Суспільство
Київському проспекту присвоїли ім’я Любомира Гузара
У Києві вулицю Виборзьку у Солом’янському районі перейменували на вулицю Олекси Тихого, а проспекту Космонавта Комарова присвоїли ім’я Любомира Гузара. Про це повідомили у КМДА.
Замість російського міста
Вулиця Виборзька пролягає від Борщагівської вулиці до вулиці Миколи Василенка через місцевості Казенні дачі, Караваєві дачі, Шулявка та Грушки. Назву «Виборзька» набула 1955 року, на честь російського міста Виборг. Сучасну назву уточнено відповідно до норм правопису з 2012 року.
Олекса Тихий – український дисидент, правозахисник, мовознавець і педагог. Виступав на захист української мови, член-засновник Української Гельсінської групи, киянин. Помер в ув’язненні, перепохований на Байковому кладовищі. Указом Президента України у листопаді 2006 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» І ступеня за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії. У 2016 році Український інститут національної пам’яті в рамках відзначення 83-х роковин Голодомору в Україні вніс ім’я Олекси Тихого до проекту «Незламні» для відзначення на державному рівні 15 видатних осіб, що пройшли через страшні 1932-1933 роки і змогли реалізувати себе.
Читайте також: У Києві 40 вулиць отримали нові назви
Чому Любомир Гузар?
Проспект Космонавта Комарова пролягає у житловому масиві Відрадний, від вулиці Гарматної до залізничного шляхопроводу і проспекту Леся Курбаса. Був найменований на честь льотчика-космонавта СРСР.
Любомир Гузар – видатний український релігійний діяч, патріарх – предстоятель Української Греко-Католицької Церкви, один із моральних авторитетів українців у 1990-2010-х роках, член ініціативної групи «Першого грудня». Помер у Києві, похований у столичному Патріаршому соборі. Почесний громадянин Тернополя і Львова.
Тепер треба міняти місце реєстрації?
У разі перейменування вулиці немає потреби змінювати адресу реєстрації у паспорті, це можна зробити лише за власним бажанням. Крім того, документи на право власності, авто та інші правовстановлюючі документи, у яких зазначена стара назва лишаються чинними. Перейменування вулиці також жодним чином не впливає на реалізацію виборчого права.
Внести зміни до правовстановлюючих документів можна під час чергового візиту до нотаріусу (наприклад, у разі продажу майна). У разі необхідності довідку про зміну назви вулиці можна отримати у Департаменті містобудування та архітектури КМДА. Детальніше про це – за посиланням: https://goo.gl/UncKx5.
За інформацією Департаменту фінансів, рішення про перейменування вулиць не потребує виділення додаткових коштів з міського бюджету. Наразі КМДА розробляє проект рішення щодо стандартів і дизайну вуличних табличок, тож їх буде встановлено на будинках незалежно від того, було перейменовано вулицю чи ні.
Суспільство
В Ужгороді відкрили нову міні-скульптуру, присвячену Ласло Боді – місцевому музиканту і композитору.
Про це повідомив на своїй сторінці у фейсбук Сергій Денисенко.
Автором скульптури є Роман Мурник.
Довідка
Ласло Боді народився 3 травня 1965 року в Ужгороді. Він став відомим угорським рок-співаком закарпатського походження.
Переїхав до Будапешта у віці 18 років, де відвідував курси підготовки до консерваторії.
Читайте також: Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями
Коли Ласло Боді давав інтерв’ю пресі, майже завжди висловлював гордість тим, що має закарпатське коріння. У селі Малі Геївці досі живуть його родичі, зокрема — двоюрідна сестра.
Нагадаємо, у Києві встановили скульптуру волейболістки, яка грає Місяцем.
Як ми повідомляли раніше, на Миколаївщині колишній військовий робить діорами з історії сільського побуту.
Усі фото: facebook.com/sergej.denisenko.
Суспільство
В Україні бракує літератури, яка б розкривала для дітей світ функціонування міста в усіх його проявах. Що таке комунальні тарифи, навіщо потрібен міський голова, куди зникає викинуте в баки сміття. Щоб заповнити цю нішу, фахівчиня з питань населених пунктів Ірина Озимок написала книгу «У міста є я!». Це перше ілюстроване видання для дітей, яке вчить ставати відповідальним мешканцем. На сторінках книги — не лише корисні поради. Там знайдеться й інтерактив, і цікаві конкурси. Продаж видання стартує з 15 травня.
Як воно, бути відповідальним мешканцем
«Це більше ніж книжка, адже вона сприяє пізнанню та спілкуванню дітей з дорослими, дає змогу написати лист меру та виграти призи», — так характеризує свою книгу її авторка Ірина Озимок. «У міста є я!» — це перше ілюстроване видання для дітей, що відкриває секрети про всі процеси в місті та вчить, як стати його відповідальним мешканцем.
Книжка розказує всі секрети про те, як функціонує місто, закликає знайти в книжці порушення правил у населеному пункті й ніколи їх не повторювати, містить захопливі завдання і цікаві факти про міста. Також вона дає можливість взяти участь у конкурсах малюнків та есе і виграти подарунки. А ще заохочує дорослих читати її з дітьми.
Інструкція для маленьких містян
У 13 розділах Ірина Озимок розповідає про те, як мешканці керують своїм містом, що таке міський бюджет і як він наповнюється, чому тепло треба заощаджувати. Також звертає увагу на те, як не потонути у смітті та чому варто його сортувати, все про різновиди транспорту і коли та чому краще ходити пішки. Книжка є своєрідною інструкцією, як діти вже сьогодні можуть впливати на місто. Авторка розповідає, які дитячі організації та ініціативи працюють в Україні та світі, до яких можна долучитися чи якими можна надихнутись і зробити щось своє, щоб змінити життя в місті на краще.
Видання зібрало цікаві факти про різні куточки світу — де з’явилася перша пішохідна вулиця, в якому місті найстаріше метро, а де найвища будівля і хто подарував Статую Свободи Нью-Йорку. У книжці всі погані звички позначенні спеціальним значком — авторка закликає їх віднайти та ніколи не повторювати.
На книгу надихнуло народження сина
Як організаторка Міжнародного саміту мерів, у своїй роботі я спеціалізуюся на темі населених пунктів. Раніше я ніколи не писала книжок, але завжди про це мріяла. Давно хотіла написати про міста для дорослих, але в мене було уявлення, що для цього я маю бути досить дорослою та ще більш досвідченою. Хоча нічого не вело мене до дитячої літератури до того, як у мене не народилася дитина.
Читайте також: Книги для дітей з аутизмом: як «ДивоГра» рятує український ринок від браку інклюзивної літератури
Зараз моєму хлопчику — один рік і 9 місяців. Ми намагаємося давати йому більше книжок, ніж іграшок. Й одного дня я подумала: стоп, а чи є книжка про міста, про те, як вони функціонують, як дітям брати участь у житті міста. Мені було цікаво, чи розповідає їм хтось у цікавій формі про те, чому важливі деякі процеси. Чому потрібно сортувати сміття, куди воно дівається, звідки у крані з’являється вода, що таке безпека в місті, хто такий мер. Я таку книгу для сина не знайшла, так з’явилася ідея написати свою. Тобто, моя дитина і робота сукупно дали мені ось таке натхнення.
Розповідаю про безхатченків та реклами на фасадах
Ця книжка — не про ідеальне місто, де все правильно і всі поводяться так, як має бути. У міста є я, тобто кожен його житель, і саме від нас залежить, яким воно буде: чистим, дружнім, безпечним, цікавим, зручним, інклюзивним, чи навпаки. Ми також можемо обирати, чи будемо пасивними спостерігачами, чи активними учасниками процесів у місті.
Я розраховую, що цю книгу діти читатимуть із дорослими: з батьками, дідусями й бабусями та вчителями. У кожному розділі йдеться про поширені проблеми: запаркована машина на тротуарі, викинуте в парку сміття, байдужість людей, які проходять повз безхатченків, жахливі реклами на фасадах історичних будівель. Закликаю читача шукати такі моменти й запитувати у дорослих: «Мамо, а чому так? А ми так робимо? А може не будемо так робити?». Так діти ще змалечку почнуть звертати на це увагу.
Не книгою єдиною: інтерактиви й конкурси
Видання інтерактивне — до кожного з 13 розділів є особливе завдання. Там є, наприклад, пропозиція відстежити в будинку показники лічильника води. Це дасть змогу дітям усвідомити, скільки води сім’я споживає, це багато чи мало, як можна заощаджувати. Ще є завдання розробити пам’ятку для сусідів, як зробити будинок енергоефективним. Це стимулюватиме дітей до дій, тому що це не просто «прочитав — забув», а більше для того, щоб навчитися щось робити.
А ще кожен читач може взяти участь у конкурсах. Перший — найкращий малюнок. У книзі є практично пустий розворот, де дитина може намалювати своє місто через десять років. Ми підготували корисні призи-досліди, як от прогулянка з відомим урбаністом або можливість надрукувати на основі деяких малюнків листівку та поштову парку. Другий — це конкурс есе, де потрібно буде продовжити текст, який починається з речень: «Якщо колись я стану мером, то…», «А щоб так довго не чекати, вже сьогодні я можу…». Ми домовилися з порталом «Хмарочос», що вони надрукують найкращі роботи. У дітей буде час над цим попрацювати протягом літа.
Старт продажів не за горами
Попри те, що ця книга — для дітей, я писала її доволі дорослою мовою. І вже потім ми з літредакторкою адаптовували цей текст. І хоча там є віковий показник від 6 до 12 років, але насправді вона цікава і для повнолітніх. Я ставлю себе на місце мами, яка читає з дитиною, і мені це буде цікаво. І я давала її читати дідусям і бабусям, їм також сподобалася. Дорослі казали, що вони також щось нове для себе пізнали.
Книгу проілюструвала одна з засновниць студії «Сері/граф» Анна Іваненко. У вільному продажі вона з’явиться з 15 травня. Замовити видання можна у книгарнях «Книголав» та Yakaboo за 225-250 гривень.
Суспільство
Вони водять в гори людей з ампутацією та безкоштовно реабілітують ветеранів у Карпатах.
Засновник проєкту – єдиний українець, який здолав Великий Гімалайський шлях!
Це ветеран зі Львова Віталий Дячук. Був поранений під час Революції Гідності.
У 2015 році пішов добровольцем на фронт.
«Ти повертаєшся і відчуваєш, що в тебе щось не то. Ти відчуваєш, що потрапив в болото», – Віталій Дячук.
Імпульсивно зібрав наплічник й пішов в гори. Там і народилась ідея допомогти іншим ветеранам.
Горотерапія є вже 5 років. За цей час реабілітували понад 700 ветеранів.
Читайте також: Волонтерський рух ОЗОН: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію
Зазвичай походи влаштовують в українських Карпатах, проте водили й в Туреччину, Таджикистан, Грузію.
Фінансують це все добродії та небайдужі.
Нині команда збирає кошти на похід на Казбек.
Якщо хочете підтримати, то ось картка: 4731 1856 0242 2674 Дячук Віталій.
Нагадаємо, санаторій «Женева» у Трускавцях приймає на безкоштовну реабілітацію учасників бойових дій.
Як ми повідомляли раніше, вінничанин створив онлайн-сервіс для реабілітації за принципом «фізіологічного дзеркала».