Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Куди їхати у подорож за смачним українським вином? Топ порад від сомельє

Опубліковано

Чи є в Україні якісне вино? Відповідь – так, так і ще раз так. Виноробство на наших землях з’явилось більше 2000 тисяч років тому і сьогодні ми справді можемо пишатись українським червоним. В Україні є багато сімейних виноробень, де цінують традиції і створюють унікальні рецепти напою. І коштує це вино не все гроші світу.

Сомельє Катерина Задворна розповіла нам про те, як правильно обирати вино та про українські виноробні, які можуть скласти конкуренцію Франції та Італії.

Катерина Задворна

Катерина Задворна

Українська сомельє. Веде свій блог, де регулярно знайомить читачів зі світом вина і ділиться витонченими рецептами.

Про українське вино

Якщо ви ще на початку шляху знайомства з вином, то варто починати з Нового світу – вина зрозуміліші на смак початківцю через свою інтенсивнішу потужність – Аргентина, США, Чілі, Австралія. Для початку просто смакуйте і намагайтесь відчути тони різних фруктів, фіксуйте те, що сподобалось, а що ні, думайте, чому саме.

Щоб правильно підібрати вино, потрібно вміти читати етикетку, розбиратись в термінах, а для кожного регіону вони різні, тому без теорії – ніяк. Важливо звертати увагу на сорт винограду, з якого зроблене вино. Завжди переглядайте відсотковий склад, який вказується на контретикетці. Також зважайте і на рік випуску. Білі вина краще брати свіженькими, а от червоні найчастіше потребують витримки. Ну і звісно, зважте на виробника. Для мене будь-яке вино – це дітище того, хто його створив. Хтось вкладає душу і весь свій досвід, а хтось не звертає уваги на якість, роблячи ставку на масовість виробництва. Обидва шляхи мають місце у світі вина.

Читайте також: Де купити єдине в Україні органічне вино? Секрети технології від бесарабського винороба

В Україні дуже оптимістична ситуація з вином, нові виноробні з’являються як гриби у лісі і це дуже круто! А от для того, щоб скласти конкуренцію треба час. У нас немає старих лоз, тобто сировини для вироблення Великих вин. Тож поки ростуть лози, винороби як раз мають час набити руку і отримати досвід. А якщо ви хочете відчути на собі справжній винний туризм, то краще їхати у місця виготовлення вина, бажано маленькі виноробні, щоб поспілкуватись із власниками.

Гаражисти мають свій кодекс

Світ вина дуже різноманітний – є і великі виробництва, і невеликі виноробні. Домашні вина, які виробляються невеликими партіями, з любов’ю та запалом до процесу, наперекір традиціям мас-маркету, називаються “гаражними”. Гаражисти навіть мають свій кодекс, за яким:

  • вино робиться “як для себе”, а не заради успішності продажів. В цьому криється головний феномен гаражного вина, адже за смаком можна розрізнити продукт мас-маркету і вино від божевільного винороба, закоханого у власне ремесло;
  • еталон: як можна менше найманої праці, бажано, щоб до лоз доторкались тільки руки господаря та його наближених. Від цього випливає і максимальний метраж ділянки – 2-4 га вважається вже достатньо великою;
  • процес виробництва вина проходить повільно, без поспіху. Кажуть, що саме тому вони виходять такими гастрономічними та насиченими.

Читайте також: Каберне Совіньйон за 90 гривень. Власник винарні про те, як роблять справжнє вино

В Україні є багато гаражистів, вина яких є набагато дешевшими, ніж світові. Але потрібно куштувати і визначатись самостійно зі смаком, адже українські вина ще не набули світової популярності, а, значить, і критики.

  1. Виноробня Богдана Павлія (Львів). У 2011 році винороб заклав перший пробний виноградник 0,5 га в околицях Львова, основою якого є наступні сорти: Шардоне, Совіньйон блан, Сильванер, Рислінг, Йоханітер, Мускаріс, Ркацителі рожевий, Дунай Цвайгельт;
  2. Виноробня Most Wine (Львівська область). Родзинкою в лінійці вин є спеціальні вина, зокрема, вермути, які виготовляються за класичною рецептурою, проте мають свій колорит, який передають їм трави, зібрані на Прикарпатті;
  3. Виноробня Валерія Петрова (Одеська область). Власник сповідує органічне виноробство, не використовує хімію, а користується тільки органічними засобами захисту;
  4. Виноробня Ігоря Зенталя (Київська область). На своєму маленькому винограднику, трьох “гаражних” дачних сотках під Києвом, Ігор Зенталь вирощує 12 технічних сортів винограду.

Топ-5 українських виноробень від сомельє

Якщо ви плануєте подорожувати Україною, то пропонуємо для вас 5 виноробень, куди обов’язково варто завітати. 

“Колоніст” – вино від нащадка колоністів

Де: Одеська область, Болградський район, село Криничне

Колоніст” – одне з небагатьох господарств, яке бере активну участь у відродженні якісного українського виноробства та випускає такі вина, за які точно не соромно. Ця сімейна виноробня була заснована у 2005 році на півдні Одеської області. У Придунайській Бессарабії ще з давніх-давен селилися фракійці та греки, які виготовляли вино. Засновником “Колоніста” є Іван Плачков, який є нащадком болгарських колоністів, які заселили цю територію ще на початку 19 століття. І навіть на логотипі виноробні зображений прадід Івана.

Тут вирощують такі сорти винограду, як Каберне-Совіньйон, Мерло, Шардоне, Рислінг та інші. Використовуючи тільки власний виноград, “Колоніст” виготовляє сухі, напівсухі і солодкі вина преміум-класу. Тільки із сортів українського винограду створюється два види вина: Сухолиманський білий і Одеський чорний.

У виноробні завжди раді гостям і часто влаштовують винні свята. Співробітники виноробні із задоволенням проводять екскурсії по виноградниках, виноробним цехам і винних підвалах, як для групи туристів, так й індивідуально. Крім екскурсій, на гостей чекають дегустація вин “Колоніст” і знайомство з кулінарними традиціями Бессарабії. Ціни за пляшку вина, в середньому, 200 гривень.

Winery Trubetskoy – єдине історичне шато України

Де: Херсонська область, Бериславський район, село Веселе

Виноробне господарство князя П.М. Трубецького” – це єдине історичне шато (заміський маєток, оточений виноградниками) України. Вже понад 120 років тут виробляють якісні українські вина з винограду, вирощеного на власних виноградниках і зібраного руками.

Ще в кінці 19 століття князь Трубецький вирішив розвинути виноробну справу за рекомендацією Голіцина – головного винороба Криму. Князь побудував винзавод і зайнявся виробництвом білих і червоних вин. Він досяг таких успіхів, що на всесвітній Паризькій виставці кращі сорти завоювали гран-прі. З 2003-го по 2011 рік виноробню повністю реконструювали, обладнавши її за європейськими зразками для виробництва сухих вин на основі класичних французьких технологій. Також тут висадили нові виноградники загальною площею 200 га.

Читайте також: Черкаський абсент та тернопільський віскі. П’ять крафтових алкогольних напоїв від українських виробників

У виноробні Трубецького вас чекає поєднання екотуризму, гастротуризму та історичної екскурсії. Тут покажуть виноградники, розкажуть про всі тонкощі вирощування і збору винограду, познайомлять з процесом виробництва і запропонують продегустувати вино. Крім того, на території виноробні є готель та ресторан.

Виноробня “Чизай”

Де: Закарпатська область, місто Берегове, урочище Чизай

Закарпатський край славиться своїми виноробними традиціями, а сприятливий клімат в поєднанні з тамтешньою природою створюють необхідні умови для виробництва напою. Тут, у місті Берегове, розташований виноробний комплекс “Чизай”. На його території є власні виноградники і два заводи, де виробляється вино. Об’єм виробництва сягає 1,6 мільйона пляшок на рік. Для витримки вина використовують 120 дубових бочок із французького та угорського дуба.

“Шато Чизай” пропонує різноманітні програми для відпочинку: винні тури, екскурсія на виробництво, дегустація вина, екскурсія в долину Чизай. Справжня гордість підприємства — це музей виноробства.

Виноробня “Biologist” – крафтове вино з Київщини

Де: с. Лісники, Київська область

“Кохання до вина, постійний пошук нових ідей і 15 років досвіду привели нас до виробництва максимально органічного та натурального вина!” – так кажуть про себе у крафтовій виноробні Biologist. Розташована виноробня поблизу Києва. Власні виноградники мають на Одещині, у Болградському та Овідіопольському районі, а також безпосередньо біля виноробні, у селищі Лісники.

Працюють з міжнародними та власними українськими сортами: Піно Нуар, Мерло, Одеський Чорний, Шардоне, Ркацителі, Аліготе (із Шардоне та Ркацителі виробляють оранж, або так звані “помаранчеві” вина).

Виноробня має власне шато, тому тут завжди раді туристам. Тут можна подивитись на виноградники, познайомитись з виробництвом вина і замовити дегустаційні сети.

Винзавод SHABO

Де: село Шабо, Одеська область

Напевне, ви чули про вино цього виробника. Винзавод Шабо знаходиться на території одного з найдавніших виноробних регіонів Європи. Компанія була заснована у 2003 році, але початок культурного виноробства у цих краях було закладено ще у XVIII столітті. Сьогодні SHABO – це сучасне підприємство, на якому виробляють вино, дотримуючись сучасних технологій.

Унікальність винзаводу ще й в тому, що тут працює перший в Україні “Центр культури вина SHABO”. Гостей запрошують на екскурсії, під час яких ознайомлять з історією вина, покажуть усі підрозділи підприємства, проведуть у старовинні винні підвали. Тут можна побачити єдиний в Україні пам’ятник Виноградній лозі, мультимедійну скульптуру “Фонтан Діоніса” та інші цікаві об’єкти. І, звичайно, тут можна залишитись на смачну дегустацію. Винзавод пропонує різні види екскурсій, ціна на які варіюється від 200 до 1000 гривень.

Коментарі

Суспільство

«Листи до вільного Криму»: Фагот прочитав лист незаконно ув’язненого Богдана Зізи (ВІДЕО)

Опубліковано

У межах ініціативи «Листи до вільного Криму» Олег Михайлюта прочитав лист політвʼязня Богдана Зізи.

Про це повідомили у Представництві президента України в АР Крим.

Богдан — кримський художник та активіст з Євпаторії, незаконного засудженого росією до 15 років позбавлення волі у колонії загального режиму.

Фото: інстаграм-сторінка Богдана Зізи

Олег Михайлюта прочитав лист Богдана Зізи, щоби привернути увагу до усіх незаконно засуджених росією громадян України.

Наразі Богдан Зіза перебуває в ув’язненні на пересиланні у виправній колонії №29 міста перм.

Читайте також: Українцю пересадили серце, яке відправили гелікоптером: подолали 600 кілометрів

«Долучайтеся до ініціативи “Листи до вільного Криму”. Напишіть листа, розкажіть про акцію друзям та колегам, поділіться інформацією в соцмережах. Ці нескладні кроки допоможуть нашим співгромадянам відчути, що попри всі перешкоди — ми продовжуємо боротися за їхню свободу. Спротив триває!» — написали у представництві.

Нагадаємо, що на Київщині запрацювала «Мобільна служба підтримки» для ветеранів та їх близьких.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Олега Михайлюти

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Рятувальники ДСНС пройшли навчання у Польщі за міжнародними стандартами (ФОТО)

Опубліковано

У Польщі завершився тренінг, у якому взяли участь українські рятувальники. Він проходив у місті Новий Сонч з 7 по 11 жовтня.

Про це повідомили у пресслужбі ДСНС.

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

Навчання об’єднало оперативні групи та логістичних спеціалістів задля переатестації фахівців за міжнародними стандартами INSARAG.

Читайте також: Шахістка з Київщини удванадцяте стала чемпіонкою світу з шахів

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

«Українські рятувальники продемонстрували високий рівень майстерності та готовність працювати за найсучаснішими світовими стандартами. Це ще один важливий крок до переатестації за INSARAG та досягнення більшої інтеграції українських служб порятунку у світову систему реагування на надзвичайні ситуації», — написали в пресслужбі.

Читайте також: Українцю пересадили серце, яке відправили гелікоптером: подолали 600 кілометрів

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

Тренінг став другою фазою спільного проєкту з Польщею, який спрямований на вдосконалення пошуково-рятувальної команди важкого класу MRC Ukraine. Під час занять учасники удосконалювали свої технічні навички, підвищували рівень командного управління та підготувалися до майбутніх викликів.

Нагадаємо, що Литва передає Україні ударні дрони на понад п’ять мільйонів євро.

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

Коментарі

Читати далі

Суспільство

«Починати працювати з пам’яттю потрібно вже зараз»: як українці вшановують загиблих і фіксують досвід війни

Опубліковано

Повномасштабне вторгнення висвітлило потребу формулювати нову мову пам’яті як відгук про трагічні події, фіксацію свого досвіду чи віддання шани полеглим героям.

ШоТам розповідає про три проєкти, в яких учасники шукають спосіб висловитися про переживання цієї війни та того, як ми будемо пам’ятати її в майбутньому.

Документальний театр як інструмент роботи з історіями

У 2018 році в Україні відкрили філіал міжнародного «Музею воєнного дитинства», що розпочав роботу зі збору свідчень дітей і підлітків, на життя яких вплинула тимчасова окупація Донбасу та Криму. Після повномасштабного вторгнення музей почав поповнюватися історіями дітей з усіх областей України. 

Ці свідчення та особисті речі стають основою виставок по всій країні. Окрім цього, інструментом роботи з пам’яттю став театр — у 2024 році в музеї створили експериментальну майстерню документального театру «Озимі», в якій 10 підлітків з різних регіонів України створили виставу на основі власних історій. Прем’єра відбулася в «Театрі юного глядача» у травні.  

«Мистецтво пропонує безліч форматів говоріння про складний досвід. Документальний театр — один з таких, що швидко реагує на зміни в суспільстві та здатен їх зафіксувати в моменті. До того ж, у театрі комунікація з глядачем відбувається напряму: ми бачимо на сцені людей, які самі про себе говорять, що створює для музею нові можливості репрезентації дитячого досвіду», — говорить куратор вистави Андрій Борутя.

Вистава на основі власних воєнних історій підлітків. Фото: «Музей воєнного дитинства»

Після проєкту учасники майстерні й далі спілкуються, зустрічаються на святкування днів народжень і спільні прогулянки.

Тим часом музей продовжує документувати дитячі історії війни. На сьогодні там зібрали вже понад 600 свідчень і 60 інтерв’ю.

Досліджувати пам’ять через мистецтво

З березня по липень 2024 року ГО «Культурні практики» разом з ГО «Музей сучасного мистецтва» проводили Лабораторію практик меморіалізації — проєкт пошуку візуальної мови для пам’яті подій та героїв російсько-української війни й розширення підходів до створення меморіальних проєктів.

«Для багатьох українців сьогодні важливо в той чи інший спосіб вшановувати загиблих, фіксувати події та свій досвід у публічному просторі. Ми переконані, що будувати національний меморіал можна лише після закінчення війни, але починати працювати з пам’яттю про трагічні події, особливо локальною, потрібно вже зараз», — пояснюють організатори проєкту.

Насамперед у межах Лабораторії провели освітній онлайн-курс від практиків, на який подали заявки понад 350 учасників.

Для практичної роботи над проєктами меморіалізації відібрали 38 учасників, яких кураторки поділили на чотири групи. Кожна з груп вирушила в дослідницьку експедицію — до Харкова, Мощуна, Чернігова й Одеси, де учасники зустрічалися з представниками громад та професійними спільнотами, збирали інформацію в архівах, відвідували виставки та меморіали. Наприкінці вони розробили та представили 25 проєктів меморіалізації для громад, з якими працювали.

Унікальний підхід громад до створення меморіалів

Хоч меморіали — вже звичний інструмент збереження історичної пам’яті, в Україні досі немає нормативів чи правил їхнього створення: відповідальність за те, як меморіали формуватимуть простір навколо себе та які сенси нестимуть, лежить на місцевих громадах. Звісно, є розроблені рекомендації для громад від Українського інституту національної пам’яті, однак як саме їх втілювати, залежить від потреб, розуміння та доступних ресурсів спільноти.

Наприклад, три громади Чернігівської області в межах діяльності ГО «Асоціація демократичного розвитку» створили незвичайні меморіали — алеї червоних кленів-рубренів. Активісти посадили ці клени під час толок, щоб вшанувати і втрати, і сміливість та взаємодопомогу людей.

Відкриття алеї в Колицівці. Фото: ГО «Асоціація демократичного розвитку»

«Ця алея, яка в майбутньому розростеться, назавжди залишиться в пам’яті як символ подій у 2022 році. Особлива подяка тим, хто згодився записати свої спогади та зробити їх публічними. Це дуже важливо, бо невблаганний час стирає спогади, змінює їх», — поділилася асистентка керівниці проєкту в ГО «Асоціація демократичного розвитку» Наталія Апанасько.

Створення меморіалів об’єднало громади. Наприклад, у Киїнці місцевий садовий центр подарував громаді додаткові саджанці дерев, кущів і квітів, аби алея стала сквером — першим відкритим публічним простором у селі. У Количівці ж поливати дерева приїхала пожежна команда. 

Разом з деревами громади встановили й уніфіковані пам’ятні знаки, а на них — таблички з QR-кодами, що ведуть на сайти громад, де зібрані історії з початку російського вторгнення.

Фото: Дмитро Пруткін

Коментарі

Читати далі