Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«На такій печериці можна хоч піцу робити!». Переселенець з Донеччини за грант відродив бізнес із вирощування грибів-гігантів

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Юрій Душенко з Донеччини розпочав справу наприкінці 2015 року. Двічі втрачав бізнес, вимушено змінив три регіони та партнерів. Єдине, що незмінне — великий розмір та якість його печериць. 

Розповідаємо в ШоТам про підприємця, який завдяки гранту від Благодійного фонду «МХП — Громаді» в межах конкурсу бізнес-ідей «Роби своє» знову повернувся до улюбленої справи.

Перша спроба відновити бізнес не вдалася

Юрій почав цікавитись грибною справою в рідному містечку Лиман на Донеччині. Там його друзі запропонували спробувати вирощувати печериці в приміщенні колишнього консервного заводу. «На той час ця тема не була настільки поширеною, як зараз, — згадує Юрій. — Не було форумів чи якихось статей в інтернеті, тому почав досліджувати з власних спроб і помилок».

Перед початком повномасштабної війни Юрій заклав брикетів на 4,5 тонни грибів. Планував масштабувати до 20 тонн грибів на місяць, аби поставляти на консервний завод. Однак урожай зібрати вже не встиг — довелося виїжджати разом з родиною та партнерами в безпечніше місце. 

Спроба відновити бізнес у Чернівцях лише забрала й так обмежені збереження сімʼї.

«За мною була справа виростити гриби, а за вже колишнім партнером — знайти ринок і продати. Я свою роботу зробив — 4,2 тонни було вирощено, однак реалізувати на новому місці не змогли».

Партнер по бізнесу тоді виправдовувався, що таких «мутантів» ніхто на ринку купувати не захоче.

Юрій вирощує великі мʼясисті гриби обʼємом від 12 до 18 см. За словами підприємця, у його печерицях на 10% менше вологи, ніж у стандартних магазинних. Це не лише покращує смак, а й збільшує термін зберігання сирого продукту.

Юрій Душенко разом з врожаєм печериць. Фото надав Юрій.

«Ми навіть дорощуємо гриби до 20 сантиметрів так, що на такій печериці можна хоч піцу робити!» — пишається Юрій.

Читайте також: Зробив теплиці на бабусиному городі. Як підприємець з Вінниччини отримав грант на полуничний бізнес

Подав заявку й через кілька місяців отримав грант 

Після негативного досвіду на новому місці чоловік мав забезпечувати сімʼю, тому долучився до бізнесу батьків дружини, які на той час релокувались у Звенигородку, що на Черкащині. Всією родиною сконцентрувалися на сімейній справі, яку ведуть уже 25 років, — продажі чаю та кави. «На початку їздили з дружиною на ринки в навколишні містечка, де фасували чай по упаковках та продавали».

Знову наважитись на вирощування улюблених печериць допоміг саме грант від Благодійного фонду «МХП — Громаді». «Памʼятаю, прийшов у гості знайомий нашої сімʼї й розповів про таку можливість. Усі мене підтримали, та до кінця подачі заявок лишалося всього три дні». 

Сконцентрувавшись та описавши всі 8 років свого досвіду, Юрій надіслав грантову форму в необхідні терміни. Вже за місяць отримав лист про перемогу в конкурсі. А наступного місяця чоловік отримав 100 000 гривень і розпочав підготовчі роботи.

«Історія Юрія нас вразила, по-перше, його прагненням розвиватися, попри перешкоди. Не мав інформації купив книгу за 8 000 грн, звідки вивчав теорію з догляду за грибами. Через велику війну довелося покинути домівку спробував власну справу на новому місці. Не вдалося з першого разу спробував знову. По-друге, його бізнес безпосередньо запускає економічні процеси всередині громади: продаж, логістика тощо. По-третє, це — виробництво, яке при масштабуванні створюватиме нові робочі місця, розвиватиме громаду. Також Юрій прописав чіткий бізнес-план, пояснив, на що саме підуть кошти, й сам інвестував у свій бізнес», — прокоментував керівник відділу національних проєктів Благодійного фонду «МХП — Громаді» Володимир Панченко.

До перезапуску бізнесу минуло ще чотири місяці. За цей час підприємець орендував приміщення та разом з родиною облаштував його для вирощування печериць: провів електрику, встановив кондиціонери та фільтри для подачі повітря, зробив полиці тощо. 

Підготовка приміщення для вирощування печериць. Фото з Instagram Юрія

Суми гранту не вистачило на всі потреби — ще 220 000 гривень Юрій вклав з власних коштів. Та допомога зʼявлялася там, звідки її не очікували.

«Коли я купував матеріали по гранту, то завжди розказував, для чого і хто я. Так слово за слово, і ми вже виходили на каву. Одні давали матеріали в борг, а підприємець, у якого орендував приміщення, покрив витрати за електроенергію до першого врожаю», — згадує Юрій з подивом та щирою вдячністю.

«Без підтримки я навряд би наважився»

У листопаді 2023 року Юрій висадив перший врожай на новому місці. На відміну від попереднього досвіду, цього разу підприємець веде всі напрямки свого малого бізнесу самостійно та не покладається на зовнішніх партнерів. Нині гриби від Юрія продають у різних локальних продуктових магазинах:

«Я обʼїхав навколишні містечка й буквально пропонував підприємцям свої печериці. Хтось із них має три-чотири магазини в місті, хтось — лише одну, але велику точку». 

Вирощування та врожай печериць-гігантів. Фото з Instagram Юрія

Юрій знаходить тих, хто раніше грибами не торгував, бо це продукт, що швидко псується. Однак його гриби можуть зберігатися довше магазини беруть по 50-70 кілограмів на тиждень і регулярно збільшують замовлення. Клієнти звикають до смачного та якісного товару, тому повертаються й приводять ще своїх знайомих. У родинному магазині також зробили стелаж для продажу грибів — там за місяць вторгували близько 400 кілограмів. Гриби надсилають і поштою:

«Якби мені колись сказали, що я відправлятиму гриби поштою, я б розсміявся та не повірив. Люди замовляють не лише для себе, а й для перепродажу, адже такі величезні та мʼясисті печериці — унікальність на ринку!». 

Оскільки бізнес тільки починає набирати обертів, підприємець реалізовує до 1,5 тонни грибів за два місяці. Надалі Юрій планує поступово збільшувати обʼєми та відправляти печериці на переробку та консервацію. За фінансовим планом бізнес має окупитись за 9 місяців, і поки підприємець рухається в запланованому темпі.

«Чесно кажучи, було дуже шкода покинути майже 8 років досвіду та займатися чимось іншим. Але без підтримки я навряд би наважився на таке. Та коли в тебе вірять, ще й допомагають матеріально, то мене це надихнуло працювати далі на користь людям навколо», — говорить Юрій.

Юрій Душенко разом із сім’єю та відзнакою за найкращу бізнес-ідею. Фото надав Юрій

У «МХП — Громаді» 12 березня стартував новий сезон конкурсу «Роби своє». Підприємці можуть отримати до 100 000 гривень на розвиток власної справи. Фонд планує підтримати до 80 ініціатив у 13 областях України. Заявки приймають за посиланням до 9 квітня 2024 року.

«МХП — Громаді» — український благодійний фонд, який почав свою діяльність 2015 року. Його головна місія — комплексний розвиток громад. Географія діяльності налічує 12 областей України, з яких понад 700 містечок і сіл. Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну фонд системно підтримує людей, які перебувають у регіонах бойових дій, українських захисників та рятувальників, громади, лікарні та пологові будинки, благодійні установи, які дбають про дітей-сиріт та літніх людей, а також людей, які через війну залишилися без дому та засобів для існування.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі