Суспільство
У Сербії встановили памʼятник Шевченку, про який домовлялися 20 років
У Новому Саді, головному місті сербського автономного краю Воєводина, встановили памʼятник Тарасові Шевченку, дарунок міста Львова.
Про це повідомляє кореспондент Радіо Свобода.
Як зазначається, через погіршення епідеміологічної ситуації в країні відкладають усі публічні заходи й через це наразі точно невідомо, коли відбудеться офіційне відкриття памʼятника. У мерії Нового Саду Радіо Свобода повідомили, що офіційне відкриття могло б бути в листопаді або грудні.
Що відомо про пам’ятник?
Бюст поета розміщений на гранітному постаменті заввишки два метри. Памʼятник розташований неподалік університетського кварталу, біля алеї, що носить імʼя сербського поета Мирослава Антича.
На памʼятнику українською й сербською мовами викарбовані слова поета з поеми «Єретик»: «Щоб усі словʼяни стали добрими братами і синами сонця», а внизу – «Від громади Львова громаді Нового Саду».
Львів і Новий Сад у 1999 році уклали угоду про співробітництво в сферах господарства, культури й спорту. Українська сторона згодом виявила готовність сприяти побудові памʼятника українського поета в Сербії. Попри заяви про готовність розширювати співпрацю, влада сербського міста постійно відкладала ініціативу.
Читайте також: У Польщі відкрили пам’ятник з Петлюрою (ФОТО)
Українсько-русинська громада в Новому Саду налічує приблизно три тисячі осіб. В місті є греко-католицька церква св. Петра і Павла.
Деякі сербські ультранаціоналістичні партії вели кампанію проти відкриття памʼятника, оскільки поет, за їхніми твердженнями, «ненавидів росіян».
В Україні і за кордоном
За даними Національного музею Тараса Шевченка, на сьогодні налічується понад 1380 пам’ятників Кобзареві у світі.
В Україні найбільше пам’ятників встановлено на Івано-Франківщині – 201, за нею йдуть Львівська (193), Тернопільська (165) та Черкаська (102) області.
За кордоном найбільше пам’ятників встановлено у Росії – 30 (10 пам’ятників та 20 меморіальних дошок), Казахстані – 16, США – 9 та Канаді – 9, а також у Білорусі (6), Польщі (5), Молдові (4), Бразилії (3), Аргентині (3), Франції (3) та ін.
Перший пам’ятник Т. Шевченку було відкрито у 1881 році до 20-річчя від дня смерті митця у м. Форт Шевченко (Казахстан) під керівництвом І.О. Ускова, який був комендантом Новопетровського укріплення, коли Шевченко перебував там на засланні.
Читайте також: Українському космонавту створили пам’ятник (ФОТО)
В Україні перший пам’ятник Шевченку (його погруддя) було встановлено у Харкові у садибі Алчевських у 1881 році.
Починаючи з 1911 року традиційне скульптурне зображення Т. Шевченка – в кожусі та шапці, у похилому віці. З 1990-х років Т. Шевченка почали зображувати у молодому віці.
Одним із кращих зразків монументальної Шевченкіани у світі та найкращим пам’ятником Т. Шевченку в Україні вважається пам’ятник, встановлений у Харкові в 1935 році. Автори пам’ятника – скульптор Матвій Манізер і архітектор Йосип Лангбард. Він є одним із символів міста і водночас – яксравим зразком скульптури соцреалізму.
Фото: radiosvoboda.org
Суспільство
З нагоди 100-річчя футуролога і філосова Станіслава Лема у Льовові на стіні компресорної станції відкрили мурал.
Про це повідомили у пресслужбі Львівської міської ради.
Зазначається, що це спільний проєкт із Офісом «Катовіце – місто музики ЮНЕСКО» та Офісом «Львів – місто літератури ЮНЕСКО» та ТзОВ ЛемСтейшн.
Мурал створили митці Віталій та Сергій Грехи.
Відомо, що Львів – рідне місто Лема, де він сформувався як особистість, навчався в гімназії та університеті, написав перший фантастичний роман, прожив першу третину свого життя.
Читайте також: Натуральний лимонад у вас вдома. П’ять українських виробників та рецепти для приготування
17 липня 1945 року Лем покинув Львів у потязі вигнанців і вже ніколи сюди не приїжджав. Однак, рідне місто пам’ятає Лема і прагне належно відзначити ювілей великого львів’янина.
100-ліття всесвітньо знаного письменника – фантаста, футуролога та філософа Станіслава Лема відзначили низкою заходів. Зокрема, на вул. Б.Лепкого, 4 відкрили меморіальну таблицю Станіславу Лему, на фасаді будинку, де мешкала родина Лемів.
У РадіоГаражі відбулась дискусія про «Місце Лема в українській сучасній культурі».
Нагадаємо, у коридорі київської школи намалювали символ мудрості.
Як ми повідомляли раніше, у Житомирі намалювали 12-метровий цифровий мурал.
Усі фото: city-adm.lviv.ua.
Суспільство
Українські гвардійські вертольоти Airbus підкорили повітряний простір Карпат.
Про це повідомили у Військовій частині 1241 Західного ОТО НГУ.
Зазначається, що навчальний спеціальний збір з льотним складом на французьких вертольотах ЕС-225 LP розгорнули на базі військової частини 3072, що дислокується в селі Старий Лисець.
Цей полігон – єдиний у західному регіоні, де можуть приземлятися гвинтокрили, і де щороку стартують спеціалізовані навчання з виконання польотів у гірських умовах.
Читайте також: З принтами від сонячних діток та фасадами київських будинків: вісім українських виробників особливих хустинок
Під час навчань пілоти відпрацьовують посадку в горах у складних умовах на висоті 1000 та 1500 метрів.
Нагадаємо, винищувачі України відпрацювали пуски керованих ракет Р-73.
Як ми повідомляли раніше, українські бомбардувальники відпрацювали дозаправку у повітрі.
Головне фото: nv.ua.
Суспільство
«Просто знайдіть однодумців, які марять тим же, що й ви», — ділиться активіст Андрій Кравченко з Прибужанівської громади на Миколаївщині. Він спільно зі своєю організацією «Серце активної молоді» зміг розвинути свою ОТГ одразу у двох сферах — спорті й екології. Якщо раніше молодь частенько засідала на лавках з алкоголем, то тепер не може поділити турніки. Street Workout став родзинкою громади. А ще мешканців навчили сортування сміття. Вони не лише очистили свої вулиці від бруду, а й почали на цьому заробляти.
Андрій Кравченко
головний спеціаліст відділу освіти молоді та спорту Прибужанівської сільської ради у Вознесенському районі Миколаївської області, голова громадської організації «Серце активної молоді»
Показав заміну посиденькам з алкоголем
У нашій Прибужанівській громаді молоді не так багато — переважають люди віком від 35 до 40 років. Особливих місць, де можуть розвиватися молоді люди, довгий час у нас не було. У 2011 році я прийшов працювати вчителем трудового навчання та фізичної культури в школі у Прибужанівській громаді. Там познайомився з кількома дев’ятикласниками, які досить активно займалися на турніках. Тоді ще навіть не було такого поняття як воркаут. Й от вони мені кажуть: «Йдемо з нами, позаймаєтеся». Я вийшов, ми спробували, і мені це так сподобалося. Я полюбив турніки, й це стало моєю стихією.
На той момент я вже активно займався громадською організацією, переймався питаннями екології та спорту. Довгий час я не знав, як можна без особливих витрат просувати ідею здорового способу життя серед молоді. І Street Workout тоді прямо відкрив мені очі. Я подумав, а що якщо познайомити громаду з цим видом спорту? У цьому я бачив цілу філософію, що замість посиденьок з алкоголем десь на лавці можна круто проводити час з друзями на спортмайданчику.
До 2014 року ми з хлопцями практикувалися на турніках, а потім почали їздити з різними виступами, показувати, що вміємо. Люди досить активно стежили за нашою діяльністю. Ми заїжджали у різні села, розповідали й показували, що таке Street Workout, пропагандувати ідею здорового способу життя — просто виносили у світ цю культуру. Завдяки цим поїздкам я, до речі, навіть познайомився з майбутньою дружиною, — зустрів її, коли знайомив селян Яструбинового з цією активністю.
Проєкт про воркаут 6 років «пролежав» у блокноті
Йшов час, і я думав, як же можна ще більше розвинути цю сферу. І вирішив написати проєкт, який мав би допомогти отримати фінансування на розвиток громади. У моїй уяві це були різні тренінги та лекції для шкіл про здоровий спосіб життя. Але йшов час, і проєкт «Спорт для всіх» просто був у мене десь у блокноті. Аж до 2018 року, коли у Вознесенську оголосили конкурс. І тоді я згадав, що в мене є написаний проєкт, і прямо зрадів. Втілити його було моєю мрією з 2012 року. І от з’являється така можливість.
Наша організація «Серце активної молоді» перемогла й отримала донорську підтримку від USAID. Напрямок роботи обрали Street Workout. Ми отримали 5 тисяч доларів. Згодом команда села Яструбинове виграла сучасний спортмайданчик, який їм збудували у межах цього проєкту. Крім того, провели різні показові виступи та вуличні змагання. З часу втілення проєкту минуло менш як два роки, а в нашій громаді вже підросли власні майстри воркауту. Тепер вони збирають та тренують нових прихильників спорту, проводять показові виступи та залучають все більше мешканців до здорового способу життя. А почалося все просто з ініціативи популяризувати спорт, донести населенню, що здоров’я — це доступно.
Побачити турніки без відвідувачів — тепер рідкість
На перші змагання зі Street Workout прийшли приблизно сотня глядачів та десь 20 учасників. У наступному, 2019 році ми зробили відкриття сезону, то там було вже приблизно 150 людей, з яких 30 — спортсмени, які показували свої вміння. Наша ініціатива стала крутим початком для громади. Люди почали щодня збиратися на майданчику. Бо раніше такого не було. От у нас біля школи є турніки, і це завжди було таким прохідним місцем, куди рідко хто заходив. Тепер різні компанії людей збираються вечорами, обговорюють рецепти для здорового харчування. Вони навіть створюють графіки відвідування майданчика, бо багато хто хоче займатися, а місце зайняте.
Люди позитивно відгукуються про такі речі. Загалом дуже класно, що молодь почала цим займатися. Деякі батьки навіть приводять своїх дітей на новий майданчик. І взагалі я помічаю, що от проходжу містом, і часто з’являються нові турніки. Чи не на кожному заході, як от День села, в програмі тепер точно є виступ майстрів Street Workout. І це круто. Заради цього ми й починали все це.
Запитали у молоді, чого їй ще бракує
Спортом ми не обмежилися. Було важливо зрозуміти, чого ще хоче молодь. Хороші дороги та дешева комуналка, як просто казали місцеві, — це трохи розмиті межі. Тому ми провели опитування серед молодих людей у 2018 році. І воно показало, що їх вкрай турбують звалища сміття у нашій громаді. А екологія — це ще одна тема, яка досить довгий час мене хвилювала. Тому взявся й за це також.
Читайте також: Речі за просто так. Як працює проєкт «Кенгуруш», який безкоштовно одягає дітей у селах
Для Прибужанівської громади сміття було дійсно великою проблемою. Просто йдеш вулицею і бачиш гори пляшок. Те, що ми зробили, — це дуже маленький відсоток змін. Але головне, що нам вдалося хоч якось зрушили свідомість людей, і вони почали змінювати свої звички. Ми з організацією навчали людей сортування, проводили для них класні тренінги, в кожному селі були екологічні ярмарки. Ми зосереджувалися на найбільших селах, яких у нас шість. У межах цього проєкту ми закупили електровелосипед, щоб відвозити на ньому скло до пунктів приймання.
Сфотографуй звалище — отримай «живий» олівець
Найкориснішими стали ярмарки. Ми ставили у селах по кілька наметів. У першому сидів консультант, який добре розбирається в екологічних питаннях. Селяни підходили до нього, і він розповідав про сортування, знайомив з якимись класними екоштуками. Уявіть, громада навіть не знала, що таке екосумки. Я вже не кажу про екогубки, екоручки, екодезодоранти тощо. Людям було цікаво, і вони дійсно підходили.
У другому наметі були квести. Один з них допоміг нам поєднати корисне з приємним. Щоб дізнатися, де в громаді найбільші звалища сміття, ми дали завдання всім охочим за годину на телефони зняти чим більше таких місць. Вони на велосипедах і пішки шукали й знімали. Таким чином ми зібрати місця звалищ, про які навіть не чули. Наступним завданням було нанести на карту такі точки, щоб одразу було видно масштаби проблеми. Звичайно, своїм екоактивістам ми дякували заохочувальними призами. Вони отримали від нас різні подарунки, як от олівці, що ростуть. Я тоді вперше про них почув, і вони дуже класно зайшли як дітям, так і дорослим. Тобто, ти малюєш, а коли олівець стає непотрібним, просто садиш його у горщик. І з цього виростає якась рослинка.
Очистили громаду від бруду, та ще й заробили
Останнім етапом проєкту став загальний флешмоб із прибирання, який ми організували. На той момент у нас вже була карта зі звалищами, яка дуже стала в пригоді. Чотири селища змагалися за виграші — контейнери для сортування сміття. Результат був дуже крутий. Люди начисто прибрали у своїх громадах. Вони не просто викидали все, а сортували сміття, наскільки це було можливо. Звичайно, це повністю не розв’язало екологічну проблему у громаді, але точно розвантажило її принаймні тим сміттям, яке можна утилізувати.
Одна зі шкіл, яка брала участь у флешмобі, досі сортує сміття і заробляє на цьому кошти. Вони здали чотири тонни скла, і за це придбали ялинку на Новий рік. А наша організація за отримані від здачі вторсировини кошти змогла відремонтувати спортивну залу на базі Центру дозвілля для фітнесу. Сьогодні чотири селища продовжують збирати сортовані побутові відходи: Дмитрівка, Яструбинове, Прибужани та Новосілка. Я дійсно бачу, що мешканці почали більше замислюватися про чистоту навколишнього середовища. А ще вони краще звертають увагу на власну поведінку у побуті.
Відтоді ми регулярно з громадою виходимо збирати сміття на певних ділянках, коли дізнаємося про якесь звалище. Пам’ятаю, як ми з вчителем фізики Михайлом Пономарьовим вперше вийшли, то на одному місці, уявіть собі, забрали дві тони скла. Вивезли й трохи залучили коштів для громади. Досі люди мені дзвонять, просять заїхати забрати скло, і я виїжджаю. Мешканці перестали все це викидати, адже розуміють, що це можна перевести в кошти. І вони вже знають, куди можна принести скло чи де краще його залишити.
У планах — знайти туристичну родзинку громади
Останнім часом я все більше замислююся про ще одну сферу — туризм. Вона засіла в мене у голові, і я вірю, що це дозволить нашій громаді стати більш успішною. Розумієте, воркаут — це доступний спорт, тому я і почав його просувати, він не вимагає великих вкладів. Так сама і сортування сміття: наче і є якась частка заробітку, але вона незначна. Нашій Прибужанівській громаді потрібні кошти, щоб не просто існувати, а розвиватися.
Тому я частенько сідаю і вишукую якісь цікаві місця, які можуть стати потенційно привабливими. Ще з одним ініціативним хлопцем із Вознесенська Віталієм Возняком ми досліджуємо туристичні схованки. Зараз, наприклад, вивчаємо катакомби на безпечність. Можливо, саме вони допоможуть нам залучити інвестиції в громаду. В екологічній сфері ми з організацією мріємо про мінізавод з перероблювання пластику. Або можна відкрити свій пункт приймання вторсировини, щоб уже напряму працювати з великими підприємствами.
Громадам, які лише думають над якимись ініціативами, я раджу менше говорити, а більше ставати в спільній команді й щось робити. Вам просто слід знайти однодумців у якійсь сфері, які марять тим же, що й ви. Не важливо, що це буде: спорт, екологія чи ще щось. Люди, які будуть цим горіти як і ви, як магніти почнуть до вас притягуватися. Найголовніше — не ставити себе вище за інших. Ламайте стереотипи й робіть класні справи, чого, можливо, інші бояться. А ви не бійтесь і просто йдіть вперед.