Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
SEM Drive стартап SEM Drive стартап

Суспільство

“Електро-Богдан” та “Електро-Газель”: студенти роблять з маршруток електрокари. Як?!

Опубліковано

Хтось ламає голову над ненависною дипломною роботою, а хтось перетворює її на бізнес. Ні, мова піде не про написання за гроші. Студенти КПІ Анатолій Бурлаков і Павло Чернушенко придумали систему, яка зможе зробити з будь-якого автомобіля електрокар. Зараз хлопці співпрацюють з комерційними підприємствами і заробляють близько $5000 за апгрейд одного авто. А все почалось з тієї самої дипломної роботи, коли студенти захотіли зробити щось більше. Так і з’явився стартап SEM Drive. 

 Павло Чернушенко і Анатолій Бурлаков

Засновники стартату SEM Drive

Студенти Київського політехнічного інституту, факультет електротехніки і автоматики. Анатолій родом з Полтави, у рідному місті створив чемпіонську баскетбольну команду. А киянин Павло розробив свій диплом на 120 сторінок розрахунків за 4 дні. З цього диплому і почався стартап SEM Drive.

Як відбувається апгрейд

Ми займаємось переобладнанням звичайних автомобілів у гібриди. Разом розробили такий модуль електроприводу, який можна ставити практично в будь-яку машину і переробити її з мінімальними змінами.

Все почалось два з половиною роки тому. Ми хотіли зробити дипломну роботу, яка буде незвичайною, з залученням багатьох людей з кафедри чи факультету. Але, такої авантюри не вийшло через університетську бюрократію. Проте, це переросло у щось більше. А диплом справді допоміг, бо всі розрахунки були використані уже в стартапі SEM Drive.

Переобладнати автомобіль не так складно, як здається на перший погляд. Система складається з електродвигуна, контроллера, системи живлення та управління, аккумулятора і бортового комп’ютера, який це все з’єднує разом

Що ми робимо з автомобілем? Виймаємо старий двигун і замість цього встановлюємо всю цю систему, ставимо батареї. Після цього Інститут автотранспорту дає сертифікацію, і власник отримує новий техпаспорт свого електрокару.

Електродвигуни виготовляють в Україні на Смілянському заводі. Електроніку поставляють такі виробники як Analog Devices чи Texas Instruments з Китаю. У місті Шеньчжень є завод, який поставляє акумулятори для електрокарів. Ми стали партнерами і закуповуємо акумулятори у них. Тобто, ми збираємо з різних виробництв деталі, а потім створюємо свій прототип електрокару.

Будь-який “Богдан” може стати електрокаром

Ми можемо зробити електрокар з будь-якого автомобіля. У нас є два типи клієнтів.

Перший – це комерційний транспорт вагою 1,5 – 3,5 тонн. 

Тобто це мікроавтобуси, маршрутки та фургони. Цей сегмент має найбільший економічний ефект. Різниця у собівартості кілометра шляху тут грає важливу роль і електромобілям немає рівних. Тому вони швидко окупаються. Але виробники електрокарів чомусь недооцінюють цей ринок.

Зараз у нас є пілотний проєкт з електрифікації маршруту Полтава-Харків. У нього входять автобуси, зарядні станції і обслуговування.  На цьому маршруті кожний автобус проїжджає близько 900 км на день. Те, що зазвичай водій проїжджає за рік на свой машині, автобуси “накатують” за місяць. Навряд чи ви окупите свої інвестиції, якщо будете їздити на електромобілі тільки на роботу і по мінімальним справам.

Отже, для комерційного транспорту ми збираємось працювати по такій системі: беремо одноразову оплату за установку обладнання та плату за кожний фіксований кілометр (за зарядки і обслуговування). Обладнання коштує $5000. Ми не беремо плату за акумулятори і замінюємо їх безкоштовно. Також розміщуємо зарядні станції за власний рахунок по маршруту.

Така модель дозволяє звести витрати на переобладнання до мінімуму і вирішуємо питання з обмеженням сроку життя акумуляторів. Якщо спочатку це все купувати з батареями, то сумма буде в 3-4 рази більше. Хто захоче інвестувати у маршрутку $15000? А у нас це один внесок і у клієнта не болітиме голова, як працюватиме батарея, чи треба її вже замінити і тд. 

Другий тип клієнтів – люди, які закохані у свої машини, або транспорт дорогий їм як пам’ять. 

Зазвичай, вони хочуть якось оновити своє авто для себе,  бо розуміють, що економічну вигоду електрокар принесе тільки за 3-4 роки. От наприклад, нам написав хлопець з Амстердаму, що у нього є стара машина Maserati Biturbo 84-го року. Він захотів її оновити. Переобладнання таких автомобілів коштує $5000 і вище.

Поки ми працюємо в такому закритому режимі. Зараз у нас є список замовлень з 80-ти осіб. Але основний напрямок – це пілотний проєкт з вісьмома автобусами. 

Без факапів не обійшлось

Насправді, коли ми починали, то навіть не здогадувались, що стільки складнощів попереду. 

  • Не мали до кого звернутись.  Мало того, що ми самі не мали досвіду, та ще й в Україні складно знайти експертів у цій сфері. Нам ніхто не міг допомогти. Спочатку планували одне, а коли справа доходила до реалізації, то все змінювали повністю.

    У нас був такий факап, коли закупили дорогий контроллер для двигуна, але не змогли його запустити. Виявилось, що на ньому стоїть спеціальна прошивка під конкретний транспорт. Документації не було і як підключати – незрозуміло. Ніхто в Україні не міг допомогти розібратись. Навіть писали китайцям – і ті нічим не змогли допомогти. Лише нещодавно виробники дали файли, але було пізно – зібрали прототип на інших контролерах.
  • Складність з інвесторами. В Україні складно знайти інвесторів, особливо на технологічні проєкти. Зазвичай, вони хочуть одразу бачити прототип і як це все працюватиме. Або просять забагато, а нам зовсім не хочеться віддавати половину компанії за $5-10 тисяч. Якось один знайомий сказав, що більшість інвесторів – це “мужики з цукрового заводу”, які в 90-х заробили гроші і зараз хочуть їх кудись вкласти, щоб отримувати відсоток. Може нам просто не щастило, але більшість інвесторів були саме такими і хотіли одразу контрольний пакет.
  • Виробництво в Україні. У нас немає заводів виробництва акумуляторів і електротехнічної частини. Як не крути, але більшість обладнання потрібно закуповувати за кордоном.
На запуск стартапу ми витратили приблизно $5-6 тисяч і також пустили під цю справу машину

Зараз конкурентів все більше

Основні наші конкуренти – це виробники газобалонного обладнання, які дозволяють водіям економити. Є ще люди, які самостійно переобладнують свій автомобіль в електрокар десь у себе в гаражах.

Раніше в Америці була компанія Echo Automotive, яка виготовляла гібридні модулі для комерційного транспорту. У них була оцінка $100 млн, але згодом їх купили. 

Зараз з’являється все більше конкурентів, а за комерційний транспорт виробники тільки-тільки беруться. І електрокар стає популярним. 

Плануємо вийти на міжнародний ринок

Ми були зі своїм стартапом на різних виставках, як в Україні, так і в Німеччині і Латвії. Завдяки ним до нас приходили клієнти. До речі, більшість замовників – це знайомі, або знайомі знайомих. Буває, що пишуть зовсім незнайомі люди, які знаходять нас якимись цікавими способами.

Плануємо і далі розвиватись на українському ринку і до кінця 2020 року переобладнати 100 машин. А далі – отримати європейську сертифікацію і виходити на ринки побільше (Франція, Нідерланди, Скандинавія, Естонія, Словенія, Ізраїль). Для нас привабливі ті країні, де дорогий бензин, але дешева електроенергія. Саме там наш проєкт потрібний. 

Суспільство

Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

«Ми були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів», – ділиться мама 8-річного Всеволода. Такий досвід негативно вплинув на психіку дитини: хлопчик перестав комунікувати з людьми, почав погано їсти та спати. Допомогу для нього батьки знайшли в інклюзивному центрі в Бучі, що на Київщині.

Під час воєнного стану в Україні відновили свою роботу більшість інклюзивно-ресурсних центрів. Там з дітьми працюють фахівці, які визначають, як на малечу вплинули травми, та знаходять шляхи для відновлення. Бучанський досвід інклюзивної освіти під час війни – у матеріалі ШоТам.

Інклюзивної освіти потребують понад 50 тисяч дітей

Попри воєнний стан, в Україні продовжують працювати спеціальні заклади освіти й інклюзивні класи. За інформацією Міносвіти, нині працюють понад 6 тисяч інклюзивних груп у дитсадках і 29,3 тисячі класів у школах, а також 690 інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ).

З 2022 року в таких закладах фахівці можуть проводити комплексну оцінку дітей, які отримали психологічні травми, та в разі потреби надавати їм психолого-педагогічний супровід під час навчання.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина займається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

За останні п’ять років кількість учнів, які мають особливі освітні потреби, зросла більш ніж удвічі. На кінець 2023 року особливі освітні потреби мали 11 тисяч дітей у садках,  40 тисяч школярів, а також 7 тисяч діток різного віку, які перебували на обліку в ІРЦ.

Війна не відкинула інклюзію на задній план

Один із закладів, який нині, в умовах війни, продовжує роботу з дітками, які мають особливі освітні потреби – Бучанський ліцей №3. Там навчаються ті, хто мають інтелектуальні, навчальні чи мовленнєві труднощі.

Зі школярами в класі працюють асистенти вчителя. Також для них організовують додаткові заняття: корекційні й розвиткові. У школі є практичний психолог, логопед і дефектолог, які працюють з дітьми.

інклюзивна освіта, Бучанський ліцей №3
Будівля Бучанського ліцею №3. Фото: ШоТам

Заступниця директорки Наталія Харченко розповідає, що на базі ліцею є «ресурсна кімната» – спеціально облаштоване приміщення, де проводять групові психолого-педагогічні заняття для діток з особливими освітніми потребами. Її постійно поповнюють корисними матеріалами, які потрібні для занять.

«На базі ліцею громада відкрила інклюзивно-ресурсний центр, на обліку в якому перебувають приблизно 600 дітей. Він ставить за мету надати право діткам з особливими освітніми потребами здобути якісну освіту», – каже директорка закладу Альона Комінко. Тут проводять комплексну оцінку, яка визначає освітні потреби дитини, а також надають рекомендації для закладів освіти щодо супроводу такої дитини на інклюзії надалі в її навчанні.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина грається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

«Основна наша мета – якомога більшою мірою сприяти соціалізації й адаптації дітей у суспільстві й навчальних закладах, зокрема», – розповіла директорка центру.

Замкнувся в собі й перестав говорити

Чимало дітей внаслідок війни зазнали травм, що вплинули на їхнє життя, зокрема, й на освітній процес. «Ми чуємо від батьків про «відкат» у розвитку дітей, погіршення їхнього стану, – каже Альона Комінко. – Це ті виклики, які фахівці центру приймають щодня».

Вплив війни відчула на собі, зокрема, родина Костяченків. Стан здоровʼя Всеволода з початком повномасштабної війни дуже погіршився. Як каже мама хлопчика Олена, він став більш замкнутим, роздратованим, перестав комунікувати з іншими та будь-що робити. Всеволод погано їв і спав. 

«Ми родиною виїхали з Маріуполя: були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів. Нам вдалося виїхати, ніхто не постраждав фізично, але всі дуже постраждали морально. У дитини залишилося все, що вона мала – іграшки, друзі – в окупованому Маріуполі», – ділиться Олена.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Ресурсна кімната у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

Впоратися з цим самотужки батьки не змогли, тому звернулися по допомогу до фахівців. Зараз Всеволод за порадою психіатра має індивідуальне навчання, тобто вчителі приходять до нього додому проводити уроки. Також він відвідує інклюзивний центр, який уже допоміг хлопчику знову заговорити з іншими. Його мама ділиться, що Всеволод усе частіше почав перемикатися з думок про минуле на те, де він зараз і що має. Улюблені дні тижня Всеволода – вівторок і пʼятниця, бо саме тоді хлопчик приходить у свій улюблений центр.

Дбати про себе потрібно й дітям, і дорослим

«Через війну серед дітей почастішали випадки заїкань, погіршилася памʼять, зросла тривожність», – ділиться шкільна психологиня Ольга Ващенко. Каже, це почалося після переходу дітей на дистанційне навчання. Вдома з батьками такі діти можуть розмовляти й поводитися нормально, та щойно буде потреба виступити перед усім класом і вчителем, зʼявляться проблеми, яких раніше не було.

Ольга Ващенко
Дитяча психологиня Бучанського ліцею №3 Ольга Ващенко. Фото: ШоТам

Психологиня радить батькам дітей, які повертаються на навчання після травм, обовʼязково поговорити на тему безпеки, щоб школярі не боялися. Діткам, зокрема, слід розповісти, що в навчальному закладі є укриття, куди можна буде спуститися на випадок повітряної тривоги. Якщо страх не зникає, то варто відвести дитину до психолога.

А ще батькам варто стежити за власним психологічним станом. Згідно з результатами дослідження, опублікованого в Американському журналі психіатрії, ризики тривожних розладів, депресії та вживання психоактивних речовин були вищими в дітей тих батьків, які мали депресію, ніж у дітей тих батьків, які жили без депресії.

Альона Комінко
Директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Фото: ШоТам

Про це каже й директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Вона переконана: розвиток дітей насамперед залежить від внутрішньої стабільності дорослих, які перебувають поруч з ними. Тому дуже важливо, щоб батьки турбувалися й про себе та не боялися в разі потреби звернутися по психологічну допомогу.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Діти граються у дворі Бучанського інклюзивного центру. Фото: ШоТам

Щоб дорослі могли краще допомагати дітям, UNDP організувала тренінг з сенсорної інтеграції. 44 особи, серед яких фахівці ресурсних центрів, психологи, педагоги, логопеди та батьки дітей, які отримали травми та порушення внаслідок війни в Україні отримали нові знання як працювати та спілкуватися з такими дітками. 

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили пілотний проєкт зубопротезування ветеранів

Опубліковано

Уряд запустив пілотний проєкт щодо зубопротезування ветеранів.

Про це повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Зазначається, що учасники бойових дій, люди з інвалідністю внаслідок війни та інші категорії військовослужбовців зможуть безкоштовно отримати ці послуги в лікарнях, незалежно від їхньої форми власності.

Держава компенсує медзакладам витрати на лікування через Національну службу здоров’я України.

Загалом планують спрямувати на цю програму 750 млн грн, які вже закладені в державному бюджеті.

Читайте також: «Наші клієнти – люди з титановим стрижнем». Стоматолог з Краматорська перевіз свою клініку до Чернівців

Читайте також: «Військові теж бояться стоматологів». Як лікар з Одещини Анатолій Стодола рятує зуби українських бійців на передовій

Нагадаємо, у Львові подружжя стоматологів безкоштовно лікує зуби захисникам.

Фото: Урядовий портал.

Читати далі

Суспільство

Лікарню на Львівщині обладнали сонячною електростанцією

Опубліковано

У Львівській області на Бориславській центральній міській лікарні встановили сонячні панелі з системами збереження енергії. Гібридну сонячну станцію встановлено на будівлі поліклінічного та терапевтичного відділень медичного закладу.

Про це повідомили у Міністерстві охорони здоров’я України.

Зазначається, що загальна потужність станції – 30 кВт. Крім значної економії енергоносіїв, таке обладнання дозволяє накопичувати енергію і може використовуватися як резервне джерело живлення. Запас акумуляторного модуля становить 40 кВт.

Чому це важливо?

Сонячна електростанція здатна згенерувати до 25000 кВт електричної енергії на рік, що дасть можливість економити до 35% електричної енергії, необхідної для функціонування будівлі. Так, близько 160 тис. грн на рік лікарня зможе зекономити на оплаті комунальних послуг.

Сонячна станція складається з 52 фольтаічних елементів, потужністю 540 Вт кожен, інвертора, блоку управління, 8 акумуляторів місткістю по 5 кВт та системи захисту.

Читайте також: «Не підходь, не чіпай, дзвони 101»: як у громаді на Київщині місцевих навчають ризикам вибухонебезпечних предметів

Для монтажу та встановлення сонячних панелей на даху лікарні був проведений ремонт перекриття будівлі коштом місцевого бюджету. Загальна вартість перекриття даху на 750 м² склала 294 тис. грн.

Про лікарню

Центральна міська лікарня м. Борислава надає послуги з первинно-медико-санітарної допомоги та багатопрофільного амбулаторного й стаціонарного лікування. Лікарня має поліклінічне, терапевтичне, дитяче, акушерсько-гінекологічне відділення та відділення хірургічних патологій лікарні, що розташовані за різними адресами. Зараз медзаклад обслуговує населення Бориславської громади та сусідніх громад Дрогобицького району Львівської області – понад 40 тисяч осіб.

«В умовах щоденних обстрілів та атак з боку російської армії на енергетичну систему України встановлення сонячного енергетичного обладнання дозволить забезпечити безперебійну роботу лікарень за будь-яких критичних умов, у тому числі у випадку аварійних відключень електроенергії», — йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, в Ірпені на Київщині сонячні панелі встановили у дитячому садочку.

Окрім того, на даху трамвайного депо Вінниці встановили сонячну електростанцію.

Фото: МОЗ України.

Читати далі