Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Подарунки, що прямують на Донбас. Як «Олені Святого Миколая» втілюють мрії дітей з прифронтових сіл та містечок

Опубліковано

Вже шостий рік поспіль команда волонтерського проєкту «Олені Святого Миколая» втілює мрії дітей із найвіддаленіших населених пунктів Донбасу. Їхнє дитинство минає у прифронтовій зоні, за декілька кілометрів від війни. Ця малеча не мріє про коштовні чи  брендові подарунки. Серед «замовлень» – торт для всієї родини, нові олівці та улюблені цукерки. Мрії дітей втілюють волонтери, власноруч доставляючи подарунки. Інколи для цього доводиться їздити повз блокпости впродовж всієї зими.

Євгенія Левінштейн

волонтерка, координаторка проєкту «Олені Святого Миколая»

Звідки беруться листи?

Сьогодні (у день розмови, – авт.) довелося прокинутися о 5 ранку, адже ми в дорозі, їдемо в напрямку містечка Торецьк, а потім – до Авдіївки. Це наш останній заїзд за листами цього сезону. Ми їдемо до дітей, аби вони помріяли, подумали про власні бажання. І написали чи намалювали нам листи. Для цього ми веземо олівці, фломастери і все інше, що потрібно для малювання. А ще веземо з собою «майстер-клас» та шумовий оркестр. Настрій відмінний! 

Взагалі є два способи, як ми отримуємо листи. Перший варіант – ми їдемо і забираємо їх власноруч. Десь це відбувається у школі, десь – у місцевому клубі. Там збираються діти із кількох населених пунктів. Часом ми зустрічаємось з малечею у волонтерських центрах – це такий собі обладнаний будинок під різні формати зустрічей. Такі поїздки нам подобаються більше, адже тоді ми граємо з дітьми, допомагаємо їм розкритися.

Другий варіант – вчителі у школах самостійно збирають листи та надсилають нам поштою. Це також велика робота, і це можливо лише там, де є небайдужі та відповідальні люди. Усі листи вносимо до єдиної базу. Виходить приблизно порівну: половину збираємо власноруч, половину нам надсилають.

Діти просять показати їм європейську Україну

Найчастіше замовляють ляльку LOL та лего «Майнкрафт», а найменші – машинки на пультах. Зараз у нас новий тренд – акула для обіймів. А ще діти завжди просять домашніх тваринок – песиків, котиків, папуг, хомʼячків. Однак не всі бажання можна здійснити. Наприклад, на лінію розмежування не можна привозити квадрокоптери і собак. 

Є діти, які просять солодощі. Є дівчинка з багатодітної сімʼї, яка кілька років поспіль замовляла торт. Зараз вона у харківській лікарні з онкологією. Цього року ми плануємо поїхати привітати її до лікарні. 

Це все дітлахи до 12 років. Старшокласників ми зазвичай просимо написати колективне бажання. І ось підлітки з села Муратове, що на Луганщині, вразили нас у саме серце. У листі вони написали, що їм особисто нічого не потрібно, що вони все більш-менш мають. Та є одна бабуся у селі, яка невідомо, чи доживе до наступного року. Тому вони попросили подарувати їй апарат для вимірювання тиску. Ми коли прочитали – ледь стримали сльози. Діти справді дуже хороші.

А ще є старшокласники, які мріють про подорож. Діти з містечка Золоте написали у своєму листі: «Хочемо побачити Україну як європейську державу». Тоді ми влаштували їм десятиденний тур: Харків-Київ-Львів-Чернівці-Одеса-Запоріжжя. Звичайно, сьогодні з карантинними обмеженнями це складніше реалізувати, та немає нічого неможливого, все вдається. Торік ми їздили до Вінниці, Львова, возили дітей до Харкова. Цього року маємо вже дві такі заявки: одні замовили подорож до Одеси (і вже маємо людей, хто хоче це організувати). Думаю, влаштуємо це ближче до літа чи, може, посеред травня. Адже їхати до Одеси в холод – не так цікаво. 

Читайте також: Шукає добро на війні. Як радянський дисидент Анатолій Лютюк почав волонтерити на Донбасі, та до чого тут казки

Була б моя воля і були б мільйони – я б подарувала планшети чи смартфони всім дітям на лінії розмежування. Не обовʼязково нові. Адже інтернет – це звʼязок зі світом. Та це вибір тих, хто дарує. Ми навіть не записуємо такі подарунки у базу, бо це може бути занадто дорого та може «відлякати» благодійників. Хоча якось одна з ІТ-компаній відкрила базу і подивилась листи (база – це google-таблиця, де є інформація про те, хто і що бажає, а також посилання на відсканований лист дитини, – авт.). Вони були здивовані, що ми не показали ці бажанні. Сказали, що для них це не проблема, і подарували. І це справді диво!

Нас мало, та ми в тільниках

Наша команда Оленів – це 10-12 людей, зокрема й Олені, що залишаються в тилу: заповнюють базу, закуповують подарунки, яких бракує, ремонтують машини, сортують, складають подарунки. Тож нас дійсно небагато.

Команда Оленів Святого Миколая.

Кожен виїзд – це щонайменше шестеро людей. Якщо більше, десь 10-12, – це вже дві групи, які працюють з дітьми. Це задля того, аби була можливість чергуватись: одні втомилися і відпочивають, а інші можуть їх замінити.

Один виїзд – це 5-6 населених пунктів, тож рушаємо одразу кількома автівками, заповненими подарунками. Виходить наче оленяча упряжка! Як і у справжніх упряжках, кожне авто має власне імʼя: поки ми говоримо з вами телефоном – їдемо на «Течику», ще є «Френк», «Табуретка», «Дикобраз», «Птаха». Це все особисті автомобілі наших друзів, та інколи наші друзі-партнери з громадської організації «Харків з тобою» позичають нам транспортер – більш вантажне авто.

У перший рік роботи нам надіслали карнавальні костюми, і там був костюм Святого Миколая. Тому вирішили, що Святий Миколай також поїде із нами. Декілька років поспіль нашим Миколаєм був Антон Дудник – член організації, переселенець з Луганщини. Десь два роки тому він переїхав, тож тепер Святих Миколаїв у нас багато. 

«Ой, вибачте, зараз буде блокпост, передзвоніть через хвилин 10, будь ласка», – зв’язок з Євгенією зненацька обривається. За пів години повертаємось до розмови.

Це ті контрасти, у яких ми живемо

Ми проїжджаємо багато блокпостів, адже доїжджаємо до сіл біля самої лінії розмежування. Усі вони – на підконтрольній Україні території. Просто коротка зупинка, типова перевірка документів. Нас часто впізнають, адже ми, волонтери, постійні гості тут. Та й до поїздки ми подаємо заявку, попереджаємо про людей, маршрут, ціль – все, як і всі волонтери. 

Ми ж не перший день це робимо, а шостий рік. І почали ми їздити через те, що отримали запит від місцевих жителів та місцевих волонтерів. Спочатку ми збирали мобільні бригади для допомоги дітям. А от перша поїздка Оленів була ще в 2016-2017 роках.

Команда Оленів Святого Миколая.

Надриваємося, але без подарунків ніхто не залишається

Донеччина та Луганщина так урбаністично влаштовані, що населені пункти бувають настільки близько один до одного, що навіть місцеві жителі не знають, де закінчується одне селище і починається інше. Тож як люди називають, так ми і фіксуємо у базі.

Розвозити подарунки починаємо 18-19 грудня – на Святого Миколая. Потім матимемо декілька виїздів до Нового Року, а після цього – щодня, майже до Водохрещі. Узагалі сподіваємося до кінця січня розвести всі-всі подарунки, адже буває, що діти хворіють чи їх немає вдома. Тож ми повертаємось після свят знову, аби кожен отримав свій подарунок.

Читайте також: Десять українських фільмів про війну на Донбасі, які варто переглянути кожному

Торік ми розвезли 1200 адресних подарунків та організували 500 солодких пакунків без збору листів. Це був перший рік пандемії коронавірусу, ми хвилювалися, чи не стане вірус перешкодою для нас у зборі подарунків. Та ми все зібрали. І зараз нам вже нічого не страшно!

І так щороку: ми беремо від 1200 до 1500 побажань дітей. Один рік ми «розігналися» і взяли всі прифронтові села аж до Марʼянки. У нас було понад 40 населених пунктів та три з половиною тисячі дітей. Це для нашої невеликої команди було дійсно важко – ми катались ледь не до кінця лютого! Надірвалися, але все зібрали. Жодна дитина не залишилась без подарунка.

Ми не чарівники, хоча й може так здаватися

Ми були у відносно великих містах – Станиця Луганська, Марʼянка, Красногорівка, Щастя… Паралельно приїжджають інші благодійники (особливо в інтернати), і все перетворюється на міське свято. Тут багато людей, які допомагають. І це тішить.

Та ми відчули, що наш формат – інакший. Наші Олені доїжджають до села Водяне, де живе всього 10 дітей, а за останньою вулицею – вже фронт. І тут зрозуміліше, навіщо ми тут. 

У кожному селі, селищі та містечку, куди ми їздимо, є «ядро». Це або волонтери, або школа, або місцева влада, або всі разом. Це люди, яким не все одно. І ми можемо приїхати лише туди, де є зворотний звʼязок та підтримка місцевих жителів. Саме вони організовують залу, передають листи, збирають діток. Олені не їдуть туди, де нас не чекають. Ми не чарівники, хоча може й так здаватися.

Читайте також: «Військові теж бояться стоматологів». Як лікар з Одещини Анатолій Стодола рятує зуби українських бійців на передовій

Ми також намагаємось максимально підтримати такі «ядра» всім, чим можемо: книжками, гуманітаркою, інформацією про нові проєкти та можливості. Допомагаємо їм розвиватись. Бо вони тримають наші кордони. Не лише військові, які нас захищають. Кордони тримають ще й місцеві люди, які тримають українськість. Це важливо.

Тому ми більше орієнтуємось на маленькі села. Тут живуть люди, які працювали у Луганську, Горлівці, Первомайську, Стаханові, а жили у таких невеликих селах, часом навіть дачних поселеннях. Зараз все змінилося: немає ані інфраструктури, ані роботи. Якщо є шахта чи, як у Світловодську – електростанція, то це одразу помітно за дітьми. Банально за одягом і тим, що вони менш «загублені», ніж ті, чиї батьки у постійному пошуці, де і як жити. Як каже наш психолог, це вторинна травматизація – коли травмовані батьки травмують дітей. 

Першокласники не знають, що таке світ без війни

Ми з командою часто спілкуємось та їздимо на тренінги, що допомагають нам краще зрозуміти людей, з якими ми працюємо. Один із таких тренінгів був про соціальну та психосоціальну адаптацію дітей війни. Його проводили люди, які працюють з дітьми, котрі були солдатами в Африці. Це французькі, німецькі, швейцарські психологи та терапевти. І ми питали, що робити у нашій ситуації, коли дитина все ще перебуває в обставинах, що травмують. І це не посттравматичний досвід. Адже діти, які зараз у першому-другому класі, не знають світ без війни. Це постійний фон їхнього життя.

Для мене особисто залишається великим питанням, чому батьки, які не мають роботи, не виїжджають. Хоча б заради своїх дітей. У мене немає відповіді, принаймні я її не знаходжу. Хтось говорить, що це через страх; що Донецька та Луганська області були одними з найбільш традиційних областей, де жителі не виїжджали за межі регіону. 

Ми не можемо змінити цю обставини – забрати дітей чи зупинити війну, це не в наших волонтерських силах. Та ми можемо дати дітям опору, на яку вони можуть розраховувати та орієнтуватися. Вони критичного цього потребують.

Як і решта волонтерських та інших організацій, ми намагаємось показувати дітям світ, возити їх по країні. Щоб вони побачили інше життя, крім того, про яке вони чули вдома – школа, університет, шахта-завод. Ми говоримо, що світ набагато більший, що є багато різних людей, які роблять вам подарунки. Ось вони – в Дніпрі, Одесі, Івано-Франківську, Нью-Йорку, Тель-Авіві, Монако, Барселоні. Це одна з головних речей, що ми прагнемо донести до дітей.

Є, заради кого захищати нашу країну

Часом з нами їздять військові волонтери. У них багато своїх проєктів, та іноді вони приїжджають разом з Оленями. І от щоразу трапляється певне одкровення, коли вони бачать тих, кого захищають. Це діти, заради яких ми все це робимо. І це важливо. 

Інший важливий результат – це зміни ставлення з боку батьків. Вони помічають, що у подарунків є конкретні люди, хто їх подарував. Що це не якийсь фонд з неба, а реальні, живі люди. Батьки все частіше стали звертатись до нас і питати, як дізнатись, хто подарував? Щоб подякувати. Спосіб існує, і він простий: є онлайн-таблиця, де всі можуть подивитись імʼя дарувальника. 

Адже навіть коли долучаються цілі компанії, все одно дарують конкретні люди. Як це відбувається? До нас звертається або керівник, або людина, яка відповідає у фірмі за благодійність, або просто працівник. Дивиться нашу базу, обирає населений пункт та відправляє своїм колегам у компанії, які вже обирають дітей. Кожен співробітник особисто бере собі дитину, для якої створює щастя.


Як зробити подарунок?

Дитячі мрії все ще можна втілити в реальність, у Оленів їх ще багатенько! Найрізноманітніші бажання на будь-який смак: від білого пухнастого котика-іграшки до «маски раптора фурії чорно-білого кольору з м’якими вушками і лапками-перчатками». Як долучитися?

  1. Оберіть в цій таблиці дитину, для якої хочете придбати подарунок. Орієнтуйтеся лише на білі рядки – ці мрії ще не встигли втілити в реальність.
  2. Після цього напишіть Євгенії Левінштейн або Інні Ачкасовій та вкажіть, кого ви обрали. Організаторки позначать обраний вам рядок блакитним кольором.
  3. Придбайте подарунок. 
  4. Обов’язково підпишіть його, інакше Оленям доведеться витратити купу часу, аби зрозуміти, для кого ця посилка. 
  5. Принесіть чи відправте подарунок. Якщо мешкаєте у Харкові – можна прийти в гості до Оленів на вулицю Рижівська, 20. Утім попередньо краще зателефонувати за одним із номерів: +38 (063) 565-63-39 або +38 (066) 103-78-21. Якщо ви з іншого міста – записуйте адресу. Харків, відділення Нової пошти №2, на імʼя Ачкасова Інна Марківна, тел.+38 (066) 103-78-21.

Крім того, Оленям можна допомогти грошима, адже їм завжди потрібне пальне, гроші на ремонт автівок, а також – десь жити і щось їсти у відрядженнях.  Надіслати кошти можна через PayPal або на карту Monobank –5375 4141 2458 9465, Ачкасова Інна Марківна.

Суспільство

Поїзд “Прага – Чоп” здійснив свій перший рейс

Опубліковано

28 березня розпочав курсування новий міжнародний рейс між Прагою та Чопом, який поєднує зручним нічним сполученням столицю Чехії, словацький Кошице та український Чоп.

Про це Укрзалізниця повідомляє на своєму Telegram-каналі.

Вартість квитків

Вона залежить від дня поїздки й у середньому становить близько 1060 грн за сидяче місце або 1700 грн за спальне місце. Придбати квиток можна на сайті перевізника RegioJet. У поїзді доступні жіночі купе, асортимент страв та напоїв з бортового меню, зокрема сніданки.

Читати також: Студія Triomatica Games презентувала нову детективну гру, дія якої розгортається у Києві

Деталі маршруту

Час поїздки між Прагою і Чопом складатиме близько 13 годин, відправлення з Праги щодня о 21:52, прибуття до Чопа о 10:35. У зворотному напрямку відправлення з Чопа щодня о 17:35, прибуття до Праги о 05:57.

Спеціально під запуск нового міжнародного сполучення Укрзалізниця призначила новий внутрішній денний поїзд “Чернівці – Чоп – Ужгород”, розклад руху якого підлаштований для комфортної пересадки буковинських та закарпатських пасажирів.

Нагадаємо, що компанія з Британії вдосконалить дрони для ЗСУ.

Також ми повідомляли, що Мінцифра анонсувала безоплатний освітній тренінг з відкритих даних.

Фото: Укрзалізниця

Читати далі

Суспільство

10 безкоштовних онлайн-курсів, що допоможуть пережити війну та її наслідки

Опубліковано

ШоТам підготував підбірку з 10 безкоштовних онлайн-курсів для українців. Лекції на платформі Prometheus доступні постійно. Щоб їх пройти, потрібно лише зареєструватися. Навички, отримані на деяких з цих курсів, без перебільшень можуть врятувати життя.

    1. Перша домедична допомога в умовах війни

    В умовах війни критично важливо знати, як надавати домедичну допомогу. Адже лише за 2-3 хвилини постраждалий може втратити критичний об’єм крові та не дочекатися прибуття «швидкої». Курс допоможе отримати базові теоретичні знання щодо того, як зупинити кровотечу, як діяти при опіках тіла, переохолодженні, зупинці серця тощо. 

    Ви дізнаєтеся:

    • про алгоритм MARCHE і загальну хронологію надання допомоги;
    • ознаки кровотечі, використання тапмпонади та джгутів;
    • основи зовнішнього масажу серця;
    • як звільняти дихальні шляхи постраждалого;
    • про зігрівання при переохолодженні;
    • як розрізняти ступені опіків і що робити, аби не нашкодити.

    Автори курсу: підприємець, засновник компанії «Перша допомога та Спецпідготовка. FAST» Федір Сердюк, інструктори компанії Артем Прокопьєв і Володимир Мухін.

    Реєстрація за посиланням

    2. Навчання з попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів

    У деокупованих містах і селах найбільша кількість мін та вибухонебезпечних предметів. Росіяни залишали їх скрізь: у полях, лісах і навіть на подвір’ях українців. Курс допоможе керівникам громад, підприємств та установ попередити людей про ризики вибухонебезпечних предметів (ВПН) та сформувати в них навички безпечної поведінки.

    Ви дізнаєтеся: 

    • як правильно дітям і дорослим у громадах поводитися з ВНП;
    • які є різновиди мін та ВПН;
    • про безпечну поведінку в разі виявлення небезпечних предметів тощо.

    Автори курсу: курс розробив голова ГО «Асоціація саперів України» Тимур Пістрюга разом з автором навчально-методичного посібника «Навчання населення з попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів» Сергієм Чутким.

    Реєстрація за посиланням

    3. База: сучасна військова підготовка

    Курс дає базові знання з військової справи. Він не замінює практичне навчання в центрах підготовки, а лише доповнює його. І хоч здебільшого ці знання необхідні військовим без практичного досвіду чи вперше мобілізованим, вони також будуть корисні для цивільних, які можуть опинитися в епіцентрі бойових дій. 

    Ви дізнаєтеся: 

    • про загальну підготовку (екіпірування та спорядження: що взяти з собою, фізична та вогнева підготовка);
    • умови побуту в польових умовах;
    • основи тактичної підготовки;
    • про безпеку звʼязку на полі бою;
    • як орієнтуватися на місцевості;
    • про види озброєння, аеророзвідку та саперну справу;
    • якою має бути психологічна підготовка тощо.

    Експерти курсу. Курс містить перевірені на практиці знання та рекомендації від експертів, які мають бойовий досвід з 2014 року й дотепер. Серед них: військовий Денис «Квебек», розвідник-снайпер Євгеній «Юдж» Юдін, керівник аналітичного відділу фонду «Повернись живим» Антон Муравейник. Курс створений і партнерстві з Центром спеціальної підготовки ASKOLD. 

    Реєстрація за посиланням

    4. Інженерний курс «Народний FPV» 

    Це лекції для людей, які готові вчитися того, як з паяльником і викруткою в руках підсилити Збройні сили України такими потрібними їм БПЛА.

    Ви дізнаєтеся, як зібрати 7-дюймовий FPV-дрон, який допоможе знищувати техніку окупантів, зупинити наступ і зберегти життя українських захисників.

    Автори курсу: аеророзвідниця та ветеранка Марія Берлінська, засновник виробничо-розробницької компанії Vyriy Drone Олексій Бабенко й інші інженери та пілоти. Розробники — фахівці волонтерського проєкту Victory Drones та вітчизняного виробника дронів Vyriy Drone.

    Реєстрація за посиланням

    5. Як пережити війну разом: курс для родин військовослужбовців, ветеранок і ветеранів

    Цей безкоштовний курс має на меті допомогти родинам захисників і захисниць долати щоденні виклики та будувати стосунки в умовах війни. У ньому зібраний досвід терапевтів і клієнтів, які знають, що таке чекати й хвилюватися. Ті, хто вже проходив цей шлях, вчать розбиратися в механізмах психіки в стресових умовах, говорять про корисні стратегії поведінки та дають багато підтримки. 

    Ви дізнаєтеся:

    • як знизити рівень стресу в дорослих і дітей;
    • як впоратися з постійною тривогою, страхом втрати;
    • про побудову стосунків на відстані;
    • як підготуватися до повернення партнера тощо.

    Авторки курсу: фахівчиня з психічного здоров’я Veteran Hub і засновниця ГО «Вільний Вибір» Тетяна Руденко, психотерапевтка ГО «ППР “Вільний Вибір”» Олена Сігута. Розробники — Veteran Hub.

    Реєстрація за посиланням

    6. Сам собі терапевт. Інструменти психологічної самодопомоги для ветеранів і ветеранок


    Курс для ветеранів та ветеранок, які наразі не беруть участі в бойових діях і перебувають у відносній безпеці. Тут вчать, як впоратися з тривогою та гнівом, приборкати жахливі спогади й подолати апатію. Навчання також буде корисним для членів ветеранських родин або інших людей, які постраждали від війни.

    Ви дізнаєтеся:

    • про управління внутрішньою напругою та спостереження за власними думками;
    • про техніки дистанціювання та стабілізації;
    • про когнітивні фільтри та те, як їх позбутися;
    • як працювати з гнівом;
    • про техніки запобігання конфлікту тощо.

    Авторка курсу — психотерапевтка ГО «ППР “Вільний Вибір”» Олена Сігута. Розробники — Veteran Hub.

    Реєстрація за посиланням

    7. Як адаптуватися на новому місці? Курс психологічної реінтеграції ВПО

    Під час навчання можна знайти відповіді на найпоширеніші питання вимушених переселенців про всі труднощі, пов’язані з переїздом у новий регіон.

    Ви дізнаєтеся:

    • як допомогти собі й близьким та адаптуватися в нових умовах;
    • що потрібно, аби знизити внутрішню тривогу; 
    • як знайти роботу;
    • про підтримку зв’язку з рідними;
    • про те, як долучатися до ініціатив у громаді або створювати власні тощо. 

    Автори курсу: кризова психологиня, тренерка, експертка з психологічної реінтеграції ВПО та екскомбатантів Юлія Павлова, дитяча психологиня, менеджерка освітніх проєктів Марина Акритова, голова громадської організації «Заходи» Юрій Давиденко, директорка ГО «Юридична сотня» Юлія Морій.

    Реєстрація за посиланням

    8. Як знайти роботу під час війни

    Цей курс детальніше, ніж попередній, розглядає тему працевлаштування вимушених переселенців: як змінився ринок праці під час війни, стратегії пошуку роботи, що має бути в резюме, як вдало пройти співбесіду.

    Ви дізнаєтеся:

    • як проаналізувати свої знання та навички;
    • як за потреби перекваліфікуватися;
    • про канали пошуку роботи під час війни;
    • техніка складання резюме;
    • як підготуватися до співбесіди;
    • про професійні стосунки під час війни тощо.

    Автори курсу: психологиня Юлія Павлова, HRD в ІТ-компанії Cadabra Studio Катерина Маргітіч-Філіппова, директорка ГО «Центр зайнятості Вільних людей», засновниця проєктів «Воїну — гідна праця» та RIZNA Оксана Філоненко. Розробники курсу — громадська організація «Центр зайнятості Вільних людей». Діяльність ГО спрямована на професійну та підприємницьку самореалізацію людей, які пережили травматичні події внаслідок війни в Україні.

    Реєстрація за посиланням

    9. Як почати власну справу в часи невизначеності: покроковий гайд від ТОП-підприємців України

    У цьому курсі українські підприємці розповідають, як створити та розвинути власну справу під час війни. Вони надихнуть робити своє в Україні та саме зараз. 

    Ви дізнаєтеся: 

    • як робити шлях до власного бізнесу у форматі зрозумілої roadmap;
    • про створення бізнес-моделі для швидкого старту та спосіб її тестування;
    • як знайти фінансування та клієнтів;
    • що таке «точка беззбитковості» та як її розраховувати;
    • про базову ієрархію бізнес-процесів;
    • як навчитися визначати ризики та враховувати виклики невизначеності тощо.

    Автори та спікери курсу: консультантка та бізнес-тренерка з понад 10-річним досвідом Олена Добророднєва, співвласник компанії «Нова пошта» Вячеслав Климов, співзасновник та CTO освітньої платформи «Preply» Дмитро Волошин й інші.

    Реєстрація за посиланням

    10. Медіаграмотність: як не піддаватися маніпуляціям

    Ворог постійно шукає слабкі місця та вдосконалює свої методи дезінформації в інформаційному просторі. Безкоштовний курс створили, аби українці могли прокачати навички з медіаграмотності. 

    Ви дізнаєтеся:

    • як медіаграмотність допомагає в ухваленні рішень;
    • що робити для розвитку критичного мислення;
    • як перевіряти якість контенту в українських і закордонних медіа: авторів, джерела інформації, зокрема, телеграм-канали;
    • про основні наративи й тактики російської пропаганди;
    • що таке маніпулятивний медіаконтент, як розрізняти дезінформацію, шкідливі пропагандистські наративи;
    • як самостійно створювати якісний контент та уникати блокувань у соцмережах тощо.

    Автори курсу: керівниця Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» Валерія Ковтун, фактчекерка проєкту StopFake.org. Олена Чуранова, засновниця проєкту «НотаЄнота» та фактчекерка Альона Романюк й інші. Розробниками курсу є Національний проєкт з медіаграмотності «Фільтр» і Міністерство культури та інформаційної політики.

    Реєстрація за посиланням

    Читати далі

    Суспільство

    Фотографія Андріївської церкви ввійшла в топ-5 конкурсу “Вікі любить пам’ятки 2023”

    Опубліковано

    Визначили переможців міжнародного конкурсу “Вікі любить пам’ятки” (Wiki Loves Monuments). Світлина Андріївської церкви фотографа Максима Попельнюха ввійшла до топ-5 та посіла 4 місце.

    Про це повідомили у ГО “Вікімедіа Україна”.

    За період з вересня по жовтень 2023 року на конкурм було надіслано майже 220 тисяч світлин з 46 країн. Національні етапи конкурсу визначили по 10 фіналістів, які потенційно могли претендувати на перемогу. Після відбору серед них було визначено 25 найкращих фотографій.

    Читати також: Студія Triomatica Games презентувала нову детективну гру, дія якої розгортається у Києві

    Однією з найкращих робіт стала фотографія Андріївської церкви в Києві, зроблена Максимом Попельнюхом у 2021 році.

    фото: Максим Попельнюх

    У мережі викладаю тільки маленьку частину всього відзнятого, тому вирішив надати свої фото вікіпедії, для того щоб якомога більше людей у світі побачили, яка неймовірна і мальовнича наша Україна“, – розповідає фотограф.

    Нагадаємо, що вийшло продовження мультфільму, який розповідає дітям про російську агресію та незламність українців (ВІДЕО).

    Фото: Максим Попельнюх

    Читати далі