

Суспільство
Проєкт «не про жалість». Як працює інклюзивна кондитерська «ФіолЄтово»
Бузкових кольорів цукерки, тістечка мафіни, торти, пряники — все це за авторськими рецептами виготовляють в інклюзивній кондитерській студії «ФіолЄтово». Її заснувала Олена Логвіненко, мати хлопця Данили, у якого аутизм. Мета проєкту — щоб молодь з ментальними вадами розвитку могла працювати та соціалізуватися одночасно. Та найголовніше — робити якісну продукцію попри діагнози.
Під керівництвом шеф-кондитера Павла Бодака в закладі працює вісім таких людей. Також приходять стажуватися студенти з коледжів. Після локдауну заклад тільки починає набирати обертів та виходити на прибутковість.

Олена Логвіненко
Під час війни переїхала з рідного Луганська в Ужгород разом з двома синами. Заснувала там інклюзивну кондитерську студію «ФіолЄтово». Виховує сина Данила, у якого аутизм. Він також працює в кондитерській.
Іншого вибору не було
Об’єдналися навколо цієї ідеї батьки восьми дорослих дітей із ментальними вадами. Це молодь, якій у середньому 22–23 роки. Моєму сину Данилу 19 років, він наймолодший із команди. Є старші люди, яким 38 років. Вони ходили в соціальні центри, чимось займалися, але цілеспрямовано не опановували жодну з професій.
Я за це взялася, бо іншого вибору в мене й не було. Коли шукала можливості для спеціалізованого навчання мого сина, нічого подібного в місті не знайшла. Мене не влаштовувало, що він буде просто ходити в соціальний центр. Адже цього було недостатньо для його розвитку.
Читайте також: «Моїм.Рідним»: як працює соціальне підприємництво для бабусь
Тому довелося створювати інклюзивний простір самостійно — проект, в якому мій син міг добре адаптувався, соціалізуватися, отримати потрібне навчання та професію. Спочатку довелося, а потім уже це перетворилося в ідею, яка стала кондитерським проєктом. Почали долучатися цікаві, люди, наприклад, наш молодий кондитер Павло Бодак із бажанням змінити світ. Поступово ми всі згуртувалися, щоби разом розвивати цей проєкт.
Не про жалість, а про якість
У 2019 році ми починали проєкт, акцентуючи увагу саме на соціальному спрямуванні: молодь з інвалідністю виготовляє солодощі. Тоді він називався «Золоті серця Закарпаття» — інклюзивна кондитерська школа-крамниця. Потім вирішили пройти навчання, щоби посилити наше виробництво, тому що не було продажів. Відтак змістили фокус із соціального складника на бізнесовий і утворився новий бренд «ФіолЄтово».

Тобто ми перевернули модель: над інклюзивним навчанням та працевлаштуванням людей із ментальними вадами стоїть якісна продукція, а не навпаки.
З цією бізнес-ідеєю ми перемогли в Конкурсі стартапів 2020 та отримали фінансування. А також зареєстрували торгову марку «ФіолЄтово». В назві закладені наші цінності — виклик стандартам, свобода, толерантність.
Хочемо, щоби до нас приходили, тому, що смачно, а не через те, що це соціальний проєкт. Щоби не думали, що якщо людина з інвалідністю, то вона може зробити лише щось простеньке, непоказне, аби тільки «дали грошиків». Це не про жалість. Ми прагнемо, щоб у закладі куштували якісну продукцію, а потім розуміли, що тут ще й працюють люди з діагнозами.
Фіолетові десерти
Бузкові штрихи у нас всюди: в поп-арт- інтер’єрі, логотипі у вигляді еперки та солодощах. Майже вся наша продукція вирізняється кисло-солодким смаком завдяки ягідним ноткам, зокрема шовковиці. Є навіть еперкове лате. Тому і слоган звучить так: «Рестарт зі смаком еперки». Готуємо трюфелі, мафіни, тістечка, пряники, цукерки, еклери. А також торти, чізкейки та фіолетові макаруни з різними смаками: малина, баунті та шоколадний трюфель з меренгою.

Ми не створюємо занадто нудотні десерти й це людям подобається. Коли куштують, кажуть, що неймовірно смачно. Ми вже відрізняємося смаковими якостями й це мене дуже тішить. Хотіли б розширити асортимент, зробити солоно-сиркову випічку, гречані та гарбузові хлібчики.
Суспільство не винне
«ФіолЄтово» — це боротьба зі стереотипним баченням у суспільстві людей з інвалідністю. Адже думають, що можна давати їм якусь дурну роботу — однаково ні на що не годяться. Суспільство не винувато в тому, що склалася така думка. Проєктів, які б показували, що таке насправді аутизм або взагалі не було, або було замало.
Особлива молодь робить таку тонку і скрупульозну роботу, на яку, навіть звичайній людині, не вистачить терпіння. А от з математикою та логікою набагато складніше.
Читайте також: Кавовий острівець інклюзії. Як у Вінниці люди з інвалідністю займаються бізнесом
Однак вони можуть чудово розвиватися як кондитери, пекарі. Їхніх розумових здібностей із лишком вистачить для того, щоби стати повноцінними помічниками на кухні. Виконувати щоденні обов’язки, наприклад, випікати хліб за рецептурою головного пекаря. Або готувати тістечка, повторюючи дії за шеф-кондитером.
Кухня як майданчик для соціалізації
Молодь завжди під наглядом. Не тому, що вони можуть зробити щось не так, а тому, що це, по-перше, контроль якості. По-друге, кондитер має бути поряд, аби людина не стресувала, якщо ситуація вийде з-під її контролю й вона не знатиме, як себе повести.

Сенс інклюзивного простору в тому, що люди можуть працювати з молоддю, яка має різні діагнози.У такий спосіб останні соціалізуються. Переймають досвід, якого, вони, на жаль, довгий час були позбавлені: сиділи вдома, або ходили в реабілітаційний центр закритого типу. А звідки тоді взятися навичкам спілкування? Тобто, як поводитися в суспільстві вони не знають. Тому спілкуючись із людьми постійно, вони все одно інтуїтивно розуміють, як себе поводити та реагувати. Їх ніхто не вчить цьому, вони все переймають самостійно.
Не їли б і не спали, аби тільки готувати
Навчати кондитерської справи — важка праця. Потрібно багато разів повторювати дії, щоби підопічні запам’ятовували та не хвилювалися при цьому. Адже в нас є гіперактивні люди, у яких вирують позитивні емоції — це також стрес. Їм дуже подобається працювати на кухні. Скажімо, їм настільки подобається, що вони би не їли, і не спали, тільки би там на кухні проводити час. Але вони втомлюються, тому потрібно тримати цей балас, щоби втома не погіршила їхній психічний стан.
Зазвичай, це година-півтори роботи на кухні. Це оптимальний час для того, аби їхній стан покращився і вони виходили звідти задоволені.
У кожного свої уподобання
Поки що наші діти виконують прості дії та напохваті в досвідчених кондитерів. І це правильно. Вони мають пройти свій шлях навчання, а він довгий. Якщо звичайній людині потрібно місяць на опанування прикладних навичок, то людям із ментальними вадами — три-п’ять місяців. У них погана запам’ятовуваність якихось дій та плутаність, але вони здібні. Стараються навчитися, скоріше повторювати й хапаються за будь-яку роботу.
Однакової молоді в нас немає. Вони всі різні: у діагнозах, інтелекті, настроях, характерах. У кожного є сильні та слабкі сторони. Хтось краще малює на пряниках. Хтось взагалі не любить малювати, але з задоволенням місить тісто та випікає. Одним подобається робити мусові десерти, іншим — шоколадні, як от моєму синові. Цукерки в нас загалом ручної роботи, тому він зацікавився цим із самого початку і в нього добре виходить.

Як молодь стає впевненішою в собі
Наші діти раніше приїжджали в студію з соціального центру тільки на автобусі, який їх привозив і відвозив додому. Зараз самостійно дістаються до кондитерської та назад на громадському транспорті. Тобто розвиток суттєвий. Вони стали більш розкутими та впевненими в собі, особливо, коли результати їхньої праці хвалять інші та роблять це щиро.
Команда ставиться до своєї роботи, як до цікавого заняття, а не обов’язку. Немає такого, що кажуть: «Не хочу, набридло». Навпаки, чуємо від них: «Коли моя черга на кухні, ми вже хочемо стати до справи».

Він навчає молодь виготовляти десерти та поратися на кухні
Усім кондитерським премудрощам молодь навчає кондитер-шоколад’є Павло Бодак. Солодощі виготовляються за його рецептурою. Під його керівництвом у нас стажувалися чотири учні Ужгородського училища торгівлі та технологій харчування. Вони добре себе зарекомендували, тому найближчим часом працюватимуть із нашою молоддю.
Кінцева мета — повноцінне працевлаштування
Наші помічники офіційно не працевлаштовані у «ФіолЄтово», адже для цього вони мають виконувати певний обсяг роботи. Нам не важливо скільки десертів вони зроблять, головне, щоб у них виходило. Нехай це буде одне-два тістечка, але добре зроблених, ніж 20 аби як. Усе ж основна вимога — робити якісну продукцію.
Головне завдання полягає в тому, щоб наш помічник кондитера міг перейти в будь-яку іншу кондитерську та повноцінно там працювати. Людину мають взяти на роботу тому, що вона може це робити. А як нам ще довести суспільству, що молодь із ментальною інвалідністю здатна працювати, якщо вона буде зачинена всередині нашого проєкту?

молодь соціалізується і стає більш розкутою та впевненою в собі
Я б хотіла, щоб декілька людей були працевлаштовані у звичайні пекарні чи кондитерські. Якщо, наприклад, нашого юнака візьмуть на роботу, він буде найвідданішим працівником на кухні. Отримуватиме свою зарплату за якісно виконану роботу. Щоб роботодавець не заплющував очі та не казав: «Краще вдома посидь, я тобі дам якусь компенсацію, бо ти нічого не вмієш, тільки все псуєш».
Змінюють ставлення суспільства до людей з інвалідністю
Усе більше людей приходить до «ФіолЄтово» та спілкується з особливою молоддю під час арттерапії, або інших майстер-класів. Буває, що постійні відвідувачі замість мене розповідають про наших дітей тим, хто завітав вперше та кажуть, що вони класні.
Читайте також: Замовив піцу – допоміг безхатченку: як на Львівщині працює успішне соціальне кафе
Можливо, у гостей і виникали якісь внутрішні питання через брак досвіду спілкування з такими людьми, але помічаємо що загалом до них добре ставляться і всі їх люблять. Кроки в бік один одного потрібні всім. Таким способом ми популяризуємо наше соціальне підприємство. Але не хотілося, щоби вигукували: «Тут люди з інвалідністю».Так, з інвалідністю, але ж кожний має право на щастя, розвиток та цікаву роботу.
Суспільство

В Україні для інформування населення про мінну небезпеку створять Міжнародний інформаційно-інноваційний навчальний хаб з питань гуманітарного розмінування.
Як повідомили в Міноборони, таку заяву зробили під час форуму «Особливості інформування населення про ризики, пов’язані з мінами та іншими вибухонебезпечними предметами».
За планом оборонного відомства, навчальний хаб стане основним центром впровадження інновацій щодо інформування про мінну небезпеку. Це стосується розробки навчальних програм, виробництва інформаційного та медіаконтенту, інтерактивних застосунків тощо.
На базі хабу збираються відкрити інноваційний музей гуманітарного розмінування. Облаштовуватимуть простір у Центрі гуманітарного розмінування при КабМіні.
Читайте також: €1,5 млн на розмінування: Україна підписала угоду з Італією та ПРООН
«Противник використовує сучасні боєприпаси, носії яких здатні доставити в усі куточки України кластерні боєприпаси, міни, інші небезпечні вражаючі елементи. Тому нам слід зосередити увагу на проведенні інформаційних заходів не лише на деокупованих територіях, а й по всій країні, та з різними верствами населення, починаючи зі школярів і закінчуючи посадовими особами органів виконавчої влади та місцевого самоврядування», — сказав начальник управління протимінної діяльності Олег Шуварський.
У Міноборони стверджують, що створення навчального простору посилить інформування та просвітницьку діяльність про небезпеку від вибухонебезпечних предметів. Наразі такі заходи проводять підрозділи розмінування Сил безпеки та оборони й оператори протимінної діяльності.

Нагадуємо, що Нідерланди виділяють 175 мільйонів євро на ППО та дрони для України.
Фото: сайт Міноборони
Суспільство

Головне управління розвідки спільно з Міністерством закордонних справ евакуювали 31 українця з території Ісламської Республіки Іран, де США точково вдарили по ядерних об’єктах. Наразі ці 5 чоловіків, 12 жінок та 14 дітей прямують до Києва.
Про це повідомили в Головному управлінні розвідки Міноборони України.
Евакуацію провели 24 червня за дорученням президента Володимира Зеленського. За сприяння міжнародних партнерів з Ірану українців транзитом через територію Республіки Азербайджан перевезли до Республіки Молдова. Звідти евакуйовані попрямують до Києва.
«Увесь час в Тегерані ми почувалися зовсім незахищеними, адже жодного разу там не було попереджувальних сирен. До того ж зник Інтернет і ми взагалі не розуміли, що відбувається. Ми дуже вдячні українському консульству в Тегерані, що постійно тримало з нами зв’язок. Я знаю, що в Україні також війна, але наша країна не залишає людей напризволяще», — поділилиася евакуйована з Ірану пані Варвара з Київщини.
Як зазначили в ГУР, це був завершальний етап комплексної операції України в Ізраїлі та Ірані з порятунку українських громадян із зон підвищеної небезпеки.
Читайте також: ГУР та МЗС евакуювали з Ізраїля 133 українців (ВІДЕО)
«Коли почалися обстріли, це було страшніше навіть, ніж в Україні. Коли сказали, що є можливість виїхати, ми вирушили на північ країни, де збиралися українці з різних міст Ірану. Ми вдячні усім, хто доклав зусиль. Ми нарешті повертаємося в Україну», — розповідає Наталя.
У ГУР додали, що громадяни України, які перебувають на території Ісламської Республіки Іран і мають намір повернутися додому, можуть звертатися до Посольства України в Ірані за посиланням. Перевезеннями евакуйованих опікувалася авіакомпанія SkyUp.





Нагадуємо, що з російської в’язниці у Криму звільнили українського журналіста.
Фото: фейсбук-сторінка ГУР
Суспільство

На проспекті Лісовому, що в Деснянському районі, між будинками 13 і 18 на місці нерегульованого пішохідного переходу встановили світлофорний об’єкт. У конструкції передбачили звуковий супровід для людей з порушеннями зору.
Про це повідомили у КМДА з посиланням на КП «Центр організації дорожнього руху».
Побудували об’єкт із урахуванням принципів безбар’єрності:
- встановили сенсорні кнопки зі звуковим супроводом для людей з порушеннями зору;
- облаштували тактильну навігацію;
- зробили пониження бортового каменю для зручності маломобільних груп;
- створили велопереїзд.
Читайте також: На станції метро «Вокзальна» у Києві встановлюють пандуси (ФОТО)
Як нагадують у «Центрі організації дорожнього руху», для безпечного переходу через проспект пішоходам потрібно піднести руку до сенсорної кнопки виклику зеленого світла. А для виклику звукового супроводу для людей з порушеннями зору знизу розміщена кругла кнопка зі стрілкою, що вказує напрямок для переходу.
У комунальному підприємстві зазначили, що це рішення має зробити перехід безпечнішим і зручнішим, насамперед для дітей, які йдуть до школи.


Нагадуємо, що в Києві врятували котика, який провів понад 10 годин під завалами після обстрілу (ФОТО).
Фото: сайт КМДА