Суспільство
Проєкт «не про жалість». Як працює інклюзивна кондитерська «ФіолЄтово»
Бузкових кольорів цукерки, тістечка мафіни, торти, пряники — все це за авторськими рецептами виготовляють в інклюзивній кондитерській студії «ФіолЄтово». Її заснувала Олена Логвіненко, мати хлопця Данили, у якого аутизм. Мета проєкту — щоб молодь з ментальними вадами розвитку могла працювати та соціалізуватися одночасно. Та найголовніше — робити якісну продукцію попри діагнози.
Під керівництвом шеф-кондитера Павла Бодака в закладі працює вісім таких людей. Також приходять стажуватися студенти з коледжів. Після локдауну заклад тільки починає набирати обертів та виходити на прибутковість.
Олена Логвіненко
Під час війни переїхала з рідного Луганська в Ужгород разом з двома синами. Заснувала там інклюзивну кондитерську студію «ФіолЄтово». Виховує сина Данила, у якого аутизм. Він також працює в кондитерській.
Іншого вибору не було
Об’єдналися навколо цієї ідеї батьки восьми дорослих дітей із ментальними вадами. Це молодь, якій у середньому 22–23 роки. Моєму сину Данилу 19 років, він наймолодший із команди. Є старші люди, яким 38 років. Вони ходили в соціальні центри, чимось займалися, але цілеспрямовано не опановували жодну з професій.
Я за це взялася, бо іншого вибору в мене й не було. Коли шукала можливості для спеціалізованого навчання мого сина, нічого подібного в місті не знайшла. Мене не влаштовувало, що він буде просто ходити в соціальний центр. Адже цього було недостатньо для його розвитку.
Читайте також: «Моїм.Рідним»: як працює соціальне підприємництво для бабусь
Тому довелося створювати інклюзивний простір самостійно — проект, в якому мій син міг добре адаптувався, соціалізуватися, отримати потрібне навчання та професію. Спочатку довелося, а потім уже це перетворилося в ідею, яка стала кондитерським проєктом. Почали долучатися цікаві, люди, наприклад, наш молодий кондитер Павло Бодак із бажанням змінити світ. Поступово ми всі згуртувалися, щоби разом розвивати цей проєкт.
Не про жалість, а про якість
У 2019 році ми починали проєкт, акцентуючи увагу саме на соціальному спрямуванні: молодь з інвалідністю виготовляє солодощі. Тоді він називався «Золоті серця Закарпаття» — інклюзивна кондитерська школа-крамниця. Потім вирішили пройти навчання, щоби посилити наше виробництво, тому що не було продажів. Відтак змістили фокус із соціального складника на бізнесовий і утворився новий бренд «ФіолЄтово».
Тобто ми перевернули модель: над інклюзивним навчанням та працевлаштуванням людей із ментальними вадами стоїть якісна продукція, а не навпаки.
З цією бізнес-ідеєю ми перемогли в Конкурсі стартапів 2020 та отримали фінансування. А також зареєстрували торгову марку «ФіолЄтово». В назві закладені наші цінності — виклик стандартам, свобода, толерантність.
Хочемо, щоби до нас приходили, тому, що смачно, а не через те, що це соціальний проєкт. Щоби не думали, що якщо людина з інвалідністю, то вона може зробити лише щось простеньке, непоказне, аби тільки «дали грошиків». Це не про жалість. Ми прагнемо, щоб у закладі куштували якісну продукцію, а потім розуміли, що тут ще й працюють люди з діагнозами.
Фіолетові десерти
Бузкові штрихи у нас всюди: в поп-арт- інтер’єрі, логотипі у вигляді еперки та солодощах. Майже вся наша продукція вирізняється кисло-солодким смаком завдяки ягідним ноткам, зокрема шовковиці. Є навіть еперкове лате. Тому і слоган звучить так: «Рестарт зі смаком еперки». Готуємо трюфелі, мафіни, тістечка, пряники, цукерки, еклери. А також торти, чізкейки та фіолетові макаруни з різними смаками: малина, баунті та шоколадний трюфель з меренгою.
Ми не створюємо занадто нудотні десерти й це людям подобається. Коли куштують, кажуть, що неймовірно смачно. Ми вже відрізняємося смаковими якостями й це мене дуже тішить. Хотіли б розширити асортимент, зробити солоно-сиркову випічку, гречані та гарбузові хлібчики.
Суспільство не винне
«ФіолЄтово» — це боротьба зі стереотипним баченням у суспільстві людей з інвалідністю. Адже думають, що можна давати їм якусь дурну роботу — однаково ні на що не годяться. Суспільство не винувато в тому, що склалася така думка. Проєктів, які б показували, що таке насправді аутизм або взагалі не було, або було замало.
Особлива молодь робить таку тонку і скрупульозну роботу, на яку, навіть звичайній людині, не вистачить терпіння. А от з математикою та логікою набагато складніше.
Читайте також: Кавовий острівець інклюзії. Як у Вінниці люди з інвалідністю займаються бізнесом
Однак вони можуть чудово розвиватися як кондитери, пекарі. Їхніх розумових здібностей із лишком вистачить для того, щоби стати повноцінними помічниками на кухні. Виконувати щоденні обов’язки, наприклад, випікати хліб за рецептурою головного пекаря. Або готувати тістечка, повторюючи дії за шеф-кондитером.
Кухня як майданчик для соціалізації
Молодь завжди під наглядом. Не тому, що вони можуть зробити щось не так, а тому, що це, по-перше, контроль якості. По-друге, кондитер має бути поряд, аби людина не стресувала, якщо ситуація вийде з-під її контролю й вона не знатиме, як себе повести.
Сенс інклюзивного простору в тому, що люди можуть працювати з молоддю, яка має різні діагнози.У такий спосіб останні соціалізуються. Переймають досвід, якого, вони, на жаль, довгий час були позбавлені: сиділи вдома, або ходили в реабілітаційний центр закритого типу. А звідки тоді взятися навичкам спілкування? Тобто, як поводитися в суспільстві вони не знають. Тому спілкуючись із людьми постійно, вони все одно інтуїтивно розуміють, як себе поводити та реагувати. Їх ніхто не вчить цьому, вони все переймають самостійно.
Не їли б і не спали, аби тільки готувати
Навчати кондитерської справи — важка праця. Потрібно багато разів повторювати дії, щоби підопічні запам’ятовували та не хвилювалися при цьому. Адже в нас є гіперактивні люди, у яких вирують позитивні емоції — це також стрес. Їм дуже подобається працювати на кухні. Скажімо, їм настільки подобається, що вони би не їли, і не спали, тільки би там на кухні проводити час. Але вони втомлюються, тому потрібно тримати цей балас, щоби втома не погіршила їхній психічний стан.
Зазвичай, це година-півтори роботи на кухні. Це оптимальний час для того, аби їхній стан покращився і вони виходили звідти задоволені.
У кожного свої уподобання
Поки що наші діти виконують прості дії та напохваті в досвідчених кондитерів. І це правильно. Вони мають пройти свій шлях навчання, а він довгий. Якщо звичайній людині потрібно місяць на опанування прикладних навичок, то людям із ментальними вадами — три-п’ять місяців. У них погана запам’ятовуваність якихось дій та плутаність, але вони здібні. Стараються навчитися, скоріше повторювати й хапаються за будь-яку роботу.
Однакової молоді в нас немає. Вони всі різні: у діагнозах, інтелекті, настроях, характерах. У кожного є сильні та слабкі сторони. Хтось краще малює на пряниках. Хтось взагалі не любить малювати, але з задоволенням місить тісто та випікає. Одним подобається робити мусові десерти, іншим — шоколадні, як от моєму синові. Цукерки в нас загалом ручної роботи, тому він зацікавився цим із самого початку і в нього добре виходить.
Як молодь стає впевненішою в собі
Наші діти раніше приїжджали в студію з соціального центру тільки на автобусі, який їх привозив і відвозив додому. Зараз самостійно дістаються до кондитерської та назад на громадському транспорті. Тобто розвиток суттєвий. Вони стали більш розкутими та впевненими в собі, особливо, коли результати їхньої праці хвалять інші та роблять це щиро.
Команда ставиться до своєї роботи, як до цікавого заняття, а не обов’язку. Немає такого, що кажуть: «Не хочу, набридло». Навпаки, чуємо від них: «Коли моя черга на кухні, ми вже хочемо стати до справи».
Усім кондитерським премудрощам молодь навчає кондитер-шоколад’є Павло Бодак. Солодощі виготовляються за його рецептурою. Під його керівництвом у нас стажувалися чотири учні Ужгородського училища торгівлі та технологій харчування. Вони добре себе зарекомендували, тому найближчим часом працюватимуть із нашою молоддю.
Кінцева мета — повноцінне працевлаштування
Наші помічники офіційно не працевлаштовані у «ФіолЄтово», адже для цього вони мають виконувати певний обсяг роботи. Нам не важливо скільки десертів вони зроблять, головне, щоб у них виходило. Нехай це буде одне-два тістечка, але добре зроблених, ніж 20 аби як. Усе ж основна вимога — робити якісну продукцію.
Головне завдання полягає в тому, щоб наш помічник кондитера міг перейти в будь-яку іншу кондитерську та повноцінно там працювати. Людину мають взяти на роботу тому, що вона може це робити. А як нам ще довести суспільству, що молодь із ментальною інвалідністю здатна працювати, якщо вона буде зачинена всередині нашого проєкту?
Я би хотіла, щоб декілька людей були працевлаштовані у звичайні пекарні чи кондитерські. Якщо, наприклад, нашого юнака візьмуть на роботу, він буде найвідданішим працівником на кухні. Отримуватиме свою зарплату за якісно виконану роботу. Щоб роботодавець не заплющував очі та не казав: «Краще вдома посидь, я тобі дам якусь компенсацію, бо ти нічого не вмієш, тільки все псуєш».
Змінюють ставлення суспільства до людей з інвалідністю
Усе більше людей приходить до «ФіолЄтово» та спілкується з особливою молоддю під час арттерапії, або інших майстер-класів. Буває, що постійні відвідувачі замість мене розповідають про наших дітей тим, хто завітав вперше та кажуть, що вони класні.
Читайте також: Замовив піцу – допоміг безхатченку: як на Львівщині працює успішне соціальне кафе
Можливо, у гостей і виникали якісь внутрішні питання через брак досвіду спілкування з такими людьми, але помічаємо що загалом до них добре ставляться і всі їх люблять. Кроки в бік один одного потрібні всім. Таким способом ми популяризуємо наше соціальне підприємство. Але не хотілося, щоби вигукували: «Тут люди з інвалідністю».Так, з інвалідністю, але ж кожний має право на щастя, розвиток та цікаву роботу.
Суспільство
“Постільна білизна, що робить дім затишнішим, а світ добрішим”, – каже Юлія Бігун, засновниця бренду Ohra Home. Це унікальний проєкт, адже постіль створена незвичайними жінками – мамами особливих дітей. Зазвичай, їм складно знайти роботу, адже більшість часу потрібно проводити з малечею. Ohra Home розв’язує цю проблему. Тепер мами мають можливість працювати та створювати стильну постільну білизну. А кошти від продажу йдуть на медичну допомогу дітям з інвалідністю.
Юлія Бігун розповіла нам про те, як вдалось заснувати проєкт, особливості соціального бізнесу та допомогу мамам дітей з інвалідністю.
Мами дітей з інвалідністю не можуть знайти хорошу роботу
Історія почалась два роки тому. Я завжди любила та вміла шити, але ніколи не мала швейної машинки. Та якось друзі здійснили мою мрію і подарували її. Спочатку я почала шити одяг для храму, де служить мій чоловік. Адже церковна продукція дуже дорога, тому я створювала її сама. Але згодом подумала, що можна було б зайнятись пошиттям постільної білизни на продаж.
Чотири роки тому я заснувала фонд “Твоя любов”, де ми допомагаємо дітям з інвалідністю з Фастівського реабілітаційного центру. За час роботи ми побачили, що 70% сімей з такими дітками є неповними та малозабезпеченими. Є величезна проблема – мами не можуть влаштуватись на роботу зі звичайними графіками, адже потрібно постійно доглядати за малечею. Тому вони зазвичай працюють прибиральницями, або взагалі сидять вдома. Їм дуже складно.
І якось ми з чоловіком сиділи біля храму і я розповіла про свою ідею шити постільну білизну. Тоді він і каже, що можна спробувати навчати цих мам дітей з інвалідністю шити і дати хорошу роботу. І у цей же момент мені написала знайома волонтерка з Німеччини, мовляв, знайшла грант, давай щось вигадаємо і подамося. Їй сподобалась моя ідея і ми подали заявку. Так отримали 3 500 євро від Partnerschaft Ost-Bistum Magdeburg на обладнання, машинки та перші тканини.
Читайте також: Екотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»
Я почала навчатись та читати багато інформації, бо зовсім не розумілась на веденні бізнесу. Спочатку навіть не уявляла, як це все працюватиме – було лише бажання допомогти цим мамам.
Зарплата вище ринкової та можливість реалізації
Зі своєю ідеєю я звернулась до директора Фастівського реабілітаційного центру, де ми з фондом допомагаємо сім’ям. Там почали запитувати мам чи хотіли б вони попрацювати у нас. Знайшлося вісім жінок, які погодились. Але потім зіштовхнулись з новою проблемою – навчити їх шити. Довгий час ми шукали технолога, а потім виявилось, що одна з мам дітей з інвалідністю професійна швачка. Зараз вона працює у нашому проєкті та навчила всіх інших шити. Це зайняло близько пів року, адже почати з нуля працювати на машинці важко.
Спочатку долучитись до проєкту погодилось вісім мам, а залишилось п’ять. Було декілька критеріїв відбору – бажання вчитись, відповідальність та акуратність. Деякі мами прямо казали, що це не для них.
Зараз ми ще навчаємо двох мам – одна буде шити, а інша – пакувати продукцію. Всі працівниці мають вільний графік роботи, але є чіткі терміни виконання 1-3 дні. Кожна мама саме бере в роботу стільки комплектів, скільки може зробити – хтось може 10, а хтось і 20. Але обов’язково потрібно здати продукцію у чіткі терміни. Звичайно, ми зважаємо і на складні ситуації жінок. Наприклад, якщо у дитини з синдромом Дауна стаються приступи, то звісно мама може не працювати в цей час.
Зараз наші працівниці отримують хорошу зарплату – вищу за ринкову на 20-30%. Я спеціально дізнавалась ціни на різних фабриках. Наш проєкт розв’язує головну проблему – мами дітей з інвалідністю можуть працювати та отримувати за це гідну оплату.
Люди повертаються за новими комплектами
Перші продажі постільної білизни у нас почались лише місяць тому, але підготовка до запуску бренду зайняла майже два роки. Спочатку ми виграли грант, а потім навчання мам припало на мою вагітність. У мене був сильний токсикоз, тому я не могла повноцінно керувати процесами. Планували запуститись у березні 2020 року, але через карантин все відклали.
Читайте також: Сім українських брендів текстилю з льону
Але найбільша пауза була пов’язана з пошуком тканин. Знайти дійсно якісну однотонну бавовну в Україні дуже складно. Багато постачальників пропонують щось на кшталт 7-го кілометра, якусь тканину у квіточки чи поганої якості. Також пропонували матеріал 50 на 50 з поліестером, але ми одразу вирішили, що нашу постіль будемо шити тільки з 100% бавовни без ніяких домішок. Зараз закуповуємо тканину в Азербайджані, Молдові, Польщі та Білорусі. Поки в асортименті лише однотонна постіль, але ми плануємо співпрацювати з художниками та робити унікальні принти. Та на все потрібні ресурси. Грантові кошти давно закінчились, а щоб втілити ідею в життя потрібно докладати чимало своїх грошей.
Поки прибутку проєкт не має, коштів вистачає тільки на оренду приміщення, тканину та зарплату працівникам. Але хоч ми і працюємо лише місяць, проте вже маємо багато клієнтів, яким подобається і колір, і якість продукції. Але найбільше мене радує те, що вони повертаються за другим, третім комплектом. Це неймовірно.
Поки ми продаємо постіль тільки онлайн. Скоро будемо представлені на “Куражі” і “Всі. Свої “. Крім того, плануємо вийти на міжнародну платформу Etsy.
Особливі мами з особливими історіями
Знаєте, от часто у мене бувають важкі моменти, коли щось йде не по плану і опускаються руки. Тоді мені здається, що проєкт взагалі нікому не потрібний і ми робимо все даремно. У такі моменти мене заспокоюють мої працівниці. Я радію від того, що вони щасливі працювати у нас, можуть собі заробляти на життя та стають незалежними від чоловіків.
Також ми ще й намагаємось допомагати дітям. От у нас є мама з інвалідністю і у її сина вади слуху. Минулого року ми купили для Назарчика слуховий апарат. Емоції дитини, коли вона починає чути, просто не передати словами. Так само і мама розцвіла. Вона має ще трьох дітей, жила в селі, ніде не могла працевлаштуватись і сиділа вдома. А тепер заробляє на життя. Я розумію, що проєкт справді корисний.
Читайте також: Проєкт «не про жалість». Як працює інклюзивна кондитерська «ФіолЄтово»
Всі наші працівниці особливі жінки з власними історіями. Я планую зібрати історію кожної, щоб розказати про них людям.
От у нас ще є мама, яка всіх навчила шити. Алла справжня бджілка – налаштовує процеси, перевіряє якість та дає настанови іншим. У неї хлопчик з інвалідністю, його звати Андрійко. У нього вроджена вада серця. Алла часто приводить його в майстерню і він нам охоче допомагає – то тканину перенесе, то щось подасть. Я взагалі хочу облаштувати якийсь куточок у майстерні, де б діти змогли проводити час, поки мами працюють. Адже дуже часто мамам немає з ким залишити малечу навіть на кілька годин.
Ще одна мама зараз навчається і скоро буде у нас працювати. Її старший син має ДЦП. Вони живуть в селі у дуже старому будинку, де стеля була повністю вкрита пліснявою. Ми вирішили їм допомогти. Мій чоловік до свого дня народження зібрав кошти і ми повністю утеплили будинок та перекрили дах. Тому такими маленькими кроками допомагаємо сім’ям і в проєкті Ohra Home, і у фонді “Твоя любов”.
Кошти від продажу – на допомогу дітям з інвалідністю
У центрі “Твоя любов” є 152 родини, якими ми опікуємось. Основний прибуток від продажу постільної білизни плануємо віддавати на реабілітацію дітей, оплату ліків та операцій. Адже були такі моменти, коли терміново за добу треба зібрати 25 000 гривень. Це дуже складно, тому потрібно, щоб кошти були завжди для таких випадків.
З цього і вийшла ідея соціального бізнесу з двома основними цілями – забезпечити роботою та реалізацією мам дітей з інвалідністю, а також допомогти цим дітям вчасно.
Читайте також: Інклюзивні теплиці: як на Вінниччині люди з інвалідністю стають аграріями
Наш фонд “Твоя любов” ми заснували ще 4 роки тому. Його створення – це такий поклик душі. На той час я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком і він мені сказав, що мріє усиновити 10 дітей, дати їм освіту та реалізувати у житті. І каже, що було б чудово створити якийсь фонд зараз, щоб можна було допомагати дітям. Тоді я познайомилась з мамою хлопчика, у якого був рак. Я допомагала родині знайти донорів та кошти на лікування. Відтоді ми почали шукати людей, для яких можемо щось зробити. Одразу почали звертатись у дитячі будинки, але там нам відповіли, що їм допомога потрібна тільки фінансова. Тому зараз ми допомагаємо тільки малозабезпеченим родинам і таким центрам, як у Фастові.
Уже 4 роки ми допомагаємо людям. Все почалось з бажання і переросло у велику справу – фонд “Твоя любов” та бізнес “Ohra Home”. Ти розумієш, що ти потрібний і робиш хорошу справу. Я навіть не думала, що ми зможемо врятувати стільки родин. Ще на початку я не розуміла як допомогти 20-м дітям з інвалідністю. Для мене це було неможливо. А зараз вже є в центрі 152 родини.
Суспільство
Українці створили інтерактивну мапу місцями життя і творчості Лесі Українки – там відображено понад 20 міст світу, де відбулися переломні події у житті письменниці з описами цих подорожей.
Розробила мапу команда журналу «Локальна історія». Переглянути карту можна за посиланням.
«Ми знаємо її як Українку. І часто замикаємо у кордонах України. Ще частіше шкодуємо через хворобу, яка вбила її молодою. Попри те, Лариса Косач за свої 42 роки не мала меж. Ані географічних, ані літературних. Озеро Нечимне на Волині надихнуло її на «Лісову пісню», а «Камінного господаря», дії якого відбуваються в Іспанії, завершила у Грузії», – йдеться у повідомленні.
Читайте також: VR з шоломами чи повна темрява: сім незвичних квест-кімнат в Україні
Зазначається, що мапа розповідає про те, як Леся Українка вийшла далеко за межі України, при цьому України не втратила.
Нагадаємо, вийшов тизер-трейлер анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня».
Як ми повідомляли раніше, підлітки з Ужгорода зачитали реп-біографію Лесі Українки.
Головне фото: bbc.com.
Суспільство
До 150-річного ювілею Лесі Українки студія Animagrad представила новий тизер-трейлер повнометражного анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня».
Зазначається, що реліз мультфільму відбудеться в 2022 році.
Про мультфільм
«Мавка. Лісова пісня» – повнометражний анімаційний фільм української студії Animagrad, заснований на образах із драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та древніх міфів. Це історія про чудодійну силу любові, яка здатна об’єднувати, рятувати і дарувати життя. У проєкті переплітаються безліч елементів традиційної та сучасної української культури: міфології, літератури, музики і танцю.
Персонажі
Сценарій анімаційної стрічки «Мавка. Лісова пісня» засновано на класичному сюжеті драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та на образах із української міфології.
У новому тизері-трейлері розгортаються захопливі події! Головна героїня Мавка приходить на допомогу наляканим зубрам. Вона – Берегиня й Душа Лісу, тонко відчуває настрої лісових жителів і здатна долати їхні страхи. Її магічна сила заспокоює і спрямовує стривожених мешканців Лісу на рятівний шлях.
Ця сцена відображає екологічну місію мультфільму – привернути увагу до захисту тварин, що знаходяться на межі зникнення: зубра, чорного лелеки, євразійської рисі та бурого ведмедя, а також рослин і метеликів. Про цю важливу тему в тизері-трейлері нагадує і зворушливий епізод із риссю та рисеням. Партнером проєкту в цій місії став Всесвітній фонд природи WWF-Україна.
Читайте також: VR з шоломами чи повна темрява: сім незвичних квест-кімнат в Україні
Поряд із реальними тваринами у відео можна побачити й міфічних лісових створінь з давніх українських легенд. А ще вперше глядачі побачать коханого Мавки – талановитого музику Лукаша.
Також вперше в українській анімації для роботи над пластикою та рухами 3D-героїні Мавки було запрошено приму-балерину Національної опери, народну артистку України Катерину Кухар. На знімальному майданчику вона відтворювала дії головної героїні, їй навіть довелося виконати кілька трюків. Результат цієї кропіткої, технічно складної роботи можна побачити у сцені з зубрами.
Музика фільму
Також особливу увагу в мультфільмі приділено музиці. До створення саундтреку тизера-трейлера залучили українських музикантів, серед яких – відомий фольклорний мультиінструменталіст Максим Бережнюк. Спільно з італійським композитором Даріо Веро була розроблена концепція об’єднання кінематографічної оркестрової музики та українських народних інструментів.
Читайте також: “Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix
Унікальний та самобутній образ Мавки, зітканий із древніх легенд та елементів живої природи, доповнює низку сильних жіночих характерів, створених студією Animagrad, серед яких – героїні мультфільмів «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» (2018) та «Роксолана».
Чарівність слов’янської автентики, сюжет, сповнений пригод, багатогранні характери героїв і добрий гумор роблять цей мультфільм привабливим для дітей і дорослих у всьому світі.
Нагадаємо, у Львові стартували зйомки кіносеріалу за романом української письменниці.
Як ми повідомляли раніше, до лонг-листа премії «Оскар» потрапили два українські фільми.