Суспільство
Нащадки цукрозаводчика Леопольда Кеніга подарували музею на Сумщині картини і раритетні меблі
Нащадки цукрозаводчика Леопольда Кеніга подарували Тростянецькому краєзнавчому музею родинні картини та раритетні сімейні меблі.
Про це у фейсбуці повідомив міський голова Тростянця Юрій Бова.
«Родина нащадків Тростянецького цукрозаводчика Леопольда Кеніга зробила неймовірний подарунок Тростянецькому музею. Оригінальні картини Леопольда Кеніга і його дружини, два дивани і буфет, стільці відтепер займуть своє місце в колишньому маєтку Леопольда Кеніга, де зараз розміщується краєзнавчий музей Тростянецької громади», – написав Бова.
За його словами, Леопольд Кеніг подарував по одному комплекту цих картин кожному зі своїх п’яти синів. Один комплект, що належав Олександру Кенігу, донині перебуває у музеї міста Бонн в Німеччині. А ще один комплект повернувся до Тростянця через понад сто років.
Читайте також: «Замість руїн – будинки у скандинавському стилі». Як відбудувати громаду після окупації? Кейс Новобасанської ТГ на Чернігівщині
Що ж до отриманих музеєм меблів, то вони спочатку зберігалися у Бонні, у віллі, якою володіла родина Кенігів з 1868 по 1899 роки. Далі ця вілла стала відомою усім німцям, як місце проживання німецьких президентів після Другої світової війни.
Леопольд Кеніг — цукрозаводчик німецького походження, який був власником лісових угідь та лісопильних заводів та одним з найзаможніших підприємців дореволюційної Росії. У 1870-х роках Леопольд Кеніг став власником двох цукрових і одного рафінадного заводів у Тростянці.
Читайте також: Не заблукати між Пушкіним та Буніним. Чому важливо наповнювати міські топоніми іменами українських митців
Кеніг отримав дозвіл губернатора на проведення у своєму маєтку електрики, збудував дизельну електростанцію. Саме за його клопотання через деякий час з’явилася залізниця – так виникла станція Смородине, яка діє донині. У 1881 році в маєтку з’явилася власна телефонна станція, ще через три роки — почала працювати нова лікарня.
Нагадаємо, у парку Шенборна на Закарпатті відкрили скульптуру «Яблуко пізнання».
Також ми повідомляється, як громада на Прикарпатті розробила віртуальний тур «Скелями Довбуша».
Фото: facebook.com/yura.bova.trostyanets.
Суспільство
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів