Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
donate shotam
День людей з інвалідністю День людей з інвалідністю

Суспільство

Як активісти Доступно.UA роблять міста та заклади доступними

Опубліковано

Третє грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю. Але це зовсім не свято, а день, коли ще раз потрібно наголосити на їхніх правах. Вже кілька років громадські активісти у Доступно.UA поширюють ідею доступності міського простору. Вони хочуть показати, що люди, які пересуваються на інвалідному візку, можуть жити і насолоджуватись життям на повну, гуляти містом, відвідувати різні заходи та заклади як і ті, хто ходить на своїх двох. Все, що для цього потрібно – державна підтримка та добра воля власників закладів. Засновником цієї громадської ініціативи є Дмитро Щебетюк. 10 років тому чоловік опинився на візку через травму хребта. А тепер разом з командою проводить Форум Інклюзивності. 

Дмитро Щебетюк

Дмитро Щебетюк

Засновник організації Доступно.UA

Хочу зробити заклади і міста доступними для людей на візках

Вже десять років я пересуваюсь на інвалідному візку. Ще на 5-му курсі навчання в університеті я посковзнувся і переламав хребет. Довгий час займався реабілітацією – постійні тренування та оздоровчі процедури. Але потім зрозумів, що так життя проходить повз. Можливо, через якийсь час я поворухну кінцівками, але скільки років було б витрачено. Тому вирішив, що потрібно насолоджуватись життям тут і зараз.

Ініціатива Доступно.UA з’явилась у 2015 році. Тоді я активно займався плаванням та готувався до змагань. Моя подруга (вона теж пересувається на візку) дуже любить ходити по різних закладах і якось ми зустрілись в одному з них. Я подумав, що туди неможливо потрапити людині з інвалідністю. Але все виявилось навпаки – вхід на рівні з тротуаром, є низькі столики, велика вбиральня.

Тоді ми подумали, що було б класно писати відгуки у закладах, щоб власники намагались робити приміщення доступнішими. Вони цього не роблять самостійно, бо переконані – люди з інвалідністю до них не навідуються. Замкнене коло.

Ми висловлювали рекомендації власникам закладів. Наприклад, якщо ширина проходу 60 см, а потрібно 70, щоб легко можна було проїхати на візку, то чому цього не зробити? Згодом проєкт розрісся і ми почали перевіряти міста України на доступність. Крім того, робимо звіт для людей з інвалідністю, щоб вони розуміли, які місця для них зручні, а які ні. 

Кожен заклад отримує наліпку від Доступно.UA. Це означає, що перевірка пройдена
Я не створював проєкт заради проєкту. Мене перло від того, що я роблю. Також почав знімати відеоблоги і розповідати про подорожі автостопом на візку. 

Ми хочемо, щоб суспільство нормально сприймало людей з інвалідністю – не потрібно нас жаліти чи героїзувати. Просто всі повинні мати рівні права. І ми боремось з неправильним сприйняттям. Якось моя подруга сиділа в переході і просто пила каву. Люди, які проходили повз, кинули їй дріб’язок прямо у стакан. Тобто вони вважають – якщо людина на візку, її треба пожаліти.

Як відбувається перевірка міст?

Чим краще буде розвинений безбар’єрний простір в українських містах, тим більше ця тема розвиватиметься. Це потрібне не тільки людям на візках, а й маломобільним групам населення – пенсіонерам, мамам з візочками, людям з травмами. Та навіть тим, хто просто тягне тяжку валізу. Люди повинні насолоджуватись життям, а не думати про те, як здолати перешкоди при вході у приміщення чи на пішохідному переході.

Читайте також: ІТ-освіта для людей з інвалідністю: як працює проєкт BeQA

Тому ми і почали перевіряти міста на доступність. Як це відбувається? Група з чотирьох людей направляється у конкретне місто, складає маршрут, залучає волонтерів чи активістів. Ми перевіряємо радіус 500 метрів, умовно, від центру.  Також охоплюємо кілька обов’язкових об’єктів – залізничний вокзал, автовокзал, театр, кінотеатр, аптеки, супермаркети.  Мінімум 30 місць. Звичайно, звертаємо увагу, чи правильно зроблені пішохідні переходи, чи є звукові сигнали для людей з валами зору, чи правильна ширина пандуса, чи є стоянка для людей з інвалідністю. Ми робимо звіти всіх проблемних точок у місті і подаємо в адміністрацію.

За результатами моніторингу міського простору складаємо рейтинг доступності українських міст. Про сильні та слабкі місця пишемо у себе на сторінці. Зараз першість займає Вінниця. Саме тут найкращий результат по облаштуванню та пристосованості для маломобільних груп населення.

Ми разом з командою Доступно.UA створили додаток TosMap, який допоможе зорієнтуватися в українських містах та знайти безбар’єрні локації. У додатку зараз понад 500 місць у 25 містах України. На карті можна знайти і розважальні локації, і адміністративні будівлі, і публічні простори, а також аптеки, супермаркети, вокзали. 

Доступні заклади мають більше прибутку

За роки роботи ми побували вже в 40-ка містах України – це обласні і районні центри. Плануємо охопити 100 міст і щороку оновлювати інформацію. Окрім рейтингу доступності, створили ще й нагороду “Відкриті двері”, яка вручається просторам та ініціативам, які є безбар’єрними та зручними для всіх.

Переможці надавали статистику, що завдяки доступності змогли збільшити свій прибуток на 20%. А торішній переможець називав цифру у 47%. Безбар’єрність йде бізнесу лише на користь.

Стосовно міст, то тут ми бачимо теж позитивні зрушення. Найяскравіший приклад був у Білій Церкві,  коли центр надання соціальних послуг вранці отримав від нас рекомендації, що потрібно зробити поручні для людей на візках. І вже ввечері вони це зробили!

Дмитро Щебетюк з командою під час перевірки міста Херсон

Минулого року на просторах інтернету обговорювали зупинку громадського транспорту на Палаці Спорту у Києві. Тоді її зробили з купою сходинок. Там не те, що людям на візках незручно, а й пішоходам. Завдяки нашому допису у соціальних мережах це змінили. Торгові центри також розвиваються у сфері доступності. Наприклад, ТЦ Городок, що в Києві, планує реконструкцію архітектурної безбар’єрності.

Читайте також: Хустини від сонячних діток: історія першого в Україні інклюзивного ательє

Питання доступності особливо стало гостро під час карантину. Бо людям з інвалідністю доводиться просити про допомогу і значно більше контактувати з іншими. За цей час мені жодного разу не відмовили, але це збільшує ризики захворювання. Тому ми робимо все для того, щоб люди з інвалідністю могли без сторонньої допомоги пересуватись містом.

Про Форум Інклюзивності

Однією з найважливіших ініціатив Доступно.UA є Форум Інклюзивності. Чотири роки поспіль ми збираємо представників влади, бізнесу та громадянського суспільства для створення простору, доступного кожному.  Раніше ми збирались офлайн і виділяли на захід один день. Цього року Форум Інклюзивності переноситься в онлайн-формат і тепер точно стане доступним кожному. Подія проходить з 11 листопада по 3 грудня. Ми хочемо нагадати, що Міжнародний день людей з інвалідністю — це не свято, а день коли ще раз, ще голосніше, потрібно наголосити суспільству на правах людей з інвалідністю. Уявіть, раніше у цей день навіть сипались привітання. Це неправильно! Третє грудня – той день, коли треба проаналізувати зроблене за рік та планувати наступний.

Цього року Форум складається з 17 тематичних блоків, дискусій та лекцій експертів, практики для підписників організації, воркшопу для регіональних активістів. До другого грудня включно ми проводимо прямі ефіри з експертами, щоб виявити, які проблеми є в українському суспільстві щодо захисту людей з інвалідністю. Чим більше ця тема буде обговорюватись, тим швидше влада зверне на нас увагу та почте займатись доступністю міст.

У рамках Форуму ми створили відеопроєкт “Задача з зірочкою”, де активісти розповідають про свій шлях, як їм вдається змінювати суспільство.

14 людей з різних регіонів – це і мами дітей з інвалідністю, і ветерани ООС, і спортсмени, і соціальні підприємці. Чому така назва? Кожен з нас у школі розв’язував задачі з зірочкою. Так само роблять і люди з інвалідністю. Герої нашого відеопроєкту розв’язують складні задачі, які потребують нестандартних рішень, креативності та сили волі. Кожен може переглянути відео в будь-який зручний час і надихнутись змінами, які роблять герої відео у своїх містах чи селах. 

Читайте також: Кранчі з любов’ю: як молодь з інвалідністю створює корисні сніданки

Наприклад, одна з учасниць – Анна Давиденко. Вона виховує підлітка з аутизмом і навчає бізнес, як толерантно ставитись до таких людей і надавати їм послуги. А Вячеслав Овсєєнко навчає людей з інвалідністю основам віддаленої комунікації та готує спеціалістів для роботи операторами кол-центрів.

Всі відео з Форуму можна подивитись у відкритому доступу – на наших сторінках у Facebook та YouTube. Форум безкоштовний, але також існують різні типи квитків підтримки. Тому кожен може стати інвестором події. 

Що кожен з нас може зробити у Міжнародний день людей з інвалідністю?

Як я вже казав, це не свято, а день, коли ми ще раз уважніше повинні приділити увагу проблемам людей з інвалідністю. Кожен з нас може долучитись до Дня досвіду, який ми запровадили у рамках Форуму Інклюзивності. Іншим важко зрозуміти, що відчувають люди з інвалідністю.

Наші проблеми можуть бути далекими від вас, бо ви просто не помічаєте бар’єри у місті. Тому спробуйте пережити чужий досвід. 
  • Перший варіант – про людей на візках. Ви можете відстежувати маршрут, яким ходите щодня. Спробуйте оминати будь-які бар’єри – сходинки, бордюри, підземні переходи. І тоді подумайте, наскільки складно пересуватись людям на візках. 
  • Другий варіант – про людей з порушенням зору. Спробуйте зранку зробити звичайні вам речі, але з заплющеними очима. Так само подивіться фільм чи вийдіть на прогулянку, але щоб хтось із друзів розповідав про те, що бачить навколо. 
  • Третій варіант – про людей з порушенням слуху. Спробуйте жестами пояснити баристі, яку каву хочете, або просто поспілкуватись з кимось без слів. Так ви хоч трохи зможете зрозуміти ці глобальні проблеми. Напишіть свої переживання про проведення Дня доступності у себе на сторінці у соціальних мережах.

До травми я теж ніколи не звертав увагу на ці бар’єри. І зараз, коли приїжджаю у якесь місце, то дивуюсь, звідки там сходи. А вони були завжди, просто раніше я цього не помічав і не розумів, наскільки це обмежує пересування. 

А ще, скільки разів це не обговолювалт – все одно продовжують казати “інваліди”. Це неправильний термін. “Інвалід” перекладається як неспроможний. Те саме стосується терміну “люди з обмеженими можливостями” чи “особливі потреби”. У кожної людини свої обмежені можливості –  хтось може полетіти на Мальдіви, а хтось ні, хтось може підняти штангу 50 кг, а хтось ні. І якщо людина не може це зробити, це не означає, що вона має інвалідність. Сходити в магазин чи розважитись в кінотеатрі – це звичайні речі. І всі обмеження штучно створені. Тому ми і говоримо про доступність. Абсолютно всі люди повинні мати рівні права та можливості. Це є основою нашої організації та Форуму Інклюзивності. 

Суспільство

В Ужгороді відкрили нову мініскульптуру (ФОТО)

Опубліковано

В Ужгороді відкрили нову міні-скульптуру, присвячену Ласло Боді – місцевому музиканту і композитору.

Про це повідомив на своїй сторінці у фейсбук Сергій Денисенко.

Автором скульптури є Роман Мурник.

Довідка

Ласло Боді народився 3 травня 1965 року в Ужгороді. Він став відомим угорським рок-співаком закарпатського походження.

Переїхав до Будапешта у віці 18 років, де відвідував курси підготовки до консерваторії.

Читайте також: Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями

Коли Ласло Боді давав інтерв’ю пресі, майже завжди висловлював гордість тим, що має закарпатське коріння. У селі Малі Геївці досі живуть його родичі, зокрема — двоюрідна сестра.

Нагадаємо, у Києві встановили скульптуру волейболістки, яка грає Місяцем.

Як ми повідомляли раніше, на Миколаївщині колишній військовий робить діорами з історії сільського побуту.

Усі фото: facebook.com/sergej.denisenko.

Читати далі

Суспільство

Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями

Опубліковано

В Україні бракує літератури, яка б розкривала для дітей світ функціонування міста в усіх його проявах. Що таке комунальні тарифи, навіщо потрібен міський голова, куди зникає викинуте в баки сміття. Щоб заповнити цю нішу, фахівчиня з питань населених пунктів Ірина Озимок написала книгу «У міста є я!». Це перше ілюстроване видання для дітей, яке вчить ставати відповідальним мешканцем. На сторінках книги — не лише корисні поради. Там знайдеться й інтерактив, і цікаві конкурси. Продаж видання стартує з 15 травня.

Як воно, бути відповідальним мешканцем

«Це більше ніж книжка, адже вона сприяє пізнанню та спілкуванню дітей з дорослими, дає змогу написати лист меру та виграти призи», — так характеризує свою книгу її авторка Ірина Озимок. «У міста є я!» — це перше ілюстроване видання для дітей, що відкриває секрети про всі процеси в місті та вчить, як стати його відповідальним мешканцем.

Книжка розказує всі секрети про те, як функціонує місто, закликає знайти в книжці порушення правил у населеному пункті й ніколи їх не повторювати, містить захопливі завдання і цікаві факти про міста. Також вона дає можливість взяти участь у конкурсах малюнків та есе і виграти подарунки. А ще заохочує дорослих читати її з дітьми.

Дитяча книга «У міста є я!»

Інструкція для маленьких містян

У 13 розділах Ірина Озимок розповідає про те, як мешканці керують своїм містом, що таке міський бюджет і як він наповнюється, чому тепло треба заощаджувати. Також звертає увагу на те, як не потонути у смітті та чому варто його сортувати, все про різновиди транспорту і коли та чому краще ходити пішки. Книжка є своєрідною інструкцією, як діти вже сьогодні можуть впливати на місто. Авторка розповідає, які дитячі організації та ініціативи працюють в Україні та світі, до яких можна долучитися чи якими можна надихнутись і зробити щось своє, щоб змінити життя в місті на краще.

Видання зібрало цікаві факти про різні куточки світу — де з’явилася перша пішохідна вулиця, в якому місті найстаріше метро, а де найвища будівля і хто подарував Статую Свободи Нью-Йорку. У книжці всі погані звички позначенні спеціальним значком — авторка закликає їх віднайти та ніколи не повторювати.

На книгу надихнуло народження сина

Як організаторка Міжнародного саміту мерів, у своїй роботі я спеціалізуюся на темі населених пунктів. Раніше я ніколи не писала книжок, але завжди про це мріяла. Давно хотіла написати про міста для дорослих, але в мене було уявлення, що для цього я маю бути досить дорослою та ще більш досвідченою. Хоча нічого не вело мене до дитячої літератури до того, як у мене не народилася дитина.

Читайте також: Книги для дітей з аутизмом: як «ДивоГра» рятує український ринок від браку інклюзивної літератури

Зараз моєму хлопчику — один рік і 9 місяців. Ми намагаємося давати йому більше книжок, ніж іграшок. Й одного дня я подумала: стоп, а чи є книжка про міста, про те, як вони функціонують, як дітям брати участь у житті міста. Мені було цікаво, чи розповідає їм хтось у цікавій формі про те, чому важливі деякі процеси. Чому потрібно сортувати сміття, куди воно дівається, звідки у крані з’являється вода, що таке безпека в місті, хто такий мер. Я таку книгу для сина не знайшла, так з’явилася ідея написати свою. Тобто, моя дитина і робота сукупно дали мені ось таке натхнення.

Розповідаю про безхатченків та реклами на фасадах

Ця книжка — не про ідеальне місто, де все правильно і всі поводяться так, як має бути. У міста є я, тобто кожен його житель, і саме від нас залежить, яким воно буде: чистим, дружнім, безпечним, цікавим, зручним, інклюзивним, чи навпаки. Ми також можемо обирати, чи будемо пасивними спостерігачами, чи активними учасниками процесів у місті.

Дитяча книга «У міста є я!» (фото: «Книголав»)

Я розраховую, що цю книгу діти читатимуть із дорослими: з батьками, дідусями й бабусями та вчителями. У кожному розділі йдеться про поширені проблеми: запаркована машина на тротуарі, викинуте в парку сміття, байдужість людей, які проходять повз безхатченків, жахливі реклами на фасадах історичних будівель. Закликаю читача шукати такі моменти й запитувати у дорослих: «Мамо, а чому так? А ми так робимо? А може не будемо так робити?». Так діти ще змалечку почнуть звертати на це увагу.

Не книгою єдиною: інтерактиви й конкурси

Видання інтерактивне — до кожного з 13 розділів є особливе завдання. Там є, наприклад, пропозиція відстежити в будинку показники лічильника води. Це дасть змогу дітям усвідомити, скільки води сім’я споживає, це багато чи мало, як можна заощаджувати. Ще є завдання розробити пам’ятку для сусідів, як зробити будинок енергоефективним. Це стимулюватиме дітей до дій, тому що це не просто «прочитав — забув», а більше для того, щоб навчитися щось робити.

А ще кожен читач може взяти участь у конкурсах. Перший — найкращий малюнок. У книзі є практично пустий розворот, де дитина може намалювати своє місто через десять років. Ми підготували корисні призи-досліди, як от прогулянка з відомим урбаністом або можливість надрукувати на основі деяких малюнків листівку та поштову парку. Другий — це конкурс есе, де потрібно буде продовжити текст, який починається з речень: «Якщо колись я стану мером, то…», «А щоб так довго не чекати, вже сьогодні я можу…». Ми домовилися з порталом «Хмарочос», що вони надрукують найкращі роботи. У дітей буде час над цим попрацювати протягом літа.

Дитяча книга «У міста є я!» (фото: «Книголав»)

Старт продажів не за горами

Попри те, що ця книга — для дітей, я писала її доволі дорослою мовою. І вже потім ми з літредакторкою адаптовували цей текст. І хоча там є віковий показник від 6 до 12 років, але насправді вона цікава і для повнолітніх. Я ставлю себе на місце мами, яка читає з дитиною, і мені це буде цікаво. І я давала її читати дідусям і бабусям, їм також сподобалася. Дорослі казали, що вони також щось нове для себе пізнали.

Книгу проілюструвала одна з засновниць студії «Сері/граф» Анна Іваненко. У вільному продажі вона з’явиться з 15 травня. Замовити видання можна у книгарнях «Книголав» та Yakaboo за 225-250 гривень.

Читати далі

Суспільство

Як українець відновлює походами в гори ветеранів і людей з ампутацією (ВІДЕО)

Опубліковано

Вони водять в гори людей з ампутацією та безкоштовно реабілітують ветеранів у Карпатах.

Засновник проєкту – єдиний українець, який здолав Великий Гімалайський шлях!

Це ветеран зі Львова Віталий Дячук. Був поранений під час Революції Гідності.

У 2015 році пішов добровольцем на фронт.

«Ти повертаєшся і відчуваєш, що в тебе щось не то. Ти відчуваєш, що потрапив в болото», – Віталій Дячук.

Імпульсивно зібрав наплічник й пішов в гори. Там і народилась ідея допомогти іншим ветеранам.

Горотерапія є вже 5 років. За цей час реабілітували понад 700 ветеранів.

Читайте такожВолонтерський рух ОЗОН: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію

Зазвичай походи влаштовують в українських Карпатах, проте водили й в Туреччину, Таджикистан, Грузію.

Фінансують це все добродії та небайдужі.

Нині команда збирає кошти на похід на Казбек.

Якщо хочете підтримати, то ось картка: 4731 1856 0242 2674 Дячук Віталій.

Нагадаємо, санаторій «Женева» у Трускавцях приймає на безкоштовну реабілітацію учасників бойових дій.

Як ми повідомляли раніше, вінничанин створив онлайн-сервіс для реабілітації за принципом «фізіологічного дзеркала».

Читати далі