Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Сучасний лірник: чому інструменти львівського майстра купують навіть у Південній Кореї

Опубліковано

Цей харизматичний юнак походить зі справжньої династії скульпторів. Гордій Старух поєднав два своїх найбільших захоплення — скульптуру та музику. Вже понад 10 років він продовжує справу лірництва та займається виготовленням музичних інструментів. Вперше неймовірне звучання ліри Гордій почув ще в дитинстві й це надовго закралось йому в душу. А сьогодні інструменти львівського майстра купують колекціонери з усього світу.

Гордій Старух

Гордій Старух

Закінчив Львівський державний коледж декоративно-ужиткового мистецтва імені Івана Труша за спеціальністю скульптор. Студентом почав виготовляти ліри. Створив близько півсотні інструментів. Співзасновник і учасник гуртів Joryj Kłoc, ”Люди Добрі”, Fidel trio Quartet, ”Джалапіта та Lirwak”.

Створення лір як спосіб медитації

Нещодавно мені в руки потрапила ліра, яку я робив кілька років тому. Я взявся за голову, бо там було стільки недопрацювань, що зараз би я собі цього не дозволив. Я постійно вдосконалююсь і просто не можу зробити щось гірше за попередній раз. У роботі ганяюсь саме за хорошим звуком і класним дизайном. Люди повинні розуміти, що це робота майстра, а не якесь штампування. А для мене це спосіб медитації, коли я місяць чи два можу працювати над одним інструментом.

У моїй роботі ще ніколи не було двох однакових інструментів. Це ж ручна робота – десь волокна дерева по-іншому пішли, десь інший колір чи відтінок, а десь – і зовсім інший характер.

Якщо порівняти мою роботу зі світовими майстрами – то я роблю бюджетні інструменти для навчання. На моїх лірах люди вчаться грати, щоб потім купити інструмент за надцять тисяч євро на все життя.

І західний світ я підкорив тим, що поєднав французьку й українську ліру.

Так, у Франції ліри дуже популярні і мають давню історію. Перша згадка про ліру датується ще 9 століттям. Прапрапредком цього інструменту вважався органіструм, який супроводжував церковні меси у давні часи. Але він був нас стільки великим, що на ньому грало одразу двоє людей. Згодом з’явився орган, який витіснив органіструм, бо був набагато меншим та звучав благородніше. А органіструм спростився і пішов в люди. У творах художника Ієроніма Босха ліра зображувалась як інструмент, який забороняла церква.

У Франції у XVIII столітті відбулася революція в ліробудуванні – все сталося через моду, гроші й “корпоративи”. Французькі буржуа переодягалися у бідних селян і робили костюмовані бали. І для цього їм були потрібні народні інструменти. Тому ці вельможі давали завдання придворним майстрам зробити колісну ліру. Тоді ліра отримала шість струн, кількість клавіш із 10–12 збільшилася до 24. Музику для неї почали писати найкращі композитори. Серед них був і Йозеф Гайдн.

Читайте також: Кобзар 21 століття: як харків’янин відроджує український музичний феномен

Я використав французьку клавіатуру, там де вдвічі більше клавіш й традиційну українську форму. Вийшла така компактна штука з класними можливостями й хорошим тембром. На ній можна грати будь-що, а не тільки релігійний репертуар.

«Гаєм зелененьким» інструментал на новенькій лірі

Geplaatst door Gordiy Starukh hurdy-gurdy maker / Майстерня колісної ліри Гордія Старуха op Vrijdag 27 december 2019

Деки та клавіші — все повністю я роблю вручну. До них прикріплюється ручка, класичний варіант якої – літера S, але мені хотілося чогось іншого. Тому зробив форму спіралі – вона має чудовий вигляд і гіпнотизує, коли дивитись на її рух.

Пам’ятав звук ліри ще з дитинства

Я почав робити ліри у 2009 році. Але перший раз почув про них набагато раніше. Коли я був малий (3-4) роки, то мама потягнула мене на концерт українського кобзаря Василя Нечепи, який грав на лірі. Якось з того моменту мені у пам’яті заклався звук інструменту.

Вже коли був студентом, то захотів самостійно зробити ліру. У 2006-2008 роках був такий бабах на темі етномузики та фольку. Була ціла купа колективів, які грали обробки народних пісень і я з друзями створив один з таких – “Люди добрі”.

Я грав на гітарі, але захотів спробувати ліру. Як виявилось, коштувала вона у тогочасних майстрів дуже дорого. Навіть мої зараз втричі дешевші. Тоді подумав: “блін, я ж майстер, вмію з деревом працювати – зроблю сам”. Вийшла повна фігня. Але я навіть примудритися знайти клієнта на ліру, який подивився і сказав, що ні, таке купувати не буде. Я залишив її собі й з того часу почалась така моя мандрівка в царину музичних інструментів.

Не продавши перший інструмент, я отримав замовлення на ще один, потім на ще один. З кожним разом я робив все краще й краще. Потім долучив свого брата, який займається ювеліркою і він мені й досі допомагає. Зараз я вже можу хвалитись своїми лірами — зробив понад 50.

Коли я починав робити ліри, то активно консультувався з братчиками кобзарського цеху, адже вони є реконструкторами традиційної музики. І так я з миру по нитці дізнавався інформацію і робив інструменти.

Збирав дерева по парках та робив струни з кишок

Свої перші 12 лір я робив традиційним способом, як у давнину робили світські інструменти, такі як ліри і бандури. Тоді робили довбанки – інструмент з цілого шматка дерева. Уявіть собі пеньок, який розколений вздовж. З нього видовбується така гігантська ложка, стінки якої робляться дуже тонкими. Раніше саме так і створювали ліри і бандури, бо майстри мали тільки сокири і кайло для дерева, тому довбли. А далі вже приклеювали верхнє деко з клавішами.

Пошук матеріалів для інструменту — це справжній екшн. Я збирав колоди дерев по парках, машинами тарабанив їх в майстерню. Перше деко зробив зі старого піаніно, яке знайшов на смітнику. Кожна моя довбанка — це ексклюзив.

Цікаво, що лір, як робились саме таким “довбаним” способом, не збереглось взагалі. Є теорія, що лірників завжди хоронили з інструментами, а передавати комусь ліру було табу. А друга теорія набагато прозаїчніша — довбанок взагалі не було. Кобз і бандур збереглась ціла купа, а щодо лір, то пов’язують з тим, що цьому інструменту не надавали великого значення. І приходили його робити не до майстрів, а до звичайного столяра, який копіював зразки, як вмів.

Я перейшов до інших технік виготовлення, так як роблять гітари й скрипки: беру фабричний шпон і вигинаю його у потрібну форму. Далі додаю деки й клавіші.

Читайте також: Поціловані вогнем: як луцький майстер створює середньовічні щити та обладунки

Струни для ліри використовую залізні та нейлонові. Якось дізнався, що у давнину їх робили з кишок. Я повівся на те, подивився відео, як японець гарно розрізає кишку і спробував повторити. Брат і досі мені згадує, як я тоді засмердів всю майстерню.

Свої інструменти я розфарбовую — є сині, жовті, червоні. Нудно робити однакові інструменти, бо починаю відчувати себе копіювальним станком. А я ж художник.

Ліри купують навіть в Південній Кореї

Щоб навчитись грати на лірі вистачить і двох тижнів. Зараз є купа матеріалу й онлайн-уроків в інтернеті. Звісно, якщо брати до уваги лірницькі школи, то там опановували матеріал близько трьох років — учень ходив за учителем, вивчав пісні, канти, псальми. Але грати на інструменті вчаться лише два тижні.

Саме ті, хто хоче навчитись грати і купує у мене ліри. Сьогодні цей інструмент – на такому мікрохайпі: у когось він асоціюється з кобзарями, у когось з середньовіччям, у когось з ельфами чи мавками. Та все одно люди цікавляться.

Серед моїх клієнтів є чимала кількість колекціонерів. Їх вабить сам антураж ліри. У мене були такі інструменти, які не звучали нормально, проте люди їх купували, бо перлись від вигляду. За кордоном є цілі династії, які грають і відроджують ліри. Тому у мене є замовлення з усього світу – Південна Корея, Туреччина, Європа, США, Канада.

Коштують ліри від $250


Колісна ліра ще здавнарозповсюдилась по цілій Європі. Навіть якось один дослідник казав, що там, де закінчується ліра — закінчується Європа. Проте кожна країна має свій варіант інструменту і свою назву. У французів — вільяру, англійців — хардігарді, іспанців — самсона, німців — драйляер, поляків — ліра корбова, угорців — текеро. А в нас її ще називають “реля”. Оцей ореол Східної Європи був заповнений нашими лірниками — незрячими старцями. Вони навчались духовного і релігійного репертуару. Лірники мали свою ієрархію, правила, традиції, закони та мову. І саме з ними асоціюється колісна ліра та кобза.

Читайте також: Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції

Наша ліра є однією з найпростіших. От у Франції її добре розвинули завдяки інвестиціям. Якщо у нас як було 9-13 клавіш, так і залишилось, то у західноєвропейській лірі – 24. Тому на ній можна заграти все, що завгодно. А для наших лір є певний фіксований звукоряд.

Не відроджую традиції, а працюю в задоволення

Я хочу зробити хоча б 300 лір. Є сумна історія про старців, який спіткала нелегка доля. Коли розпочалась антиукраїнізація більшовиками, то кобзарів заганяли в оркестри народної творчості, щоб зліпити з них колективи, які прославляли б партію. А пізніше пішла вказівка зачистити від них міста й містечка. Старців зібрали й посадили в поїзд, мовляв, потрібно поїхати на з’їзд кобзарів. Але їх висадили десь у полі посеред зими і розстріляли. У влади СРСР кобзарі асоціювались з жебраками і контрреволюційними елементами. Кажуть, що розстріляних старців було близько 300. І я собі подумав, що не буду ж вічно займатись виготовленням інструментів, але хоча б 300 потрібно зробити. Такий символізм от.

Коли я лише починав робити ліри, то були такі думки, що от я крутий і відроджую традиції. І знаєте, такий оселедець пробивався з голови і вуса росли до колін. Але у якийсь момент я зрозумів, що набагато кайфовіше просто робити свою роботу і не бити себе в груди. Я ставлю собі за мету тільки класно працювати в задоволення і бути вільною людиною. Але якщо люди на моїх інструментах відроджують українські традиції, то я тільки тішусь.

Коментарі

Суспільство

У Києві очистили озеро та демонтували незаконну дамбу (ФОТО)

Опубліковано

У Дарницькому районі Києва очистили озеро Зариваха, а незаконну дамбу, яка перекривала водойму, демонтували.

Як повідомляє Державна екологічна інспекція Столичного округу, інспектори отримали звернення про засмічення прибережної смуги. На місці вони побачили стихійне звалище, дамбу, зведену з мішків та шин, а також трубу, встановлену без дозволу.

Читати також: На ярмарку в Чехії представили український стенд, де плели маскувальну сітку (ФОТО)

Співробітники КП «Плесо» розчистили прибережну зону озера та демонтували незаконну конструкцію. Завдяки спільним зусиллям вдалося відновити природний вигляд прибережної території та покращити її екологічний стан.

Фото: Державна екологічна інспекція Столичного округу

Нагадаємо, що у столиці відкрили інсталяцію I’m fine, яку створили з пошкодженого обладнання звʼязку (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Дві українки увійшли до рейтингу «100 жінок року» від BBC

Опубліковано

Українки Ольга Олефіренко та Ольга Руднєва увійшли до списку «100 жінок 2024 року» від BBC. Це перелік найвпливовіших жінок, які надихають та змінюють світ.

Про це повідомляє ВВС Україна.

Ольга Олефіренко: від мрії до власної ферми

Ольга Олефіренко вирішила втілити мрію свого батька — створити ферму, проте перша спроба виявилася невдалою. Фінансові труднощі змусили її продати першу худобу.

Усе змінилося минулого року, коли Ольга склала бізнес-план і отримала фінансування від Українського фонду ветеранів. Цього разу вона зробила акцент на модернізації своєї ферми, використанні сучасних агротехнологій та створенні нових робочих місць.

Читати також: Українські бійці дзю-дзюцу здобули 274 медалі на чемпіонаті світу

Ольга Руднєва: засновниця центру Superhumans

Ольга Руднєва створила у Львові травматологічний центр Superhumans. Він спеціалізується на протезуванні кінцівок для ветеранів російсько-української війни. Центр також надає реабілітаційні послуги.

За перші два роки роботи понад тисяча людей отримали допомогу в Superhumans. Це стало важливим кроком у відновленні як фізичного, так і психологічного стану українських захисників.

Про премію «100 жінок року»

Проєкт «100 жінок» заснований у 2013 році.

Він звертає увагу на те, яким непростим був цей рік для жінок, і відзначає тих, хто завдяки своїй стійкості прагне до змін. Як і у попередні роки, проєкт приділяє особливу увагу зміні клімату, і отже, до списку увійшли жінки, які борються з наслідками кліматичної кризи та допомагають своїм громадам подолати її вплив та адаптуватися до нього.

Минулоріч до переліку потрапили письменниця Оксана Забужко, захисниця прав дітей Олена Розвадовська й експертка з клімату Ірина Ставчук.

Повний список найвпливовіших жінок року доступний на сайті BBC.

Нагадаємо, що у столиці відкрили інсталяцію I’m fine, яку створили з пошкодженого обладнання звʼязку (ФОТО).

Фото: сайт ВВС Україна.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Станьте святим Миколаєм для інших: шість ініціатив, аби підтримати дітей, літніх людей і тварин

Опубліковано

Свята — це час для подарунків і зустрічей з близькими, а також для можливості робити добро. ШоТам зібрали ініціативи, які можна підтримати та стати святим Миколаєм для тих, хто цього потребує.

Олені святого Миколая від ВО «Українські рубежі»

Термін: до 6 грудня

Всеукраїнське об’єднання «Українські рубежі» ще з 2015 року організовує свята для дітей по всій Україні. Аби стати для когось чарівником, варто обрати на сторінці обʼєднання лист із Бази дитячих мрій і підготувати подарунок. Надіслати його варто організаторам, які вже після 6 грудня почнуть розвозити подарунки по Харківщині, Херсонщині та інших регіонах, щоб понад 2 тисячі дітей невдовзі отримали своє святкове диво!

Приклад листа від дитини. Фото: сайт ВО «Українські рубежі».

Дві тисячі подарунків для дітей від БФ «Твоя опора»

Термін: до 25 грудня

Благодійний фонд «Твоя опора» запрошує долучитися до акції та привітати дітей зі святами, виконавши їхні мрії.  

«Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну; діти з родин військовослужбовців; діти з багатодітних сімей; діти, які перебувають у складних життєвих обставинах; ті, хто зростають у родинах різних форм сімейного влаштування (усиновлення, опіка, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу)», — пишуть організатори.

За посиланням оберіть мрію дитини та пройдіть реєстрацію, а тоді придбайте подарунок.

Діти з подарунками від благодійників. Фото: БФ «Твоя опора»

Благодійний проєкт «Старість НА радість» 

Термін: до 6 грудня

Підтримати й створити святкову атмосферу можна не тільки для дітей, а й для літніх людей у геріатричних пансіонатах. Для цього варто обрати лист із побажаннями на сторінці проєкту та дочекатися відповіді від волонтерів, а тоді надіслати подарунки.

Так волонтери проєкту вітали літніх людей зі святами минулого року. Фото із соцмереж «Старість НА радість» 

«У кожного з вас знову є можливість стати Миколаями для літніх людей і подарувати їм безмежну радість. Цього року ми підтримуємо аж шість геріатричних пансіонатів, а саме Львівський, Чернівецький, Луцький, Золочівський, Підбузький і геріатричний пансіонат в Івано-Франківській області!» — пишуть організатори. 

Набір тепла та світла від БФ «Старенькі» 

Термін: до 7 грудня

Благодійний фонд «Старенькі», що працює з 2017 року, закликає підтримати літніх людей з Чернігівської області. Дивом для них стануть теплі речі й теплі слова. До набору вартістю 3 000 гривень, на який можна задонатити, входять:

  • плед;
  • світлодіодний ліхтар-лампа;
  • термос із нержавіючої сталі на 1 літр;
  • комплект постільної білизни з двома наволочками;
  • ковдра;
  • подушка;
  • листівка зі словами підтримки (їх теж можна залишити на сайті).
Літні люди, які отримали допомогу. Скриншот із сайту ініціативи

Читайте також: «Чи я можу вам допомогти?»: це хлопці з соцмереж, які купують у бабусь квіти та роблять інші добрі справи

«Миколай в домівку» від «Домівки врятованих тварин»  

Термін: до 6 грудня

Щоб привітати хвостатих друзів з львівської «Домівки врятованих тварин» зі святами, варто обрати «лист» на сторінці шелтеру, придбати речі для тваринок і надіслати подарунки на адресу прихистку. Серед підопічних акції є котики, песики, бабак, кінь, голуби та лелеки.  

Приклад «листа» від «Домівки врятованих тварин». Фото: соцмережі «Домівки».

Іграшки своїми руками для котів і собак від UAnimals

Термін: до 6 грудня

День святого Миколая — це хороший привід підтримати хвостатих друзів іграшками, тому спільнота UAnimals пропонує долучитися до створення таких забавок.

«Іграшки не тільки розважають, а й знімають стрес у тварин, які перебувають у притулках, допомагаючи їм залишатися активними та щасливішими», — пишуть організатори.

Для цього треба подивитися майстер-клас на YouTube, зробити іграшки та завезти їх у притулки чи надіслати поштою. Зараз запити є від девʼяти притулків у Київській, Одеській, Харківській та Полтавській областях.
Аби дізнатися деталі ініціативи, звертайтеся до @community_uanimals_bot у телеграмі чи на сайт UAnimals.

Кіт грається з іграшкою. Фото ілюстративне з Unsplash

Коментарі

Читати далі