Суспільство
Плете понад 40 років: це майстер з Волині, який робить великодні кошики
«Цього мене навчив батько, якого в селі всі називали майстром, адже він мав золоті руки та вмів робити все, до чого б не брався: був слюсарем, водієм, а ще любив плести. Пам’ятаю, ми разом пасли в селі корів, то він зрізав лозу в полі й створював кошики», — згадує Віктор Воят, який продовжив справу батька.
Майже все своє життя Віктор плете кошики, мисочки. А нещодавно зробив з лози дитячу колиску, яку подарував сім’ї військового.
Якщо раптом шукаєте кошик до Великодня, ШоТам розповідає про майстра, який у селі Копитів на Рівненщині створює вироби з історією.
Позичив кошти на першу книжку про лозоплетіння
Якось я побачив у мами старенький кошик, який поїла міль, і захотів подарувати їй інший, який створю з лози сам. Тоді мені було 26 років, і я саме йшов 1 вересня на роботу до школи — працював учителем трудового навчання. Дорогою побачив, що біля канави ріс великий кущ лози. Я зрізав гілля, але не знав, що робити далі.
За деякий час потрапив до книгарні, де знайшов книжку про лозоплетіння. І хоч навіть не мав коштів, аби її придбати, мені позичив товариш, і ця книга таки стала моєю. Відтоді я не просто читав — я фактично її поїдав. Там були настільки красиві ілюстрації, що неможливо було відірвати погляд. А ще я хотів вивчити технологію обробки лози.
Зробив десь 20 кошиків перед тим, як подарувати мамі
Отак завдяки книжечці я почав створювати перші кошики та мисочки з лози. Після першого десятка виробів уже захотів робити їх красивішими та додавати якесь своє художнє бачення. Працював з лозою у вільний час, адже був тоді ще й художнім оформлювачем у колгоспі. Я зробив десь 20 кошиків, перш ніж сплести той, який захотів подарувати мамі.
Кошики, які сплів Віктор Воят. Фото з його соцмереж
Я плету з лози уже понад 40 років і за цей час створив тисячі різних виробів: кошиків, мисочок, хлібниць і навіть колисок. А ще я роблю вироби з національними мотивами.
Кожен майстер має свій почерк і стиль — з тисячі кошиків я можу знайти свій. А ще я ніколи не повторююся — кожен мій виріб є індивідуальним.
Крім класичного плетіння вивчив вузликове й ажурне. Звичайний кошик можу створити за дві години, а якщо плету ажурним плетінням, то за чотири-пʼять днів. А ще зробив для себе спеціальний станок, яким знімаю шкірку з лози. Раніше робив таке руками і приділяв сотні лозин понад годину. Зараз же станок це робить за кілька хвилин.
Дружина пішла на закупи з моєю корзинкою і продала її
Я працюю у своїй домашній майстерні. Заробити на лозі багато не можна, адже я витрачаю кошти на матеріали — фарбники, лак, електроенергію під час роботи станків. А кошики коштують в середньому 450-650 гривень. Тому я вважаю, що ручна робота має оцінюватися вище.
Віктор Воят за роботою. Фото з його соцмереж
Великою підтримкою для мене є дружина, яка є водночас найбільшою критикинею та порадницею. Вона завжди першою бачить усі мої вироби й завжди каже свою думку: чи гарний кошик, чи щось треба змінити.
Якось 10 років тому дружина пішла з моєю корзинкою на місцевий ринок, а одна жінка дуже вподобала виріб та попросила продати. Так ми й продаємо — на ринку, на виставках та фестивалях, через інтернет, передаємо поштою.
Я часто їжджу майстер-класи та фестивалі за кордоном — у Польщу, Німеччину, Чехію. В цих же країнах замовляють мої кошики. А ще я створив спільноту «Лозоплетіння і не тільки» у фейсбуці, куди додаються майстри. Всі охочі можуть написати мені особисто або ж додатися до спільноти та побачити мої роботи там.
Майстер Віктор Воят на одному з фестивалів народної творчості. Фото з його соцмереж
Свої вироби я підписую табличкою «Імперія лози», яку завжди вожу з собою. Ось у березні мої роботи можна було побачити на виставці в місті Дубно.
Працюю щодня, аби не втратити навички
Як виглядає процес лозоплетіння? Я нарізаю лозу, сортую окремо всі лозинки різної довжини. Потім їх варю й кладу на станок. Після станка лозу знову треба сортувати, щоб викинути криві стеблини. Найбільше працюю взимку й за цей час використовую близько 25 тисяч лозин — на одну корзинку треба понад 250 штук. Колись я не любив зиму, а зараз це для мене найкраща пора року, адже можна весь час присвятити улюбленій справі.
Один з кошиків Віктора Воята. Фото з його соцмереж
Зазвичай лоза росте біля води, а ще на супісках. Це дуже цікава рослина — тоненька та симетрична, по всій своїй довжині має однаковий діаметр. Але її треба доглядати та кропити, адже лозу дуже полюбляє міль.
Я маю працювати щодня, аби не втратити свої навички. В теплу пору року маю багато роботи по господарству, але все одно хоча б дві години мушу щось зробити з лозою: чи почати новий виріб, чи закінчити старий, чи просто щось підготувати — головне зробити бодай щось.
Створив плетену колиску для дочки військового
Зараз я працюю над дуже цікавим проєктом — створюю з лози патріотичний пантеон з відомими історичними постатями. Патріотична тема зараз дуже актуальна — кожен з нас має робити те, що може, для країни та наших захисників. На кожній виставці, до якої долучаюся, є скринька, куди відвідувачі кидають кошти, аби підтримати військо.
Колиска для дитини військового від Віктора Воята. Фото з його соцмереж
А якось я подарував колиску з лози для дитини військового з нашого району. Мою ідею підтримала голова міської ради, а також працівниці будинку культури, які купили дитяче покривало, подушку та все необхідне для маляти. Тепер маленька донечка нашого воїна має колиску, як діти в давнину.
Це тепер все моє життя
Зараз я на пенсії, але все своє життя плету, тому вже не можу без цього. Стараюся, щоб кожен виріб був унікальним, тому вкладаю в це багато часу й сил. Якби я просто механічно робив однакові кошики, як на конвеєрі, то вже б мав купу грошей, але я плету кожен кошик чи мисочку інакшими та вдосконалююся як майстер.
А ще займаюся різьбою по дереву. Багато виробів створюю на замовлення, але не всі публікую, бо того не хочуть замовники. У мене немає улюбленого виробу — мені подобаються всі. Хоч завжди кажу, що найкращого поки нема, але він точно буде колись.
Віктор Воят працює в домашній майстерні. Фото з його соцмереж
Лозоплетіння — якась нірвана для мене. Впевнений, що від лози людина стає добрішою. Я навіть не маю якихось потрібних слів, щоб описати, чим ця робота є для мене в житті.
Дуже хотів, щоб лозоплетінням цікавилися й інші люди, адже це наша давня культура, тому ми маємо її зберігати.
Придбати кошики можна в соцмережах майстра.
Суспільство
Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.
Про це повідомив активіст Дмитро Перов.
За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.
На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.
Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)
У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.
Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова
На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.
Про це повідомили в «Укрзалізниці».
Символізм артоб’єкта
Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.
«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».
Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.
Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.
Фото: фейсбук-сторінка УЗ
21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.
Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».
Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.
«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.
Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)
Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.
За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.
Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).
Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»
