Суспільство
Щось ви перегнули з журбою, або Як ми деканонізували Кобзаря. Це Vidro – бренд, який зазіхнув на «святе»
На перший погляд їхні картини можуть здаватися провокативними, а хтось і взагалі називає їх вандалізмом. Вони беруть класичний портрет Тараса Шевченка – одного з символів української культури – і осучаснюють власним артом. Їхнє мистецтво – це не лише художня експресія, а й справжній акт протесту, підтримки активних світових рухів та розкриття сьогодення через вирізки реальності.
Що змусило братів зі Львова зафарбувати очі великому Кобзареві? Чому їхнє мистецтво викликає такі суперечливі реакції? Як привернути увагу соціуму до важливих проблем через анонімність власних постатей – команді ШоТам розповіли засновники артплатформи Vidro.
Сергій та Андрій
засновники артплатформи Vidro
Наш бізнес розпочався за келихом пива
Сергій: Ідея популяризувати українську культуру в сучасному погляді виникла раптово. Якось ми з братом зустрілися на вихідних, щоб приємно провести час і випити пива. Під час зустрічі ми обговорювали різні цікаві концепції заробітку в Україні. На той час я займався фотографіями, а Андрій створював мурали. Ми розглянули кілька ідей і вирішили зайнятися українським артом. Замовили кілька картин на OLX, придбали балони з фарбою і розмалювали перший портрет Шевченка.
Андрій: Перша картина, яку ми створили, – портрет Шевченка 1973 року. У 1972-1975 роках у Львові на вулиці Зеленій працювала офсетна фабрика, що друкувала картини Шевченка за мотивами портретів Крамського. У радянські часи ці роботи масово тиражувалися. Власне, їх ми і скуповували, адже це було чимось унікальним, таким, що вже ніколи не повториться.
Ми нанесли Тарасу на очі рожеву фарбу як акт протесту. Дивно, що люди реагують на це якось неоднозначно, адже ми бачимо у цьому естетичну цінність. Це своєрідний тест на консерватизм: якщо це тебе обурює, то ти консерватор. Стрімкіше глянь на це з іншого ракурсу, знайди власний сенс у цьому.
Наші арти стали особистим відчуттям соціуму
Андрій: Ми спостерігали певні тенденції надмірного консерватизму, які призводили до того, що люди не були відкриті до змін, не були готові до чогось нового. На нашу думку, це негативно впливає на розвиток України на шляху до демократичного європейського соціуму. Це біль, з яким нам щоденно доводилося зіштовхуватися.
Згадаймо бодай шкільну програму, де про Шевченка розповідають лише як про мученика, а не просту людину, яка також уміла радіти цьому життю. Наш бренд став сублімацією цих переживань, ми помістили ці постійні проблеми в своєрідний арт, де можна відшукати щось позитивне.
Сергій: У нас немає конкретної формули, яка б дозволяла створити певну експресію. Часто ми з братом сідали та веденням неконструктивних діалогів просто доходили до ідей, які хотіли б реалізувати. За три роки, звісно, розробили певну структуру для створення написів, але часто беремо натхнення і зі зовнішніх джерел. Це можуть бути вірші Шевченка, відео з ютубу та інші ресурси, які надихають нас. А ми розвиваємо ідею у процесі діалогу.
І тут Стус каже Медведчуку: «Що ти, пес?»
Андрій: Усе більше ми почали розмальовувати картини Шевченка саме як акт протесту проти його канонізації. Однією з наших перших робіт була картина «Creepack Lives Matter». У той час активісти всього світу боролися проти расової нерівності та насильства щодо темношкірих людей у межах руху Black Lives Matter. У мене був бекграунд приналежності до хіп-хоп культури, тож я дуже поважав цей рух. І тут ми з братом усвідомлюємо, що колись в Україні існувало кріпацтво. Що далі? Поєднали два приклади нерівності та вийшли з цим до аудиторії.
Читайте також: «Такі були у Бандери, Франка та Шевченка». Як донеччанка Тетяна Зез відтворює вишиті сорочки легендарних українців
Картина «Перегнули з журбою» стала втіленням нашого розуміння того, як недооцінюється постать Шевченка. Після шкільної літератури багато українців асоціюють поета з журливим дідом, чиє життя було сповнене страждань. Проте біографи та історики, що досліджували життя Шевченка, свідчать, що він таким не був. Після звільнення з кріпацтва він насолоджувався свободою та радів життю. Він сублімував негативні емоції й переживання у творчості, залишаючи негаразди в поезії. Тому цей «культ журби», що присутній у нашому суспільстві, є токсичним і потребує переосмислення.
Картина «West side» зображує Бандеру з пов’язкою на голові. Це відсилка до американської культури, де існує поняття «Вест-Кост». Таким чином Бандера виступає як свого роду західний прототип, пов’язаний з цією культурою. Однак культовою стала картина «Daddy Bandera», оскільки тоді поширювався тренд на пісню «Батько наш Бандера».
А «Що ти, пес» – це картина зі Стусом, яка готувалася до NFT-колекції задовго до повномасштабного вторгнення. Це ситуативний арт, що виник після затримання Віктора Медведчука (проросійський політик, кум російського президента, адвокат Стуса, – ред.) Це був двоповерховий меседж – звернення до Медведчука, що він – пес.
Зайвих грошей не буває, все йде в бізнес
Андрій: На перший закуп картин і балонів з фарбою ми витратили приблизно 70 тисяч гривень. Початково придбали 30 картин, а згодом, протягом місяця, зробили додаткові інвестиції в худі. Утім перший наш одяг був жахливої якості, бо ми закупили його доволі дешево. Тож доволі швидко ми зрозуміли, що варто покращити якість продукції. Почали шукати нових підрядників, підбирати тканини, досліджувати технології друку.
Я колись був великим прихильником секонд-хенду і майже ніколи не купував новий одяг. Але якось звернув увагу на худі, яке було дорожче, ніж я зазвичай міг собі дозволити. Це спонукало мене задуматися: чому саме ця річ підштовхнула мене до купівлі? Я зрозумів, що головна причина – худі викликало в мені сильні емоції, воно розповідало про мою особистість. Так з’явилася ідея створювати картини на одязі, щоб люди могли виражати індивідуальність, демонструючи свої цінності та погляди на соціум. Протягом пів року ми зуміли розвинути виробництво, а після сезону худі почали виготовляти футболки.
Сергій: Нині ми маємо як старі, так і нові картини, які створюємо з нуля. Крім того, у нас є власне обладнання для виготовлення одягу. Ми маємо швейні машинки, оверлоки, розпошивалки, закрійні столи, принтери для друку на одязі та термопреси. Зароблені кошти реінвестуються в бізнес. У нас з братом є фіксовані зарплати, але якщо наступний місяць буде супер успішним – на своїй кишені ми цього не відчуваємо. Адже всі «зайві» гроші підуть у розвиток бізнесу.
Ми передбачили тренд на українське
Андрій: На початку повномасштабного вторгнення одним із трендів стала фраза «Доброго вечора, ми з України». Цей продукт був здебільшого поверхневим і ситуативним, бо впоратися з таким артом могла будь-яка друкарня. Проте такі футболки доволі швидко стали засобом вираження приналежності до України.
Натомість наша продукція була «запакована» в мистецький продукт з певною кітчевістю. Це давало людям можливість говорити не так прямолінійно. Наприклад, у картині «Українська готика», що репрезентує дві іконічні постаті української культури Лесю та Тараса, фон змінився на палаючий Кремль. Бо це бажання, наратив, який витає всюди – аби Росія згоріла та зникла з карти світу.
Наразі наші картини відтворюють загальний настрій сьогодення. Одним з прикладів є картина «I don’t fucking care», на якій Леся Українка сидить на Подолі, а довкола – інопланетяни, українці й якісь дивні речі. Попри це Леся розслаблена – сидить з бокальчиком вина і «не париться». Це не означає, що вона не хвилюються через війну, на якій гинуть люди. Але це засвідчує, що її ментальний спокій наразі є певним пріоритетом. Вона навчилася насолоджуватися життям у світі абсурду, аби не зійти з розуму.
Дехто називає нас вандалами
Сергій: Цікаво, що до початку великої війни кількість людей, які звинувачували нас у вандалізмі, була значно більшою. Та після 24 лютого ми всі глибше зацікавилися українською культурою, а наша аудиторія – зросла. Звісно, це вплинуло й на наші роботи. Раніше картини були більш сміливі, містили матюки, експресивні образи та були прикладами провокативного мистецтва. Проте після 24-го ми вирішили поставити цю тенденцію «на паузу».
Зараз піднесення хороших якостей української культури важливіше за тицяння пальцем в те, що потребує змін. Тому картина, яка раніше називалася «Щось ви бл*дь перегнули з тою журбою» змінилося на «Немає часу на журбу». Нині всі наша арти є радше про щось хороше.
Найбільше критики свого часу ми зазнали у тік-тоці, а потім почали отримували гнівні коментарі в інстаграмі. Але ми не намагаємося переконувати людей змінити свою думку. Просто й далі транслюємо свою ідею через мистецтво. Якщо наша творчість знаходить відгук серед аудиторії – вона має право на існування.
Донати – це плата за те, що я можу жити
Андрій: Десь за місяць до повномасштабного вторгнення ми розпочали розробку NFC-колекції картинок. Це була спроба актуалізувати наше мистецтво у криптосвіті. Проте з початком війни ми призупинили роботу. Натомість створили благодійну колекцію, а всі зібрані кошти передавали на підтримку ЗСУ.
Також ми періодично проводимо соціальні акції. Скажімо, нещодавно продавали футболки з написом «Russia is terrorist state» для людей з-за кордону за собівартістю. Ми подумали, що буде круто, якщо в інших країнах хтось у такий спосіб нагадуватиме, що Росія – країна-терорист.
Ми не беремо місію освітньої платформи. Ми мотивуємо людей
Андрій: У нас є чітка візія розвитку, що полягає у відкритті шоуруму в Києві, і ми активно над цим працюємо. До того ж ми маємо власні потужності, що дозволяють експериментувати і створювати якісний одяг, який додає цінності українській культурі. Ми прагнемо знайти ті глибинки, які «зайдуть» молоді, зацікавити її тими, хто активно творив нашу культуру.
Після перемоги ми також плануємо створювати речі для світової аудиторії, щоб розповідати про Україну не лише через класичні стереотипи про борщ і вишиванку. Наша мета – щоб «українське» асоціювалося з чимось якісним, цікавим і новаторським. Вийти за межі звичайних уявлень і задати цей тренд для інших.
Франклін – президент Америки, який зображений на 100-доларовій купюрі – став символом і синонімом грошей у світі. Безсумнівно, американці практично несвідомо зробили його візуальним втіленням багатства й успіху. А в нашій українській культурі ми маємо Шевченка, який є символом журби. Отже, через мистецтво ми хочемо перетворити Кобзаря на втілення прогресивності. Ми прагнемо переосмислити і зробити Шевченка символом провідних ідей, аби він асоціювався з розвитком, інноваціями та прогресом.
Сергій: Ми створюємо наше мистецтво не для самопопуляризації, тому зазвичай наші з братом постаті є анонімними. Прив’язка до особистості певною мірою звужує аудиторію – обличчям бренду натомість стають наші клієнти. А ми – просто Сергій та Андрій, які створили Vidro.
11-річний Єнс із Данії зібрав понад 34 тисячі данських крон для дітей з України, які втратили свої домівки. Хлопчик виготовляє власні вироби з бісеру та продає їх.
Про це повідомила міністерка економіки України Юлія Свириденко.
Єнс виготовляє синьо-жовтих великодніх курчат із бісеру. Торік хлопчик зібрав 28 тисяч крон. За 2025 рік він уже встиг зібрати шість тисяч крон, а благодійна організація KOLO Nordic подвоїла цю суму до 12 тисяч крон.
Очільниця міністерства написала про бажання Єнса допомогти українським дітям:
«Хлопчик побачив у новинах, як багато дітей в Україні втратили свої домівки, і сказав мамі: “Що ми можемо зробити?”. Мама відповіла: “Творити добро!”. У свої 11 він показує світові, що щедрість духу не має віку».
Читайте також: Анджеліна Джолі підтримала 14-річну дівчину, яка постраждала від атаки росіян (ФОТО)
Також завдяки міністру підприємництва Данії Мортену Бьодскову, який організував зустріч із Єнсом та його батьками, Юлія Свириденко мала змогу подякувати хлопчику за його роботу.
Нагадаємо, що Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО).
Фото: фейсбук-сторінка Юлії Свириденко
Американська акторка Анджеліна Джолі поспілкувалася з 14-річною Поліною, яка дістала тяжкі поранення внаслідок російського удару по Харківщині. Акторка також передала Поліні записку зі словами підтримки.
Про це повідомили в UNITED24.
Поліна отримала тяжкі поранення в лютому 2025 року в Ізюмі. Зараз дівчина проходить лікування в дитячій лікарні «Охматдит». Найбільша мрія дівчини — знову ходити. Їй допомагають у цьому українські лікарі.
Також дівчина розповіла психологам, що вона дуже хотіла б зустрітися з Анджеліною. До втілення цієї мрії Поліни долучилися в UNITED24. Американська акторка поспілкувалася з Поліною онлайн. Разом із цим дівчина отримала від Анджеліни Джолі записку зі словами підтримки та побажаннями залишатися сильною.
Читайте також: «Ви надихнули весь світ!»: Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО)
Нагадаємо, що принц Вільям зустрівся з українськими дітьми у школі в Естонії.
Фото обкладинки: Harald Krichel
«Нова пошта» 26 березня нагородила українських волонтерів, благодійні фонди та громадські організації відзнакою «Варті». Її отримали 12 переможців голосування серед українців. Також компанія визначила 21 організацію, що найбільше доклалися до підтримки українців через гуманітарні відправлення.
Про це повідомили в «Новій пошті».
Хто здобув відзнаку «Варті»
До голосування за переможців долучилися понад 55 тисяч українців. Загалом відзнаку отримали 12 людей та організацій, які працюють у різних сферах.
77-річний Григорій Янченко переміг у номінації «Найстарший волонтер», також відомий як Дядя Гриша. Під час окупації Херсона він вирушав у людні місця з прапором України на кріслі колісному та з увімкненим гімном. Зараз він живе у Запоріжжі, але рідко буває вдома — подорожує містами України, збираючи кошти для військових. Відзнаку Дяді Гриші вручили у Кропивницькому під час чергового збору.
Наймолодшими волонтерками стали 6-річна Олександра та 4-річна Кіра з Харкова. Саша вже отримувала нагороду «Варті» рік тому. Тоді організатори підготували для неї сюрприз — вона побачила батька-військового, якого ненадовго відпустили зі служби. Через місяць чоловік загинув на фронті. Попри втрату, дівчинка разом із подругою продовжує допомагати ЗСУ, вона збирає кошти на маскувальні сітки, турнікети та автівки. Вона отримала відзнаку у річницю загибелі батька.
За технологічність у волонтерстві відзнаку отримав Сергій Стерненко — автор безперервного збору «Русоріз». Стерненко також регулярно демонструє, як FPV-дрони працюють на передовій.
За креативний підхід нагородили блогера з Миколаєва Юрія Степанця, який нині мешкає в Одесі. Він є найвідомішим в Україні коміком на кріслі колісному та ініціатором «неходових зборів» для військових. Волонтер часто наголошує: не всі можуть воювати в ЗСУ, але кожен, попри втому й втрати, здатен бути для ЗСУ на своєму місці.
Читайте також: Волонтеру Фумінорі Цучіко зареєстрували місце проживання в Харкові
За евакуацію нагородили Катерину Андреєву, яка разом із військовими рятує поранених захисників із прикордоння Сумщини та Курщини. Вона також вивозить мирних жителів і покинутих тварин з-під обстрілів. Свою відзнаку Катерина присвятила батькові, який віддав життя за Україну. За медичну допомогу військовим українці висловили вдячність парамедикам з «Госпітальєрів», які врятували тисячі життів, а за підтримку жінок — руху VETERANKA.
Разом із цим відзнаку отримали:
- всеукраїнська благодійна організація Ukrainian Food Foundation за підтримку ВПО;
- Олександр Мізерій за культурний розвиток. Він є лідером гурту «Смерека» з Вінниччини та волонтером, який вже відіграв понад 350 благодійних концертів і зібрав понад 4 мільйони гривень для ЗСУ;
- Андрій Бурахович за допомогу армії своїми руками. Андрій — механік, який майже цілодобово ремонтує автівки для фронту і вже відремонтував понад дві тисячі машин;
- благодійний фонд «Діти героїв» за психологічну допомогу понад 12 тисячам дітей, які через війну втратили одного або обох батьків;
- Анастасія Слюсар — лідерка фонду, який допомагає дітям, зокрема на прифронтових територіях.
«Попри втому, труднощі й втрати, волонтери продовжують рухатися далі — підтримують тих, хто цього потребує, і знаходять нові способи допомагати. Це про людяність, небайдужість і неймовірну силу. Вони працюють не заради відзнак, а просто тому, що не можуть інакше. Ми дякуємо кожному й кожній та завжди будемо поруч», — розповіла співзасновниця «Нової пошти» Інна Поперешнюк.
Переможці за обсягами гуманітарних вантажів
Організатори відзначили 21 організацію та фонд, що найактивніше користувалися послугами «Гуманітарної Нової пошти». Переможців обирали за найбільшими показниками кількості та ваги відправлень, категорії допомоги та її системність. «Нова пошта» відзначила:
- благодійні фонди «На Хвилі» та «Рій» («Допомога армії»);
- благодійні фонди «Медицина Херсонщини» та «Лелека-Україна» («Медична допомога»);
- благодійні організації «Українські сестри та кідфрендлі» та «Співдружність України» («Допомога дітям»);
- громадську організацію «Покликані жити» та благодійний фонд «Летс Хелп» («Допомога людям старшого віку»);
- благодійні організації «З теплом у серці» та «Європейські традиції доброчинності» («Допомога людям з інвалідністю»);
- «Бахмутське товариство захисту тварин “ЛАДА”» та благодійний фонд «Разом добра сила» («Допомога тваринам»);
- громадські організації «Добробат» та «Б50» («Відновлення житла та добробуту»).
- благодійна організація «Громадянин» та громадська організація «Джуніорс» («Спорт та реабілітація»);
- благодійний фонд «Щаслива лапа» («Лідер серед вантажних перевезень);
- міжнародний благодійний фонд «Небайдужі» та громадська організація «Свідомі кияни» («Найбільша кількість відправлень гуманітарного вантажу»).
Разом із цим у номінації «Навігатор допомоги» перемогли Юлія Кудрик й Оксана Миколюк за активне консультування й онлайн-супровід щодо перевезення гуманітарних вантажів.
Як вручали нагороди
Відзнаку вручали місцеві активісти, блогери, лідери думок, представники «Нової пошти», а також люди, які раніше отримували допомогу від волонтерів-переможців.
Про відзнаку «Варті»
«Варті» — це щорічна відзнака для волонтерів від «Нової пошти», яку заснували у 2022 році. Її започаткували для того, щоби підкреслити внесок українських волонтерів і благодійників.
Нагадаємо, «Нова пошта» розробила сервіс для ефективнішої доставки посилок.
Раніше ми писали, що UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії.
Фото: «Нова пошта»
