Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Від дачі до ландшафтного парку. На Дніпропетровщині створили простір за європейським зразком

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Світлана Кульбашина – ландшафтна дизайнерка, авторка та господарка саду в селі Військове, що в Дніпропетровській області. За фахом жінка – інженер-будівельник, у минулому проєктувала мости, шляхи та будинки. Тепер Світлана з сім’єю займається унікальним в регіоні ландшафтним парком на 1,5 гектара землі.

Про те, як парк квітне попри війну, та як тут допомагали біженцям, Світлана розповіла ШоТам.

Світлана Кульбашина

власниця ландшафтного парку, що на Дніпропетровщині.

Ця ділянка обрала нас, а не ми її

Ми відкрили цей парк у 2014 році. У нас не було плану робити тут такий простір, моя сім’я просто придбала ділянку, щоб їздити сюди як на дачу. Проте у нас було багато ентузіазму і сил, тож ми вирішили створити тут парк. Нам навіть здається, що ця ділянка обрала нас, а не ми її. 

Створюючи тут ландшафтний парк, ми хотіли показати, передусім собі, що ми – Європа. Адже в європейських країнах більшість садів відкриті для відвідувачів. Тож ми були одними з перших, хто відкрив свій приватний простір для людей. За 9 років існування нашого парку тут побувало вже близько 70 тисяч відвідувачів. 

У цьому парку проходять весільні церемонії та фотосесії. Родини приїжджають на прогулянки. Можна долучитися до екскурсій. Ми також проводимо тут фестивалі та музичні батли. Перед повномасштабним вторгненням почали будувати камерний музичний театр, щоб організовувати концерти щотижня. 

В європейських країнах більшість садів відкриті для відвідувачів. В Україні тепер також є такий сад. Фото: ШоТам.

Коли почалося повномасштабне вторгнення – ми завмерли

Почалося повномасштабне вторгнення, було дуже важко на серці, і я майже не могла ходити. Можна сказати, що ми з сім’єю завмерли. А потім пішли у пункт і попросилися в тероборону. Вартували ночами. Прильотів тут майже не було, проте все одно було страшно.

Також ми почали приймати тут біженців. Приїжджали люди з Волновахи, Запоріжжя, Харкова, Бахмута чи Маріуполя. В один момент тут ночувало дуже багато людей. Ми усіх приймали. 

Сконтактувалися з волонтерами «Восток-SOS», які одразу зрозуміли як можна використати наш парк з користю для біженців. Тут для них проводили психологічні тренінги, екскурсії. Для дітей організовували вистави за участі лялькового театру. Також ми багато спілкувалися з людьми, і це позитивно впливало на їхній стан. 

Після 24 лютого 2022 року ми провели у парку безліч благодійних подій, куди запрошували музикантів, письменників, танцюристів. Гроші із заходів йшли на закупівлі турнікетів, аптечок чи зимового одягу для ЗСУ. Це потужні події, які об’єднують людей у бажанні щось робити для війська. 

Влітку гості парку гуляють цими алеями босоніж

З початком повномасштабної війни туристів поменшало, але відвідувачі все ж бувають. Тут дуже спокійно, затишно і душевно. Коли гості заходять у ворота нашого парку, то я часто помічаю, що вони пригнічені. Коли ж вони виходять від нас – то це зовсім інші люди. 

Часом гості гуляють цими алеями босоніж, лежать чи катаються по траві. Слухають мої розповіді. Це дозволяє їм перемкнутися та розвантажитися. Вони можуть відчути себе тут дітьми. Багато людей просто підходить обійнятися. І я залюбки обіймаюся з іншими людьми. Мене це дуже надихає. 

Після 24 лютого гостей стало менше. Фото: ШоТам

Над парком працює уся наша родина

Територія цього парку – близько 1,5 гектари землі та тисячі видів рослин. Працівників мало, тому що я вже сформувала тут певну екосистему, яка не вимагає багато догляду. Над парком працює моя родина і кілька найнятих працівників. Мій син обожнює готувати, і на вихідних зайнятий у кафе, яка працює на території парку. Я обрізаю кущі чи створюю букети, які можна побачити тут на столиках. 

Бути флористом для мене – це загалом дуже цікавий досвід. Я ніколи не вивчала цю справу, а тут щотижня роблю по 20-30 букетів. Складаю їх з того, що росте у парку. Такого різноманіття матеріалу не знайти у квіткових магазинах. У кожний свій букет я стараюся підібрати щось особливе.

Світлана щотижня створює по 20-30 букетів. Фото: ШоТам

Місце, де реве та стогне Дніпро 

Коли я проводжу екскурсії парком, то завжди починаю з історичної довідки. Адже це місце Дніпровських порогів. Трапляється, що відвідувачі плачуть, коли слухають мої розповіді про Тараса Шевченка, про те, де «реве та стогне Дніпр широкий». Бо він реве та стогне саме тут. 

Це ще одна особливість нашого парку – Шевченківські дні. Сюди приїжджає спільнота, яка малює Тараса Шевченка в усіх іпостасях. Ми проводимо тут фестиваль «Страсті по Тарасу», і з кожним роком ця подія стає все більш потужна. Долучаються не лише вчителі та бібліотекарі, але й поети, філософи та письменники. Вони збираються для того, щоб переосмислили особистість Шевченка, зробити її більш сучасною та ближчою до наших поколінь. 

Місце, де «реве та стогне Дніпр широкий». Фото: ШоТам

У цей парк я вклала свої знання та уявлення про прекрасне

Коли ми відкрили цей парк, то люди відчували, що в цю справу вклали душу. Я створювала цей простір для себе та своєї сім’ї. У ньому є мої знання та уявлення про прекрасне. Гуляючи чи пораючись тут, я щодня помічаю зміни. І це те, що приносить мені насолоду. 

Тому цей парк і оригінальний, не такий як в усіх. Я мрію про те, щоб люди, які до нас приїжджають, надихнулися нашим прикладом. 

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі