Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
церква церква

Суспільство

Монах-блогер Падре Серж: як священник на Тернопільщині підкорив YouTube

Опубліковано

Тернопільський священник в олімпійці та джинсах проповідує на YouTube. Він збирає сотні тисяч лайків та нищить стереотипи про церкву. Білоруський монах-місіонер Сергій Гончаров ще 10 років тому переїхав в Україну. Він впевнений, віра має адаптуватися під сучасність. Саме тому завів YouTube-канал “Падре Серж”, де розповідає не тільки про Євангеліє, а підіймає теми, про які церква зазвичай не говорить. 

Чи можна займатись сексом до весілля, що сказано в Біблії про татуювання, куріння, алкоголь, чому люди дивляться порно та що спільного у церкви та McDonalds – це лише декілька з тем Падре Сержа, на які він розмірковує у своєму блозі. 

церква

Сергій Гончаров

Монах-редемпторист, священник. Служить у Монастирі Успіння Пресвятої Богородиці  у Тернополі. Під ніком Падре Серж випускає популярні у YouTube ролики на релігійну тематику.

Як з’явився Падре Серж

Ідея знімати священицький блог не є новою. Церква в різних країнах вже давно зайшла на YouTube. Я бачив, як просувають себе церкви в Польщі, наприклад, чи в Італії або США. Як вони в сучасному світі адаптували  християнську проповідь.  А у нас в Україні такий медійний ресурс як YouTube чомусь не досить добре використовувався. Ми трішки застрягли в способі церковного проповідування. Для того, щоб вийти до людей, треба навчитись говорити з ними  їхньою мовою. Треба промовити до людини словом буденним та звичайним. 

Так два роки тому я спробував записувати ролики. В той момент я вже переїхав в Україну і служив у Тернополі. Я давно захоплювався фото та відео, але мої роботи були скоріш для вузького кола осіб – для родини чи монастиря.

А коли я побачив, що влоги мають багато отців у сусідніх державах, це гарно сприймається людьми, вирішив теж спробувати. І вийшло. 

Теми для відео я беру від людей, з якими працюю як священник. Вони завжди чимось цікавляться. Якщо одне і те саме запитання я чую три-п’ять разів, я розумію, що воно є актуальним. Тоді я пробую відповісти на нього у блозі. 

Неосудливо про секс, наркотики і куріння

Велика когорта моїх тем – те, про що не заведено говорити в церкві. Це одвічні питання – татуювання, куріння, алкоголь, статевість. Я в досить не осудливий спосіб про це говорю, тому, думаю, людям і сподобалось. Наприклад, чіткої заборони на татуювання у Біблії немає, якщо вони не несуть злого умислу. Алкоголь вживати можна, якщо це не шкодить. Секс – це круто і здорово, але для одружених. Взагалі, я помітив, що тема  стосунків досить актуальна. У діректі мені часто ставлять запитання щодо відносин, непрощення та проблем у сім’ї. 

Взагалі, на YouTube у мене кілька рубрик. “Щиро про актуальне” – найпопулярніша з них і має найбільше переглядів. Це саме ті актуальні запитання, на які я намагаюсь дати відповідь. Хоча більше живого контакту з аудиторією у рубриці “Вставанок”. Ідея в тому, щоб благословити людину доброю думкою, про яку вона може протягом дня поміркувати. Я почав виставляти Вставанки о 7 ранку, щоб люди разом з ранковою кавою чи чаєм, вівсяночкою могли подивитись коротеньке відео і зарядитись позитивчиком. І оскільки у неділю ми у церкві читаємо Євангеліє, зявилась ще одна рубрика – “Недільна кава”, де ми говоримо про його історію. 

Шукав себе і пішов у монахи

Мені було 20 років, коли я вирішив йти до монастиря. Я не з греко-католицької родини, тому цю віру обрав свідомо. Це був мій пошук. У мене з’явилися запитання про сенс буття, я цікавився філософією. Коли я став християнином, то зрозумів, що жити як раніше вже не хочу. Дуже складно поєднати палку віру та звичайний спосіб життя з його брехнею, залежностями та не добрими стосунками. Я не відчував себе щасливим і хотів більшого.  І тоді приєднався до церкви та пішов у монахи.

Я білорус, який прожив у Мінську 20 років. Коли я прийшов до монастиря, то мене скерували до України, де я спочатку навчався, а потім став священником.

Країна, в якій я буду служити, не мала для мене великого значення. Але я навіть не думав, що це буде Україна. Я очікував, що поїду до Польщі або Словаччини. Але архімандрит Сергій Гаєк, очільник греко-католицької церкви Білорусі, сказав мені: “Ну, брат, дорогий, поїдеш в Україну”. Ось і все. 

Служу у церковному спецназі або хто такі редемптористи

Я монах-редемпторист. Якщо порівняти монашество з військовою справою, то це такий собі спецназ, який займається своєю місією. Ми промовляємо до людей, які немовби є християнами, але вже відійшли від віри. До них церква не змогла достукатись. 

Редемптористи –  дуже активні і прогресивні у питаннях проповіді. Ми завжди шукаємо, як нам проповідувати людям, щоб вони краще зрозуміли.

Це наша давня традиція, а походимо ми ще з ХVIII сторіччя. Вже тоді монахи возили з собою різні картинки, щоб пояснювати людям питання віри. Малювали якийсь гріх, який нападає на людину, щоб віряни могли собі це все уявляти. 

Читайте також: Перший онлайн-священник на Луганщині відпускає гріхи телефоном та сповідає через Facebook 

Редемптористи мають змінювати місце служіння кожні чотири роки. Це називається одна каденція. Але іноді трапляється так, що тебе змінюють частіше. Так було і в моєму випадку. За 10 років я вже встиг послужити і в Україні, і за кордоном. Я навчався в Україні, служив у Бельгії як диякон, був в українському Новояворівську на кордоні з Польщею, звідки я потрапив до Тернополя. У файному місті я змінив два місця і зараз служу в Монастирі Успіння Пресвятої Богородиці редемптористів. 

Все, що знав про Україну – це борщ, колядки та козаки

Перше моє враження від України – це здивування. Для мене ця країна була сформована пострадянською уявою і асоціювалась з борщем, колядками та козаками. Останні з радянського мультика, де вони грали у футбол. А коли я потрапив на Захід України, у Львів, це сильно відрізнялось від того, що я собі уявляв. Виявилось, це культурне європейське місто. 

Ще мене здивувало, як сильно і натурально люди  живуть у традиції, особливо у селах. Пісенні та культурні традиції українців – дивовижні. Я відчував кайф від того, як люди їх бережуть.  Мене настільки це захопило, що я навіть просив своїх співбратів-священників брати мене на поховання, бо цікаво було подивитись, як жіночки співають похоронні пісні. 

А ще я не знав, що в Україні всі спілкуються українською. Я думав, що буде як в Білорусі, коли люди здебільшого говорять російською і час від часу білоруською. А тут всі говорили українською – і діти, і бабці, і дорослі люди.

Оскільки я знаю білоруську, а мови подібні, то я розумів, що мені говорять. Але потрібно було подолати психологічний бар’єр. Він зламався буквально за два тижні, коли я почав як губка все поглинати. Говорити було найбільш дискомфортно, бо всі одразу розуміли, що я чужоземець. Та я працював над цим, навіть вивчав мову з викладачем. 

Про “зальотних” хейтерів та популярність 

Зараз у мене на YouTube 14 тисяч підписників. Велика кількість з них з України – зі Львова або Тернополя. Іноді навіть впізнають на вулицях. Знаєте, як у Львові буваю, то одразу відчуваю погляди та зустрічаюсь з людьми. Слідкують за моїм каналом і за кордоном – в Польщі, Сполучених Штатах та Білорусі. 

Не всім, звичайно, подобається те, що я роблю. Хейт приходить з різних боків. Є, як я їх називаю, “зальотні” коментатори, які в будь-якому випадку критикуватимуть все, що містить слова “церква” або “релігія”. Якщо зовсім щось образливе пишуть, то, на щастя, є кнопочка “Забанити”.  

YouTube-канал Падре Сержа вже налічує понад 14 тисяч підписників. Більшість з них з цікавістю слідкує за творчістю монаха, хоча є й хейтери.

Іноді виникають міжконфесійні суперечки з певними церковними колами. Але з такими приємно вести диспут. Бо вони, принаймні, знають як це робити. Вони спираються на свої аргументи, я висуваю свої. Так ще й з’являється новий контент. Наприклад, після відео “Чи існує секс у християн”, мусив ще пояснювати про монашество і те, чому монахи не одружуються. Це позитивні коментарі, хоч і трішки критиканські. 

А ще є такі люди, які прив’язані до традиційних речей. Церква для них має суворі канони. Їм образливо є те, що я записую відео без священицького одягу. Ще була якась критика з боку священнослужителів, але поза нашим громадженням. Мої ж настоятелі мене благословили на те, щоб я займався цією справою. 

У 2020 році взагалі багато хто вирішив проповідувати в інтернеті. Є серед них люди, які надихнулись і моєю діяльністю. Але я ніколи не ставив собі за мету стати популярним та мати багато підписників. Завданням було показати приклад. Агов, я білорус і маю займатись справами українськими? Ну, давайте, хлопці, робіть щось. І роблять. Думаю, ще багато скарбів закопано і церква скоро побачить нові таланти.

Життя монаха за лаштунками камери 

Чим займаються монахи? В монастирях закритого типу день поділяється на три частини  – по 8 годин на відпочинок, працю та молитву. Але в нашому випадку воно так не працює, бо є церква і розпорядок прив’язаний до служіння у ній. У нас є ранкова, обідня, вечірня молитва, літургія. Пози тим є робота з людьми. Сьогодні, наприклад, я тільки-но повернувся з похорону, потім піду до хворого, щоб його посповідати. В такий час багато людей не може прийти до церкви. Коли є вільна від роботи  хвилинка – знімаю відео.  Зараз я менше роликів почав випускати, бо церква і служіння займають багато часу. 

На один двохвилинний ролик потрібно витратити щонайменше дві години. Спочатку я прописую план. Мені треба зрозуміти, що я буду говорити, написати послідовність, якісь цитати. Однак, я не записую текст повністю  і не читаю з листка. Як на мене, це виглядає штучно.  

Якщо я записую у приміщенні, то розставляю світло, включаю мікрофон, направляю на себе камеру, 5-10 разів бігаю подивитись, чи вона нормально поставлена і потім починаю записувати.

Читайте також: “У нас п’ють чай, який збирають монашки”. Як працює єдина в Україні монастирська кав’ярня 

Я  займаюсь цим самостійно, нема кому пропильнувати весь процес, тому трапляється багато казусів. Наприклад, записав ролик на 20 хвилин, який треба змонтувати, а потім дивлюсь – звуку немає, є тільки відео. Взагалі, все залежить від теми і від настрою. Буває, що скажеш текст, і за 10 хвилин все  виходить ідеально, не треба нічого повторювати. А буває такий день, що ти знову і знову говориш, а  воно не йде. 

Молитви через Instagram

Нещодавно я освоїв не тільки коротенькі відео, а й спілкування через прямі трансляції в Instagram. Коли розпочинався карантин, я поїхав до США, щоб взяти участь в українських парафіях і розповісти про духовні науки напередодні Великодня. Відбувся локдаун і я на п’ять місяців застряг в Америці. Тоді я увійшов у служіння в інтернеті та щодня вів трансляції в Instagram для тих, хто хоче зі мною помолитись. Збиралось декілька сотень людей. Ми читали Писання, розмірковували над ними, говорили про актуальні питання. Там же у Штатах я почав активніше розвивати YouTube-канал, бо був на те час.

Читайте також: Вино родом з Біблії: як українці створюють сікеру та що це таке? 

Як ютубер я почуваюсь прекрасно. Instagram та Facebook – це те, що я веду як підтримку для Youtube. Для того, щоб взятись за них професійно, потрібно більше часу. Але наша спільнота редемптористів в Україні зараз хоче входити в медійний простір на різних платформах. Окрім мене є насправді дуже багато редемптористів, які просувають і просуватимуть контент на різних медійних площинах. Церква і співбрати заходитимуть в Tik Tok, Facebook, Instagram. Тож, чекайте. 

Суспільство

“Біжу заради маленьких сердець”: у День Києва відбудеться благодійний забіг

Опубліковано

26 травня, у Києві, відбудеться 31-й щорічний “Пробіг під каштанами”. Організатори повідомили про реєстрацію. Гасло проєкту незмінне — #біжу заради маленьких сердець. Цьогоріч учасники бігтимуть для порятунку маленьких пацієнтів Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України. Зібрані кошти спрямують на закупівлю необхідного медичного обладнання для Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ.

Про це йдеться на сайті пробігу.

У зв’язку з воєнним станом в Україні, організатори “Пробігу під каштанами” вирішили провести захід в онлайн-форматі. Учасники з усього світу запрошуються вийти на пробіжку або прогулянку в безпечних місцях, щоб пройти традиційну 5-кілометрову дистанцію.

Читайте також: Знай більше: “НотаЄнота” запрошує освітян долучитися до проведення антифейкових ігор з протидії дезінформації

Для участі в заході необхідно зареєструватися на сайті probig.in.ua та сплатити благодійний внесок у розмірі 300 гривень.

Потім потрібно завантажити та роздрукувати онлайн-номерок. У День Києва, 26 травня 2024 року, учасники повинні надягнути номерок, вийти на пробіжку чи прогулянку, опублікувати фото або відео в соціальних мережах з хештегами #probig2024 та #біжузарадималенькихсердець.

Також з’явилася можливість обирати формат отримання стартового пакета: через відділення Нової пошти або в офісі, який працюватиме з 20 по 24 травня 2024 року за адресою: місто Київ, вулиця Вʼячеслава Чорновола, 28/1, Центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. Учасники, які бігатимуть за межами України, можуть завантажити онлайн-номерок на сайті.

Нагадаємо, у лютому 2024 року Міністерство оборони оголосило про розробку застосунку “Армія+”, спрямованого на потреби військових. Перед складанням “дорожньої карти” розробок було проведено опитування кількох тисяч військовослужбовців.

Фото: 30-й “Пробіг під каштанами”

Читати далі

Суспільство

Як Андрій Палій познайомив Європу з українською молочною продукцією (ВІДЕО)

Опубліковано

Бився за Україну проти росіян і поляків, а після І Світової познайомив Європу з якісною українською молочною продукцією, яку англійці, німці, голландці й австрійці змітали з поличок магазинів!

Андрій Палій — молочний магнат Галичини, який відродив українське молочарство, а ставши успішним бізнесменом, займався розвитком освіти та культури на рідній землі.

Це продовження нашої рубрики “Нація підприємців: як українці бізнес будували”. Разом з командами проєкту “Локальна історія” та Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ розбиваємо міф про “бідних і неграмотних селюків-українців”. Популяризуємо історію та повертаємо своє!

Біографія Андрія Палія

Народився Палій 1 грудня 1893 року в селі Кривотули на Прикарпатті в родині ремісників. У ті часи ці землі були в складі Австро-Угорщини, яка потім розпочала Першу світову. Тож, закінчивши гімназію, у 1914 році Андрій був мобілізований до австрійського війська.

Визвольні змагання

Брав активну участь в бойових діях. Після поразки та розпаду Автро-Угорщини став до лав Галицької армії. Воював проти поляків за Галичину в складі ЗУНР.

“Але, нажаль, після того, як у травні 1919 року розпочинається в східній Галичині наступ армії Галлера, гірська бригада втрачає ініціативу й змушена переходити на то бік карпатського”, – каже Павло Артимишин, історик.

Професійний шлях

Коли армія відступала, її прийняла Чехословаччина, а Андрій пішов здобувати освіту. У празькій політехніці закінчив агрономічні студії, а знання втілив, повернувшись на Галичину. Хлопець долучився до реорганізації молочної промисловості за прикладом чеських і данських кооперативів.

На той момент у Львові вже існував молочний кооператив, який пізніше назвали “Маслосоюзом”. Його Андрій Палій і очолив. Під його керівництвом молочарство не лише відродилося, а й стрімко розвинулося.

Читати також: Знай більше: “НотаЄнота” запрошує освітян долучитися до проведення антифейкових ігор з протидії дезінформації

Розвиток підприємства

З 1926 року галицьке масло почали експортувати до Англії, Німеччини, Австрії, Данії та навіть Китаю. У Станіславові, Львові й Перемишлі відкрили нові філії, при яких діяли фірмові крамниці. 1928 році відділи “Маслосоюзу” відкрилися також у Луцьку та Більську на Підляшші. Якість своєї продукції Андрій демонстрував на численних виставках. Вироби підприємства періодично рекламували в тогочасних виданнях. А з 1937 “Маслосоюз” почав відкривати невеликі крамниці-кавʼярні.

“Можна було купити кави, і при цій каві скуштувати канапки, змащені маслом від Маслосоюзу”, – зазначає Павло Артимишин.

Слава успішного підприємця допомогла Андрієві вкладатися й у громадську й освітню діяльність. Він став заступником президента друкарні, під дахом якої перебували всі міські католицькі видавництва. Вступив співредактором журналу “Кооперативне Молочарства” та долучився до розвитку спорту. Виступав співредактором журналу “Кооперативне Молочарства” та долучився до розвитку спорту.

Прихід радянської армії

Розквіт “Маслосоюзу”, як і більшості підприємств українців, завершився окупацією совєтів. Андрієві довелося втікати за кордон, а його справу націоналізували.

Європейський підхід до бізнесу замінили колгоспною системою після II Світової. Андрій продовжив працювати з молочарством, але вже в Канаді. Спробував створити і своє підприємство, але справи так, як на рідній Галичині, вже не пішли.

Андрій Палій піщов з життя 11 травня 1961 року в Едмонтоні, похований в Торонто. Його донька Лідія Палій стала відомою діаспорною діячкою у сфері літератури та малярства.

Нагадаємо, що стали відомі лауреати театральної премії “Київська пектораль-2023”.

Читати далі

Суспільство

Понад половину ФОПів у 2023 році створили жінки

Опубліковано

Більша частина ФОПів  (57%) у 2023 році зареєстрували жінки.

Про це йдеться у дослідженні YouControl Market.

Ця тенденція є стабільною протягом останніх п’яти років. У 2023 році кількість нових ФОПів, відкритих жінками, зросла і становить 45 000 більше, ніж тих, що були створені чоловіками.

Попри це, більше нових підприємств все ж відкривають чоловіки. Жінки становлять лише 24% від загальної кількості нових компаній. Ця тенденція триває протягом багатьох років в Україні.

Дослідження також розглянуло, які галузі вибирають жінки для створення бізнесу та чому великий бізнес залишається переважно чоловічим. Також досліджено кількість жінок-власниць у топ-1000 компаній.

За результатами дослідження, найбільше жінок ФОПів працюють в сферах аудиту, бухгалтерії, освіти та інших послуг.

Читайте також: 10 безкоштовних онлайн-курсів, що допоможуть пережити війну та її наслідки

Найпопулярнішою галуззю для жінок-підприємців у 2023 році стали салони краси, де вони створили понад 18 000 нових ФОПів. Це стало найбільшою кількістю серед усіх нових ФОПів, де частка жінок становить 94%.

У топ-1000 компаній у 2023 році лише 7% мають кінцевих бенефіціарів жінок, а ще 11% – жінки власниці разом з чоловіками. Більшість компаній в Україні керують чоловіки, але лише 14% жінок обіймають посаду керівника у цих компаніях.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що 27 березня у Міжнародний день театру о 16:00 в Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей і юнацтва відбулося урочисте нагородження лауреатів театральної премії “Київська пектораль-2023“.

Фото: YouControl Market.

Читати далі