“Приймаємо пологи та лікуємо грижі”. Як у Харкові рятують кажанів від загибелі

Вже вісім років біологи з Харкова займаються порятунком від загибелі… кажанів. Зима – це найбільш критичний час для цих маленьких Дракул, адже вони потрапляють у небезпеку. Люди часто знаходять їх під час ремонтів вікон чи балконів і деякі просто викидають тварин на смітник. Але кажани потребують нашої допомоги, бо не здатні взимку вижити, адже їх вже потурбували. 

Альона Прилуцька разом з однодумцями створила Центр реабілітації рукокрилих. Сюди небайдужі громадяни везуть кажанів з усіх куточків України. За роки роботи центру вдалось врятувати понад 16 000 тварин! Альона розповіла нам, як вони рятують кажанів, як приймають пологи і лікують переломи, а також розвінчала міфи навколо зв’язку рукокрилих з Covid-19.

Альона Прилуцька

Заступниця керівника Центру реабілітації рукокрилих,  Feldman Ecopark. Кандидатка біологічних наук за спеціальністю зоологія. Навчалась у Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна.

Навіщо рятувати кажанів?

Кажани – це тварини з Червоної книги, адже вони повільно розмножуються і народжують тільки одного-двох малюків на рік. Тому дуже важливий порятунок кожного, бо коли гине ціла популяція, то на її відтворення потрібно багато часу. У наших широтах кажани живуть у печерах та лісах. Але через знищення дерев та зміни клімату останні 30 років кажани почали зимувати у містах.

Люди знаходять сотні рукокрилих під час ремонту балконів чи у шпаринах.  І що вони роблять? Так, викидають тварин на вулицю, на смітник, де ті гинуть. У людей є такі стереотипи, що кажани – це паразити, якісь страшні тварини. Можливо, їх лякає те, що кажани ведуть нічний спосіб життя та сплять головою вниз. А багатьом нагадують Дракулу. 

Та насправді вони біологічні санітари, які несуть багато користі природі. Кажани з’їдають дуже велику кількість комах, в тому числі шкідників, охороняють від них ліси, сади та лани. Один кажан може з’їсти за один раз ⅓ від власної ваги. До того ж екскременти рукокрилих збагачують ґрунт та підвищують урожайність. А у тропіках вони запилюють агаву та переносять насіння, тим самим сприяють поширенню дерев.

Спочатку приносила кажанів до себе в холодильник, а потім відкрила Центр

Я вирішила займатись порятунком кажанів ще на 2-му курсі університету, у 2007 році. Тоді в одній з центральних будівель міста зимували рукокрилі і завгоспи почали їх викидати. До нас на кафедру почали телефонувати люди, мовляв, кажани лежать на вулиці і помирають. Я взялась за їх порятунок. Тоді ще Центру не було, тому я забирала кажанів додому, де вони зимували у холодильнику.

Читайте також: Крокодили, страуси та буйволи: топ незвичайних українських ферм, які варто відвідати кожному

Вісім років тому разом з моїм колегою біологом Антоном Влащенком ініціювали створення Центру реабілітації рукокрилих. Нам це вдалось завдяки підтримці “Feldman Ecopark” – вони надали нам приміщення та невелику фінансову допомогу на корм для кажанів. Але минулого року фінансування принипилось через пандемію, тому зараз існуємо силами волонтерів та активістів. До того ж ми постійно подаємо грантові заявки до міжнародних фондів. 

Поки ми єдиний Центр в Україні і найбільше рятуємо кажанів по всій Європі. Лише цієї зими у нас знаходиться на реабілітації 2, 5 тис. тварин. Звісно, це не тільки з Харкова. Кажанів нам передають з різних куточків України. За роки роботи нам вдалося врятувати понад 16 000 рукокрилих. 

Як проходить реабілітація маленьких бетменів?

Коли кажани потрапляють до нас, то спочатку ми їх оглядаємо, визначаємо вид, стать та вік. Всіх тварин кільцюємо – це така спеціальна мітка з номером, так званий паспорт. Після огляду напуваємо водою, годуємо, зважуємо і визначаємо чи потребує кажан відгодівлі, чи можна відразу відправити на зимівлю. У нашому центрі вони зимують в холодильниках – для них важлива стабільна температура та рівень вологості понад 60% відсотків. За цим ми ретельно стежимо. Зараз у нас вже є сім холодильників, але потрібно збільшувати, бо з кожним роком рукокрилих в центрі все більше і більше. 

Читайте також: Місто без ветеринарів: як у Ржищеві волонтери взялися рятувати безпритульних тварин

Кажани зимують як ведмеді за рахунок жиру, тому вони в природі харчуються комахами, а потім впадають у сплячку.

Більшість тварин до нас потрапляють виснаженими, через те, що їх потурбували і розбудили. Тому потребують декілька циклів відгодовування, які тривають 7-10 днів, поки тварина не накопичить достатньо жиру. Нормальна вага для них – 30 грамів.  Взагалі норма залежить від виду.

В Україні є 27 видів кажанів, а до нас потрапляє зазвичай тільки шість – руда вечірниця, нетопир середземноморський, пізній кожан, лилик двоколірний і рідко нетопир лісовий, вухань австрійський.

Годуємо їх різними личинками жуків, тарганами та іншими комахами раз на день, вручну, з допомогою пінцета. При контакті з твариною обов’язково потрібно одягати рукавиці. 

Також у нас є так звана  літня резиденція для кажанів, котра знаходиться у Фельдман Екопарку. Це унікальна вольєра у вигляді бублика (bat-колайдер), котрою кажани можуть тренувати політ. На стінах Центру в Екопарку розвішені, спеціальні бетонні  будиночки для кажанів – це такий альтернативний прихисток для тварин, які живуть на волі. Невдовзі ми плануємо запустити проєкт з їх виготовлення та поширення. Дійсно, це таке альтернативне сховище, щоб кажани жили не в людських будівлях, а мали своє. 

Приймаємо пологи у кажанів та лікуємо переломи

Кажани живуть в середньому 15 років, але були рекордсмени, які доживали і до 40. Це унікальні тварини, які стійкі до багатьох хвороб. Але попри це, до нас у Центр часто потрапляють кажани, яких не просто потрібно годувати, а й лікувати.

У нас є єдина в Україні ветеринарка, яка займається рукокрилими. Анастасія Доманська робить їм цікаві операції та дає друге життя – це і лікування переломів, і вправляння гриж, і лікування зубів та очей. Колись до нас потрапила вагітна самиця, то ветеринарка навіть приймала пологи. А ще привозили малюків без мами, то я їх самостійно годувала молоком.

Тому нам доводиться ще закуповувати ліки та вітаміни для кажанів. Наша ветеринарка першопроходець у цій справі, бо майже  немає  інформації про лікування рукокрилих. А у нас полетіли ті кажани, які ми думали ніколи не зможуть жити на волі. Звичайно, є тварини, які знаходяться в Центрі на пожиттєвому утриманні. Вони не можуть літати через ампутацію одного крила чи втрачену кінцівку. А випустити їх на волю – це теж саме, що вбити. Тому десь 50 особин залишається у нас на довічно.

За роки роботи ми провели чимало досліджень, постійно їздимо у ліси та печери, щоб дізнатись якомога більше інформації про цих загадкових тварин. Зараз ми працюємо над випуском посібника з реабілітації рукокрилих, щоб люди могли краще розуміти, як допомогти тваринам. У різних містах у нас є волонтери, які долучились до цієї справи. Вони самостійно їх рятують , або відправляють до нас. Потім ми повертаємо великі групи кажанів назад. 

Змінилось ставлення людей

Кажани “гостюють” у нашому центрі з листопада до кінця березня. А коли з’являються перші комахи, ми відпускаємо їх. Вже вісім років поспіль ми проводимо урочистий захід у Feldman Ecopark – випуск рукокрилих на волю. Сюди запрошуємо всіх охочих, які мають змогу самостійно випустити тварину. Обов’язково просимо приносити власні рукавички.

Рятуючи кажанів ми багато спілкуємось з людьми, і помітили, що раніше люди не так охоче хотіли їм допомагати, ловити.  А зараз вже більше людей знає, що рукокрилі у Червоній книзі і доволі беззахисні. 

Цього ми і хочемо досягти – змінити ставлення до цих тварин. От була ситуація, коли у Дніпрі люди звернулись до МНС, бо у них під балконом зимували кажани і буцімто їм заважали запахом і шумом. Так, вони дійсно трохи попискують, але навіщо ж їх чіпати? Дочекайтесь весни і кажани самі полетять. У Європі таких проблем немає, там подібні центри шоковані від того, скільки тварин до нас прибуває. А вони вже давно почали проводити освітню компанію серед населення.  

Нещодавно написала дівчинка з Могильова-Подільського, що у неї під балконом живуть кажани і вона не проти, не чіпає їх. Але таких випадків мало.  Найбільше мене засмучує, коли люди думають, що я їм щось винна. От я повинна приїхати до них о 9 вечора і забрати кажанів, бо інакше чую погрози, що вони їх викинуть. Але я працюю на ентузіазмі і ми всі разом повинні докласти зусиль, щоб врятувати рукокрилих. 

Читайте також: Якщо не я, то хто? Як відкрити та утримувати притулок для тварин у райцентрі

Тому наша робота має три напрями – реабілітація, дослідження та освіта. Ми часто їздимо з лекціями в університети та школи, щоб розказати дітям про кажанів та чому важливо їх рятувати. Ми хочемо залучити волонтерів серед студентів до годування тварин. А коли людина бачить кажана наживо, то перестає його боятись. Я радію від того, що ставлення людей змінюється. Спочатку казали “фу, це ж кажани”, а зараз називають їх милими створіннями і з задоволенням беруть на руки.

Міфи про кажанів та їх зв’язок з Covid-19

Ще з дитинства нам навіювали страх про кажанів, мовляв, вони можуть напасти та заплутатись у волоссі, реагують на кров чи полюють на білий колір. Але це все міфи.

Кажан ніколи не нападає на людину, їх не цікавить ні волосся, ні білий колір, ні кров. Рукокрилі вночі полюють на комах, а ми ж в темноті не бачимо маленьку комашку, а тільки великого кажана, який буцімто хоче на нас напасти. Теж саме і з білим кольором. А про кров то взагалі казки про Дракулу. Звісно, є кажани-вампіри, але вони проживають у Південній Америці і їх дуже мало.

Коли розпочався спалах коронавірусу, то взагалі посипалось багато питань про те, що кажани заразили людство цією хворобою. Так, у рукокрилих є свої коронавіруси, які схожі на Covid-19. Але тільки на 96%. Сьогодні немає жодного доказу про те, що вірус пішов від кажанів. Коронавірус не єдиний – їх ціла родина. Нещодавно у США проводили дослідження, намагались заразити кажанів Covid-19. Але це їм не вдалось. Рукокрилі мають унікальний імунітет і і стійкі до вірусів. Тому з Covid-19 не мають жодного зв’язку.    

Єдина хвороба, яка небезпечна для нас – це вірус сказу. Але її мають лише три види з українських рукокрилих і можуть передати його тільки при сильному укусі до крові. Тому я і кажу, що потрібно завжди одягати рукавиці. Всі наші працівники мають превентивне щеплення.

Що робити, якщо знайшли кажана?

Якщо ви знайшли у себе кажана у теплий період, то достатньо просто потримати його у себе до вечора, а потім випустити. Якщо це зима, то варто звернутись до нас, або до фахівців вашого міста. Контакти є тут. Якщо ви хочете самостійно врятувати кажана, то потрібно розмістити його у себе на зимівлю.  То спочатку огляньте його – якщо є травми, то треба лікування ветеринара.

У нас на сайті є детальні інструкція про те, як доглядати за кажанами вдома. Ось кілька головних правил: 

1. Куди посадити? Ви можете використати картонну коробку з-під взуття, щільний бавовняний мішечок або шкарпетку. У коробці, на край повісьте шматочок тканини, за який звірятко зможе зачепитися і повиснути вниз головою.  Не забудьте зробити невеличкі отвори. 

2. Як годувати? Найкраще для годування підійдуть личинки жуків (борошняного хрущака, зофобаса), бананові цвіркуни, таргани. Їх можна знайти в зоомагазинах вашого міста. Під час годування обов’язково одягайте рукавички і годуйте з пінцета.  Можна тримати тваринку в руці або прикрити її згори рукою, не притискаючи до поверхні. 

3. Як довго годувати? Приблизно тиждень, або поки тварина не набере необхідну вагу, потім слід добу нічим не годувати (можна напувати), щоб кажан перетравив залишки з’їденого. Після цього можна розмістити тварину в холод на зимівлю.

4. Як розмістити на зимівлю? Оптимальна температура для сплячки рукокрилих – це +2-+8 ºС. У квартирних умовах можна помістити кажана на балкон або краще в холодильник.

6. Коли випускати? Якщо кажан, знайдений взимку, дожив до весни, то з настанням перших стабільно теплих ночей (при температурі повітря вище нуля) його можна випускати на волю. Зазвичай це кінець березня – початок квітня.