Суспільство
Ohra Home: як мами дітей з інвалідністю створюють стильну постіль
“Постільна білизна, що робить дім затишнішим, а світ добрішим”, – каже Юлія Бігун, засновниця бренду Ohra Home. Це унікальний проєкт, адже постіль створена незвичайними жінками – мамами особливих дітей. Зазвичай, їм складно знайти роботу, адже більшість часу потрібно проводити з малечею. Ohra Home розв’язує цю проблему. Тепер мами мають можливість працювати та створювати стильну постільну білизну. А кошти від продажу йдуть на медичну допомогу дітям з інвалідністю.
Юлія Бігун розповіла нам про те, як вдалось заснувати проєкт, особливості соціального бізнесу та допомогу мамам дітей з інвалідністю.
Мами дітей з інвалідністю не можуть знайти хорошу роботу
Історія почалась два роки тому. Я завжди любила та вміла шити, але ніколи не мала швейної машинки. Та якось друзі здійснили мою мрію і подарували її. Спочатку я почала шити одяг для храму, де служить мій чоловік. Адже церковна продукція дуже дорога, тому я створювала її сама. Але згодом подумала, що можна було б зайнятись пошиттям постільної білизни на продаж.
Чотири роки тому я заснувала фонд “Твоя любов”, де ми допомагаємо дітям з інвалідністю з Фастівського реабілітаційного центру. За час роботи ми побачили, що 70% сімей з такими дітками є неповними та малозабезпеченими. Є величезна проблема – мами не можуть влаштуватись на роботу зі звичайними графіками, адже потрібно постійно доглядати за малечею. Тому вони зазвичай працюють прибиральницями, або взагалі сидять вдома. Їм дуже складно.
І якось ми з чоловіком сиділи біля храму і я розповіла про свою ідею шити постільну білизну. Тоді він і каже, що можна спробувати навчати цих мам дітей з інвалідністю шити і дати хорошу роботу. І у цей же момент мені написала знайома волонтерка з Німеччини, мовляв, знайшла грант, давай щось вигадаємо і подамося. Їй сподобалась моя ідея і ми подали заявку. Так отримали 3 500 євро від Partnerschaft Ost-Bistum Magdeburg на обладнання, машинки та перші тканини.
Читайте також: Екотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»
Я почала навчатись та читати багато інформації, бо зовсім не розумілась на веденні бізнесу. Спочатку навіть не уявляла, як це все працюватиме – було лише бажання допомогти цим мамам.
Зарплата вище ринкової та можливість реалізації
Зі своєю ідеєю я звернулась до директора Фастівського реабілітаційного центру, де ми з фондом допомагаємо сім’ям. Там почали запитувати мам чи хотіли б вони попрацювати у нас. Знайшлося вісім жінок, які погодились. Але потім зіштовхнулись з новою проблемою – навчити їх шити. Довгий час ми шукали технолога, а потім виявилось, що одна з мам дітей з інвалідністю професійна швачка. Зараз вона працює у нашому проєкті та навчила всіх інших шити. Це зайняло близько пів року, адже почати з нуля працювати на машинці важко.
Спочатку долучитись до проєкту погодилось вісім мам, а залишилось п’ять. Було декілька критеріїв відбору – бажання вчитись, відповідальність та акуратність. Деякі мами прямо казали, що це не для них.
Зараз ми ще навчаємо двох мам – одна буде шити, а інша – пакувати продукцію. Всі працівниці мають вільний графік роботи, але є чіткі терміни виконання 1-3 дні. Кожна мама саме бере в роботу стільки комплектів, скільки може зробити – хтось може 10, а хтось і 20. Але обов’язково потрібно здати продукцію у чіткі терміни. Звичайно, ми зважаємо і на складні ситуації жінок. Наприклад, якщо у дитини з синдромом Дауна стаються приступи, то звісно мама може не працювати в цей час.
Зараз наші працівниці отримують хорошу зарплату – вищу за ринкову на 20-30%. Я спеціально дізнавалась ціни на різних фабриках. Наш проєкт розв’язує головну проблему – мами дітей з інвалідністю можуть працювати та отримувати за це гідну оплату.
Люди повертаються за новими комплектами
Перші продажі постільної білизни у нас почались лише місяць тому, але підготовка до запуску бренду зайняла майже два роки. Спочатку ми виграли грант, а потім навчання мам припало на мою вагітність. У мене був сильний токсикоз, тому я не могла повноцінно керувати процесами. Планували запуститись у березні 2020 року, але через карантин все відклали.
Читайте також: Сім українських брендів текстилю з льону
Але найбільша пауза була пов’язана з пошуком тканин. Знайти дійсно якісну однотонну бавовну в Україні дуже складно. Багато постачальників пропонують щось на кшталт 7-го кілометра, якусь тканину у квіточки чи поганої якості. Також пропонували матеріал 50 на 50 з поліестером, але ми одразу вирішили, що нашу постіль будемо шити тільки з 100% бавовни без ніяких домішок. Зараз закуповуємо тканину в Азербайджані, Молдові, Польщі та Білорусі. Поки в асортименті лише однотонна постіль, але ми плануємо співпрацювати з художниками та робити унікальні принти. Та на все потрібні ресурси. Грантові кошти давно закінчились, а щоб втілити ідею в життя потрібно докладати чимало своїх грошей.
Поки прибутку проєкт не має, коштів вистачає тільки на оренду приміщення, тканину та зарплату працівникам. Але хоч ми і працюємо лише місяць, проте вже маємо багато клієнтів, яким подобається і колір, і якість продукції. Але найбільше мене радує те, що вони повертаються за другим, третім комплектом. Це неймовірно.
Поки ми продаємо постіль тільки онлайн. Скоро будемо представлені на “Куражі” і “Всі. Свої “. Крім того, плануємо вийти на міжнародну платформу Etsy.
Особливі мами з особливими історіями
Знаєте, от часто у мене бувають важкі моменти, коли щось йде не по плану і опускаються руки. Тоді мені здається, що проєкт взагалі нікому не потрібний і ми робимо все даремно. У такі моменти мене заспокоюють мої працівниці. Я радію від того, що вони щасливі працювати у нас, можуть собі заробляти на життя та стають незалежними від чоловіків.
Також ми ще й намагаємось допомагати дітям. От у нас є мама з інвалідністю і у її сина вади слуху. Минулого року ми купили для Назарчика слуховий апарат. Емоції дитини, коли вона починає чути, просто не передати словами. Так само і мама розцвіла. Вона має ще трьох дітей, жила в селі, ніде не могла працевлаштуватись і сиділа вдома. А тепер заробляє на життя. Я розумію, що проєкт справді корисний.
Читайте також: Проєкт «не про жалість». Як працює інклюзивна кондитерська «ФіолЄтово»
Всі наші працівниці особливі жінки з власними історіями. Я планую зібрати історію кожної, щоб розказати про них людям.
От у нас ще є мама, яка всіх навчила шити. Алла справжня бджілка – налаштовує процеси, перевіряє якість та дає настанови іншим. У неї хлопчик з інвалідністю, його звати Андрійко. У нього вроджена вада серця. Алла часто приводить його в майстерню і він нам охоче допомагає – то тканину перенесе, то щось подасть. Я взагалі хочу облаштувати якийсь куточок у майстерні, де б діти змогли проводити час, поки мами працюють. Адже дуже часто мамам немає з ким залишити малечу навіть на кілька годин.
Ще одна мама зараз навчається і скоро буде у нас працювати. Її старший син має ДЦП. Вони живуть в селі у дуже старому будинку, де стеля була повністю вкрита пліснявою. Ми вирішили їм допомогти. Мій чоловік до свого дня народження зібрав кошти і ми повністю утеплили будинок та перекрили дах. Тому такими маленькими кроками допомагаємо сім’ям і в проєкті Ohra Home, і у фонді “Твоя любов”.
Кошти від продажу – на допомогу дітям з інвалідністю
У центрі “Твоя любов” є 152 родини, якими ми опікуємось. Основний прибуток від продажу постільної білизни плануємо віддавати на реабілітацію дітей, оплату ліків та операцій. Адже були такі моменти, коли терміново за добу треба зібрати 25 000 гривень. Це дуже складно, тому потрібно, щоб кошти були завжди для таких випадків.
З цього і вийшла ідея соціального бізнесу з двома основними цілями – забезпечити роботою та реалізацією мам дітей з інвалідністю, а також допомогти цим дітям вчасно.
Читайте також: Інклюзивні теплиці: як на Вінниччині люди з інвалідністю стають аграріями
Наш фонд “Твоя любов” ми заснували ще 4 роки тому. Його створення – це такий поклик душі. На той час я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком і він мені сказав, що мріє усиновити 10 дітей, дати їм освіту та реалізувати у житті. І каже, що було б чудово створити якийсь фонд зараз, щоб можна було допомагати дітям. Тоді я познайомилась з мамою хлопчика, у якого був рак. Я допомагала родині знайти донорів та кошти на лікування. Відтоді ми почали шукати людей, для яких можемо щось зробити. Одразу почали звертатись у дитячі будинки, але там нам відповіли, що їм допомога потрібна тільки фінансова. Тому зараз ми допомагаємо тільки малозабезпеченим родинам і таким центрам, як у Фастові.
Уже 4 роки ми допомагаємо людям. Все почалось з бажання і переросло у велику справу – фонд “Твоя любов” та бізнес “Ohra Home”. Ти розумієш, що ти потрібний і робиш хорошу справу. Я навіть не думала, що ми зможемо врятувати стільки родин. Ще на початку я не розуміла як допомогти 20-м дітям з інвалідністю. Для мене це було неможливо. А зараз вже є в центрі 152 родини.
Суспільство
У бабусі Ніни 52 тисячі підписників у TikTok.
Вона не співачка, і не зірка телебачення, а блогеркою стала у 81 рік!
«Добрий день, шановні мої глядачі. Дуже рада, рада вас всіх чути, бо бачити я вас не можу всіх. І хочу вам подякувати за вашу увагу!» — бабуся Ніна.
Ця бабуня живе в селі на Вінниччині, а вести блог їй допомагають онуки.
Вона вабить глядачів не гламуром, а душевністю. Розповідає про війну, Сталіна і своє дівоцтво.
Читайте також: Мрія стати блогером: Айфон 12 та інші інструменти для початківців у сфері блогінгу
«Місим тістечко на пиріжечки. Колись цих пиріжечків могли поїсти тільки на великі святки. На Пасху, Різдво, на празник. Бо не було з чого: муки не було», — каже бабуся Ніна.
На відео вона перебирає цибулю. Січе капусту і порається босяка на городі.
А ще показує свою 100-річну вишиванку.
«Були в мене купці, хотіли купити цю сорочку, але я не можу продати. Сорочку продати — це як маму продати, бо це мамина робота!», — ділиться бабуся Ніна.
Бабця Ніна може по-сучасному затанцювати. І заспівати з подругою давніх пісень.
Тіктокери готові слухати її годинами. Питають рецепти пирогів і згадують своїх бабусь.
А вам вона теж когось нагадала?
Читайте також: Екологія в Інстаграм: шість українських екоблогерів
Нагадаємо, сільська жінка з Тернопільщини завела блог «Я і мої кози».
Як ми повідомляли раніше, Джуда зі США став українським блогером Юрою з Коломиї.
Суспільство
Два десятки літаковильотів, більше десяти годин у небі – такий підсумок льотних змін у бригаді тактичної авіації повітряного командування «Центр».
Про це повідомили у пресслужбі бригади у фейсбуці.
Зазначається, що у складних метеорологічних умовах вдень та вночі пілоти виконували завдання з курсу бойової підготовки авіації:
- польоти на середніх та малих висотах,
- по маршруту та відпрацювали повітряні бої у хмарах вдень та вночі.
Також молоді пілоти винищувачів отримали допуск на техніку пілотування та повітряні бої у хмарах.
Читайте також: За партою в 50+. Як Університет третього віку вчить пенсіонерів цифровій грамотності
Аналізуючи льотну зміну та підбиваючи підсумки польотів, командир бригади полковник Олег Паливода зазначив, що з кожною льотною зміною професіоналізм миргородських авіаторів зростає.
Кожен військовий льотчик відновлює та удосконалює навички з техніки пілотування, навігації та бойового застосування.
Читайте також: Old Khata Project: як дві містянки подорожують селами у пошуках давніх хат
Нагадаємо, спецпризначенці України взяли участь у багатонаціональних навчаннях.
Як ми повідомляли раніше, на Херсонщині відбулися навчання з протидії диверсійно-розвідувальним групам.
Усі фото: facebook.com/831BrTA.
Суспільство
Вона знайшла родини для 5000 песиків та котиків. А ще утримує 3000 собак під одним дахом.
Під її ворота везуть і несуть звірят щодня.
«В притулок постійно підкидають, постійно дзвонять люди, які просять якихось тварин прийняти. Чи просто стоять у нас мішки та коробки під воротами. І ми змушені приймати малюків – це цуценята, кошенята», – розповіла Олександра Мезінова.
Це притулок «Сіріус», і його заснувала Олександра Мезінова.
Усе життя вона рятувала тварин. А 20 років тому орендувала стару ферму під Києвом.
Бо вдома песики та котики вже не вміщалися.
Люди казали, що їй нема що робити, а вона продовжувала.
Перші декілька років «Сіріус» існував лише на кошти її родини.
З часом почали долучатись волонтери та добродії.
Зараз понад 3000 тварин знаходяться на 4 гектарах землі.
Читайте також: Хліб не на смітник, а тваринам у притулки: як платформа No bread waste рятує харчові відходи
Сюди не тільки привозять – звідси забирають додому.
Кромвель з новими хазяями об’їздив усю Україну і Грузію.
А Ліза навіть поїхала жити в Каліфорнію.
«Сіріусу» допомагають люди з усієї країни, проте робочих рук не вистачає.
Аби прогодувати всіх тварин, потрібно 1,5 мільйона гривень щомісяця.
Борги ростуть – під час карантину ситуація тільки погіршилась.
«Сіріус» завжди відкритий для волонтерів і охочих допомогти.
Якщо бажаєте підтримати чотирилапих – посилання на притулок в пості.
Читайте також: Волонтерський рух ОЗОН: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію
Нагадаємо, молодята закликали дарувати на весілля корм для тварин замість квітів, щоб нагодувати песиків з притулку.
Як ми повідомляли раніше, Рух UAnimals запустив кампанію із закликом не викидати домашніх тварин на вулицю.