Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Черкаський абсент та тернопільський віскі. П’ять крафтових алкогольних напоїв від українських виробників

Опубліковано

Карантин наочно показав: життя надто коротке, аби просто розпивати апероль на літніх терасках. Цей світ – і вашу вечірку зокрема – врятують лише експерименти та хардкор.

Зелена мавка, яєчний лікер, віскі, якісне вино за 140 гривень – список алкогольних смаків, які виробляють в Україні, можна продовжувати безперервно. 

Тому для початку розповімо про п’ять крафтових виробників, які порадують навіть затятих… алкогольних сомельє.

Абсент Zelena Mavka чи зелена фея з супермаркету?

У всьому світі абсент зветься зеленою феєю – не в останню чергу через його міцність 80 градусів та особливою речовиною в складі напою, яка здатна викликати відчуття легкої ейфорії. 

Дмитро Соловей, засновник бренду, каже: все починалось з хобі та експериментів з інгредієнтами. Потім експеримент сподобався друзям на одній з вечірок, і нарешті якось знайомий запропонував налагодити виробництво українського абсенту.

Покопирсавшись в фольклорі, Дмитро Соловей з братом вирішили назвати свій напій на честь українського різновиду русалок. 

Zelena Mavka – це авторський абсент, виготовлений за рецептом XVIII століття з цілющих трав та спецій. Основна нота в напої належить полину, але можна розрізнити й кардамон, і корицю, й коріандр.

Якщо порівнювати абсент “з полички” та Zelena Mavka, то це абсолютно різні напої: від рецептури до способу виготовлення. До того ж, абсент з супермаркету, каже Дмитро, не має основної фішки справжньої зеленої феї – тої самої речовини “туйон”, яка відповідає за вашу ейфорію п’ятничного вечора.

Вартість: 219 гривень за 0,05 літра.

Віскі з Микулинець

Ірландці та шотландці донині не можуть розібратись, хто ж з них першим у світі виготовив цей міцний благородний напій. Нехай сперечаються, а ми розповімо про броварню, яка точно перша в Україні почала виготовляти міцний односолодовий віскі.

Самі тільки-но дізнались, що на Тернопільщині в селі Микулинці створюють віскі за унікальним рецептом! Кажуть, воно повинно прийтись до смаку поціновувачам. 

“Микулинецьке віскі має глибокий янтарно-золотистий колір та м’яку, ніжну текстуру, неповторний смак та аромат. Характерний для віскі довершений смак зігріває і дарує відчуття м’якості”, – пишуть на сайті броварні.

Ну, якщо вже прийдеться до смаку поціновувачам, то тим, хто заллє його літром коли – й напоготів!

Вартість: 410 гривень за 0,7 літра.

“Воєводка”: чесний алкоголь і трохи фруктів

“Горілка – це найпростіший і чесний алкоголь. Пшеничний спирт та вода”, – каже про свої настоянки Антон Петров.

За професією він – журналіст, а “Воєводку” готує з 2007 року. 

Спершу це було його хобі: не любить жодного міцного алкоголю, окрім горілки, а вона сама по собі йому здавалась прісною. Вихід знайшовся сам собою: готувати на її основі настоянки. 

У 2014 році “Воєводка” з’явилась на полицях київських барів і з того часу “захоплені відгуки барменів та палаючі очі відвідувачів” – єдина робота, яка подобається Антону.

Зараз настоянки Антона можна спробувати в чотирьох київських барах, а можна й купити на сайті.

Вартість: настоянки поділяються на три групи: фрукти-ягоди, лікери на цукрі чи меду й міцні на кшталт хрінівки-зубрівки  – по 240 гривень за 0,5 літра. А ще є подарункові набори від 480 до 720 гривень.

Медове вино, як на Русі

Це не медовуха, кажуть в компанії “Медовий спас”. Медовуха – це мед, змішаний зі спиртом. А “Сікера” – аналог сухого вина й найбільше схожа за рецептурою на питні меди, що були широко відомі й популярні ще за часів Київської Русі. 

Хмільний напій, який отримав назву “Сікера” (квасний мед), виготовляють на основі меду, ягідних і фруктових соків і чистих культур дріжджів, використовуючи соки вишні, чорноплідної горобини, ожини, смородини та яблук. 

Витримують напій в дубових бочках, а його смак не схожий ні на одне з традиційних вин. Вміст алкоголю в медових винах не перевищує 14%.

Вартість: 198 гривень за 0,75 літра.

Хані Баджер: настоянка на справжніх бджолах

І знову в рецептурі настоянки мед. Але тепер і бджоли на додачу.  Артем Скубенко — один із засновників бренду наливок “Хані Баджер”(Медовий барсук з англ.). 

Фішка підприємства в тому, що вони шукають автентичні українські рецепти приготування алкогольних напоїв.

“Іноземці постійно розпитують про автентичні напої України. А ми не могли знайти нічого путнього, крім горілки та самогону”, – каже Артем. 

Але ж у кожного регіону є власні рецепти наливок. Так і почали шукати їх по областях, починаючи з Житомирщини, звідки дружина Артема. 

Саме в її родині знайшлась перша і найоригінальніша з настоянок – на бджолах, які померли своєю смертю)).

Сьогодні в них в асортименті 5 смаків, збираються щороку додавати по 3 нові рецепти. 

Вартість: 390-400 гривень за 0,5 літра.

Винарня Nota bene: натуральні вина по 90 гривень за пляшку

ezgif.com optimize 8

Василь Нодь – спадковий винороб, який виготовляє понад 15 тисяч літрів якісного вина на рік.

Зараз у його винарні, що на Берегівщині, виготовляється близько 15 сортів вин –  здебільшого сухих. 

“Є в мене і “Цвайгельт” з вишневим смаком для глінтвейну, й “Чорний лікар” чи “Роза Закарпаття”, а є й справжній Каберне Совіньйон з витримкою у 6 років”, – каже Василь. 

Витримка напоїв – від двох до п’яти років. А зберігаються вино в дубових діжках, створених власноруч виноробом у двохсотрічних підвалах з благородною винною пліснявою. 

Спробувати його вина можна, приїхавши до нього на Берегівщину. Або замовивши пересилки “Новою поштою”. 

“Люди, які були в нас і знають наші вина, стають нашими постійними покупцями”, – каже. 

На відміну від попередніх виробників, Василь Нодь не завів ще свого сайту. Тому всі охочі скуштувати якісне й недороге вино, можуть дзвонити за номером 0664770240.

Вартість: від 90 до 140 гривень за пляшку у 0,75 літра. 

Суспільство

У Києві пропонують створити сквер на горі Щекавиця

Опубліковано

У Києві на горі Щекавиця пропонують створити сквер. Автор петиції, Віктор Попов, стверджує, що гора Щекавиця має сакральне значення для киян. Крім того, це місце цікаве для поціновувачів історії Києва та туристів. Для відвідування цієї містини необхідно створити умови для комфортних прогулянок.

Відповідна ініціатива з’явилася на сайті електронних петицій Київради.

За легендою тут мешкав князь Щек, а в 912 році на горі поховали “віщого” Олега.

Також в некрополі на горі Щекавиця спочивають перший головний архітектор Києва Андрій Меленський, композитор Артем Ведель та український архітектор Михайло Іконников. 

Читайте також: В Україні пройде тестування оборонних інновацій французьких розробників

У вересні 2020 року тут був створений ландшафтний заказник “Гора Щекавиця”.

Для розгляду петиції столичною владою до червня 2024 року необхідно набрати 6000 підписів. Підписати її можна за посиланням.

Нагадаємо, у Мінцифрі розповіли про безкоштовні можливості від Дія.Бізнес.

Фото: Скріншот з петиції

Читати далі

Суспільство

На Полтавщині перейменували вулицю на честь Василя Стуса

Опубліковано

На Полтавщині у Петрівсько-Роменській громаді Миргородського району перейменували 38 вулиць і провулків, одна з перейменованих вулиць отримала назву на честь Василя Стуса.

Про це повідомили у телеграм-каналі «Деколонізація. Україна».

Зокрема, у селі Ветхалівка вулицю імені Максіма Горького назвали на честь українського поета Василя Стуса.

Читайте також: Петицію про створення рекреаційного парку на горі Юрковиця розгляне КМДА

Окрім того, вулицю на честь Василя Стуса перейменували і на Донеччині.

На Полтавщині у селі Петрівка-Роменська перейменували вулицю Міхаїла Голєніщева-Кутузова. Вона отримала назву Українських добровольців. У цьому ж селі вулицю Ніколая Ватутіна перейменували на Гетьманську. 

Вулицю імені Сидора Ковпака перейменували на Леоніда Каденюка.

Нагадаємо, Укрзалізниця повертає «Інтерсіті+» із Києва до Одеси в тестовому режимі.

Фото: Главком

Читати далі

Суспільство

6 традиційних пасок з різних регіонів України: рецепти від Ужгорода до Одеси

Опубліковано

З настанням весни майже кожна українська родина готується до великого християнського свята — Великодня. Серед усіх традиційних страв паска займає особливе місце, бо для вірян це символ воскресіння та нового життя. Цікаво, що в кожному регіоні України рецептура різна. Крім того, відрізняються традиції щодо початку приготування: в одних місцях тісто замішують ще в Чистий четвер, в інших — у Страсну п’ятницю. 

ШоТам підготували для вас шість варіантів традиційних пасок з різних регіонів України.

Закарпатська несолодка паска

Закарпатська паска схожа на коровай і вражає насамперед декором. Жодних кольорових посипок чи глазурі нема — тільки завитки з тіста різних форм: квіти, коси, віночки, хрести, сонце, місяць. Паски слугують не лише їжею, а й оберегом.

На відміну від більшості регіонів України, де паска традиційно є солодкою, закарпатська виступає як білий хліб з високоякісного борошна, яке колись вважалося розкішшю. Це борошно називали «петльованим», і це означало, що воно вищого ґатунку.

Ми знайшли цікавий старовинний обряд приготування закарпатської паски. Ним поділилася з нами жителька Хуста Тетяна Бондаренко. 

«Увечері перед днем випікання просіяти борошно, щоб воно «нагрілось» і стало легшим. Рано-вранці всі жінки в родині повинні зібратися та молитися, поки бабуся з молитвою замішує тісто. Це забезпечує, що хліб буде наповнений хорошою енергією та точно вдасться. Оскільки в закарпатській пасці не використовують родзинки, курагу чи білу глазур, основні інгредієнти залишаються традиційними: якісне борошно, вода, дріжджі, трохи солі та яйця. Паску прикрашають просто, але зі смаком — косичками та хрестиками з тіста. Перед випіканням обов’язково змащують сирим яйцем для красивого золотистого кольору. Традиційно паски печуть у четвер або суботу перед Великоднем. Важливо стежити, щоб піч була рівномірно нагріта, а паски розміщені так, щоб кожна з них рівномірно зарум’янилась», — каже жінка.

Закарпатський етнограф Федір Потошняк описує на своїй сторінці у Facebook традицію подачі випеченої паски: її кладуть на велику тарілку, яка стоїть на особливій великодній скатертині. Нижче паски завжди лежать яйця, ковбаса, шинка, сир, масло, сіль тощо. З часом з’явилася традиція святити паски в кошиках, виплетених у селі Іза, що призвело до зменшення їх розмірів, хоча традиційна закарпатська господиня й досі може вирішити покласти в кошик велику паску, підтримуючи спадщину минулих поколінь.

Тернопільські господині прикрашають паски зайцями на паличках

Традиційно процес випікання пасок у Тернополі розпочинається ще в Чистий четвер. Це роблять для того, щоб встигнути все приготувати до нічної служби на Великдень.

Однією з характерних особливостей тернопільських пасок є їхнє декорування. Зазвичай їх покривають біленькою глазур’ю, яку легко приготувати з яєчних білків і цукру. Для додаткового смаку й естетики до глазурі часто додають трохи лимонної кислоти, що надає легкої кислинки. Красу пасок підкреслюють за допомогою харчових барвників. Після нанесення глазурпосипають кольоровою стружкою, сухофруктами та родзинками. Особливим декором є маленькі солодкі зайці на паличках, які встромляють у верхівку паски.

Молода майстриня з Тернополя Антоніна Лахманюк у своєму блозі поділилася секретами випікання ідеальних пасок, які вона навіть продає. Антоніна вважає, що паска — це більше, ніж просто традиційний великодній хліб. Це символ свята, і до її приготування потрібен особливий підхід. Жінка підкреслює, що настрій пекаря може вплинути на якість випічки, тому якщо ви нервуєтесь або відчуваєте тривогу, паска може не вдатися. Важливо заспокоїтись і налаштуватися на позитив перед тим, як приступати до роботи.

У сім’ї Антоніни рецепти пасок передаються від бабусь і мам. 

«Напередодні замочіть родзинки, цукати та сухі ягоди в коньяку або ромі на ніч. Нагрійте 100 г молока, розчиніть у ньому 6 г сухих дріжджів або 15 г свіжих, додайте 2 ст. л. цукру та 70 г борошна. Накрийте й залиште в теплому місці на 30-40 хвилин. До цієї опари додайте 100 г розтопленого вершкового масла, 2 збиті яйця, 70 г цукру, вимочені цукати, трохи солі та 250-300 г борошна. Тісто має бути м’яким, але не липким. Замісіть, накрийте й залиште в теплому місці на 1-1,5 години. Розділіть тісто та викладіть у форми, дайте ще раз піднятися. Випікайте паски в духовці при 160° протягом 50 хвилин. У результаті ви отримаєте дві пасочки вагою по 400 грамів», — пише господиня.

Подільські бабки

На Поділлі — регіоні, який охоплює частини Вінницької, Хмельницької, Чернівецької, Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської областей — великодні традиції мають свої унікальні особливості. Тут великодній хліб називають не паскою, а бабкою. Бабка — це пишна здобна кругла випічка, яку прикрашають візерунками з тіста й у суботу перед Великоднем освячують у церкві, після чого вона стає центральним елементом святкового столу.

Бабку на Поділлі готують з особливою увагою до деталей. Тісто для бабки роблять здобним, часто використовуючи яйця, масло, молоко, цукор і ванілін для аромату. Після замісу тісту дають добре піднятися, а потім формують у круглу форму, декоруючи поверхню візерунками, які можуть включати косички, зірки чи квіти, зроблені з того ж тіста.

Поліська великодня випічка — нічого зайвого

Паски Полісся, які печуть у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській і Сумській областях, відрізняються своєю простотою та традиційністю. Замість використання родзинок чи ванільного цукру господині часто обмежуються звичайним цукром у значній кількості. Цікавою особливістю є додавання відвареної картоплі, яка допомагає пасці залишатися м’якою довший час. Такий інгредієнт не тільки збагачує смак, але й підтримує текстуру випічки.

Традиційні поліські паски прикрашають досить скромно — простими візерунками з тіста та хрестами, що символізують великодні мотиви. Ці прикраси підкреслюють глибину релігійних традицій регіону.

Особливістю Полісся є збереження старовинних традицій замішування тіста. Господині часто використовують великі дерев’яні бочки, які потім накривають вишитим рушником, підперезують червоним поясом — крайкою — і кладуть на них гроші та гілочки верби. Це роблять з надією на добробут і здоров’я. 

Ще одна унікальна традиція полягає в тому, що вже випечений хліб виносять на вулицю перед світанком, щоб він отримав «благословення» сонця. Це роблять ті, хто через стан здоров’я не може дійти до церкви, але хоче, щоб їхні паски були освячені.

Сирні донецькі паски

На Донеччині особливо популярними варіантами є ванільні та сирні паски, кожна з яких має унікальні рецепти та значення.

Традиційно ванільну паску готують на молоці, додаючи родзинки для смаку. Завершальним акордом є покриття глазурʼю, яку роблять із цукрової пудри та білків, та яскравою цукровою посипкою.

Сирна паска в Донецькій області готується з особливим значенням. Для її приготування використовують кисломолочний сир, який перетирають в однорідну масу, додають цедру, цукати, родзинки та значну кількість яєць — десяток або більше. Таку паску зазвичай випікають у формі піраміди, яка символізує Гріб Господній. Цей символізм підкреслює глибину релігійних вірувань і традицій, що зберігаються в регіоні.

Існує повір’я, що якщо крихти падають з освяченої паски на підлогу, то це є поганою ознакою, тому за столом завжди панує особлива увага та повага до цього святкового хліба.

Мистецтво декорування пасок на Одещині

Одеські господині використовують для випікання пасок тільки борошно найдрібнішого помолу та найвищого сорту. Його використання забезпечує відмінну текстуру та смак випічки, що робить паски особливо пишними й ароматними. Особливу увагу приділяють декоруванню: це можуть бути сухоцвіти, фрукти, безе, тістечка макарони, маршмелоу тощо. 

Одеські ресторани не тільки печуть паски, а ще й змагаються, чия красивіша. Цукати, темні родзинки, горіхи, глазур з білого шоколаду, золоті злитки — чим тільки не дивують.

Марія Іванівна родом із села Маразлієвка Одеської області. Господиня готує паски з 25 років. Зараз їй 82, але вона продовжує випікати великодній хліб. Жінка поділилася з нами своїми секретами.

«Головне добре вимішати тісто руками — хвилин 40, не менше, щоб тісто аж пищало. І головне, щоб у хаті було тепло — не має бути протягів, коли тісто підходить. Я накриваю його ковдрою та вмикаю кондиціонер, щоб на кухні було аж жарко», — каже пані Марія. 

Кілька років тому з випіканням пасок жінці почала допомагати її онука Руслана. Вона підійшла до процеcу з особливою креативністю. Паски почали виходити настільки естетично привабливими, що люди почали їх замовляти до свого столу, і бабусі з онукою, звісно ж, додалося роботи. 

«Коли я з бабусею почала випікати паски, то ми стали додавати цукати на кшталт вишні, манго, персика — дуже смачно виходить. Є ще один секрет: коли замішуємо тісто руками, обов’язково молимося, згадуємо душевні сімейні історії. Серце наповнене любов’ю, у всіх обов’язково гарний настрій», — розповідає Руслана Орленко. 

Для випікання за рецептом бабусі Марії знадобиться літр молока, 20 жовтків, 700 г цукру, 2 пачки ванільного цукру, 300 г вершкового масла, 100 г соняшникової олії, 200 г живих дріжджів, 3,5 кг борошна, а також цукати за смаком.

«Цукор з жовтками збиваємо міксером, додаємо молоко кімнатної температури, висипаємо всі дріжджі, додаємо борошно та перемішуємо (має вийти консистенція трохи густіша за сметану). Посипаємо зверху трохи борошном і накриваємо рушником. Лишаємо в теплому місці на годину — тісто має гарно піднятися. Потім починаємо замішувати й додаємо потроху борошно, яке лишилося. Додаємо розтоплене вершкове масло й соняшникову олію. Тісто вимішуємо не менше 40 хвилин. Додаємо цукати, цедру лимона, ванільний цукор. Накриваємо рушником або ковдрою та залишаємо в теплому місці на 1,5 години. Розливаємо тісто по формах, які попередньо треба змастити олією. Форма має бути заповнена менше, ніж наполовину. Чекаємо годину, щоб тісто підійшло до краю формочки. Ставимо в духовку й випікаємо 45-50 хвилин при температурі 170°», — ділиться господиня. 

Паски в різних регіонах України — це більше, ніж просто великодній хліб. Кожен край вносить у свої рецепти частинку місцевої культури, історії та традицій. Це не просто страва, а символ спільноти й спадщини. Від Поділля до Полісся, від Бессарабії до Донеччини кожен рецепт зберігає зв’язок між поколіннями.

Читати далі