Проїхав 400 кілометрів на саморобному веломобілі. Як дауншифтер створює унікальний транспорт

В Україні чимало ентузіастів, які здатні власноруч зробити автомобіль, навіть у власному гаражі. Один з них – Олексій Ганшин з Кіровоградської області. Щоправда, чоловік створив не автомобіль, а повністю екологічний та перший в Україні веломобіль. Саморобний електрокар Piligrim, який за своєю сигароподібною формою нагадує гоночні боліди. Кілька років тому Олексій став дауншифтером та зайнявся збором веломобілів та лежачих велосипедів. А ще на цьому транспорті їздить на великі дистанції та мріє доїхати до океану.

Хотів пригод – почав створювати веломобілі та лежачі велосипеди

Я займаюсь виготовленням веломобілів та лежачих велосипедів. В чому різниця між ними? Останній — це двоколісний велосипед, який є дуже зручним, адже людина знаходиться всередині нього в положенні лежачи, як на шезлонгу. У веломобілі людина знаходиться в такому ж положенні, але сам транспорт має кабіну та три чи більше колеса, тому є більш стійким. Якщо на лежачому велосипеді потрібно тримати рівновагу, то тут — ні. Але такий транспорт не дуже популярний, адже ще з 1933 року заборонений Міжнародним союзом велосипедистів. А все тому, що в ті роки перегони організовували виробники звичайних велосипедів, тому таким чином усували конкурентів.

Десь з 2006 року я зайнявся розробкою велотехніки. Але почалось все саме з переїзду в село. Попрацювавши на кабельному телебачені, у мене наче все життя промайнуло перед очима і я подумав — а що далі? У той момент зрозумів, що хочу насиченого пригодами життя, свободи та відповідальності за свої рішення. Тому переїхав у село. А у Китайгород я потрапив після тяжкого розлучення. І тут 4 роки тому почав все з початку.

У селі зрозумів, що мені потрібен якийсь незалежний транспорт. Був звичайний велосипед, але він зовсім не комфортний для дальніх поїздок. Тому подумав, що можна за таким же принципом зробити комфортний та багатофункціональний транспорт.

Швидкість 30 км/год та міні-електростанція на веломобілі

Щоб створити веломобіль, я почав вивчати досвід європейців. Знайшов багато фотографій, але це ж не креслення, тому самостійно розробляв технологію. Таким чином створив веломобіль, який назвав Piligrim. Я планував представити новий прототип вже у 2017-му році. Однак розвал сім’ї, депресія, потім всілякі складності, пов’язані з розлученням дуже сильно загальмували всі проєкти, в тому числі і Piligrim.

Для мене принципово рухатись шляхом сили м’язів, бо це дає особливі враження. Щоб їхати на далекі дистанції на веломобілі не обов’язково бути спортсменом. Вся суть у силі витривалості— у зручному положенні можна їхати набагато довше, ніж на звичайному велосипеді.

Сам веломобіль важить 40 кілограмів, а рухається, зазвичай, зі швидкістю 25-30 кілометрів за годину. Максимальна швидкість, яку я досягав – 50 км/год. Електрокар має три колеса, він схожий на гоночні боліди, при цьому володіє вкрай компактними розмірами – завдяки своїй ширині на ньому навіть можна без проблем долати затори.

Читайте також: “Електро-Богдан” та “Електро-Газель”: студенти роблять з маршруток електрокари. Як?!

А ще на Piligrim є сонячна батарея, яка потрібна для того, щоб бути автономним у поході. Завдяки їй я можу заряджати повербанк, від якого живляться фари вночі та можна заряджати телефон. Я мрію поїхати через всю Європу до океану, тому потрібно бути максимально автономним, а чекати кілька годин на заправці, поки не заряджається телефон — не цікаво. На веломобілі є поворотники, мигалки та прапорець, щоб легко пересуватись по місту. Але цей транспорт створений для пересування поза містом.

Більшість каже, що веломобіль схожий на сигару за формою. І справді так. Така форма дуже вигідна в плані аеродинаміки – опір повітря. Для мене це ідеальний варіант.

Проїхав 400 кілометрів за 28 годин

Нещодавно я проїхав 400 кілометрів із Китайгорода до Чернігова на цьому ж Piligrim. Це повторення торішнього кілометражу з поїздок до Вінниці, але по більш плоскому рельєфу. Цього року вдосконалив транспорт і вирішив перевірити. В Чернігів поїхав, щоб взяти участь у налагодженні виробництва велосипедів моєї моделі.

На маршруті Сміла – Черкаси – Золотоноша – Переяслав-Хмельницький – Бориспіль – Бровари – Козелець зупинився лише на годину поспати, бо почав втрачати контроль. Весь шлях зайняв 28 годин. Якщо будуть хороші дороги, то зможу швидше проїхати і з меншими зусиллями. Мені спати хотілось тільки після 25 години, до цього їхалось легко. Назад повертався, то робив зупинки близько раз у 1,5 години на 5 хвилин.

Люди на дорозі звертали увагу на мене і реагували позитивно. Деякі далекобійники навіть зупинялись, щоб сфотографуватись. А ще поліцейські зупиняли, бо просто не знали що це таке. А коли бачили, що велосипед – відпускали. Деякі люди, коли дізнаються, що транспорт на педалях кажуть, що це нерозумно, а для деяких – дуже круто.

Про створення веломобіля

Щоб створити веломобіль потрібно найголовніше і найважче-  знання. Я дуже багато працював над прототипом, перероблював, але дійшов до кінцевої мети. Загалом, для хорошого веломобіля потрібно:

• Мінімізувати вагу. Вага повинна бути до 30-ти кг.
• Мінімізувати розміри корпусу. На щастя це також і знижує вагу і вартість, бо менше матеріалу – менше ваги.
• Вибрати якісні покришки з низьким опором кочення.

У 2017-му я купив пінопласт і роздрукував зрізи з 3Д моделі, але вони ще рік припадали пилом по кутках сараїв. І тільки влітку 2018 го я почав роботу над проєктом. Багато технологій були випробувані, але більшість з них були новими для мене, тому у процесі доводилося вирішувати безліч непередбачених складнощів, втім, в цьому є особливий кайф розробки нового.

Читайте також: Купити Nissan Leaf і запустити службу таксі. Історія успіху з Лозової

Корпус веломобіля був зроблений по безматричній технології, тобто поверхня була отримана шляхом наклейки шарів склопластику на форму. Я вибрав такий підхід для здешевлення процесу, а також тому, що не був упевнений в правильності габаритів корпусу, тому не ризикнув одразу вкладатися в створення чистових матриць.

У трансмісії використовується два віджимних ролики, як в більшості сучасних веломобілів. Це дозволило поставити крісло прямо на підлогу, і знизити центр ваги. Також центр ваги зміщений вперед, ближче до широкої частини, що дозволяє отримати хорошу стійкість при вузькій колії. Вузька колія, своєю чергою, хороша для аеродинаміки, маневрів між ямами, їзди грунтовими стежками й дозволяє запхати веломобіль в приміщення через звичайні двері шириною 70 см.

Габарити транспорту  не оптимальні, можна було б зробити його менше, але як для побутового та туристичного варіанту це підходить. А для перегонів з часом буде щось більш компактне. Загалом створення веломобілю обійшлось мені у 20 тисяч гривень.

Сидіння для веломобіля купують по всьому світу

Ще коли почав займатись виготовленням лежачих велосипедів та веломобілів, то намагався їх продати. Але після розвалу сім’ї і це також розвалилось.

Мої веломобілі — це поки зразки, але не серія транспорту на продаж. Є кілька замовників, але зараз веломобілі коштують дешевше, ніж коштували б, якщо це був би відпрацьований зразок. За моїми підрахунками, такий транспорт може коштувати вдвічі дешевше, ніж європейський – $2000-3000. Основна проблема в тому, що мені немає з ким працювати, а сам я не встигаю, бо дуже багато часу проводжу з дітьми.

Читайте також: Електрокар зі старої Таврії: як троє друзів з Дніпра збивають ціну на Tesla

Зараз я заробляю на життя тим, що продаю сидіння для веломобілів. 90% замовлень з Європи та Америки. Мої вироби коштують недорого, тому і замовляють.

А ще люди з села часто цікавились веломобілями, але коли дізнались, що немає моторчика, то відмовлялись. Ось це вся проблема нашого менталітету — людям лінь крутити педалі. Але ж всім потрібно займатись спортом, бо це позитивно впливає на наш моральний стан.

29.08.2020