

Суспільство
«Для Києва це було б ковтком свіжого повітря». Якою має бути післявоєнна відбудова? Погляд урбаністки

Як змінити українські міста, щоб вони стали комфортними, естетичними та зручними для життя? Ці українці щодня над цим працюють. Публікуємо історії урбаністів, які не лише мріють про зміни, а й втілюють їх у реальність.
Урбаністка Іванна Малій через свій YouTube-канал показує, як українські міста можуть стати комфортними для всіх. Вона не лише говорить про проблеми, а й пропонує реальні рішення — від співпраці з місцевою владою до ідей відбудови нашої країни безбар’єрно та сучасно.
Чому навіть люди без інвалідності потребують інклюзивних міст? Який досвід інших країн варто переймати? Як автомобілі загрожують безпеці містян? Якою має бути післявоєнна відбудова українських міст? Про свої ідеї Іванна розповіла для ШоТам.

Іванна Малій
архітекторка, урбаністка
Ми подивилися у вічі людям з протезами
Як часто ви помічали людей з інвалідністю у вашому місті? Якщо мало або взагалі ніколи, то це свідчить про відсутність безбарʼєрних рішень і нашого ігнорування проблеми. Міста не облаштовані для комфортного життя людей з інвалідністю. Пандуси, пониження бордюрів, тактильні смуги — усе це має бути нормою. Через «тишу суспільства» люди з інвалідністю не виходять на вулиці, бо вони для них недоступні, а громада вважає, що ці потреби неактуальні, бо «ми ж не бачимо цих людей».
Ветерани, які втратили кінцівки, та люди, які постраждали від бомбардувань, тепер щодня зіштовхуються з недоступністю українських міст. Та нарешті інвалідність перестала бути маргінальною темою — тепер вона асоціюється з героїзмом і потребує зміни нашого ставлення. Відтепер, коли ви бачите на вулиці людину з протезом, ви матимете рацію, якщо припустите, що це військовий.
В суспільстві досі існує багато упереджень, особливо в мові. Називаючи людину з інвалідністю «інвалідом» або «людиною з особливими потребами» ми програмуємо себе на сприйняття її як «додаткової».

Виходить, водії — це теж «люди з особливими потребами»
Уявіть, якби ми називали водіїв «людьми з особливими потребами» — вони маломобільні, потребують дуже дорогої інфраструктури і не скрізь можуть проїхати. Та ми не вважаємо, що розв’язка — це щось «додаткове», на що шкода грошей, а дарма.
Ви можете зараз не бачити потреби в безбарʼєрності, але що станеться, якщо ви зламаєте ногу? Ми всі раніше чи пізніше потребуватимемо інклюзивного середовища. Інклюзивність — це не лише про людей з інвалідністю: це про дітей, людей старшого віку, вагітних, велосипедистів, пішоходів. Це про те, щоб кожному в місті було комфортно, а головне — це про нашу соціальну взаємодію, бо саме на вулицях, у парках, на зупинках громадського транспорту ми зустрічаємо нових людей, створюємо спільноти, ділимося досвідом.

Підземні переходи — зло для міста
Чому ми продовжуємо будувати підземні переходи, витрачаючи величезні ресурси, замість створити доступні наземні рішення? Підземні переходи, високі бордюри, величезні парковки — усе це створює бар’єри для маломобільних людей.
Ми звикли до підземних переходів і часто сприймаємо їх як умовну безпеку. Але чи замислювалися ви, що вони показують, як міста будують не для людей, а для машин? Найбільш інклюзивним переходом є звичайний наземний. Так, він може здатися небезпечним, але проблема не в ньому, а в пріоритетах міста — водіїв потрібно змусити дотримуватися низької швидкості.

Швидкість у містах потрібно знижувати
У Києві офіційно дозволена швидкість становить 50 км/год, а на магістралях — до 80 км/год. Однак правила дорожнього руху України дозволяють перевищувати швидкість на 20 км/год без штрафування. Це означає, що на багатьох вулицях міста автомобілі можуть їхати зі швидкістю до 100 км/год без жодних наслідків для водія.
За даними Патрульної поліції, за 2024 рік в Україні внаслідок ДТП загинули 3 202 людини й зазнали травм 32 023. Зокрема, через перевищення швидкості. За швидкості 30 км/год у разі наїзду шанси пішохода вижити становлять понад 90%, але за швидкості 50 км/год цей показник падає до 50%, а за 80 км/год вижити майже неможливо.
У Парижі, Лондоні, Брюсселі та інших європейських містах у житлових зонах ліміт знизили до 30 км/год. Що нижча швидкість, то комфортніше й безпечніше почуваються пішоходи, велосипедисти та люди з інвалідністю.
Амстердам, який свого часу пройшов через етап масової автомобілізації, зрозумів свої помилки. Смертність на дорогах, особливо серед дітей, змусила владу боротися за безпечні та доступні вулиці, і сьогодні це одне з найбільш інклюзивних і комфортних для життя міст.
Київ потребує пішохідного центру
У 2022 році на сайті КМДА з’явилася петиція про створення пішохідного центру в Києві. Ця ідея здалася майже утопічною: автомобільне кільце навколо, а всередині — жодних машин, окрім транспорту мешканців і доставки. Для Києва це рішення справді було б ковтком свіжого повітря.
По-перше, центр — це серце міста, його історія, обличчя для туристів і місце, де хочеться жити, гуляти й працювати. Подивіться на площу Ринок у Львові — це місце, яке завжди сповнене життям, де зустрічаються друзі, призначають побачення й обідають на терасах, тож уявіть, якби тут їздили машини. Неможливо, правда? А тепер згадайте київський Майдан Незалежності — він більше схожий на транзитну автомагістраль, ніж на місце для життя.
По-друге, це рішення вже працює, і не лише в європейських столицях на кшталт Парижа чи Брюсселя. Взяти хоча б Контрактову площу, яка після пішоходизації стала улюбленим місцем зустрічей для киян. Усі бояться, що постраждає бізнес, але більше пішоходів — більше клієнтів. Погляньте, як процвітають ресторани й кав’ярні на повністю пішохідних вулицях центру того ж Львова.

Макарівська громада — приклад правильної відбудови міста
Українські міста зараз мають унікальну можливість не просто відбудуватися після війни, а й нарешті стати комфортними для жителів. Спершу необхідно залучати до процесу проєктування громади — тільки вони можуть підказати, що для них справді є важливим та актуальним. Навіть найталановитіші архітектори чи урбаністи не зможуть точно зрозуміти потреби людей без безпосереднього контакту з ними.
Якими ж ми хочемо бачити наші міста після відбудови? Для мене чудовим прикладом є європейські міста, які вже надали уроки правильних міських рішень. Я вже навіть мала змогу побачити європейський підхід на практиці на прикладі міста Макарів, де працювала з місцевими урбаністами та громадою.
Після деокупації цього міста, яке було зруйноване на 70%, на Київщині почалась активна відбудова. Один з інвесторів, який взявся за відновлення Макарова, запросив урбаністів і почав працювати з місцевими жителями, щоб зрозуміти їхні потреби.
Читайте також: Побудували амбулаторію з руїн за 9 місяців. Історія відновлення медзакладів у Макарові на Київщині
Ця спільна праця дозволяє створити таке місто, яке буде справді служити тим, хто в ньому живе. На мою думку, Макарів став чудовим прикладом цього підходу. Там почали з малих кроків — з організації толок, де люди знайомилися, взаємодіяли, формували спільноту. Так містяни сформували свій запит.
Перше, що вони захотіли побудувати, — це місце для ветеранів, своєрідний «ветеранський курінь», де ті могли б проводити час і взаємодіяти з цивільними. Зараз, після багатьох місяців обговорень і пошуків фінансування, громада вже готова переходити до конкретних дій. Це і є справжній європейський підхід — не нав’язувати рішення ззовні, а розвивати спільноту й підтримувати її у формулюванні власних потреб.

Українські міста можуть стати прикладом завдяки вам
Я вірю, що Україна стане прикладом для інших країн, бо ми вже зараз розуміємо: комфортне та доступне місто — це не розкіш, а необхідність. Це данина тим, хто захищає нашу свободу, турбота про власне майбутнє та наш обов’язок перед тими, хто не може боротися за це самостійно.
Тож наступного разу, коли ви будете проходити повз старий недоступний пандус або підземний перехід, подумайте, що можете зробити, аби це змінити. Наприклад, щоб поставити новий пандус, треба звертатися до ЦНАПУ відповідної громади. Також особисту відповідальність несуть самі власники приватних закладів чи державні установи, які мають впроваджувати доступність у своїй будівлі. Якщо ви помітили відсутність пандусу або неправильно встановлений пандус, то робіть розголос — ми вже маємо багато позитивних прикладів, коли публічний розголос змушував бізнес реагувати на потреби відвідувачів.
Суспільство

Американська співачка Леді Гага написала коментар та зробила репост відео викладачки вокалу Олени Українець у TikTok. У ньому її учениця співала пісню Леді Гаги під назвою Abracadabra.
Олена опублікувала відео на своїй сторінці в TikTok.
@elena_mysound #abracadabra #ladygaga ♬ оригінальний звук – My_sound
Під публікацією Леді Гага написала дівчинці: «Яка мила!». Пізніше репетиторка подякувала співачці за цей коментар. Також це відео можна знайти у розділі репостів на сторінці Леді Гаги.
Читайте також: На Місяць летить синьо-жовтий прапор та мапа України

У ролику дівчинка співає приспів нового треку американської артистки. На початку лютого Леді Гага випустила кліп, після чого користувачі соцмереж почали створювати різноманітні кавери на цю пісню. Abracadabra — це пісня, яка ввійде у новий альбом співачки під назвою Mayhem. Його реліз запланували на 7 березня.
Нагадаємо, що українська режисерка Таню Муіньо здобула японську премію MTV за кліп для Леді Гаги (ВІДЕО).
Фото обкладинки: TikTok Олени Українець
Суспільство

Пропагандистський пам’ятник демонтували на території школи №223 у Святошинському районі столиці. Об’єкт прибрали працівники Департаменту територіального контролю міста Київ та КП «Київблагоустрій».
Про це повідомили у проєкті «Деколонізація. Україна».
Рішення про демонтаж пам’ятника ухвалили 4 липня 2024 року. За інформацією представників проєкту, наразі у Києві проголосували за усунення 254 об’єктів у межах деколонізації. З них залишилося демонтувати 131.
Читайте також: 10 безкоштовних і благодійних подій у Києві цього тижня
«Такі однотипні пам’ятники не мають нічого спільного зі вшануванням пам’яті учасників Другої світової війни. Разом із баштами танків такі пам’ятники на територіях шкіл міста Київ мали на меті виключно пропаганду радянського мілітаризму серед дітей»‚ — написали в «Деколонізація. Україна».
В ініціативі також додали, що в Україні єдина область, що повністю очистили від таких об’єктів, лишається Львівщина.
Нагадаємо, що на станції київського метро демонтують панно з червоноармійцем.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка «Деколонізація. Україна»
Суспільство

Глибокі розмови про літературу, музика без меж, важливі документальні свідчення та практичні знання, що можуть врятувати життя — ШоТам зібрав 10 подій, серед яких ви точно знайдете те, що зацікавить саме вас.
Благодійні сінабони від Львівських дріжджів та кафе Sunshine
У лютому Львівські дріжджі разом із соціальним кафе Sunshine створюють особливі «валентинки» — сінабони, які стануть смачним способом висловити свої почуття. Купуючи ці смаколики, ви не лише даруєте тепло близьким, а й підтримуєте розвиток інклюзивного бізнесу та соціальної ініціативи Sunshine, у якому працюють кухарі, бариста та офіціанти з ментальною інвалідністю.
Кафе спеціалізується на приготуванні піци, хліба та печива. Частина випічки, яку готує команда, безкоштовно надають малозабезпеченим групам населення, а також передають Збройним силам України.
Коли: 10–28 лютого
Вхід: донат від 85 грн
Де: ТЦ «Метро» на пр. Петра Григоренка, 43 та пр. Степана Бандери, 26В
Презентація книги про Олександру Екстер та колекції byMe
Фото: надане організаторами
Projector Publishing запрошує на презентацію книги «Історії українських митців. Олександра Екстер» та колекції одягу від byMe, натхненної творчістю видатної художниці.
Цього вечора ви зможете:
- дізнатися більше про життя і творчість Олександри Екстер;
- познайомитися з авторкою книги Анною Лодигіною;
- розкрити залаштунки створення першої книги серії «Історії українських митців»;
- зазирнути в майбутні випуски серії;
- побачити нову колекцію byMe, що переосмислює творчість художниці;
- поспілкуватися у творчій атмосфері.
Ця подія є особливою для команди видавництва, тож організатори запрошують усіх охочих розділити цей вечір разом з ними.
Коли: 19 лютого о 18:30
Вхід: вільний
Де: книгарня «Сенс», вул. Хрещатик, 34
Вечір кримськотатарської та української музики
19 лютого в Будинку актора відбудеться благодійний вечір струнної кримськотатарської та української музики на підтримку ЗСУ.
Виконавці:
- Шевкет Аблялімов (скрипка);
- Андрій Тупчанець (альт);
- Андрій Васін (фортепіано);
- Тарас Яропуд (скрипка);
- Наталя Яропуд (скрипка).
Коли: 19 лютого
Вхід: донат. Зареєструватися треба тут
Де: Будинок кіно, вул. Саксаганського, 6
Київ воєнних зим: від Першої світової до сьогодення
Фото: КМЦ НаУКМА
У черговій зустрічі програми «Читаємо Київ» Владислава Осьмак говоритиме з письменницею Мілою Іванцовою про Київ у часи війни. Вони дослідять, як досвід виживання, єднання та взаємодопомоги зберігається в спогадах і художніх текстах від воєн минулого століття до сучасності.
Міла Іванцова — авторка восьми романів та кількох збірок оповідань, учасниця Революції гідності, упорядниця видань «Київ. Жінки. Війна» та «Київ. Люди. Зима». Її твори занурюють читачів у просторовий сюжет Києва, що навіть у найтяжчі часи залишається містом любові.
Зустріч відбудеться напередодні Дня Героїв Небесної Сотні, тож розмова стане не лише літературним, а й історичним осмисленням воєнних зим Києва.
Коли: 19 лютого о 18:00
Вхід: безкоштовний
Де: зала «Колізей» Культурно-мистецького центру НаУКМА, вул. Іллінська, 9
Презентація книги «Чистота моменту» Макса Чорного
21 лютого відбудеться презентація книги репортажів Макса Чорного «Чистота моменту» про життя української молоді в постійному русі. У виданні немає чіткого сюжету, лише безперервний потік подій та місць — від київських барів до фронтових шпиталів, від випадкових зустрічей до глибоких роздумів про сенс життя.
На презентації автор розповість про створення книги, особливості репортажного жанру та свої спостереження за поколінням, що змінює Україну тут і зараз.
Коли: 21 лютого о 18:00
Вхід: вільний
Де: вул. Золотоворітська, 2а
Спецпоказ польського фільму «Люди»
21 лютого, напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення, відбудеться особливий кінопоказ у культурному кластері «Краків».
Фільм «Люди» (Польща, 2024) — це зворушлива й безкомпромісна історія про посвяту, відвагу та силу людського духу. Заснована на реальних подіях стрічка розповідає про життя людей, змушених існувати в нелюдські часи. Вона жорстка у формі, документальна за манерою, але глибока за змістом.
Коли: 21 лютого о 18:00
Вхід: вільний
Де: Культурний кластер «Краків», Русанівська набережна, 12
Лекція «Перша психологічна допомога»
Фото: MILIT15
21 лютого відбудеться лекція «Перша психологічна допомога», яку проведе голова ГО «ГАРГУЛІЇ» та військова психологиня Олена Мороз. Вона розповість про протоколи надання психологічної допомоги в умовах гострого стресу, навчить розпізнавати основні негативні стани та реагувати на втрату, контузію чи суїцидальні стани.
Маючи значний досвід роботи як у зоні бойових дій, так і в цивільному житті, спікерка поділиться знаннями про подолання страху та панічних атак. Також учасники заходу дізнаються про практичні інструменти стабілізації емоційного стану та зможуть поставити психологині питання.
Коли: 21 лютого о 17:00
Вхід: вільний за умови реєстрації
Де: ПідWall, вул. Іллінська, 9
Перегляд документального фільму «Свідки. На північ від Києва»
Фото: Кіноклуби Docudays UA
Документальний фільм «Свідки. На північ від Києва» розповідає про жителів сіл Мощун, Горенка та Пуща-Водиця, які пережили російську окупацію, допомагали українським військовим і чинили спротив загарбникам. Стрічка створена на основі матеріалів «Архіву Війни» — ініціативи ГО «Докудейз» та Infoscope, що документує свідчення очевидців для збереження правди та майбутнього притягнення винних до відповідальності.
Після перегляду фільму відбудеться обговорення за участі режисерки та координаторки відділу інтерв’ювання проєкту «Архів Війни» Тетяни Симон. Модераторкою дискусії стане журналістка та комунікаційна менеджерка Мережі кіноклубів DOCU/CLUB Ольга Бабчук.
Коли: 21 лютого о 18:00
Вхід: вільний за попередньою реєстрацією
Де: Музей війни, вул. Лаврська, 27
Фікшн чи нонфікшн: відмінності художніх та нехудожніх текстів
У середу відбудеться лекція Ростислава Семківа, присвячена ключовим відмінностям між художньою літературою та нонфікшеном. Спікер розгляне шкалу складності текстів різного типу, а також обговорить їхню цільову аудиторію, вплив цих жанрів на читачів та різницю в попиті.
Ростислав Семків — літературознавець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри літературознавства НаУКМА, директор видавництва «Смолоскип», автор книжок про літературу та перекладач відомих творів.
Організатор події — освітня онлайн-платформа «Культурний Проєкт».
Коли: 21 лютого о 19:00
Вхід: безкоштовний за попередньою реєстрацією
Де: книгарня «Сенс», Хрещатик, 34
Офлайн-зустріч «Різниці Є» з Настею Зухвалою
Фото: «Книгарня “Є”»
Проєкт «Різниця Є», що допомагає наповнювати бібліотеки прифронтових і деокупованих територій новими книгами, запрошує на чергову офлайн-зустріч. Цього разу засновниця проєкту Емма Антонюк запросила до розмови Настю Зухвалу — стендап-комікесу клубу «Підпільний стендап», співавторку психологічно-розвантажувального шоу «Загони», радіошоу «Гомін Out» та подкасту «Кохані» про тих, хто чекає коханих з війни.
Захід має благодійну мету — зібрати книги для бібліотек, які залишилися без фондів. Усі зібрані примірники передадуть у публічні та шкільні книгозбірні, а також у хаб для ВПО.
Щоб потрапити на подію, потрібно перед зустріччю придбати в книгарні дві книги, які ви передасте на користь проєкту. Також його можна підтримати дистанційно, купивши видання на сайті «Книгарня ”Є”» та обравши опцію «Долучитись до проєкту «Різниця Є».
Коли: 23 лютого о 18:00
Вхід: замість квитка — купівля двох книжок для бібліотек
Де: «Книгарня “Є”», вул. Лисенка, 3
Читайте також: На Центральному вокзалі Києва відкрили «Книгарню “Є”» (ФОТО)
Фото: Unsplash