Мумія з курки та зелений вогонь із «Гри престолів»: як шкільний учитель повертає дітям цікавість до хімії

Дорогою до школи вчитель хімії Іван Заболотських зазвичай заходить до супермаркету. Якщо зазирнути до його пакета з покупками, там будуть звичайні продукти: молоко, газованка, курятина.

Може здатися, що він просто вирішив закупитися на вечерю, але ні — усе це йому потрібно для дослідів на уроках.

На тоніку можна показати флуоресценцію. Курячу ніжку — муміфікувати, наче давньоєгипетського фараона. Ананасом — поласувати всім класом. А з ананасової шкірки можна виготовити вогнестійкий щит.

Іван переконаний: сучасні вчителі щодня конкурують за увагу дітей із нескінченним потоком яскравого контенту в TikTok та Instagram, тож мусять бути креативними. Як перетворити урок хімії на пригоду та що робити, коли для науки немає ані лабораторії, ані складних реактивів, Іван розповів #ШОТАМ.

Іван Заболотських

вчитель хімії Новопечерської школи міста Києва

Підручник пройшов за тиждень, але до ліцею не повернувся

Якщо чесно, я ніколи не мріяв і не планував бути вчителем. Та й хіміком став майже випадково. У восьмому класі я взяв участь в олімпіаді з хімії, яку організовував донецький ліцей «Ерудит». 

Ми тоді жили в Костянтинівці. Я набрав необхідну кількість балів, і мама так зраділа, що повезла мене до того ліцею на співбесіду. Та виявилося, що моїх знань недостатньо. Аби надолужити, треба було самостійно опрацювати новий підручник за два тижні.

Я впорався за тиждень, але до ліцею вже не поїхав. Зате відтоді хімія стала моїм коником.

До того, як став вчителем, робив сировину для «Ентеросгелю»

Врешті я вступив до Донецького національного університету на факультет хімії. Навчання закінчував уже у Вінниці, куди університет релокували у 2014 році через окупацію Донецька. 

Отримав диплом хіміка з правом викладання й влаштувався інженером-хіміком на підприємство в Києві, яке займалося очищенням різних речовин. Зокрема, ми виробляли сировину для «Ентеросгелю».

Але з часом через фізичні навантаження загострилася давня травма спини.

Мені зробили операцію, після якої я вже не міг підіймати вантажі. Тож довелося шукати нову роботу.

В школі мені ніколи не буває нудно

Я просто виклав своє резюме на онлайн-платформі. При цьому не вказував, яку саме роботу шукаю, а лише описав свій досвід і знання.

Мені зателефонували з Новопечерської школи та запросили на співбесіду на посаду лаборанта й керівника гуртка. Школа мені сподобалася, і я почав там працювати. За два роки вже викладав дітям хімію. Дуже цим захопився і займаюся вже шість років.

Я люблю працювати у школі. Терпіти не можу монотонної роботи, коли щодня треба робити одне й те саме, — така робота мене просто виснажує.

А в школі мені ніколи не буває нудно. Кожен день тут — як нове життя. Буває складно, буває весело, буває сумно. Але нудно — ніколи.

Реп про кисень та факультети, як у «Гаррі Поттері»

Свій стиль викладання я знаходив методом проб. Я люблю креативити й постійно думаю, як ще можна цікаво пояснити дітям ту чи іншу тему.

Якось увечері я готувався до уроку про періодичну систему хімічних елементів і слухав Queen — «We Will Rock You». І мимохідь поклав назви хімічних елементів на цю мелодію: «Гідроген, Гелій, Літій, Берилій…». Так з’явилася моя хімічна рок-співанка, яка навіть завірусилася в мережі.

Потім були й інші музичні експерименти: реп про кисень та «хімічні руханки».

Нещодавно ми проходили тему «Відносна густина газів» і розбирали хімічні атаки. Того дня я якраз побачив у новинному каналі повідомлення про витік амоніаку на одному з підприємств після атаки росіян. Що ж, такий час, що ці теми вже перестали бути суто теоретичними.

Тож, щоб дітям було цікаво й вони запам’ятали, як діяти в разі витоку газу, я вигадав гру-руханку. Коли я показую формулу токсичного й небезпечного газу, діти мають рухатися в протилежний від нього бік. Якщо ж бачать, що газ легший за повітря, тобто підіймається вгору, — присідати й танцювати нижній брейк або гопак. Дітям дуже сподобалося.

Що ще? Клас я розподіляю на факультети, як у «Гаррі Поттері». За роботу на уроках учні заробляють плюсики: п’ять плюсів — це один додатковий бал до наступної письмової перевірочної роботи, крім контрольної. За запізнення — «мінус». А потім факультети змагаються між собою: у кого найбільше балів. Факультет-переможець отримує кубок і приз. Організовувати призи допомагає школа. Минулого разу це був похід до квест-кімнати.

За увагу дітей ми конкуруємо з TikTok та ШІ

Можна сказати: навіщо всі ці фокуси на уроці хімії?

Зараз ми, вчителі, конкуруємо за увагу дітей із соцмережами. У TikTok та Instagram розважальний контент не закінчується ніколи, а з розвитком ШІ стає ще вигадливішим.

І щоб зацікавити дітей, ти маєш принаймні бути в курсі їхніх трендів, розуміти, чим вони живуть і про що говорять. 

Саме тому, щойно почую щось новеньке, одразу розбираюся, що таке «балерина-капучина», «моггінг» і «Брр-брр, Патапім». Щоб подолати дистанцію, яка виникає між вами через різницю у віці та поколіннях, ти маєш хоча б поцікавитися, що все це означає. Щоб «могнути» й приємно дивувати своїх учнів.

Я не вірю, що хімія, якою б цікавою наукою вона не була, сама по собі може перемогти TikTok. Але якщо дитина приходить на урок і бачить там трендове відео з TikTok, яке зібрало мільйони лайків, а вчитель каже: «А це правда чи “розводняк”? Таке взагалі можливо? Давайте зараз перевіримо!» — це вже зовсім інша реакція.

Діти в нашій школі мріють «дорости» до уроків хімії

Для тих, хто хоче досліджувати світ і поза уроками, я веду гурток «Руйнівники міфів». Беру туди дітей, які вже знайомі з основами хімії, тобто починаючи із сьомого класу. Адже ми там різне витворяємо, а це потребує і знань, і відповідального ставлення.

Учні молодших класів уже не раз намагалися вмовити мене порушити правила й узяти їх до команди «руйнівників». Але я непохитний. Кажу: «От у сьомому класі в тебе теж почнеться хімія — і одразу візьму!» Тобто діти з нетерпінням чекають, коли ж у них нарешті буде хімія, уявляєте?

Але я їх розумію: вони здалеку часто бачать наші випробування на «ядерному полігоні». Так ми з «руйнівниками» називаємо пісочницю, де проводимо найекстремальніші досліди.

Досліди на «ядерному полігоні» збирають натовпи та овації

На нашому «полігоні» ми, наприклад, відтворювали зелений вогонь із «Гри престолів». У серіалі є сцена, де Серсея Ланністер влаштовує вибух у церкві й спалює всіх своїх ворогів. Там і з’являється це шалене зелене полум’я.

Ми з «руйнівниками» легко відтворили цей ефект.

Приготували спеціальну суміш, вийшли на «полігон» і почали фанитися на повну: облили футбольний м’яч сумішшю та підпалили. М’яч горить, а ми його буцаємо!

Тут варто зазначити, що температура цього зеленого полум’я недостатня, щоб завдати м’ячеві шкоди. Але інші діти, які збіглися подивитися на експеримент, цього не знали. І в них були о-отакенні очі! Адже коли не знаєш, на які хитрощі здатна наука, усе навколо здається магією.

Тільки почали щось хімічити — повітряна тривога 

Один із наших проєктів почався з відео в соцмережах про вогнестійкі властивості ананасової шкірки. Ми вирішили це перевірити. Купили ананаси, м’якуш з’їли разом, а зі шкірки зробили модель щита. Залишалося винести його на наш «полігон» і випробувати.

Але почалися постійні повітряні тривоги. Ми з дітьми ніяк не могли влучити в момент, щоб провести експеримент. Так наш щит і пролежав, поки зрештою не запліснявів. Довелося викинути.

Неможливість проводити досліди й відпрацьовувати практичну частину — одна з великих проблем для вчителів природничих наук в Україні. Коли лунає тривога, ми спускаємося в укриття й продовжуємо навчання там. У нас є дошки, маркери, у дітей — гаджети. Але реактиви та прилади туди приносити не можна з міркувань безпеки.

Цієї осені доводиться раз у раз переносити практичні заняття.

Тільки почали щось хімічити — лунає повітряна тривога. Залишаємо роботу й ідемо вниз. А, наприклад, у сьомому класі хімія лише раз на тиждень. 

Я жартую, що за цей час мої учні вже забувають, як мене звати, не кажучи про те, що вони мали закріпити під час досліду. Є віртуальні лабораторії, і вони дуже потрібні. Але повністю замінити практичні навички вони не можуть. Якщо ще й практична робота не відбулася, навчатися стає тільки складніше. Побачити, як хтось тримає пробірку, — не те саме, що взяти її самому.

А ще дослід дає те, чого неможливо досягти самою лише теорією: дитина бачить результат власними очима й хоче зрозуміти, чому він саме такий. Не в усіх школах сьогодні є хороша матеріальна база, а десь просто немає необхідних реактивів. І от тут учителям і батькам важливо розуміти: щоб почати досліджувати світ, дитині не потрібна хімічна лабораторія.

Цікавість до науки можна викликати і без реактивів

Щоб дитина досліджувала світ, їй не потрібні складні реактиви чи спеціальне обладнання. Багато явищ можна показати за допомогою продуктів і предметів, які вона бачить щодня.

Я сам часто заходжу перед уроком або заняттям гуртка в супермаркет біля школи. Купую кока-колу, тонік, яйця чи молоко — і все це може стати матеріалом для цікавих дослідів.

Ми робили мумію за давньоєгипетським рецептом — тільки замість фараона була куряча ніжка. А ще — цукрове скло, яке використовують у кіно для ефектних сцен із розбиванням пляшок об голову.

Але якщо говорити про молодших дітей і їхнє перше знайомство з науковим методом, важливо не просто показати красиве відео. Найкраще, коли дитина може сама щось зробити й перевірити.

«Світ дослідників»: наукова «магія» з домашніх продуктів

Саме за таким принципом працює «Світ дослідників» — міжнародна освітня ініціатива компанії Henkel для дітей молодшого шкільного віку. На платформі зібрані експерименти та навчальні матеріали, які заохочують дітей досліджувати природу й пізнавати її фундаментальні закони.

Два роки тому я став амбасадором цього проєкту.

Разом із командою «Світу дослідників» ми записали 15 відеороликів із простими й цікавими дослідами, які легко провести вдома: як визначити крохмаль у продуктах, зробити крохмальний клей, чому олія не розчиняється у воді та як працює активоване вугілля.

Це прості експерименти, але в цьому й сенс: вони не потребують якоїсь «лютої хімії», більшість можна провести просто на кухні. На платформі є й інші STEM-дослідження з покроковими інструкціями: що потрібно зробити й у якій послідовності. Усі матеріали сайту «Світ дослідників» доступні безоплатно.

Не заради вау-ефекту, а щоб розбудити цікавість

Наприклад, на платформі є дослід «Крохмаль як сировина для клеїв». Дитина може не просто дізнатися, що крохмаль, який є на кожній кухні, використовують для виготовлення клею, а й зробити його самостійно та перевірити, які матеріали він склеює краще, а які — гірше.

Мета дослідів від «Світу дослідників» — не стільки здивувати дитину й отримати «вау-ефект», скільки розбудити в ній маленького науковця.

Для цього дитина має виконати чітку послідовність дій, поспостерігати за результатом і почати ставити запитання: чому це спрацювало? Чому з іншим матеріалом не вийшло?

Маленьким дітям не потрібні складні й видовищні досліди. Набагато важливіше розбудити в них цікавість до того, що відбувається навколо: чому трава зелена, як працює активоване вугілля, чому залізо притягується до магніту?

Коли дитина починає сама ставити такі запитання, це найцінніше. Адже саме так у ній прокидається жага до знань.