Не петриківкою єдиною: 5 давніх українських ремесел про які ви мало що знали

Кожен регіон України має свої особливі традиції. У переліку нематеріальної спадщини уже майже 90 позицій — туди вносять традиції приготування страв, обряди, звичаї та ремесла.

Попри відомий на всю Україну петриківський розпис чи популярну косівську кераміку, у списку є і менш знані українські ремесла. ШоТам відшукали для вас п’ять цікавих виробів, на які варто звернути увагу. 

Глинянський візерунковий текстиль 

Місце: с. Глиняни, Львівщина

Для глинянського текстилю притаманні геометричні узори, рослинні орнаменти, а серед кольорів — яскраво-зелений, синій і червоний. До виробів зараховують вовняні й шовкові килими та гобелени.

Ткацтвом у Глинянах займаються давно — ще з 18 століття. На початку 20 століття тут діяли багато приватних килимарень, а вже в радянські часи створили Глинянську фабрику художніх виробів «Перемога». 

Традиція килимарства в Глинянах існує й досі. Тепер у селі діє навчально-виробничий комплекс «Мозаїка» — там проводять майстер-класи, а також зробили музей місцевого килимарства. 

Клембівська сорочка з квіткою

Місце: с. Клембівка, Вінниччина

Особливість клембівської сорочки полягає в її пошитті — адже на відміну від інших сорочок з Поділля у цієї біля горловини є ще одна вставка. Саме на ній розміщується «квітка» — вишитий орнамент. Вона може бути синьою, чорною, зеленою, рожевою чи жовтою.

Традиційні клембівські сорочки з квіткою спереду. Фото з соцмереж ГО «Етномайстерня Коло» 

Наприкінці 19 століття в селі було багато вмілих вишивальниць, які організували артіль — одяг звідти продавали в Європі. Щоб зберегти традицію унікальної сорочки, ГО «Етномайстерня Коло» досліджує вишивку Клембівки. Аби знайти унікальні вироби, члени організації вирушили в експедиції. Тепер знайдені орнаменти відтворюють, досліджують шви сорочок і їхні з’єднання. Щороку в селі організовують мистецький фестиваль «Мамину сорочку пригорну до серця».

Яворівська забавка

Місце: Яворівський район, Львівщина

Вважається, що перші такі вироби з’явилися на Яворівщині ще в 17 столітті. У 19 столітті створили «Забавкарську школу», щоб підтримати традицію та передати її наступним поколінням. Зараз у Яворівському районі працюють кілька майстрів-забавкарів.

Традиційно забавку виготовляли з осики, щоб відганяти лиху силу, а розпис виробу схожий на вербові листочки. Спочатку кольорів було три: червоний, зелений і білий. Та у 20 столітті додався ще жовтий, і тепер його використовують як основний колір.  

Майстри наголошують, що це саме забавки, а не іграшки, адже вони покликані заспокоювати й оберігати власника. У 2011 році яворівські забавки прикрашали ялинку у Ватикані, а у 2016 році ними оздобили й головну ялинку України.

Соломоплетіння в Турійській громаді

Місце: села Купичів, Туличів і селище Турійськ на Волині

Соломоплетіння — традиційне ремесло для Волині. Із соломи виготовляли й бочки для зберігання зерна, і різдвяних «павуків» (традиційні прикраси з соломинок). 

Зараз у регіоні є кілька майстрів, що продовжують традицію та передають її. Наприклад, Марія Кравчук створила музей солом’яного мистецтва «Солом’яне диво» в селі Купичів і продовжує навчати цьому ремеслу дітей.

Із соломи виготовляють не лише ужиткові речі, а й різноманітні фігури янголів, забавки-брязкальця для дітей, капелюхи, прикраси, сумки тощо.

Валківський свищик

Місце: м. Валки, Харківщина

У місті Валки є поклади глини, тому гончарство тут розвинулося давно. Гончарна артіль працювала в місті до 90-х років. Там виготовляли посуд і традиційні свищики. 

Зараз традицію продовжує місцева майстриня Ольга Тимошенко. Її дідусь був гончарем, і жінка вирішила піти його шляхом. Зараз, зокрема, викладає для дітей, тож вони теж вчаться ліпити свищики.

Особливість свищиків у їхній простій формі — ліплять їх руками, гончарне коло для цього не знадобиться. Так кожна забавка виходить унікальною. Форми в них різні — від баранця до півника. У традиційного свищика зазвичай два отвори для звучання, але можуть бути й додаткові. Декорують вироби білою та коричневою фарбами.