Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Сучасний лірник: чому інструменти львівського майстра купують навіть у Південній Кореї

Опубліковано

Цей харизматичний юнак походить зі справжньої династії скульпторів. Гордій Старух поєднав два своїх найбільших захоплення — скульптуру та музику. Вже понад 10 років він продовжує справу лірництва та займається виготовленням музичних інструментів. Вперше неймовірне звучання ліри Гордій почув ще в дитинстві й це надовго закралось йому в душу. А сьогодні інструменти львівського майстра купують колекціонери з усього світу.

Гордій Старух

Гордій Старух

Закінчив Львівський державний коледж декоративно-ужиткового мистецтва імені Івана Труша за спеціальністю скульптор. Студентом почав виготовляти ліри. Створив близько півсотні інструментів. Співзасновник і учасник гуртів Joryj Kłoc, ”Люди Добрі”, Fidel trio Quartet, ”Джалапіта та Lirwak”.

Створення лір як спосіб медитації

Нещодавно мені в руки потрапила ліра, яку я робив кілька років тому. Я взявся за голову, бо там було стільки недопрацювань, що зараз би я собі цього не дозволив. Я постійно вдосконалююсь і просто не можу зробити щось гірше за попередній раз. У роботі ганяюсь саме за хорошим звуком і класним дизайном. Люди повинні розуміти, що це робота майстра, а не якесь штампування. А для мене це спосіб медитації, коли я місяць чи два можу працювати над одним інструментом.

У моїй роботі ще ніколи не було двох однакових інструментів. Це ж ручна робота – десь волокна дерева по-іншому пішли, десь інший колір чи відтінок, а десь – і зовсім інший характер.

 

Якщо порівняти мою роботу зі світовими майстрами – то я роблю бюджетні інструменти для навчання. На моїх лірах люди вчаться грати, щоб потім купити інструмент за надцять тисяч євро на все життя.

І західний світ я підкорив тим, що поєднав французьку й українську ліру.

Так, у Франції ліри дуже популярні і мають давню історію. Перша згадка про ліру датується ще 9 століттям. Прапрапредком цього інструменту вважався органіструм, який супроводжував церковні меси у давні часи. Але він був нас стільки великим, що на ньому грало одразу двоє людей. Згодом з’явився орган, який витіснив органіструм, бо був набагато меншим та звучав благородніше. А органіструм спростився і пішов в люди. У творах художника Ієроніма Босха ліра зображувалась як інструмент, який забороняла церква.

У Франції у XVIII столітті відбулася революція в ліробудуванні – все сталося через моду, гроші й “корпоративи”. Французькі буржуа переодягалися у бідних селян і робили костюмовані бали. І для цього їм були потрібні народні інструменти. Тому ці вельможі давали завдання придворним майстрам зробити колісну ліру. Тоді ліра отримала шість струн, кількість клавіш із 10–12 збільшилася до 24. Музику для неї почали писати найкращі композитори. Серед них був і Йозеф Гайдн.

Читайте також: Кобзар 21 століття: як харків’янин відроджує український музичний феномен

Я використав французьку клавіатуру, там де вдвічі більше клавіш й традиційну українську форму. Вийшла така компактна штука з класними можливостями й хорошим тембром. На ній можна грати будь-що, а не тільки релігійний репертуар.

«Гаєм зелененьким» інструментал на новенькій лірі

Geplaatst door Gordiy Starukh hurdy-gurdy maker / Майстерня колісної ліри Гордія Старуха op Vrijdag 27 december 2019

Деки та клавіші — все повністю я роблю вручну. До них прикріплюється ручка, класичний варіант якої – літера S, але мені хотілося чогось іншого. Тому зробив форму спіралі – вона має чудовий вигляд і гіпнотизує, коли дивитись на її рух.

Пам’ятав звук ліри ще з дитинства

Я почав робити ліри у 2009 році. Але перший раз почув про них набагато раніше. Коли я був малий (3-4) роки, то мама потягнула мене на концерт українського кобзаря Василя Нечепи, який грав на лірі. Якось з того моменту мені у пам’яті заклався звук інструменту.

Вже коли був студентом, то захотів самостійно зробити ліру. У 2006-2008 роках був такий бабах на темі етномузики та фольку. Була ціла купа колективів, які грали обробки народних пісень і я з друзями створив один з таких – “Люди добрі”.

Я грав на гітарі, але захотів спробувати ліру. Як виявилось, коштувала вона у тогочасних майстрів дуже дорого. Навіть мої зараз втричі дешевші. Тоді подумав: “блін, я ж майстер, вмію з деревом працювати – зроблю сам”. Вийшла повна фігня. Але я навіть примудритися знайти клієнта на ліру, який подивився і сказав, що ні, таке купувати не буде. Я залишив її собі й з того часу почалась така моя мандрівка в царину музичних інструментів.

Не продавши перший інструмент, я отримав замовлення на ще один, потім на ще один. З кожним разом я робив все краще й краще. Потім долучив свого брата, який займається ювеліркою і він мені й досі допомагає. Зараз я вже можу хвалитись своїми лірами — зробив понад 50.

Коли я починав робити ліри, то активно консультувався з братчиками кобзарського цеху, адже вони є реконструкторами традиційної музики. І так я з миру по нитці дізнавався інформацію і робив інструменти.

Збирав дерева по парках та робив струни з кишок

Свої перші 12 лір я робив традиційним способом, як у давнину робили світські інструменти, такі як ліри і бандури. Тоді робили довбанки – інструмент з цілого шматка дерева. Уявіть собі пеньок, який розколений вздовж. З нього видовбується така гігантська ложка, стінки якої робляться дуже тонкими. Раніше саме так і створювали ліри і бандури, бо майстри мали тільки сокири і кайло для дерева, тому довбли. А далі вже приклеювали верхнє деко з клавішами.

Пошук матеріалів для інструменту — це справжній екшн. Я збирав колоди дерев по парках, машинами тарабанив їх в майстерню. Перше деко зробив зі старого піаніно, яке знайшов на смітнику. Кожна моя довбанка — це ексклюзив.

Цікаво, що лір, як робились саме таким “довбаним” способом, не збереглось взагалі. Є теорія, що лірників завжди хоронили з інструментами, а передавати комусь ліру було табу. А друга теорія набагато прозаїчніша — довбанок взагалі не було. Кобз і бандур збереглась ціла купа, а щодо лір, то пов’язують з тим, що цьому інструменту не надавали великого значення. І приходили його робити не до майстрів, а до звичайного столяра, який копіював зразки, як вмів.

Я перейшов до інших технік виготовлення, так як роблять гітари й скрипки: беру фабричний шпон і вигинаю його у потрібну форму. Далі додаю деки й клавіші.

Читайте також: Поціловані вогнем: як луцький майстер створює середньовічні щити та обладунки

Струни для ліри використовую залізні та нейлонові. Якось дізнався, що у давнину їх робили з кишок. Я повівся на те, подивився відео, як японець гарно розрізає кишку і спробував повторити. Брат і досі мені згадує, як я тоді засмердів всю майстерню.

Свої інструменти я розфарбовую — є сині, жовті, червоні. Нудно робити однакові інструменти, бо починаю відчувати себе копіювальним станком. А я ж художник.

Ліри купують навіть в Південній Кореї

Щоб навчитись грати на лірі вистачить і двох тижнів. Зараз є купа матеріалу й онлайн-уроків в інтернеті. Звісно, якщо брати до уваги лірницькі школи, то там опановували матеріал близько трьох років — учень ходив за учителем, вивчав пісні, канти, псальми. Але грати на інструменті вчаться лише два тижні.

Саме ті, хто хоче навчитись грати і купує у мене ліри. Сьогодні цей інструмент – на такому мікрохайпі: у когось він асоціюється з кобзарями, у когось з середньовіччям, у когось з ельфами чи мавками. Та все одно люди цікавляться.

Серед моїх клієнтів є чимала кількість колекціонерів. Їх вабить сам антураж ліри. У мене були такі інструменти, які не звучали нормально, проте люди їх купували, бо перлись від вигляду. За кордоном є цілі династії, які грають і відроджують ліри. Тому у мене є замовлення з усього світу – Південна Корея, Туреччина, Європа, США, Канада.

Коштують ліри від $250


Колісна ліра ще здавнарозповсюдилась по цілій Європі. Навіть якось один дослідник казав, що там, де закінчується ліра — закінчується Європа. Проте кожна країна має свій варіант інструменту і свою назву. У французів — вільяру, англійців — хардігарді, іспанців — самсона, німців — драйляер, поляків — ліра корбова, угорців — текеро. А в нас її ще називають “реля”. Оцей ореол Східної Європи був заповнений нашими лірниками — незрячими старцями. Вони навчались духовного і релігійного репертуару. Лірники мали свою ієрархію, правила, традиції, закони та мову. І саме з ними асоціюється колісна ліра та кобза.

Читайте також: Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції

Наша ліра є однією з найпростіших. От у Франції її добре розвинули завдяки інвестиціям. Якщо у нас як було 9-13 клавіш, так і залишилось, то у західноєвропейській лірі – 24. Тому на ній можна заграти все, що завгодно. А для наших лір є певний фіксований звукоряд.

Не відроджую традиції, а працюю в задоволення

Я хочу зробити хоча б 300 лір. Є сумна історія про старців, який спіткала нелегка доля. Коли розпочалась антиукраїнізація більшовиками, то кобзарів заганяли в оркестри народної творчості, щоб зліпити з них колективи, які прославляли б партію. А пізніше пішла вказівка зачистити від них міста й містечка. Старців зібрали й посадили в поїзд, мовляв, потрібно поїхати на з’їзд кобзарів. Але їх висадили десь у полі посеред зими і розстріляли. У влади СРСР кобзарі асоціювались з жебраками і контрреволюційними елементами. Кажуть, що розстріляних старців було близько 300. І я собі подумав, що не буду ж вічно займатись виготовленням інструментів, але хоча б 300 потрібно зробити. Такий символізм от.

Коли я лише починав робити ліри, то були такі думки, що от я крутий і відроджую традиції. І знаєте, такий оселедець пробивався з голови і вуса росли до колін. Але у якийсь момент я зрозумів, що набагато кайфовіше просто робити свою роботу і не бити себе в груди. Я ставлю собі за мету тільки класно працювати в задоволення і бути вільною людиною. Але якщо люди на моїх інструментах відроджують українські традиції, то я тільки тішусь.

08.09.2020
Реклама

Суспільство

Оголосили конкурс на здобуття літературної премії імені Григорія Кочура

Опубліковано

Міністерство культури та інформаційної політики України оголошує конкурс на здобуття премії імені Григорія Кочура.

Зазначається, що премія імені Григорія Кочура присуджується щорічно 17 листопада до дня народження Григорія Порфировича Кочура на конкурсних засадах письменникам, перекладачам, сценаристам, драматургам, які є громадянами України, за кращі переклади українською мовою визначних творів світової поезії та вагомі перекладознавчі праці в царині українського художнього перекладу.

Читайте такожЧитати та слухати одночасно. Як українські айтішники створили додаток для аудіокниг Lingart

Грошова винагорода до Премії виплачується розміром 20 тисяч гривень.

 

На здобуття Премії висуваються нові оригінальні твори авторів або колективу авторів, опубліковані (оприлюднені) у завершеному вигляді протягом останніх п’яти років, але не пізніше ніж за півроку до їх висунення на здобуття Премії.

На здобуття Премії не висуваються твори, які вже були відзначені іншими преміями або державними нагородами.

Документи на здобуття Премії подаються до 1 червня 2021 року.

Детальна інформація – за посиланням.

Нагадаємо, у Дніпрі створюють сучасний осередок кобзарства.

Як ми повідомляли раніше, франківець підкорив світ глиняними мініатюрами.

Головне фото: dojo.ua.

Читати далі

Суспільство

Вийшла документальна стрічка про українську ресторанну культуру (ВІДЕО)

Опубліковано

У середу, 20 грудня, відбулася прем’єра четвертого епізоду документального проєкту СПАЛАХ: темою серії стала українська ресторанна культура.

Про це пише БЖ.

Зазначається, що фільм досліджує Україну як важливу точку на гастрономічній карті Європи, розповідає про бум нових закладів і пояснює, чому український сервіс є одним з найкращих у світі.

Читайте також: Читати та слухати одночасно. Як українські айтішники створили додаток для аудіокниг Lingart

 

Як експертів виступили українські ресторатори:

  • Дмитро Борисов (сім’я ресторанів Борисова),
  • Евген Клопотенко (“100 років тому вперед”),
  • Міша Кацурін (Китайський і Тайський Привіти),
  • Дмитро Заходякін (“Хлібний”, Holy Burger) та інші.

Про проєкт

СПАЛАХ – це документальний серіал про нову українську культуру та її сучасних героїв. Кожен епізод розкриває важливу тему: від феномену української поп-музики до стріт-арту і локальних брендів одягу. Проєкт складається з десяти епізодів. Серіал створено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Нагадаємо, стрічка «Номери» Сенцова й Сеітаблаєва вийшла в онлайн-прокат.

Головне фото: bzh.life.

Читати далі

Суспільство

На Полтавщині пілоти літали у складних метеоумовах (ФОТО)

Опубліковано

На Полтавщині вертолітники літали вдень і вночі у складних метеоумовах, пише АрміяІнформ.

За інформацією, завдання чергової льотної зміни, що відбулася в окремій бригаді армійської авіації імені Ігоря Сікорського, передбачали вильоти екіпажів на маршрут за визначеною системою та тренування передових авіаційних навідників. Окрім цього, пілоти виконували перелік вправ на класну кваліфікацію.

Одними з головних чинників, що визначили особливість польотів, стали складні погодні умови, зумовлені низькими температурними показниками та мінливою хмарністю. Тому командуванням частини та групою керівництва польотами безпекова складова була визначена як пріоритетна. При цьому особливу увагу приділили запобіганню обмороженням і застудам особового складу.

Виліт на розвідку погоди й подальше ухвалення рішення на польоти, врахували і можливі подальші зміни метеорологічної ситуації. Але і льотний, і наземний склад примхам зимової негоди протиставив високу фахову виучку та морально-психологічну налаштованість. При цьому молоді льотчики відпрацювали визначені вправи нарівні з досвідченими товаришами.

 

Читайте такожЗбройні Сили використали технологію «Віраж-планшет» для виявлення авіації (ВІДЕО)

Особливе навантаження лягло на плечі інженерно-технічного складу, який у складних погодних умовах забезпечив безаварійну роботу авіаційної техніки та озброєння.

Усі завдання планової таблиці були виконані в повному обсязі також і завдяки чіткій взаємодії усіх ланок наземного забезпечення льотної зміни, що і було підкреслено упродовж післяпольотного розбору командуванням авіаційної бригади.

Читайте такожЯк випробовували гелікоптери з українськими лопатями (ВІДЕО)

Нагадаємо, українські Мі-8 у Конго забезпечили ротацію техніки.

Як ми повідомляли раніше, українські миротворці в Конго провели тренування авіанавідників.

Усі фото: armyinform.com.ua.

Читати далі