Суспільство
«На одну картину можуть піти тижні». Як я створила майстерню вітражів, перетворивши хобі на бізнес
Ольга Шемчук завжди мріяла про роботу, що приноситиме не лише гроші, а й задоволення. Рішення прийшло само собою – маленьке хобі, яким дівчина захоплювалася з дитинства, перетворилося на повноцінну власну справу.
Сьогодні вона створює унікальні вітражі та розвиває бізнес через інстаграм. Про шлях від мрії до першого замовлення, відновлення роботи після повномасштабного вторгнення та майбутню майстерню вітражів – у новому інтерв‘ю від ШоТам.
Перетворила хобі на власний бізнес
Створення вітражів – це не «справжня» робота. Формат, коли потрібно бути на місці з 09:00 до 18:00, ніколи мені не подобався. Я працювала на «звичайних» роботах, але завжди шукала своє ідеальне заняття, допоки не усвідомила, що маленьке хобі може стати справою мого життя.
У дитинстві я жила у Львові й ходила на малювання, як зараз пам’ятаю, до пані Галі. Кілька років поспіль мене вчили малювати не на полотні чи папері, а на склі. Однак я й не думала, що колись це знадобиться, а тому сприймала це заняття виключно як розрядку. І точно не як «справжню» роботу.
Згодом наша родина переїхала до Херсона. Там вже уроків малювання не було, тож я ледь не забула, що взагалі вмію це робити. До свого – на той момент – хобі я поверталася буквально кілька разів, аж поки не подорослішала і не переїхала до столиці.
Мій дебют – персонажі «Гаррі Поттера»
Відверто кажучи, знайти роботу у Києві було задачею з зірочкою, а знайти роботу, яка ще й буде приносити задоволення, здається, недосяжною метою. До того ж мій переїзд припав на пандемію коронавірусу. Пригадуєте, все закрито, транспорт не працює, роботи немає? Ось саме в цей момент я приїхала до Києва і почала пошуки роботи.
Я рідко комусь щось розповідаю про свої плани чи ідеї, бо знаю, що часто це може бути антипідтримкою. Крім моєї сестри-близнючки. Коли я побачила, що з працевлаштуванням все доволі трагічно, у голові промайнула думка спробувати малювати і продавати свої вироби. Я ж вмію малювати на склі!
Зробила перший вітраж, мені «зайшло», і я поділилася ідеєю з сестрою. Вона мене підтримала – настав час спробувати. Десь в середині квітня я створила сторінку в інстаграмі та почала завантажувати перші намальовані вітражі. Для початку обирала тематичні історії, наприклад, зображення героїв «Гаррі Поттера» або малюнки на корейську тематику. Перше замовлення надійшло через місяць-півтора після запуску сторінки.
Зізнаюся, я була одночасно у захваті та шокована. Адже не очікувала, що у сторінки, яка на той час мала всього 80 читачів, можуть щось замовити, ба більше – відразу сплатити повну вартість картини. Для мене це було неймовірно приємно і, звісно, неочікувано. Пригадую, тоді дівчина замовила зображення русалоньки з «Гаррі Поттера».
До речі, усі картини, пов’язані з цією магічною казкою, замовляють і досі, найчастіше – як подарунок на новорічні свята. Тому вже кілька років поспіль, з жовтня до січня, я малюю на склі русалоньок і все, що можна уявити з казки про чародіїв. Я настільки набила на цьому руку, що вже навіть не користуюся жодними підказками.
Усі звикли малювати на папері, а я малюю на склі
Проте легко й просто було не одразу. Замовлення на вітражі не сипалися з неба, а потрібно було за щось жити. Мені доводилося поєднувати дві роботи, одна приносила гроші на проживання, інша – задоволення.
Ближче до осені замовлень побільшало. Кількість зростала, а вартість робіт – ні. Я побоювалася піднімати ціну, адже насправді ще продовжувала вчитися на власних замовленнях. Та попри це тішитися було чому – моє хобі, здається, переростало у щось, що нагадувало власну справу.
Я раділа, що люди цікавляться картинами і звертають увагу, що це не просто малюнок на папері, а справжній маленький вітраж. Картина створена на склі. Крім того, я була вдячна, що люди мені довіряють і готові оплачувати своє замовлення наперед, щоб я могла закупити усі необхідні для роботи матеріали.
Кожен вітраж – це довго, складно і відповідально
Вітраж суттєво відрізняється від малюнку на папері чи полотні. Це праця на склі, яка потребує певних навичок і знань. Хоча можу з упевненістю сказати: якщо захотіти і спробувати щось намалювати самостійно – у вас це точно вийде. Не ідеально, але вам сподобається.
Як правило, я беру замовлення на невеликі вітражі, бо це, по-перше, не займає багато часу, а по-друге – доступно кожному. Маленькі у моєму розумінні – це до 30 сантиметрів. Для того, щоб створити малюнок на склі такого розміру, може знадобитися до двох днів, плюс ще два дні, щоб все встигло висохнути. А от великий – скажімо, більший за формат А4 – залежно від деталізації ескізу та складності малюнку, потягне на тижні.
І вартість вітражів буде суттєво різнитися. Для розуміння, робота на склі потребує терпіння і часу. Кожен шар фарби має остаточно висохнути, щоб можна було наносити наступний, а це може тривати від кількох годин до кількох днів. Крім того, скло не можна нахиляти і рухати, адже фарба просто потече.
Уявіть собі стіл. На ньому маленький вітраж, ви можете сидіти у будь-якій зручній для вас позі і малювати. А великий? Наприклад, він займає усю площу вашого столу. Доведеться стояти, чекати поки висохне фарба, потім знову стояти, малювати – і так по колу купу разів. Спиратися на скло також не можна – ескіз зіпсується, тобто малювати доведеться постійно тримаючи руку в напрузі. Це довго, складно і обов’язково коштуватиме дорого.
Створила сет вітражів про Україну
На початку повномасштабної війни я була в Києві, згодом поїхала до Львова. Пробула там кілька тижнів і все ж повернулася у столицю. Почала знову думати, що робити і як заробляти на життя. Адже все почалося в лютому, а це саме той час, коли попит на вітражі падає, замовлень меншає, гроші закінчуються.
Тоді я просто почала малювати, щоб відволікти себе. Фотографувала, публікувала, знімала відео – і вже в квітні отримала замовлення. Я створила сет картин на українську тематику. Людям сподобалося, робота повернулася, а я була щаслива, що знайшла, чим себе зайняти.
А пам’ятаєте, як постійно відключали світло взимку? Так от, тоді доводилося малювати лише вдень, поки вдавалося бодай щось розгледіти. Нагадаю, що зима – це сезон новорічних подарунків, а мої вітражі якраз користуються популярністю. Тож замовлень було багато, а от світлих днів, коли можна було працювати, – замало.
Працюю без помічників, кожна картина – моя робота
Я не можу вигадати жодної причини, яка б змусила мене зупинитися займатися вітражами. Це найкраща робота, яку я люблю всім своїм серцем. Я можу малювати в будь-який час, навіть вночі. Завжди, коли є натхнення і бажання. Без цього нікуди, малювання – це про творчість.
Мені подобається те, що я роблю і як. Інколи в мене питають, чому я не беру участі у виставках чи не привожу свої картини на різноманітні сейли. А я знаю, що мені це не потрібно. Мої люди мене знаходять. Це, до речі, стосується і навчання.
Мені часто радять взяти ученицю, навчити її малювати, мовляв, так буде простіше заробляти. Але я впевнена, що це не для мене. Для кожного свого клієнта я завжди малюю власноруч. Мені не потрібна допомога. Та все ж часом замислююсь над відкриттям невеличкого простору з крамничкою вітражів. І ось там я буду проводити майстер-класи для малечі. Колись все буде саме так. Але вже після нашої перемоги.
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Що змінюється для пасажирів?
Коментарі
Коментарі