної медицини за алгоритмом MARCH.
Про це повідомили в Київській обласній військовій адміністрації.
Групи для навчання збирає Київський обласний центр зайнятості, який надасть приміщення для занять у всіх районах області.
«Заняття будуть проводити інструктори нашого центру, які мають великий бойовий досвід та є ветеранами Третьої штурмової бригади, бригади “Азов” та інших легендарних підрозділів. Матеріальну базу для навчань забезпечує наш центр. Ми відкриті до співпраці з організаціями та компаніями, бо вважаємо, що тільки навчаючи вже зібрані групи або трудові колективи, можна пришвидшити підготовку населення на рівні області та держави загалом», — зазначив директор Київського обласного центру підготовки населення до нацспротиву Володимир Авдєєнко.
У КОВА додали, що у 2024 році Київський обласний центр підготовки населення до нацспротиву провів чотири базових курси, понад 25 одноденних курсів і випустив більш ніж три тисячі курсантів.
Нагадаємо, що на Південному вокзалі в Києві встановили «Серце України» (ФОТО).
Також ми писали, що Миколай Сєрга випустив пісню «Я буду кохати тебе», кліп зняли в аеропорту «Бориспіль» (ВІДЕО).
Фото обкладинки: сайт КОВА