Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Генетичний раціон: як український стартап створив ДНК-меню з Salateira

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Що пов’язує магазинні полиці з новими розробками наших науковців? А чи знаєте ви, які продукти будуть корисні саме вам? Українські вчені вигадали, як використовувати вашу генетичну інформацію для покращення якості життя. Проєкт двох генетиків Дарії Лосєвої і Руслани Шадріної Myhelix допомагає скласти здоровий раціон, а також визначити схильність до деяких хвороб на основі ДНК-тесту. 

Жінки створили успішний бізнес на “читанні” генів, який поширюють і в США. А нещодавно створили колаборацію з мережею Salateira, де можна замовити страви на основі ДНК-тесту.

Дарія Лосєва

Співзасновниця Myhelix

Навчалась у Києво-Могилянській академії за спеціальністю біологія, а згодом продовжила вивчати генетику та молекулярну біологію в ННЦ “Інститут біології та медицини” Київського національного університету. Зараз також продовжує свою наукову діяльність. Заснувала генетичний стартап, щоб допомогти українцям покращити якість життя. 

Тест покаже схильність до хвороби та що вам краще їсти

ДНК-тест – це світовий тренд. Для прикладу, у США 26 мільйонів людей мають результати генетичних тестів. В Україні до нас не було компанії, завдяки якій можна було б проаналізувати свої гени та подивитись, як засвоюються конкретні нутрієнти з їжі. У нас є кілька варіантів тесту, які різняться за показниками та ціною.

Читайте також: “Тепер я не ходжу в аптеки”. Як український стартап економить час та гроші пацієнтів

  • Тест на раціон. Завдяки цьому тесту аналізуються 52 ділянки генів, що показує, як засвоюються вітаміни та мікроелементи. Ціна – 6500 гривень. Цей тест різниться для чоловіків, жінок та дітей і показує, яких продуктів краще уникати, а які будуть корисними саме для вас. Ви отримуєте приклад рецептів на сніданок, обід та вечерю індивідуально для вас, а також рекомендації щодо додаткових аналізів: аналіз крові, дихальний тест, тощо. Є такий же більш доступний тест, вартість якого 1950 гривень. Відмінність в тому, що тут аналізується 6 ділянок ДНК.
  • Тест на залежність. Якщо знати свої генетичні схильності, то можна уникнути звичок, або ж тримати їх під контролем. Тест визначає сприйняття організмом алкоголю, нікотину та кофеїну. Коштує від 550 до 800 гривень. За допомогою цього тесту ви можете дізнатись, наприклад, чи схильні до нікотинової залежності і конкретних хвороб, список продуктів, які варто включити в раціон, якщо курите, а також рекомендації, як позбутися цієї шкідливої звички
  • Тест на схильність до хвороб. Завдяки аналізу можна побачити, чи можуть у вас на генетичному рівні виникнути ті, чи інші хвороби. Наразі є невеликий вибір цих тестів. Тест на визначення схильності до хвороби Альцгеймера та схильності до зараження хелікобактер пілорі, бактерії, що є причиною гастритів. Ціна – 650-750 гривень. Результат показує вашу схильність, рекомендації, а також перелік продуктів для профілактики. 

За допомогою генетики можна побачити, чи є потенціал до розвитку захворювання. Але це не означає, що людина хворіє чи обов’язково захворіє. Багато залежить від того, який у людини режим життя.

ДНК-тест з доставкою додому

Людина робить замовлення на сайті, і кур’єр доставляє набір з ДНК-тестом. Це така коробочка з двома пробірками у вигляді ватних паличок, за допомогою яких людина самостійно бере епітелій з внутрішньої сторони щоки та відправляє тест нам. 

Для кожного клієнта є спеціальний код, де зазначена пробірка та інструкція. Цей код потрібно зареєструвати у нас на сайті, щоб отримати результат. Тобто у лабораторії навіть не знають, чий аналіз вони роблять. Все під кодом.

Комплексні тести ми робимо в фінській Woble Helsinki Oy. Тільки поодинокі тести – в Україні. Залежно від виду дослідження результати можна отримати або протягом двох тижнів, або до двох місяців. 

У вартість включена ще й 20-хвилинна консультація з нашим генетиком, який відповідає на всі питання клієнта. 
Перед тим, як розробляти рекомендації, ми проводимо серію стратегічних сесій, де збираємо різних спеціалістів, лікарів та обговорюємо, що ми можемо запропонувати нашим клієнтам. Розробка нових рекомендацій займає 6-12 місяців.

Читайте також:Це не жарт: український стартап готує колонізацію Місяця

Наші клієнти – це люди, які розуміють цінність аналізу. Так, для України вартість тесту висока, але вони розуміють те, як це може допомогти їм у повсякденному житті та покращити показники здоров’я.

Колаборація з Salateira та днк-меню

Нещодавно ми почали співпрацю з мережею ресторанів здорового харчування Salateira. Наш дієтолог та співзасновниця компанії Христина Шевченко разом з бренд-шефом Salateira Ігором Горенко розробили смачне сезонне меню – максимально персоналізоване по нутрієнтам.

Тобто людина, яка зробила ДНК-тест, отримує результати та рекомендовані страви із Salateira, які підходять саме для неї. На основі генетичних показників усім власникам результатів ДНК-тесту Myhelix будуть рекомендовані страви не лише із сезонного, а і з постійного меню у Salateira. Це допомагає вирішити щоденну проблему з вибором страв. Та бути впевненим, що обрані страви врахували персональні особливості людини.

Демо-версія результатів ДНК та страв з Salateira

Ми проаналізували і постійне меню і створили алгоритм, який вираховує потреби людини та підбирає салат, який є в ресторані. У сезонному меню є позиції, які будуть корисними для певних систем організму. Наприклад, салат Енерджі з лососем — для роботи серця та кісток, а салат Хелсі з родзинками та булгуром — для травлення.

Але не думайте, що якщо ви не робили тест, то не можете купити салати з цього меню. Просто вибираєте на свій смак.

Навіть у США такого сервісу немає

Ми запустили в США сервіс з генетичним консалтингом. В Америці ДНК-тест дуже популярний, тому попиту на сам аналіз немає. Є багато компаній які пропонують зробити генетичний тест та отримати інформацію про своїх пращурів, разом з тим людина отримує багато додаткової інформації яку наш сервіс MyWayDNA може проаналізувати та надати поради у харчуванні.

Читайте також: “Японія обожнює, а Європа не приймала”: як українці підкорювали світ чорничною пастою

Ми аналізуємо результати по 100 генам і даємо рекомендації по харчуванню, як тій же системі, що і для українців. Співзасновниця компанії Олександра Альохіна розробила веб продукт, дизайн і подача сервісу MyWayDNA отримала винагороду Google Awards.
У США здоровий спосіб життя дуже популярний, але аналогічного сервісу там досі не було.

Наука в бізнес

Ще коли ми випустилися з університету, ми з Русланою розмірковували чим займатись далі. Багато одногрупників поїхало за кордон, а ми вирішили  спробувати застосувати наші знання з генетики та створити компанію яка буде використовувати наукові підходи в Україні. Ми чітко розуміли, що хочемо дати людям можливість отримувати інформацію і використовувати її для покращення свого здоров’я. 

Частина команди Myhelix: Олександра Альохіна, Дарія Лосєва, Руслана Шадріна, Олена Каньшина

Ми чудово розуміли наукову сторону нашого проєкту, а от з бізнес-процесами було складніше. Розробляли сайт, шукали програмістів, але не дуже розуміли, як це має працювали. 

Читайте такожЯк варення врятує Карпати. Підприємиця придумала дієве ноу-хау

На початку нам було не зрозуміло з чого починати та й взагалі бракувало знань у бізнесі. Тому взяли участь  у акселераційний програмі “1991 Open Data Incubator”, де ми пройшли відбір і працювали над проєктом в межах цього інкубатору.

Це допомогло нам у юридичних та маркетингових питаннях, а також про MyHelix заговорили ЗМІ.  Ми знали, що наш проект буде корисним та значно покращить якість життя українці та надасть можливість дізнатись про свою генетику більше.  

Підтримай ШоТам

Суспільство

Громадам Харківщини передали нові шкільні автобуси

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Громадам Харківщини передали 21 автобус для опорних шкіл області, повідомили у пресслужбі Харківської обласної державної адміністрації.

Шкільні автобуси придбали на умовах співфінансування: коштом державної субвенції та територіальних громад.Громади надали співфінансування від 10% до 30%.

Нові шкільні автобуси отримали Пісочинська, Новопокровська, Малинівська, Нововодолазька, Первомайська, Валківська, Барвінківська, Дворічанська, Петропавлівська, Старовірівська, Лозівська, Липецька, Вовчанська, Зміївська, Борівська, Оскільська, Богодухівська, Кегичівська, Краснокутська, Шевченківська та Кіндрашівська територіальні громади.

Читайте також: Шукає добро на війні. Як радянський дисидент Анатолій Лютюк почав волонтерити на Донбасі, та до чого тут казки

Голова Новопокровської селищної ради Олена Слабінська розповіла, що в її громаді шкільний автобус робить 3 рейси на день і загалом перевозить більш ніж 300 дітей. Транспорт, який раніше підвозив школярів, уже застарів.

«Наша громада налічує 10 населених пунктів, у нас велика територія і автобус нам був дуже потрібен для підвозу дітей в опорний заклад Новопокровський ліцей. Дуже вдячні обласній владі, державі. На умовах мінімального співфінансування дітки Новопокровської громади матимуть новий автобус», – сказала Олена Слабінська.

Нагадаємо, громади Івано-Франківщини отримали 12 шкільних автобусів.

Як ми повідомляли раніше, громади Вінничини отримали 16 нових шкільних автобусів.

Фото: kharkivoda.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Шукає добро на війні. Як радянський дисидент Анатолій Лютюк почав волонтерити на Донбасі, та до чого тут казки

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Дисидент та художник Анатолій Лютюк переїхав до Естонії понад 40 років тому. Після боротьби з радянською системою він зміг побудувати «малу Україну» за сотні кілометрів від батьківщини та продовжив займатися мистецтвом у мирному Таллінні. Він творив і намагався дотримуватися старої обітниці – шукати добро у кожному дні. Так тривало, допоки на сході України не почалася війна.

Російська агресія змусила митця залишити естонську столицю та вирушити до прифронтового Донбасу. Він сам шукав людей, які потребували допомоги, а водночас – продовжував помічати світлі та добрі історії, перетворюючи їх на казки. Разом із друзями з онлайн-платформи Такфлікс розповідаємо історію художника, яка перетворилася на документальну стрічку «Казка про коника».

Анатолій Лютюк

Художник, волонтер, громадський та культурний діяч. Керівник ерівник Центру української культури в Таллінні (Естонія). Головний герой документальної стрічки «Казка про коника» режисерів Дениса Страшного та Уляни Осовської.

Антирадянський активізм та шлях до Естонії

У 1970-их роках під час навчання у Вижницькому училищі прикладного мистецтва я став одним із співзасновників організації українських націоналістів. Це було в ті роки, коли до Петербурзькій академії мистецтв напередодні Дня народження Тараса Шевченка збиралися люди з усього Радянського Союзу. Люди, мрією яких була незалежна Україна. Крім того, я служив у радянській армії, і навіть там мені вдалося організувати групу проукраїнськи налаштованої молоді. Згодом я з великою приємністю дізнався, що кожен із них взяв активну участь у відновленні незалежності України.

Пізніше, у 1974 році, я переїхав до Естонії. У радянські часи її вважали епіцентром внутрішньої міграції всіх, хто прагнув потрапити за кордон. Художники між собою часто подейкували, що саме Естонія – ідеальне місце для втечі з Радянського Союзу.

Читайте також: Десять українських фільмів про війну на Донбасі, які варто переглянути кожному

У ті часи я відчував якусь невдоволеність станом справ в Україні. Та попри переїзд під час навчання в Естонському художньому інституті мені вдалося організувати групу активних учасників боротьби за незалежність Естонії та України. Це були українці, які також навчалися в Таллінні. Де ж мій дім? Сьогодні я можу сказати однозначно: мій дім тепер в Естонії. Тут, у створеній власноруч маленькій Україні.

Фото: reporters.media

Казка стала невід’ємною частиною мого життя

Остаточно залишитися в Таллінні я вирішив у 90-х роках. Тоді більша частина мого життя вже була пов’язана саме зі збереженням української культури й духовності. Я усвідомлював попередній досвід української міграції, а тому розумів, що для збереження українства в Естонії потрібно створити виховні установи. І, звісно ж, однією з таких структур стала церква.

Інша важлива частина мого життя – це мистецтво та ремесло. Навіть більше, це моє життя. Це те, що я, сподіваюсь, вмію робити. Для мене творчість – найкращий спосіб висловити власні думки та передати інформацію наступним поколінням. 

Читайте також: Від «Кіборгів» до «Номерів». Чи зможеш ти вгадати фільми українських режисерів за одним кадром? (ТЕСТ)

Окрему увагу в мистецтві я приділяю казці. Казки для мене є способом комунікації зі світом та способом осмислити події навколо. Це потужний виховний інструмент і один з найдавніших засобів збереження та передачі інформації. Тому казка – також частина мого життя, хоча сам я не знаю, чому так склалося. Протягом багатьох років щосуботи я читаю перед сном саме казки. Звичайно ж, я пам’ятаю багато казок зі свого дитинства. Але найбільше мені завжди було шкода Івасика-Телесика, якого постійно дурили. 

Чому волонтерство? Відчув, що потрібен

Займатися волонтерством я вирішив, коли відчув, що це потрібно Україні. Під час Революції гідності, коли на Майдані з’явилися перші поранені, тодішній очільник МЗС Естонії Урмас Пает зателефонував моєму старшому сину Богдану Лютюку та голові Конгресу українців в Естонії пані Вірі Коник. Міністр запропонував організувати допомогу постраждалим. Того дня я був у норвезькому монастирі, але згодом також активно долучився до волонтерства.


У 2014 році Анатолій Лютюк перетнувся з подружжям українських режисерів Денисом Страшним та Уляною Осовською. Тоді Денис фіксував на камеру події Революції гідності та отримав серйозне кульове поранення в ногу. Після операції режисер опинився в Естонії – на програмі реабілітації, яку організував Лютюк. Згодом Анатолій запросив подружжя погостювати в Українському культурному центрі. Наступного разу режисери повернулися до Таллінна з камерою, аби розповісти про історію та життя Лютюка. Це перетворилося на стрічку «Казка про коника».


А потім почалася війна на Донбасі. Усе своє життя я був людиною з активною громадянською позицією, а тому відчував певну відповідальність. Для мене було вкрай важливо на власні очі побачити події на сході України, аби потім з абсолютною впевненістю повернутися та сказати естонцям: «Я там був, усе бачив, і гарантую, що ваша допомога дійде до тих, хто її потребує». Ось, чому я вирішив поїхати на Донбас.

У своїй волонтерській діяльності ми орієнтуємось на християнські чесноти, допомагаємо людям, коли вони мають таку потребу, а ми – можливість допомогти. Це базові принципи християнської культури. І це має робити кожен, без огляду на діяльність інших людей чи державних структур.

Пишаюся, що зміг налагодити контакт між естонцями та українцями

Для уряду Естонії наша сім’я – родина довіри. До лінії фронту їздив і я, і мої сини. Думаю, це обумовило більш вагому допомогу від жителів та уряду Естонії. Та своїм найбільшим досягненням я вважаю налагодження контактів між естонцями та українцями, яким ми допомагаємо. 

Це поранені, переселенці, працівники маленьких лікарень та шкіл прифронтової зони. Нам вдалося створити чималу команду однодумців та розпочати співпрацю із івано-франківським фондом «Чисті серця». Але маю зазначити, що під час поїздок у нас завжди складалися непрості взаємини з українським бюрократичним апаратом.

Мені запам’яталась фраза одного літнього естонця, який приніс в приміщення нашої церкви в Таллінні гуманітарну допомогу. Тоді її приймав мій син Богдан, після чого віз у місцевість поблизу Дебальцевого. Слова були наступні: «Богдане, бийте їх там, бо вони сюди прийдуть». Хоча, звичайно ж, уряду Естонії, як і урядам інших держав, складно допомагати країні, лідери якої трактують війну, як «конфлікт».


Ще підчас першого візиту Анатолій показав режисерам церкву Матері Божої Триручиці, яка третьою рукою допомагає всім невинно скривдженим. Церква має такий вигляд, наче їй щонайменше 200 років, хоча Анатолій разом із друзями побудував її наприкінці дев’яностих. А секрет у тому, що все дерево в церкві мало «попереднє життя» – лавки зроблені з перестінків колишнього архіву КГБ, що за радянської окупації був розташований в приміщенні церкви, ікони написані на дошках зі згорівшої церкви, а іконостас тримається на дерев’яних сваях зі зруйнованого млина. 

А вже через декілька років, відвідуючи Україну в межах чергової гуманітарної місії, Анатолій вирізав з дерева маленького дерев’яного коника. Разом із ним Анатолій та знімальна група відправилися в сіру зону. Тоді остаточно стало зрозуміло, що фільму – бути.


Якщо чесно, спочатку я навіть і не думав, що це буде фільм. Ми просто робили свою роботу, а режисери – свою. Найскладнішим, з огляду на мій вік та певні заслуги, було втримуватися та не давати режисерам порад щодо того, як працювати над фільмом. Чи змінив мене цей досвід? Так. Робота над стрічкою привчила мене бути більш уважним до деталей та навчила фіксувати, здавалося б, щось цілковито незначне, що насправді є вкрай важливим.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

В Україні з’явився перший соціалізований кіт-рекордсмен

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Житомирський кіт Міккі став рекордсменом як найбільш соціалізований в Україні, пише 1.zt.ua.

Рекорд України встановили у Житомирі 25 листопада як «перший соціалізований кіт».

Кіт Міккі, якого часто можна побачити у дитячому візочку, що катає Михайлівською житомирянка, увійшов до Книги рекордів України. Його господарка Наталія розповідає, що возить Міккі у дитячому візочку скрізь: по вулиці, по магазинах.

В описі рекорду зазначається, що кіт так поводиться без жодних примусів і дресур.

Читайте також: Від «Кіборгів» до «Номерів». Чи зможеш ти вгадати фільми українських режисерів за одним кадром? (ТЕСТ)

Про унікальність кота, який не боїться ні людей, ні транспорту під час вручення документу про рекорд розповіла представниця Книги рекордів України Юлія Більовська.

«Сьогодні ми приїхали на дуже цікавий і унікальний рекорд. Взагалі Книга рекордів дуже рідко фіксує рекорди, які пов’язані саме з тваринами. Дослідивши поведінку тварини, ми встановили, що Міккі є справді унікальним, адже для котів це дуже незвична поведінка – бути в центрі уваги, не боятися людей, транспорту», – сказала Юлія Більовська.

Власниця знайшла кота свого часу на вулиці.

Нагадаємо, Брітні Спірс запостила в Інстаграмі фото кота Степана з Харкова.

Фото: 1.zt.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі