Якщо ви досі вважаєте, що для працевлаштування на престижну посаду у хорошу компанію потрібна енна кількість років досвіду роботи – помиляєтесь! Більшість організацій є відкритими до того, щоб брати на роботу молодь. Наш наступний герой є цьому прикладом. Андрію Мальцеву 20 років, він ще студент КПІ, але вже є провідним спеціалістом в lifecell. А все завдяки соціально-освітній програмі Jump into life, яка допомагає талановитим українським студентам знайти престижну роботу за спеціальністю. Програму запровадила компанія lifecell за підтримки Українського Пакту заради молоді-2020, який допоміг не одній тисячі студентів отримати роботу мрії.
Андрій Мальцев
Студент НТУУ “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”. Подався на програму Jump into life. Його відібрали на стажерську позицію і на сьогодні він вже рік у компанії на посаді Інженера з планування та оптимізації радіомережі, і відповідає за радіомережі Києва.
Довідка. Український Пакт заради молоді-2020 – це ініціатива, що об’єднує зусилля компаній, держави та освітнього сектору заради працевлаштування молоді. Ініціативу заснували Центр “Розвиток КСВ”, Міністерство молоді та спорту України та Фонд ООН у галузі народонаселення у 2016 році в рамках Європейського пакту заради молоді. За 4 роки роботи Пакту до нього приєдналось 146 компаній з 20 міст України, такі як lifecell, Укрсиббанк, АШАН, Coca-Cola, Reikartz. Роботодавці спільно зобов’язались до 2020 року сприяти створенню мінімум 700 партнерств між бізнесом та освітнім сектором, забезпечити 50 000 місць для стажування та першої роботи молоді, а також створити умови для забезпечення 1000 молодих людей менторською підтримкою з питань побудови кар’єри. За чотири роки роботи Пакту було забезпечено 42282 місця для стажування та першої роботи молоді, 2783 молодих людей заручились менторською підтримкою та створено 667 партнерств між бізнесом та освітнім сектором.
Отримав престижну посаду без досвіду роботи
Зараз я працюю інженером з планування та оптимізації відповідаю за радіомережі Києва в компанії lifecell. На роботу я потрапив ще на 4-му курсі навчання в університеті завдяки програмі Jump into life. І я думаю, що якби не ця програма, то мені довелось би, як мінімум закінчити університет, напрацювати чималий досвід роботи та вже потім влаштовуватись на таку ж посаду.
Андрій Мальцев вже рік працює в компанії lifecell
Але все по черзі. Я навчався за спеціальністю “телекомунікації та радіотехніка” в КПІ. Ще на другому курсі мені якось розповіли одногрупники, що от є така програма і можна влаштуватись на роботу. Навчаючись на 4-му курсі я зрозумів, що навчання в університеті дуже нудне і потрібно шукати собі роботу. І ризикнув звернутись у lifecell.
У рамках програми Jump into life молодь долучається до технологічної телеком-галузі та команди lifecell й отримує перші практичні навички. Сюди можна податись двома способами: на сайті компанії та через сайти work.ua i rabota.ua.
Спочатку я відправив заявку, а потім була телефонна співбесіда. Після цього запросили на speed-dating з менторами: там сиділо 4 ментори і по колу з кожним спілкувався по 20 хвилин.
Заповнюючи анкету, ми могли самостійно вибирати напрям стажування, яке проходитиме під керівництвом куратора-ментора. Це може бути мобільна мережа, фінанси, продажі, маркетинг, юриспруденція, адміністрування бізнесу, IT, PR, HR чи інший департамент.
Після проходження співбесіди нас збирали в кафе, щоб познайомитись в неформальній обстановці з менторами та більше дізнатись про компанію. А згодом ми вже узгоджували графік роботи.
І це величезна перевага, бо я міг спокійно навчатись і ще працювати. Так, періодично було важко. Але я був на такому драйві, адже навчання в університеті було для мене ну дуже нудним, а тут я дізнавався щось нове і цікаве, що знадобилось мені на практиці. Графік був шалений — зранку навчання, а ввечері робота, тому доводилось пізно повертатись додому. Але я ж сам у цьому був зацікавлений.
Третина стажерів вже працює в lifecell
Навчання триває 4 місяці – це 8 годин занять на тиждень. Лекції тут мені дуже допомогли. Коли розповідали про якісь базові речі, я розумів їх значення, але як це працює на практиці – ні. Ми вивчали багато літератури і на практиці все аналізували. А потім складали іспити як з теорії, так і з практики.
У рамках програми кожного з нас підтримує індивідуальний ментор, який ділиться своїми знаннями та досвідом, а також надає підтримку та зворотний зв’язок під час виконання завдань.
Після навчання я отримав своє місце у компанії lifecell. У процесі ми вже знали, чи запрошують нас на роботу сюди чи пропонують щось інше. Деяких взяли на роботу ще до закінчення навчання.
Про роботу в компанії
Я поєднував навчання з роботою й отримав стажерську посаду. А сьогодні я вже майже рік працюю на посаді інженера з планування та оптимізації радіомережі. Мої головні обов’язки – це розвиток конкретної ділянки радіомережі в Києві та Київській області. Це глобально. А якщо локально, то я повинен спостерігати за параметрами, покращенням та збільшенням швидкості. І якщо у людей є якийсь збій зв’язку, то це теж вирішую я.
Зазвичай я працюю в офісі. Але часто виїжджаю на місце встановлення базової станції для покращення покриття. Коли ми отримуємо від орендодавця позитивну відповідь щодо встановлення станції, то я їду туди і контролюю те, як краще її встановити. А потім вже можу як користувач перевіряти роботу. Цікаво, що деякі орендодавці не хочуть привертати увагу людей, тому не хочуть ставити станції, або просять їх чимось прикрити. Тому й таке робимо.
“Я вже майже рік працюю на посаді інженера з планування та оптимізації радіомережі”. – Андрій Мальцев.
Ой, а ще через свою роботу часто зіштовхуюсь зі стереотипами. Якщо людина дізнається, що я працюю в компанії lifecell, то обов’язково спитає щось про тарифи. Та це ж не моя сфера. Чи бабуся просить змінити тарифи. Я так трохи агітую людей користувати нашим оператором і всі мої друзі вже на lifecell.
Навчаємо студентів, щоб отримати хороших працівників
Наталія Дороніна
Керівниця дирекції компанії lifecell з підтримки бізнесу.
З 2009 року роботи програми Jump into life, її пройшли вже 500 студентів. І третина з них вже успішно працює в нашій компанії. Під час навчання студенти відвідують професійні тренінги та майстер-класи з телекомунікацій, управління проєктами, публічних виступів, діджитал-комунікацій та підготовки до співбесіди.
Компанія lifecell є соціально-орієнтованою, тому запроваджує багато проєктів, завдяки яким допомагаємо молоді розвиватись. У 2015 році ми стали підписантами Пакту заради молоді, з яким співпрацюємо і сьогодні. Спільно з цією ініціативою ми вносимо свій пасивний вклад в освіту студентів та розвиток нашої країни.
В рамках Пакту ми проводимо майстер-класи по всій Україні, співпрацюємо з різними місцевими організаціями, виступаємо на форумах та заходах, і в рамках цього ділимось знаннями і популяризуємо галузь. Ми допомагаємо студентам і даємо знання щодо працевлаштування, розповідаємо як підготуватись до розмови з майбутнім роботодавцем, як себе поводити, лайфхаки.
“Станом на 2018 рік близько 20% молодих людей в Україні не мали роботи, а близько половини працювали не за спеціальністю. При цьому роботодавці все частіше починають говорити про “кадровий голод” та складнощі в пошуках співробітників та співробітниць. Ініціатива “Пакт заради молоді – 2020” покликана реагувати саме на ці виклики. Вона об’єднує роботодавця, освітній заклад та молоду людину з метою виростити хорошого спеціаліста/-ку та забезпечити першим місцем роботи. Так, за минулі 4 роки було створено більше 42 тис місць для стажування чи роботи” – Людмила Шевцова, радниця з питань молоді та ВІЛ в UNFPA, Фонду ООН в галузі народонаселення.
Ми прагнемо показати молоді, що всі можливості для неї відкриті. Саме компанії-підписанти Пакту дійсно переймаються проблемами молодих людей і розробляють нові програми для підвищення спроможності молоді до побудови успішної кар’єри в Україні.
Тарас Деркач
координатор Пакту заради молоді, Центр “Розвиток КСВ”
З 2015 року реалізуємо проєкт “lifecell університети”, в рамках якого відкриваємо навчальні телеком-лабораторії в технічних вишах країни. Такі лабораторії дають можливість студентам телекомунікаційних спеціальностей на власній університетської мобільної мережі і обладнанні вивчати роботу телеком-оператора. В результаті український ринок мобільного зв’язку отримує кваліфікованих фахівців.
Ми вже відкрили три навчальних телеком-лабораторії: в Харківському національному університеті радіоелектроніки, в Національному університеті “Львівська політехніка” та Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”. І тут студенти на практиці можуть зрозуміти, що таке мобільна мережа і як вона працює.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Кухні 70-х років, електричні плити та смажена їжа для дітей. Ще нещодавно такою була реальність шкіл та дитячих садочків Локачинської громади, що у Волинській області. Батьки скаржилися на якість їжі для школярів, а керівники навчальних закладів не могли самостійно забезпечити кухарів сучасним обладнанням.
Керівництво ліцеїв та міська влада Локачинської громади зуміли оновити стару систему харчування — відреставрували занедбані харчоблоки і опанували сучасне обладнання. Розповідаємо у ШоТам, як їм це вдалося.
Будівля та харчоблок 1973 року
Старозагорівський ліцей — другий за кількістю учнів у Локачинській громаді. В ньому навчається 150 дітей. Ще минулого року батьки школярів регулярно писали клопотання директору ліцею і міській раді зі скаргами на шкільне харчування, розповідає керівник ліцею Ігор Яцюк.
«Раніше була стара плита, то на ній особливо нічого не зготуєш. У нас провели загальношкільні батьківські збори, де виносилося питання покращення та урізноманітнення харчування для дітей. Дирекція зайнялася», — розповідає мама двох учнівСтарозагорівського ліцею Ірина Загірська.
«Були претензії, як від батьків, так і від служби, яка займається санітарними умовами харчоблоків. Окрім електроплити, іншого обладнання для приготування їжі для дітей в ліцеї не було. Так ми почали цікавитися іншою технікою», — додає Ігор Яцюк
Так керівництво ліцею звернулося до Локачинської селищної ради та управління гуманітарної політики.
Електрична плита у Старозагорівському ліцеї. Фото надав Ігор Яцюк
Перемогли у відборі та вирішили реформувати харчування
У 2021-му році змінилася також законодавча база, яка стосується стандарту харчування дітей у школах та садочках. Заступник селищного голови Локачинської громади Тарас Хом’як пояснив: зміна у законі зобов’язала громади забезпечити школярам здорове харчування, але з електричною плитою та без пароконвектомата — зробити це було, як мінімум, складно. Адже цей прилад поєднує у собі пароварку та конвектомат, з його допомогою можна швидко та корисно готувати перші страви, овочі, м’ясо, рибу, хліб та навіть солодощі.
Тож місцева влада взялася за реформу харчування. Аби отримати фінансування, громада взяла участь у проєкті, який відбирав для себе перших громад-партнерів в Україні та стала однієї з десяти громад, які зуміли виграти у відборі.
«Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» запропонував кожній громаді першочерговий мініпроєкт, який дозволяв би вирішити нагальні місцеві потреби. Звичайно, ми скористалися такою можливістю та запропонували придбати та встановити пароконвектомати в харчоблоках», — розповідає Тарас Хом’як.
Змінам завадила повномасштабна війна
Керівництво навчальних закладів розуміло: поставити нові та сучасні пароконвектомати у старі харчоблоки — ідея не з найкращих. Тож разом з селищною радою створили проєкт, де вирішили зробити також капітальний ремонт у шкільній кухні та їдальні.
«Ремонт харчоблока у Старозагорівському ліцеї запланували на початок 2022 року. Втім, здійснити план, на жаль, не вдалося. Адже саме в той час розпочалося повномасштабне вторгнення і кошти, які виділила місцева влада перерозподілила на допомогу Силам оборони», — розповідає керівник ліцею.
Відтак ремонт, та й сам проєкт, довелося відтермінувати до наступного року. І вже у 2023-му кухарі Локачинської громади опановували нові пароконвектомати у відремонтованих та відреставрованих харчоблоках.
Пароконвектомат у Старозагорівському ліцеї. Фото надав Ігор Яцюк.
Тепер діти споживають здорову їжу змалечку
Ремонти у харчоблоках вдалося завершити у максимально швидкі терміни. Команда підрядників працювала мало не безвихідних, щоби трохи більше ніж за місяць, навчальні заклади могли знову годувати своїх учнів.
Спершу пароконвектомати спробували у двох найбільших ліцеях, де загалом навчається понад 700 школярів. Тарас Хом’як пояснює: насамперед, хотіли переконатися, що кухарі зможуть працювати з сучасними приладами та підлаштуються під робочий темп. Втім, все вдалося одразу, тож пароконвектомати встановили у ще одному ліцеї та у дошкільних навчальних закладах.
«Ми хотіли, щоби діти почали звикати до нового та здорового харчування з дитинства у садочку», — розповідає заступник селищного голови Локачинської громади.
Відремонтована їдальня Старозагорівського ліцею. Фото надав Ігор Яцюк.
Оновили кухню — зникли скарги
Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» забезпечив навчальні заклади Локачинської громади не лише пароконвектоматами: йдеться й про холодильне та морозильне устаткування, про лінії роздачі (де, діти можуть набирати для себе їжу), і навіть меблі для їдальні.
З грудня 2023 року керівник Старозагорівського ліцею не отримав жодної скарги від батьків на оновлене харчування, яке тепер відповідає усім сучасним стандартам та вимогам. 95% учнів із задоволенням харчуються у шкільній їдальні. А кухарі справляються з навантаженням та годують дітей за новим меню.
«Тепер набагато різноманітніші страви готують, можна запікати, а не смажити на олії, як це було. Дітям подобається, а отже і мені подобається», — підсумовує мама двох учнівСтарозагорівського ліцею Ірина Загірська.
Фонд Brave1 надав 186 грантів розробникам, загальна сума яких перевищує $3,2 млн. Ці кошти можна використовувати компаніями на дослідження, розвиток, масштабування та покращення своїх продуктів.
Зараз Brave1 шукає найбільш ефективні рішення у двох сферах:
пошук рішень для протидії та ураження FPV і комерційних дронів, зокрема DJI, Autel;
Brave1 активно шукає не лише готові рішення, а й талановиті команди розробників, які готові приєднатися до створення та впровадження оптимальних рішень у визначених областях. Особливу увагу приділяють розробкам, що передбачають застосування штучного інтелекту в оборонних технологіях.
фото: Генеральний штаб ЗСУ
Про Brave1
Brave1 – це кластер для розвитку військових технологій в Україні, заснований Міністерством цифрової трансформації України, Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Радою національної безпеки і оборони, Міністерством стратегічних галузей України, Міністерством економіки України.
Кластер підтримки був запущений 26 квітня 2023 року.
Нагадаємо, що Нацбанк випустив монету до роковин Чорнобильської трагедії.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
У Японському саду все до ладу: висаджені сакури, є невеликий ставок, місце для медитацій та будиночок для чайних церемоній. Цей парк не десь за кордоном, а в Україні — у містечку Доброслав на Одещині. До цієї краси на місці саду був смітник. Та голова громади Людмила Прокопечко зуміла перетворити сміття на оазу і надихнула мешканців до змін й надалі.
ШоТам поговорили з Людмилою про те, як їй вдається вибудовувати довірливі стосунки з місцевими жителями і як завдяки активній позиції мешканці громади змогли одразу включитися у допомогу військовим після 24 лютого.
Смітники перетворили на парки
Коли у 2015 році Людмила Прокопечко прийшла на посаду у Комінтернівську селищну раду, стан територій був складний.
«Тут була просто неймовірна кількість смітників. Так, не було нормальних доріг, тротуарів, освітлення і нормальної води, але це, напевно, мене не так вразило, як сміття», — пригадує Людмила Прокопечко.
Стихійних сміттєзвалищ були десятки й деяким було понад 10 років. Людмила каже, вирішили прибрати всі смітники, але щоб вони знову не утворювалися, на їхніх місцях зробили зони відпочинку — парки та сквери.
Японський сад у Доброславі на Одещині. Фото із соцмереж героїні
Грошей на розвиток у бюджеті не було, тож команда селищної ради робила все сама. Людмила пригадує, 13 людей виходили з лопатами і граблями й прибирали. Звісно, закликали до роботи й місцевих жителів, та не всі вірили у те, що з цієї ідеї щось вийде. Після першого вдалого результату — парку, який назвали «Лісова пісня», люди почали активніше включатися у допомогу.
У 2016 році селище Комінтерново перейменували на Доброслав — і тепер воно привертає увагу туристів з усієї України. Людмилу Прокопечко після реформи децентралізації у 2020 році обрали головою і зміни у громаді продовжилися.
За 8 років у Доброславі з’явилося ще десяток тематичних парків — присвячений закоханим, художнику Сальвадору Далі, болгарській культурі, уже згаданий Японський сад тощо. Мешканці — доєднуються.
«Коли треба зробити щось важливе і ми знаємо, що можемо зробити це самі, то я просто звертаюсь до громади, щоб нас підтримали. І люди відгукуються», — каже голова громади.
Щотижня з Доброслава виїжджає волонтерська допомога, зібрана людьми
Саме така активна позиція жителів допомогла швидко зібратися на початку повномасштабного вторгнення, а також те, що громада почала підтримувати військо ще з 2014 року.
«Вся команда працює, ніхто не виїхав. Мені було приємно, що я не залишилася одна. Ми працювали день і ніч без вихідних на початку вторгнення. Хто не мав свого житла у Доброславі, то ночував у актовій залі селищної ради», — розповідає Людмила.
Щодня годували тисячу військових, облаштовували блокпости — все працювало як годинник. Підтримка війська продовжується, щотижня з Доброслава виїжджає волонтерська допомога, зібрана людьми:
«У нас в музеї висять прапори всіх бригад, яким ми допомагаємо — їх дуже багато. І потрібно, щоб це робили всі, щоб відчували: не можуть одні воювати, а інші взагалі бути далекими».
У квітні 2024 року в Доброславі висадили каштанову алею, щоб вшанувати пам’ять про мешканців громади, які загинули в російсько-українській війні. Людмила каже, допомогти прийшло майже 100 людей, і саме жителі купили саджанці каштанів.
Місцеві висаджують алею з каштанами, які придбали за власні кошти. Фото із соцмереж героїні
«Для громади дуже важливі корисні справи. Бо це для них, вони тут господарі. Тож долучаються до активностей, та не лише до якоїсь роботи, а й постійно збирають допомогу для військових», — каже Людмила Прокопечко.
Залучають і школярів: проводять ярмарки й зароблені кошти передають військовим. Також у громаді разом із військовим оркестром проводять мистецький проєкт «Від колиски до звитяги», що покликаний розповісти дітям про героїв українського війська.
Концерт у межах проєкту «Від колиски до звитяги» у Доброславі. Фото із соцмереж героїні
Дбають у Доброславі і про ветеранів, у містечку відкрили Veteran Hub. Тож тепер з військовими працюють психологи, юристи. Віталій воював ще з 2014 року, зараз проходить реабілітацію, каже, люди, які приходять з війни, відчувають себе відчуженими. Та чоловік здивований, що у Доброславі так підтримують ветеранів: «Це дуже приємно, я відчув, що ми робимо одну справу».
Віталій згадує, що Людмила була першою, хто зустрів його в громаді:
«Вона не просто заховалася десь в кабінеті, а якраз найперша підійшла до мене і запитала: як справи? Як ви себе почуваєте? Може, вам чимось допомогти?», — розповідає військовий.
Щоб розвивати Доброслав, шукають партнерів
Крім того, що треба справлятися із викликами війни, допомагати фронту і забезпечувати стабільну роботу, каже Людмила, треба й розвивати громаду, думати про майбутнє. Саме тому багато працюють з міжнародними партнерами, пишуть грантові заявки.
«Я часто буваю на форумах чи у відрядженнях за кордоном. Тому що там народжуються нові контакти й нові друзі, які потім уже допомагають нашій громаді», — каже Людмила Прокопечко.
Людмила Прокопечко з Габліелем Абрагамом, керівником Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». Фото надали в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА»
Одним з партнерів громади є Проєкт USAID «ГОВЕРЛА», що допомагає місцевим органам самоврядування працювати ефективніше. За цим напрямком мають багато ідей, які вже втілюються в життя. Наприклад, просторовий план громади, проєкт по енергозбереженню, у результаті якого Доброславська громада отримала потужні генератори. Також завдяки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» у Доброславі тепер є екскаватор, контейнери для роздільного збору сміття, компостери.
Процес висадження Алеї дружби у Доброславі. Фото надали в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА»
Молодь громади проходить стажування і створює молодіжні простори, у ЦНАПі тепер є необхідна техніка, а пожежна команда оснащена одягом та інвентарем. Очільниця каже, наразі ще працюють над проєктом по безбар’єрності на соціальних об’єктах.
Тренінг для молоді пройшов у місцевому Veteran Hub. Фото із соцмереж героїні
Людмила вважає, що для лідерки громади важливо бути патріоткою своєї держави:
«Треба вірити в те, що робиш, мати величезне бажання й енергію, і вміти вести за собою. Коли ти сам гориш своєю ідеєю, то можеш запалити й інших. Тому люди довірятимуть», — каже Людмила.
