Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Моїм.Рідним»: як працює соціальне підприємництво для бабусь

РЕКЛАМНИЙ МАТЕРІАЛ

Опубліковано

«Моїм.Рідним» – це соціальне підприємництво, яке народилося із почуття вдячності до людей, які зробили неоціненний вклад у наше виховання – бабусь. Достатньо простих спостережень, щоб побачити, як літні люди, зокрема в Україні, вийшовши на пенсію,стають соціально ізольованими. Вони дуже сумують за постійним спілкуванням, за онуками та рідними, за відчуттям потрібності. У кожного з нас є бабусі, і в більшості з них сенс життя у «срібному» віці полягає в очікуванні рідних, адже з їхнім приїздом вони отримують найбільший емоційний заряд, якого так бракує в буденності.

У соціальному проєкті «Моїм.Рідним» створюють можливості для таких жінок літнього віку із сіл Сумщини. Залученість до проєкту приносить їм задоволення від спілкування з колегами, від реалізації свого творчого покликання. Вони роблять те, до чого у них надзвичайний хист, а також відчувають потрібність світу.

Кіра Охріменко

Кіра Охріменко

Засновниця соціального підприємства «Моїм.Рідним»

 

Всемогутні бабусині руки

У нашому профілі ви побачите багато бабусиних рук. Не дивуйтеся. Бо завдяки цим рукам ми зросли такими, ким зросли; це вони притримували нас при перших кроках, це вони вчили нас писати не каракулі, а щось схоже на літери та готували найсмачніші у світі вареники.

А зараз вони, звільнившись від турбот «молодої» бабусі, коли онуки вже зросли, передає всю любов до виробів. Через кожну зморшку на її руках від серця розсіюються міріади любові до людей.

Чому було обрано назву «Моїм.Рідним»?

Якось нам згадалося, як кожна бабуся передає торбинку зі смаколиками онукам, вкладаючи любов та словесну присвяту. На запитання «А кому це?», щиро усміхаючись куточками зморшкуватих очей, відповідає, «А кому ж? Моїм. Рідним».

Саме тому є ця крапка в назві. Тому що читати потрібно без поспіху, вдумуючись у кожне слово. Відчуваючи кожен образ, який пригадується. Та наповнюючись вдячністю до світу, до людей, до життя…

Під час опитування респонденти допомагали обирати назву. І хоч всі запропоновані назви викликали приємні порівняння, рішення було одноголосним, а з асоціацій людей найчастіше ми читали «тепло, щедрість, щирість, родина, турбота».

Хто першим повірив у нас?

Нам трапилася чудова нагода повчитися у наставників та попрацювати із ментором над ідеєю. Це сталося завдяки «BurLab2020» — навчальній програмі щодо проєктного менеджменту від Го БУР («Будуємо Україну разом»). Оглядаючись назад, щасливі, що подали заявку. Адже і послухали експертів у сфері менеджменту, і свої бізнес-канву, стратегію та підхід пропрацювали.

Ми не знали, з чого починати. Дійсно, ідея літала десь у повітрі, вироби створювалися, але ні на які більш серйозні кроки ми не наважувалися. І вдячні команді БУРу, які буквально переконували нас у значущості проєкту і оскільки ми вже пройшли відбір, у необхідності продовжити навчання. Як то кажуть, вони були першими, хто нас розгледіли. І підтримали не лише знаннями, не лише грантом, а й вірою у проєкт, менторською підтримкою та згодом, і замовленням виробів. Це були одні з наших перших замовників. Символічно для нас.

У чому соціальність проєкту?

Взагалі, такі проєкти мають назву соціального підприємництва. На даному етапі розвитку ми часто називаємося «соціальний проєкт», щоб людям було більш зрозуміло. Його мета не комерційна і не звучить «Продавати якомога більше». Це не про бізнес. Це про досягнення соціальних цілей: у вартість кожного виробу закладена певна сума, яка допомагає нам реалізовувати соціальні цілі. Наприклад, розчищення снігу у дворах бабусь, скошування трави, закупівля льодоходів, теплого взуття, підписка на газети, організація їх зустрічей між собою заради спілкуванння. Більшість цього вже було досягнуто нами під час перших місяців проєкту.

А на майбутнє ми хочемо зробити організацію сільських свят (адже вони, як і їх ровесниці, так люблять музику та веселитися за нагоди), та залучити психологів, які б працювали з цими жінками. Адже як відомо, найбільшим каталізатором всіх хвороб є відчуття самотності літніх людей, яке помножено на 10 через втрату близьких, переїзд дітей до інших міст чи навіть країн, географічну ізоляцію сіл, неможливість реалізувати свій творчий потенціал.

Вперше думка про щось, навколо чого могли б об’єднуватися талановиті літні люди, виникла під час нашого випадкового знайомства з поняттям «ікігай» в Японії. Як відомо, це слово і явище неможливо дослівно перекласти. Це щось, що людина обожнює та вміє робити, що приносить їй певний прибуток задля задоволення життєвих потреб та що потрібно світові. Якщо проаналізувати, нам вдалося поєднати ці чотири складові для наших бенефіціарів. А для кожного з нашої команди волонтерів проєкт додав четвертий та третій елементи (яких так бракує більшості в офісних умовах): справа, яка б приносила істинне задоволення та створення того, що дійсно потрібно світові.

Читайте також: Бізнес-бабусі продають сумки через Instagram: історія соціального підприємства Gudzyk

Тепер ми, команда, чудово знаємо, у чому потреба літніх людей. Бо наші майстрині говорять із нами цим. Тому спільними зусиллями соціальних цілей досягати простіше. Наприклад, вони б ніколи не могли собі дозволити послуги психолога, які до речі, є дуже важливими для самотніх ізольованих людей. Але аналізуючи їх розповіді про відчуття тривоги, ми обираємо щоразу відповідні соціальні цілі.

Часто можна почути про проблему «батьків та дітей», прірву поколінь ітд. Своїм прикладом ми доводимо, що різні покоління можуть не те що співіснувати мирно, а жити й творити на повну, у дружній та життєдайній синергії, у спільному бажанні наповнити своє життя, надихнути інших, сфокусувати увагу на турботі про своїх рідних, про яких, можливо, вони час від часу забувають, нагадати про необхідність уваги до старшого покоління.

Які наші плани?

У наших планах збільшити команду волонтерів, адже наразі нас троє, а бабусь уже п’ять. І ми фізично не встигаємо забезпечити їх усім необхідним задля оптимальних темпів виробництва. Іноді через нестачу людського ресурсу втрачаємо можливості. Проте, ми вже мали декілька кастомізованих замовлень і це виявилося дуже корисним досвідом. Виробляли на замовлення Посольству Франції та виробнику вин у Франції. Тому скоро наші торбинки поїдуть підкорювати світ 

Що по досягненнях?

Перш за все, зміщений фокус уваги бабусь: замість концентрації на хворобах вони розповідають про свої ідеї, уточнення розмірів та пропозиції, бажання вкластися в терміни та запропонувати нам, команді, що б вони хотіли виготовляти в наступних колекціах. Хіба це не прекрасно? Ми пишаємося цим та віримо, що навіть у старості потрібно присвячувати час улюбленій справі. Тоді проблеми не знаходять місця у щоденнику справ та оминають таких людей. Ми створили хоч і невеличку, проте мережу. Тепер вони іноді збираються для того, щоб обговорити складнощі, які виникають, методики створення тих чи інших виробів, нові ідеї. Це дуже цінно. Ми намагаємося організовувати такі зустрічі для них частіше. Бо у створення творчої спільноти між ними і полягає соціальна роль. Для нас є показником успіху проєкту те, що їхні односельчанки хочуть долучитися і пропонують свої вироби.

Наше завдання, передусім, щоб бабусі відчували свою потрібність світові, нам, та один одному. Адже вік їм тільки додав бажання вишивати, шити, вирощувати прянощі та трави. І звісно ж, творити! Ми просто поєднали їх таланти у логічний ланцюжок і більшість виробів є спільними.

Наприклад, одна з бабусь вирощує лаванду. Інша вишиває. Ми організовуємо перевезення матеріалу для фасування та заготовки на пошиття до третьої бабусі – у якої й створиться фінальний виріб – усі три процеси, поєднавшись, утворять диво – естетичне аромасаше із лавандою».

Сьогодні на ринку значно простіше спеціалізуватися на чомусь одному, щоб у людей виникала відразу певна асоціація. Але наш проєкт був створений не у стилі «Нам потрібні кошти для підтримки бабусь, давайте щось продавати», а через наступну призму: «Вони шиють, вишивають, пишуть такі класні вірші! А чи не показати це світові?» Тож, кожна з наших бабусь має з юності своє хобі, хтось в’яже, хтось шиє, хтось вишиває, а хтось завжди вирощує прянощі. Саме тому ми не хочемо обрізати їх крила творчості.

Звязок поколінь

Ми разом обдумуємо макети та моделі виробів, узгоджуємо це із нашим загальним концептом екологічності та натуральних матеріалів. І ця співпраця – не що інше як зв’язок поколінь. Вони роблять те, що вміють, а ми комунікуємо зі світом і розповідаємо йому про нашу ідею – тож, робимо те, що вміємо ми. Ця співпраця є безцінною, бо під час цієї комунікації ми отримуємо від них мудрість, знання, поради і звісно ж, вдячність. А вони отримують від нас можливість, спілкування і підтримку. І звісно ж, вдячність.

Читайте також: Створила сайт у 60 років! Як бабуся в Івано-Франківську робить з пенсіонерів фрілансерів

Із самого початку нас дивувала та захоплювала довіра людей, які навіть надсилають нам іноді посилки зі смаколиками чи теплими шкарпетками для наших бабусь. Ці люди свідомо роблять малесенький внесок у розвиток сіл, привернення уваги до проблематики літніх людей у нашій країні, а також допомагають в організації добробуту та дозвілля літніх жінок – відважних і сміливих, що дозволили «Моїм.Рідним» здійснитися.

Суспільство

Аналогів у світі немає: в Україні представили бойовий дрон ACE ONE

Опубліковано

Макет багатоцільового ударного малопомітного безпілотника ACE ONE представили українські інженери на виставці “Зброя та безпека-2021”.

Про це пише LIGA.net.

За інформацією, над дроном працювали 25 фахівців з української авіакосмічної галузі на чолі з колишнім гендиректором ДП “Антонов” Олександром Лосем і екс-керівником Державного космічного агентства Володимиром Усовим.

 

Розробкою двигуна займалися ДП “Івченко-Прогрес” і “Мотор Січ”, виробництвом планера – ТОВ “Гідробест”.

Безпілотник сконструйований за технологією малопомітності, що підвищує збереження бойової техніки. Здатний переносити у внутрішніх відсіках озброєння вагою до тонни.

Довжина ACE ONE – 8 м, ширина – 11 м, максимальна злітна маса – 7,5 тонн. За словами розробників, таких безпілотників ні в Україні, ні в світі ще не було.

Читайте також: Як бойовий робот допомагає українській армії проводити інженерну розвідку (ФОТО, ВІДЕО)

“У своєму класі бойових безпілотників, які можуть переносити озброєння до 1 тонни, – ACE ONE №1. Він розроблений на основі новітніх технологій-Stealth. Завдяки цьому, а також своєю формою плоского крила, безпілотник фактично невидимий для радарів і його складно виявити” , – додав головний конструктор і керівник проєкту Олександр Лось.

Швидкість ACE ONE наближена до надзвукової – 1000 км/год. Управління дроном здійснюється за допомогою системи штучного інтелекту, яка може керувати роєм таких безпілотників.

За розрахунками конструкторів, безпілотник підніматиметься на висоту до 13,5 км, а його бойовий радіус – 1500 км.

Читайте такожЯк прикордонники навчаються застосовувати квадрокоптери (ВІДЕО)

ACE ONE призначений для виконання операцій:

  • стратегічної, оперативної та тактичної розвідки,
  • штурмових операцій в широкому діапазоні висот,
  • придушення противника протиповітряної оборони.

Для готового прототипу, який можна запустити в небо, за підрахунками конструкторів, потрібно ще близько 30 місяців. Фінансування конструкторської роботи відбувалося за власний кошт розробників.

Вартість рою ACE ONE з наземною станцією коливається в районі $12-13 млн.

Нагадаємо, безпілотник з українським двигуном пройшов випробування в Туреччині.

Як ми повідомляли раніше, на військовому полігоні випробовували вітчизняний боєприпас для БПЛА.

Усі фото: biz.liga.net.

Читати далі

Суспільство

Український фільм «Кохання» отримав дві нагороди на кінофестивалі Zubroffka у Польщі

Опубліковано

Український анімаційний фільм «Кохання» Микити Лиськова здобув одразу дві нагороди на XV Міжнародному фестивалі короткометражних фільмів ŻUBROFFKA, який завершився у Польщі: головний приз у секції ВІКНО НА СХІД/OKNO NA WSCHÓD та відзнаку журі польських журналістів.

Про це повідомили у пресслужбі Державного агентства з питань кіно, за підтримки якого створено фільм.

Як зазначається, журі конкурсу OKNO NA WSCHÓD присудило нагороду «за трагікомічне, абсурдне поєднання ситуацій і характерів та захоплюючий діагноз посткомуністичному суспільству», а журі польських журналістів кінофестивалю ŻUBROFFKA – «за стихійне висловлювання та ерудицію у показі соціально-політичних змін в Україні. Та за виявлення еротизму в найнесподіваніших ситуаціях».

 

Читайте такожЗроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

Короткометражний анімаційний фільм Микити Лиськова розповідає історію кохання за допомогою символів.

Стрічка складається з епізодів, не пов’язаних між собою сюжетно і стилістично, які мають єдиний настрій та єдиний сенс. Фільм створений без слів, а дотепна історія-роздум про стосунки між людьми розкривається через звуки.

Автор та режисер – Микита Лиськов. Музичне оформлення та звук – Антон Байбаков. Продюсер – Андрій Границя. Фільм створений компанією «Т.Т.М.» за 100% підтримки Держкіно.

Про фестиваль

XV Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів ŻUBROFFKA цьогоріч вперше проходив у гібридному форматі. Фестиваль, який відбувається у польському місті Білосток у грудні, був перенесений через пандемію і відбувся 9-13 червня 2021 року.

До конкурсної програми з понад 3500 заявок з усього світу було відібрано 126 фільмів. Мета кінофестивалю ŻUBROFFKA – побудувати культурний міст між Сходом та Заходом, Північчю та Півднем.

Читайте також“Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix

Нагадаємо, FILM.UA та Atlas Weekend починають роботу над українською комедією «Найкращі вихідні».

Також українська стрічка «Стоп-Земля» отримала «Кришталевого ведмедя» Берлінале.

Головне фото: usfa.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

«Велике маленьке серце»: у Києві провели благодійне тренування зі скандинавської ходьби

Опубліковано

У столиці провели друге благодійне тренування зі скандинавської ходьби «Велике маленьке серце».

Про це ШоТам повідомили організатори акції.

Мета проєкту

Благодійний фонд «Твоя Опора» та його засновниця Лера Татарчук продовжують збирати кошти на лікування дітей з вродженими вадами серця та на обладнання для Інституту Амосова. Для цього фонд запустив свій флагманський проєкт «Велике маленьке серце», в рамках якого збирає 36 мільйонів грн.

 

У неділю, 13 червня, благодійники вже вдруге провели тренування на території Спортивного простору НСК «Олімпійський» для всіх охочих. Участь взяли понад 20 осіб. Зібрані під час тренування кошти направлені в фонд на проєкт «Велике маленьке серце».

Тренування відвідали й публічні гості — телеведучі Надія Матвєєва, Катерина Трушик, фешн-експертка та інфлуенсерка Наталія Лук‘янець.

Виявилось, що Надія і Катерина не новачки у скандинавській ходьбі, а от Наталя спробувала даний вид спорту вперше, і після тренування планує займатись ним регулярно.

Читайте такожОдна здача крові може врятувати три життя. Історії українців, які стали донорами

Благодійне тренування проводить віце-президент Української Федерації скандинавської ходьби зі спортивного напрямку, тренерка «Nordic Power», чемпіонка міжнародних змагань Тетяна Сіроткіна, а допомагає Лера Татарчук, сертифікована інструкторка.

Особливість кожного заходу — вручення значків амбасадорів проєкту «Велике маленьке серце» всім учасникам.

Як взяти участь?

Третє тренування пройде вже у наступну неділю, 20 червня. Свою участь підтвердили інфлюенсерки Аревік Арзуманова й Наташа Калініна та телеведуча Надія Матвєєва.

Щоб взяти участь у тренуванні, перейдіть за посиланням.

Про проект

«Велике маленьке серце» — це флагманський проєкт БФ «Твоя опора» та його засновниці Лери Татарчук. Мета проекту — зібрати 36 мільйонів гривень на лікування 360 дітей. Сума включає проведення складних кардіохірургічних операцій в Амосова, реабілітацію, дорогі медикаменти, витратні матеріали для кожної дитини, а також ранню діагностику вад серця у плоду і немовлят та, звичайно, оновлення і ремонт медичного обладнання.

Читайте також“Наша мета – здорова земля”. Як працює найбільша компанія в Україні з виробництва біопрепаратів

“В Україні щороку народжується від 2900 до 3500 дітей з вродженими вадами серця.  Без надання хірургічної допомоги помирають 91% дітей зі складними вродженими вадами серця. Виживають 99,9% (!) прооперованих дітей з простими ВВС. Їхня якість життя не відрізняється від інших людей. Головне вчасно подати їм руку”, —  коментує Лера Татарчук.

До великого збору також долучилися: мережа лабораторій Сінево, мережа супермаркетів, торгових центрів і магазинів NOVUS та Альфа-Банк. Вони підтримують проєкт «Велике маленьке серце» власними благодійними акціями.

Читайте такожЦілющий інструмент: як дримба з Херсонщини підкорює світ

Зокрема, партнерами проєкту стали: Асоціація серцево-судинних хірургів України, Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Амосова, Українська Федерація скандинавської ходьби, Trembita PR, Pedan Buro, Seventeam, Ragnarock, Uncle Group, UMH Group. Інформаційний партнер — Ivona.bigmir.net.

Також можна пожертвувати будь-яку суму на сайті проєкту «Велике маленьке серце» за посиланням.

Нагадаємо, у Маріуполі «М-спорт» організував мережу клубів скандинавської ходи.

Читати далі
setTimeout(function(){