Суспільство
Туфлі Gucci за донат. Волонтерки запустили благодійну «комісіонку», аби допомогти маріупольцям. Ось як це працює
Повномасштабну війну Юлія Сімачова зустріла в рідному Маріуполі. Там вона працювала в ресторанному бізнесі, а у вільний час займалася благодійністю. Разом із подругами українка заснувала фонд, який допомагав хворим дітям. Однак після вторгнення робота трансформувалася – волонтерки почали допомагати ЗСУ та переселенцям.
Їм вдалося запустити штаби гуманітарної допомоги в чотирьох містах України, а згодом – відкрити великий Центр допомоги маріупольцям у Києві. Аби залучати донати на закупівлю гуманітарки, Юлія запустила благодійний онлайн-магазин, в якому брендові речі можна придбати практично за безцінь. Про рік допомоги, співпрацю з іншими волонтерами та унікальну «Комісіонку» – у новому матеріалі ШоТам.
Юлія Сімачова
волонтерка, засновниця Центру допомоги маріупольцям та благодійного онлайн-магазину «Комісіонка»
Ніхто не думав, що доведеться рятуватись із Маріуполя
Моя історія почалася з Маріуполя. Я там жила і працювала. Так було і тоді, коли розпочалася велика війна. Але ніхто не думав, що доведеться тікати. На той момент я керувала рестораном і ми готувалися годувати містян і військових.
Почали 26-го лютого, а вже 1-го березня у нас вперше вимкнули світло і воду. Військові волонтери привезли генератор, аби ми могли й далі готувати їжу для тих, хто вже постраждав від війни. Спочатку це було 250 порцій, а вже за кілька днів їхня кількість зросла до двох з половиною тисяч.
Ми готували стільки, скільки це взагалі було можливо. А далі було все те, що всі бачили й чули в новинах. Жах, трагедія і війна. Обстріли й авіаційні удари. Страх і укриття. Мені вдалося виїхати з Маріуполя 15-го березня. І я не одразу опинилася на території вільної України. Ще два дні зайняла дорога через «сіру зону» до Запоріжжя.
Відкрили збір і почали допомагати маріупольцям
Коли з’явився мобільний зв’язок, здавалося, що мій телефон ось-ось перегріється. Мені писала і телефонувала неймовірна кількість людей. І всі ці повідомлення були проханнями про допомогу. Варто сказати, що ще до повномасштабної війни у мене був досвід допомоги та волонтерства. Я займалася благодійністю, тому люди знали, що до мене можна звернутися.
Але ця ситуація була значно складнішою. Хтось просив допомогти із пошуком зниклих, комусь був потрібен одяг, бо люди тікали з Маріуполя без нічого, а хтось розпитував варіанти – як чи куди їхати далі. Прохань було багато і їх потрібно було вирішувати.
Ситуація ускладнювалася тим, що я мусила виїхати за кордон і вивезти молодшу сестру. Тому ми з подругами вирішили відкрити збір, а небайдужі українці почали донатити. На самому початку ми направляли ці кошти на допомогу маріупольцям, які вирвалися з окупації.
Комусь давали дві тисячі гривень, комусь п’ять, а комусь – десять, якщо це була велика сім’я. Тобто це були гроші на перший час, наприклад, на квитки чи їжу. Десь через тиждень я зрозуміла, що варто рухатися далі і робити більше. Я зібрала своїх подруг з Маріуполя і вирішила організовувати штаби гуманітарної допомоги.
Штаби у чотирьох містах України
Таких штабів вдалося відкрити чотири – у різних куточках України. Мої подруги працювали в Одесі, Києві, Миколаєві та Дніпрі. Так було десь до травня. Тоді я повернулася в Україну і вирішила, що вже немає необхідності утримувати всі штаби з гуманітаркою.
До того ж розриватися між чотирма містами було дійсно складно. Постійно перевіряти, що і куди надсилати, розбирати і перенаправляти. І ще одна з причин, чому я вирішила все зібрати в одному місці, – це безпека дівчат. В Одесі у нас працювала дівчина на 9-му місяці вагітності. Уявляєте, яке це навантаження? Остаточно стало зрозуміло, що час закриватися, після одного з прильотів по Одесі, який прийшовся буквально в 700 метрах від нашого штабу.
Схожа ситуація була і в Миколаєві. Обстріли посилилися, і моя подруга виїхала з міста. Тому ми передислокувалися у столицю. А все, що було в штабах, роздали або надіслали в Київ.
Почали співпрацювати з іншими волонтерами
Нам стало простіше. Усе складається в одному місці. Є тільки один штаб, за який потрібно відповідати і контролювати. Одне приміщення, в якому є все і трохи більше. Тепер, коли до нас звертаються волонтери, які їдуть, скажімо, на Донецький напрямок, їм достатньо зателефонувати, приїхати і завантажити автівку гуманітаркою.
Тобто ми почали працювали не лише з людьми, які приходять до штабу, а й з іншими волонтерами. Ми ділимося одне з одним необхідними речами і знаємо, до кого і коли можна звернутися.
І це важливо. Бо із самого початку повномасштабного вторгнення був момент, який мене дійсно турбував. Коли мало не кожен чомусь тягнув на себе ковдру і хизувався, що зміг дістати і не поділитися ні з ким. Зараз я вже бачу іншу тенденцію. Таких ситуацій стає дедалі менше, що не може не тішити.
Ми не відмовляємо тим, кому це дійсно потрібно
Спершу у наш штаб зверталися маріупольці. Напевно, через те, що знали про нас ще з рідного міста. Але коли почали звільняти інші території, міста чи села, то, людей побільшало. І, звісно, ми не відмовляли в допомозі тим, хто до нас звертався.
Ми допомагаємо усім внутрішньо переміщеним особам. Усім, кому вдалося виїхати з окупації, чи тим, хто опинився у скрутному становищі. Знаєте, інколи пишуть і ті, хто не є переселенцями. Але ти заходиш на сторінку людини у соцмережі і розумієш, що їй дійсно необхідна наша допомога.
У таких випадках ми також не відмовляємо. Але посилено контролюємо, хто і що отримує. Адже відколи про нас почали дізнаватися нові й нові люди, періодично почали траплятися неприємні ситуації. І я вважаю, що про них потрібно говорити. Про тих, хто знахабнів і не знає межі.
Гуманітарна допомога – не гумова
Наша громадська ініціатива націлена на гуманітарну допомогу. Це означає, що ми здебільшого роздаємо одяг, харчі, предмети гігієни та першої необхідності, а також памперси й дитяче харчування. І гуманітарна допомога далеко не гумова. Вона не з’являється з повітря.
Попри те, що дехто так думає. Під час нашої роботи траплялися ситуації, коли в штаб зверталися люди, яким ця гуманітарка геть не потрібна. Вони приїжджають на нових машинах і заходять зі словами: «Нам положено». А на питання: «Навіщо?», повторюють: «Нам положено».
Чому ж тоді я, людина, яка також тікала з Маріуполя, не біжу до іншого гуманітарного центру і не прошу продукти та гігієну? Мені ж також «положено». Але це вже риторичне питання.
Важче знайти, важче доставити, важче домовитися
Гуманітарної допомоги стало менше, а от людей, які звертаються за цією нею, – більше. І діставати гуманітарку також стало складніше. До речі, на початку вторгнення я обмінювала побачення на гуманітарну допомогу.
Я не жартую. Пише мені якось чоловік, запрошує на побачення, а я кажу: «Вагон памперсів вперед». І так було не один раз. Інший пише компліменти, а моя відповідь: «Мені це не цікаво, краще підтримай нас донатом». Так, до речі, донати і збиралися.
І якщо рік тому це спрацьовувало, то зараз історія гуманітарної допомоги стала дійсно складнішою. Важче знайти, важче доставити, важче домовитися. І так не лише у нас. Я спостерігаю за іншими ініціативами і бачу, що вони також періодично стикаються з проблемами.
Та попри все наш штаб підтримують мої друзі. На щастя, я маю товаришів у IT-компанії, які можуть фінансово допомагати нашій ініціативі. І ще чимало людей, які були знайомі зі мною до великої війни, мають ресурс, щоби нас підтримувати.
Туфлі Gucci за 500 гривень
Крім того, ми з дівчатами ще до вторгнення організували «комісіонку». Створили сторінку у соцмережі, де продавали одяг, який одягався ледь не один раз, за символічні гроші. І цей одяг – не просто масмаркет, а брендові речі.
Це були подарунки чи спонтанні покупки, які згодом виявилися непотрібними. Але були люди, які дійсно хотіли мати ці речі у гардеробі, а ми були віддавали їх за смішні ціни. Коли стартувала робота штабу, ми згадали про цю сторінку і «комісіонку». У речах гуманітарної допомоги, які ми отримуємо кілограмами, частенько трапляється люксових одяг. І коли ми вперше його побачили, то виникла ще одна ідея, як отримати донати для штабу.
Звісно, запустити знову «комісіонку». Ідея в тому, щоб продати ці речі і закупити на них продукти та гігієну. Тобто замість лейблу, який нікому не потрібен, придбати щось справді необхідне. Тоді ми видалили зі сторінки геть все і дали їй друге життя. Ми виставляємо брендові речі за ціни, яких більше ніде не знайти. Як вам взуття Gucci за 500 гривень?
Попереду – ще один проєкт для українців
Наша ініціатива існуватиме, поки до нас будуть звертатися люди, а ми матимемо змогу їх підтримувати. Окрім цього, зараз ми з друзями розробляємо ще один соціальний проєкт. Про нього я поки що не можу говорити відкрито, адже він ще в процесі створення.
Утім, якщо вдасться це реалізувати, то ми зможемо розширити нашу ініціативу. Тобто допомагати не лише тим, кого окупанти змусили тікати з рідного дому, а й іншим незахищеним верствам населення.
Ми робимо це і зараз, наприклад, опікуємося кількома притулками, де перебувають діти, яких вдалося забрати з окупованих територій. Але ми хочемо надавати якомога більше підтримки. І будемо робити для цього все необхідне.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.
Про це повідомили в «Культурних силах».
Що обговорили на заході
Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.
На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:
«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” — це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».
Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.
«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.
Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:
«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих — герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим».
Презентація кліпу «Місто наречених»
На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).
«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.
Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:
«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс».
Довідка
«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:
- «Культурний десант»;
- «Книга на фронт»;
- «Фронтова студія»;
- «Оркестр 59» тощо.
«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.
Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.
Фото: «Культурні сили»
У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.
Про це повідомили у команді простору.
Що буде в MLYN design hub
Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.
Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.
«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.
Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб
Перша експозиція
Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.
«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.
MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.
Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.
Фото: MLYN design hub
