«Мене обурюють стереотипи»‎. Історія соціального підприємства, де навчають ромських жінок шити та заробляти

Щодня ШоТам розповідає для вас про український бізнес, соціальні проєкти, волонтерів, аграріїв та позитивні зміни у країні. Але ми також виступаємо проти дискримінації в усіх її проявах. Дуже багато негативних новин розповсюджуються в мережі, де акцентують увагу на слові «ром» та його ксенофобських синонімах. Тому ми лупаємо цю скалу стереотипів і розповідаємо вам позитивні історії успіху представників ромської спільноти, які розвиваються в Україні, навчаються, відкривають бізнеси та забезпечують робочими місцями десятки людей.

Уявлення про ромів зводиться до низки стереотипів та дискримінації, що створює чимало перешкод для інтеграції їх у суспільстві. Ми часто читаємо негативні новини, де акцентують на національності, але чи знаємо ми позитивні історії? Багато ромів отримують освіту, влаштовуються на престижну роботу, створюють свої фонди, бізнеси та робочі місця. Ми вирішили розповісти вам історії успіху ромів, які проживають в Україні. Одна з них – швейне підприємство в Одесі, де працюють ромські жінки. Благодійний фонд «Вітри змін»‎ вже кілька років допомагає жінкам, а нещодавно запустили курси для ромських жінок, де навчили їх шити. Зараз ромські жінки заснували власне підприємство та створюють стильну постільну білизну. Як створити соціальне підприємство та боротись з дискримінацією – читайте у нашому матеріалі. 

Крістіна Спіріна

Керівниця платформи жіночих ініціатив Petalenca, що  в Одесі. Працює у благодійному фонді “Вітри змін”. 

З дитинства чула негатив про ромів і захотіла це змінити

Я маю ромське коріння, але не виховувалась у ромській громаді.  Я неодноразово чула негативні коментарі в сторону нашої національності. Саме мене це не стосувалось, але наші сусіди часто погано висловлювались в сторону ромів. І знаєте, ромське коріння навіть приховувалось, тому що люди не завжди розуміють тебе, немає ніякої толерантності. Саме тому я й пішла працювати у фонд “Вітри змін”, бо він займається тим, щоб просувати права жінок, їх рівність та недискримінацію в Україні. Мені хотілось більше дізнатись про людей ромської національності, вивчити корінь проблеми стереотипів та спробувати порушити ці бар’єри.

Мене завжди обурювало, коли в будь-яких пабліках, де пишуть про крадіжки, часто є коментарі “вкрала циганка”. І всі гріхи приписують саме їм. І дуже неприємно, коли у 21 столітті у нашому інтернаціональному місті досі є такі упередження. 

За три роки роботи в фонді і дізналась багато історій від жінок, які звертаються до нас за допомогою. У багатьох насправді тяжка доля. Наприклад, є така традиція, коли молодій дівчинці років 12-14 батьки кажуть, що вона не піде далі навчатись в школу, а виходить заміж.  Вона ще сама дитина, але так у них заведено. Але ромські чоловіки іноді бувають доволі агресивними. І дівчина опиняється у такому становищі, далеко від своєї родини і потерпає не тільки від фізичного, а й від морального насилля. У 23 роки в неї вже 3-4 дітей, а у деяких і по 8 може бути. І з дітьми на руках вона намагається втекти від свого чоловіка. До родини повернутись не може, бо для них це сором. Тому їй кажуть, щоб вона йшла працювати. Але куди візьмуть жінку, у якої навіть школи за плечима немає? Крім того, щоб бути домогосподаркою та виховувати дітей вона більше нічого не знає.

Тому дуже часто ромські жінки опиняються на вулиці і йдуть жебракувати. А люди на вулицях їх жахаються, часто бояться підходити та вигукують негативні коментарі. Але ж ніхто не знає, що вона пережила до цього. Є історії, коли дівчата у маленькому віці ставали сиротами, тому кидали школу і йшли працювати, щоб опікувати своїх молодших братів та сестер. У центрі з жінками працюють психологи, але ми бачимо, що і в сучасному світі є ця дискримінація. Одна наша клієнтка мала дуже вирізні риси обличчя, але перефарбувалась у блондинку тільки для того, щоб влаштуватись на роботу. Вона намагається заробити гроші, щоб її маленька донька не зазнала такої ж долі.

Читайте також: «Весь виторг йде на благодійність». Як працює підприємство NAVIN, яке піклується про жінок у кризі

Неприємно, коли люди не знають проблеми і засуджують інших. І знаєте, мені якось мама сказала, що якщо я можу хоча б одну долю змінити на краще – це великий плюс. Я не маю можливості допомогти фінансово, але можу дати якісь інструменти жінкам для самореалізації. І наше швейне підприємство стало одним з цих інструментів. 

Запустили підприємство і почали шити постіль

У нашому центрі ми допомагаємо жінкам також і з працевлаштуванням. Часто навіть супроводжуємо їх. Бо іноді роботодавці телефоном погоджуються взяти на роботу, а коли на порозі бачать зовнішність дівчини – відмовляють. Минулого року до нас звернулось 20 жінок за допомогою в працевлаштуванні. Ми почали з ними спілкуватись і питати, чим саме вони б хотіли займатись, адже до цього вони ні досвіду роботи, ні освіти не мали. Майже всі відповіли, що хочуть шити. 

Тому ми написали грантову заявку у Фонд Відродження. Вони нас підтримали і ми реалізували 3-місячний пілотний проєкт. На отримані кошти змогли купити вісім професійних швейних машинок та організувати курси для жінок. В результаті відкрили соціальне підприємство під брендом Petalenca. Ромські жінки досить закриті, тому ми запросили для їх навчання Вікторію Кобзарь. Вона успішна ромка і стала такою натхненницею для наших жінок. Вони побачили, що незалежно від національності вони можуть також досягти успіху, потрібно тільки докласти зусиль. 

Курс пройшли чудово, наші ромські жінки досить швидко навчились всіх аспектів шиття. І коли постало питання, що ж саме ми будемо шити – всі проголосували за постільну білизну. Тому ми вирішили розвиватись саме у текстильному виробництві. Щоб зробити курси більш серйозними та відповідальними для дівчат, в кінці ми влаштували іспит, де кожна могла показати свої роботи. В комісію запросили викладачів, а також представників малого бізнесу, які розбираються у швейній майстерності і могли оцінити роботи. Це був дуже хвилюючий день, який показав, що дівчата стали сильною командою. Вони допомагали одна одній, бо в когось краще виходило працювати з технікою, в когось – шви, а когось – змійки. І це й надалі відіграло величезну роль, коли ми запустили соціальне підприємство. 

З 20-ти дівчат на нашому швейному підприємстві залишилось тільки шість. Всі отримали сертифікати про проходження курсів, і вже з новими знаннями та навичками змогли влаштуватись в інші швейні цехи.

Маємо проблеми з продажами, бо про нас ніхто не знає

Ми багато експериментуємо, намагаємось запроваджувати новий асортимент. Ромські жінки беруть участь у всіх процесах, виборі тканини та фурнітури. Ми тестуємо матеріали і разом приймаємо рішення, чи беремо у виробництво. Дівчата повинні повністю заглиблюватися у всі аспекти соціального підприємства, бо ми хочемо, щоб далі вони повністю займались цим самі. Стосовно матеріалів, то ми створюємо нашу постіль з бязі. Це бавовняна щільна тканина полотняного переплетення. Вже налагодили зв’язок з постачальником і далі плануємо закуповувати сатин та шовк. Поки шиємо тільки з бязі і наші покупці задоволені. Ціни на постіль у нас досить лояльні – 450-550 гривень за комплект. 

Перед тим, як заснувати підприємство наша колега пройшла курс в академії соціальних інновацій. Соціальне підприємство не прописано в законодавстві, тому потрібно було мати певні знання, як саме його створювати. Тому ми оформили ФОП  і вже тоді почали продавати постіль. Спочатку підприємство рекламували серед знайомих, різних організацій та партнерів. Також створили соціальну сторінку в Інстаграм і працюємо над розробкою сайту. Ще на початку у нас були непогані продажі, але зараз ситуація змінилась. Проблема в тому, що про нас ніхто не знає. Поки замовляють 2-3 комплекти в місяць. Але дівчата продовжують працювати. Вони самі собі створюють зручний графік. Ми їм не керівники. Це соціальне підприємство і кожна сама обирає, як їй зручніше працювати. 

Читайте також: Ohra Home: як мами дітей з інвалідністю створюють стильну постіль

Можливо, ми стали не конкурентоспроможними ще й через високі заробітні плати для жінок. Бо ми проводили аналіз у сусідніх цехах, і якщо на підприємства в Одесі за одну постіль дівчата отримують 20 гривень, то у нас 100 та вище. Тому ми обговорили ситуацію з дівчатами і вони погодились, що краще вони будуть працювати більше і отримувати більше замовлень, ніж шити три постелі в місяць.  Ми зіштовхнулись вперше зі створенням бізнесу, ніхто до нас не мав такого досвіду. Тому, звичайно, помилки були. Але зараз плануємо активно працювати над рекламою, щоб про нас більше дізнавались. 

Нам казали, що ніхто не купить постіль, яку “шиють циганки”

Ніхто з нас не мав досвіду саме в рекламі та розвитку підприємства. Наші партнери нас підтримували, а от коли ми звертались до малого бізнесу, то отримували купу негативу. Багато хто казав, мовляв, ви думаєте хтось купить постільну білизну знаючи, що їх “шили циганки”. І це дуже обурює, що у людей досі є такі стереотипи через національність. Ми намагаємось поговорити з такими людьми, розповісти історії жінок, що вони пережили в житті і насилля, і дискримінацію, і зараз прагнуть розвиватись. Але завжди знайдеться покупець, який буде адекватно реагувати.

Зараз ми плануємо розвиватись і робити все для того, щоб люди про нас дізнавались все більше. Хочемо звернутись до IKEA, адже вони підтримують соціальні підприємства. Можливо, вони зможуть нам щось порадити, допомогти в просуванні продукції. Якщо наша постіль буде стояти на полицях IKEA – це буде дуже круто. Крім того, нас підтримала норвезька організація та замовила 4 комплекти постільної білизни. Тому навіть вже за кордон змогли відправити постіль. 

Ми сміливо можемо похвалитись якістю нашого продукту. Ми моніторили ринок та бренди, які шиють постіль з таких же матеріалів. Але ціни у них значно вище за наші. Якось ми спробували замовити комплект і подивитись на якість. Прийшло замовлення і ми побачили, що це зовсім інший матеріал, ніж в описі. І хоча у них вищі ціни, але є замовлення.  Бренди вкладаються в рекламу, зйомки і коли заходиш в Інстаграм, то одразу бачиш їхні сторінки через таргетовану рекламу.  Тому й ми зараз плануємо зробити основний акцент на цьому. Крім цього, вже скоро запуститься наш сайт, з яким допомагає професіонал.

Для жінок робота на підприємстві  – задоволення

Дівчата зараз працюють в лайтовому режимі, але їх це влаштовує. Вони не хочуть сидіти вдома і саме на роботі морально відпочивають. Наше швейне підприємство дає їм надію та впевненість у собі. Для мене було важливо не тільки влаштувати на роботу 20 жінок, а й зробити все для того, щоб вони зрозуміли свою важливість та можливості. Навіть на карантині вони не стали сидіти вдома – пробували робити щось нове, чомусь навчались, працювали з психологом, щоб відчувати свою незалежність ні від кого.

Читайте також: Екотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»

Зараз жінки приходять до нас і питають, чи є нові курси та тренінги, бо для них праця – задоволення. Бо до цього вони сиділи вдома, постійно прибирали і готували їжу на велику родину. Дуже радує, що наші ромські жінки розповідають про курс своїм подругам, сусідкам й ті приходять і також хочуть навчитись. А вже наші випускниці стають менторами і вже вони навчають дівчат. Чи то нам пощастило, чи то ті жінки справді народились зі швейною машинкою. Зараз ми плануємо набирати нових учениць і також навчити більше жінок швейній майстерності та показати їм – що власними силами вони можуть чогось досягти. 

Матеріал підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проєкту «Історії успіху ромського бізнесу».