У який день українці, як правило, випікали паску?
Фото: Локальна історія
Здебільшого паску випікали у Чистий четвер, рідше – в суботу перед Великоднем. І ще рідше – у Страсну п’ятницю.
Якою рослиною українці загнічували паску, аби вона була жовтою та гарною?
Дійсно, аби паска вийшла жовтою та гарною, її загнічували вербою – кидали освячену гілочку в піч. А часом навіть клали на саме тісто, адже вірили, що це допоможе тісту «вирости». У деяких регіонах вербові гілочки запікали в самій хлібині.
До речі, про паску. Очевидно, що назва великоднього хлібу походить від християнського свята – Пасхи. А як ще українці називали святкову випічку?
Фото: Локальна історія
Поряд із «паскою» серед українці побутувала ще одна назва великодньої випічки – «баба». У деяких регіонах паски й досі називають «бабою», «бабчиною» чи «бабкою». Утім інколи ці слова позначають зовсім різну випічку. Скажімо, лемки називають «бабою» святкове печиво з найкращого білого борошна, а бойки – лише першу, найбільшу та найгарнішу паску, яку несли до церкви, аби освятити.
Добре, а чим у минулому прикрашали паски у різних регіонах України?
Дійсно, паски прикрашали і віночками, і хрестами, і пташками з тіста. А ось звична нам глазурь стала популярною лише у ХІХ столітті. Ця практика почалася у містах, а до ХХ століття поширилася й у селах. Так паски почали поливати глазур’ю та декорувати за допомогою фарбованого пшона.
А знаєте, що таке «мазурки»?
Фото: Локальна історія
Мазурки – це різновид великоднього печива, яке можна зустріти на Волині та Поліссі. А ще – у Польщі, де мазурки є обов’язковою частиною великоднього стола. Крім печива та пасок, українці також випікали святкові калачі, а на території Покуття випікали великодні струцлі (плетенки).
Один із головних символів Великодня – яйце. А чи знаєте ви, у чому різниця між крашанкою та писанкою?
Дійсно, крашанки – це яйця, пофарбовані в однотонний колір. А ось писанки вкривають візерунками. Традиція розписувати писанки найбільше збереглася на Покутті, Буковині та Гуцульщині. А ось крашанки можна відшукати практично в будь-якій частині України.
Що таке «сливки» та «галунки»?
І сливки, і галунки – це назви крашанок, які українці готували до Великодня. «Сливками» крашанки називали на Надсянні, а «галунками» – на Бойківщині.
Гаразд, а скільки крашанок було прийнято фарбувати на Великдень?
Традиційно українці фарбували 13 яєць, які уособлювали 12 апостолів та Ісуса Христа.
Сьогодні, аби зробити крашанки, достатньо купити барвник та помістити туди яйце. А яким природним барвником найчастіше користувалися наші предки?
Цибулиння було не лише найпопулярнішим, а й одним із найдоступніших «барвників». Крім того, наші предки використовували звіробій, гілки чи кору вишні та яблуні.
Який «нетиповий» для сучасного кошика предмет освячували українці на Великдень?
Фото: Локальна історія
Уявіть, доволі часто до великоднього кошику клали ніж. Що робили з освяченим ножем? Варіантів чимало. Насамперед – різали освячену паску, адже вважалося, що звичайним ножем робити цього не можна. Крім того, таким ножем знахарки «вимовляли» хвороби. Також його клали в колиску, аби вберегти немовлят від нечистої сили, і навіть «розбивали» ним грозові хмари.
Добре, а що з цього НЕ клали у великодній кошик?
Когось це може здивувати, але у великодніх кошиках українців можна було зустріти не лише паску, а й сіль, мак, часник і навіть крейду. Навіщо крейда? Десь її радили їсти тим, хто страждав від печії, а десь – виводили нею хрести на дверях.
Якої з цих заборон НЕ існувало в українській традиції?
Фото: Локальна історія
Заборон на крашанки для незаміжніх дівчат не існувало, однак усе інше й справді відповідає українським традиціям.
На Поділлі та у центральних областях можна зустріти особливу писанку – «сорококлин». Коли їх писали?
Сорок святих часто припадає на Великий піст і відзначається 22 березня. У цей день на Херсонщині, у центрі України та на Поділлі наші предки створювали особливі писанки – «сорококлинки».
Що з цього наші пращури НЕ робили після Великодня?
Так, водіння кози – це обряд Маланки. А ось на Великдень і в перші дні після свята наші пращури мали геть інші забави
І наостанок. Що українці робили зі шкаралупою від крашанок?
Так-так, усі перелічені варіанти – правильні. Шкарлупу від крашанок згодовували курям, закопували і навіть палили. На Гуцульщині та Бойківщині був звичай кидати шкарлупу в проточну воду, а на Опіллі шкаралупу «сіяли» на городі, адже вірили, що це позитивно вплине на майбутній врожай.
Поділіться своїми результатами:
«Детектив, у якому все одразу очевидно, а потім не зрозуміло, що в біса відбувається» або ж «Як бути собою у світі, де кожен намагається виглядати краще, ніж є насправді» — це все, що ви знатимете про книжку, яку замовляєте. Вам не скажуть її назви, автора чи сюжету, тому це можна порівняти з побаченням наосліп з таємною книгою, яку можна обрати лише завдяки короткій підказці.
Такі твори потрапляють до читачів завдяки «Таємній Книзі» — єдиній в Україні книгарні схожого формату. Для ШоТам засновниця ініціативи Дар’я Загоруйко та теперішня власниця Аня Ткачук розповіли, як їм вдається зацікавити читачів і популяризувати українську літературу.
У свої 16 я хотіла поширювати літературу
«Таємній Книзі» уже понад 4 роки. На цю ідею мене надихнули автомати в Чехії, де за 5 євро можна взяти невідому книгу, загорнуту в крафтовий папір. Так продавали вживані книги, аби дати їм друге життя.
Я подумала, що це дійсно геніальна ідея, бо іноді людина приходить у книгарню і не може визначитися, що хоче прочитати саме зараз. Я часто купляла книжки на одному сайті, але там були анотації, які просто переказували зміст. Я ж хотіла, щоб короткий опис був крутим і вказував, яку проблему порушують у книзі або чим вона чіпляє.
Першу підказку-анотацію я написала до «Коду да Вінчі» Дена Брауна. Мені це дуже сподобалося і я думала про те, що б могла придумати цікавого, щоб інші також оцінили цю ідею. Тоді мені було лише 16, і я саме вступила в університет, але дуже хотіла поширювати книги від молодих українських авторів, а також маловідомі твори, які в книгарнях часто ставлять на віддалені полиці.
Дар’я сама придумувала короткі зачіпки-підказки про книгу та писала їх в інстаграмі. Фото надала героїня
Згодом я створила сторінку в інстаграмі. Дуже скоро моя ідея знайшла своїх шанувальників, і підписників ставало все більше — вже за кілька місяців їх було 5 тисяч, а зараз — понад 20 тисяч. А ще мене почали запрошувати на книжкові ярмарки, наприклад, від організації «Пласт» у Львові.
Комод з книжками та скотч по всій кімнаті
Спершу люди писали мені, а я під їхній запит підбирала для них таємну книгу. Згодом замовлень стало так багато, що я почала закупляти книги, зберігати їх удома, а далі пропонувати читачам. Вдома в мене був великий комод, повністю заповнений книжками, в кімнаті на підлозі завжди лежало багато паперу та скотчу.
Всі анотації я писала сама — для цього читала всі книги, які потім купляла для людей. Два роки тому ініціативу помітили, тож на нас стали підписуватися блогери, все частіше запрошували на ярмарки.
Дар’я Загоруйко на одному з благодійних ярмарків у Львові. Фото надала героїня
Я дуже часто чула від людей, що раніше вони такого ніде не бачили або як я взагалі до такого додумалась. Підписники радили нас своїм знайомим, і так до нас долучалися нові люди.
Робимо внесок у підтримку української літератури
Дехто думав, що ми продаємо вживані книги поганої якості, тому не показуємо їхньої назви та автора. Також згодом з’явилися інші магазини, які приховували обкладинки, тож бувало, що люди мали з ними поганий досвід, бо їм дійсно надсилали вживані книги або ще гірше — книги російських авторів.
Проте коли людина щось у нас купила, вона переважно повертається. Часто нам пишуть військові, які замовляють книги собі або на подарунок. Частину коштів ми передали на підтримку ЗСУ (за минулий рік перерахували 10 тисяч гривень), адже долучаємося до зборів і беремо участь у благодійних ярмарках.
Іноді нас просять анонімно надіслати книгу як подарунок. Якось одна дівчина отримала від нас посилку з листівкою й довго випитувала, хто ж її надіслав — я таки прохопилася, і потім вони з замовником стали парою. А ще мене надихає, коли люди переходять на українську й купують у нас книги, щоб вчитися.
Дар’я перечитує всі книги, яку згодом куплятиме для книгарні. Фото надала героїня
Іноді людина зовсім не знала, що їй обрати, — приходить і каже мені, що хоче українське фентезі з міфологією, але щоб там обов’язково були ельфи.
Я обожнюю читати, це займає багато мого часу. Моя улюблена книга — «Таємне фентезі, яка повторюється знову і знову. Та безліч дверей, які ведуть до підземної бібліотеки»: вона дуже легка, з нею можна розвантажитися. А взагалі я дуже пишаюся тим, як піднявся статус української літератури — людям нарешті цікаво читати своє, і ми робимо в це маленький внесок.
Аня Ткачук
власниця книгарні «Таємна Книга»
Ви відповідаєте на питання, а ми рекомендуємо книгу
Ми з Дар’єю подруги. Мені сподобалась її ідея, і я люблю читати, тому вирішила долучитися до проєкту. Дарʼя хотіла більше займатися власним блогом, тож я підхопила керівництво книгарнею, хоч маю й основну роботу — працюю у сфері реклами. З нами працює ще одна подруга, яка веде соцмережі, — отак втрьох вирішуємо всі важливі питання.
Ми продовжуємо закупляти книги гуртом і продавати їх через сайт. Часто нам пишуть молоді автори й пропонують фентезі, зокрема, підліткову літературу.
Кожен може обрати книгу самостійно на сайті або ж звернутися по консультацію. Фото надала Аня Ткачук
Книгу люди можуть обрати самостійно або ж звернутися до нас по пораду. Ми запитуємо про те, що їм цікаво, що з уже прочитаного сподобалося, дізнаємося про їхній характер і тоді радимо, що придбати. Часто хтось поширює наш допис у мережі, і читачі приходять саме по цю книгу.
Нам дуже важливо мати хороше спілкування з нашими клієнтами. Ми не заохочуємо неповагу, токсичні коментарі та хочемо гарного ставлення до нас. Ми проти расизму, гомофобії та мізогінії й точно ніколи не продаватимемо російського.
Хочемо зберегти свою унікальність
Вподобання наших читачів змінюються залежно від сезону: взимку люди більше хочуть розслабитися та відпочити, влітку є бажання почитати щось яскраве та емоційне. А ще люблять літературу про неприємних персонажів — от у нас є книга «Герой настільки жахливий, що ти не зможеш дочитати», то її замовляють часто. Я ж обожнюю «Коли хочецця: українського, колоритного, буремного, смертельно небезпечного та грайливого». Вона українська, тому якась ближча до душі.
Якщо людина звертається до нас уперше і не знає, з чого почати, я б порадила детектив — це та категорія, яка точно не розчарує. А ще можна попросити повністю таємну книгу. Головне читати те, що сподобалося за описом.
В читанні для мене не обов’язково йти за трендами. Книга не завжди має чогось навчити чи дати саморозвиток — іноді з нею просто хочеться відпочити. Навіть якщо це трилер, він все одно хоч трохи відволікатиме від того, що відбувається довкола. Або ж можна читати мелодрами, щоб поспівчувати героям чи поплакати.
Найпопулярніші книги на сайті. Фото надала Аня Ткачук
Зараз стало складніше через війну — людям важче йти на ризик, для певних ідей нам бракує коштів. Тому ми розглядаємо грантову підтримку, адже хотіли б мати для книгарні офіс.
Також плануємо розвивати напрямок англомовної літератури та співпрацювати з школами іноземних мов. А ще хочемо занурити людей в атмосферу творів, тому додали до асортименту парфумовані книги.
Нас дуже мотивують відгуки читачів. Наприклад, маємо постійну читачку, яка через російське вторгнення виїхала за кордон і часто пише, що наші книги допомагають їй тримати зв’язок з домом.
За час роботи книгарні ми продали від 15 до 20 тисяч книжок. Я впевнена, що далі буде більше, і продовжую працювати над нашим розвитком, бо ми хочемо зберегти свою унікальність.
З нагоди п’ятиріччя в «Дії» планують запустити нові функції. За весь час роботи в застосунку нарахували 40 сервісів і 130 послуг.
Про це розповів міністр цифрової трансформації Михайло Федоров для «Інтерфакс-Україна».
Що нового з’явиться в «Дії»
У Сервісі планують запустити додаткові функції:
- ШІ-асистент, який заслуховуватиме скарги громадян і переадресовуватиме їх до відповідних державних установ. Михайло Федоров ділиться, що цю послугу хочуть додати в першому кварталі 2024 року. До помічника користувачі звертатимуться голосом, який програма інтегрує в текст. Нагадуємо, що в сервісі вже доступний ШІ-чатбот «Наталка»;
- сервіси для водіїв, аби розширити можливості перереєстрації авто. Доступною стане зміна техпаспорту, реєстрація авто після розмитнення тощо.
- еКонсул, завдяки якому українці за кордоном зможуть замовити закордонний паспорт чи ID-картку, посвідчення водія, картку платника податків і забрати за місцем перебування.
- еНотаріат — електронна система, що інтегруватиме всі нотаріальні процеси;
- зміна прізвища, для якої створять комплексну послугу переоформлення документів.
Також читайте: В Україні відкрили перший в Європі центр розробки ШІ-рішень на рівні держави
Також у сервісі планують цифровізувати послуги, що пов’язані зі смертю. Серед них:
- отримання свідоцтва про смерть;
- держреєстрація смерті,
- передача даних у реєстри;
- оформлення допомоги на поховання.
Нагадуємо, що українські стартапи можуть безплатно долучитися до онлайн-програми BeFounder
Фото: сайт «Дія»
Фестиваль «Книжковий арсенал» проводитимуть з 29 травня до 1 червня. На заході представлять видавництва та книгарні у шести напрямках.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці фестивалю.
Що буде на фестивалі
Цьогоріч кураторками головної теми стануть історикиня, професорка Єльського університету Марсі Шор та письменниця, членкиня українського «PEN» Оксана Форостина. На семи сценах проводитимуть лекції, дискусії, перформанси, публічні інтерв’ю та читання.
Читайте також: Олександр Зінченко та «Нова пошта» подарували будинок родині з Бахмута
У фестивалі візьмуть участь видавництва та книгарні у таких напрямках:
- арткнига;
- художня література;
- нон-фікшн;
- дитяча література;
- мальописи;
- книги іноземними мовами.
Заявки для участі можна подавати до 28 лютого. Детальніше про участь читайте за посиланням.
«Книжковий Арсенал» організовують у співпраці з ГО «Спільнота Мистецького арсеналу» та за підтримки міжнародного фонду «Відродження».
Нагадаємо, що видання української письменниці увійшло до п’ятірки найкращих дитячих книжок 2024 року.
Фото обкладинки: сайт «Мистецький арсенал»
Чи пробували купити книгу наосліп? Ці дівчата зробили бізнес на таємних обкладинках
«Детектив, у якому все одразу очевидно, а потім не зрозуміло, що в біса відбувається» або...
Що насправді стоїть за незламністю: відверто про волонтерство від жінок, які керують фондами й ГО
На початку повномасштабного вторгнення засновниця «Клубу Добродіїв» Марія Тодорчук мала маленьку дитину, діти засновниці фонду...
«Для Києва це було б ковтком свіжого повітря». Якою має бути післявоєнна відбудова? Погляд урбаністки
Урбаністка Іванна Малій через свій YouTube-канал показує, як українські міста можуть стати комфортними для всіх....
Охоронець у смартфоні. Як працює перший український сервіс для захисту жінок «KATERYNA»
Майже кожна жінка переживала цей страх, коли вночі поверталася додому та чула кроки незнайомого чоловіка...