Суспільство
Cozy Farm: як молоде подружжя наважилось покинути місто і відкрити козину ферму у селі
Андрій та Галина Маланчаки чкурнули з міста та переїхали в закинуте обійстя у село Когути. Молоде подружжя хотіло, аби їхні діти могли зростати на природі і тут же досліджувати світ. У селі Андрій та Галина облаштували козину ферму Cozy Farm та еко садибу – мають вже 50 кіз та щодня приймають натовпи туристів. Долучитись до екотуризму приїжджають українці з різних куточків. А ще тут святкують дні народження та навіть весілля! Про те, як перетворити ферму на туристичну перлину розповів Андрій Маланчак.
Андрій Маланчак
Навчався в Українському католицькому університеті, спеціальність “соціальна педагогіка”. Працював відеографом у KUNETS FILM. Переїхав у село Когути і заснував еко-ферму Cozy Farm.
Переїхали в село поближче до природи
Cozy Farm – це сімейне господарство, яке ми ведемо разом з дружиною Галиною. Ми вирішили переїхати за межі міста, коли готувались до батьківства. Хотілось, щоб наші діти зростали на природі, могли легко контактувати з навколишнім світом та дихати чистим повітрям. А крім того, хотіли жити окремо від батьків. Ну і проживання тут значно дешевше.
Ми переїхали жити у село Когути, я випадково знайшов хатину і побачив, що тут велика територія, є стайня. Тому вирішили, що це чудова можливість завести власне господарство. Вирішили зайнятись саме козами, бо у нашій місцевості таке господарство не популярне – більшість тримає корів.
Ще коли не мав кіз, то всім розповідав, що хочу мати власне господарство. Тому першу козу мені привіз двоюрідний брат. А от далі я поїхав на ферму у Центральну Україну і там купив 5 маленьких породистих кіз і дві великі, які давали молоко. А коли люди почали дізнаватись про моє заняття, то ті, хто не мав часу та сил доглядати за тваринами, віддавали їх нам. А ще одне господарство продавало кіз і тих, що не встигли продати – віддавали безкоштовно. Зараз наша ферма налічує 50 кіз таких порід, як англонубійці, зааненці та ламанші.
Кіз пасуть електропастухи та мають gps
Всі працівники на нашому господарстві — я, дружина Галина, донечка Алітея та син Ян. Лише нещодавно ми найняли ще одну жінку, яка допомагає доглядати за господарством.
Кози пасуться на нашій території і там же ночують. Але потрібно ретельно слідкувати, щоб вони не захотіли чогось посмакувати на сусідському городі. Щоб цього не сталося, ми купили електропастуха (легка дротова огорожа, на яку подаються імпульси високої напруги від спеціального генератора. Якщо тварина контактує з неізольованим проводом, то відбувається короткочасне ураження електричним струмом, – авт.) і загородили територію. А ще, щоб вони не загубились і не втекли, я замовив gps для кіз на одному з китайських сайтів.
Читайте також: Сирний бізнес на останні 300 гривень. Історія сироварні “Скажи Cheese”
Щоб прогодувати тварин, доводилось вставати о 6 ранку. А коли я був зайнятий роботою і у нас не було електропастуха, то Галинка брала маленьку Алітею у слінг і йшла в ліс пасти кіз.
Прибуток із ведення козиних господарств можна отримати зі збуту молока та сироваріння. Але, коли ми побачили, що можливості реалізувати продукції немає, довелось “перезапустити” кіз. Тобто вони минулого року просто випасались, щоб зараз давати більше молока.
Кози теж шкоду роблять. Є одна коза, яка навчилася відкривати двері, вона якось язиком гачки відкривала. Тому доводиться шукати спільні межі.
Та було й багато труднощів. Щоб облаштувати ферму довелось взяти не один кредит. На початку ми не зовсім розуміли як піклуватись про кіз, тому вони хворіли і доводилось звертатись до ветеринара. А це також коштує чималих грошей. Та попри всі труднощі, нам подобалось і подобається те, що ми робимо.
Пригощаємо туристів козячим молоком і йогуртом
Кози у нас дуже щасливі, адже харчуються вільним випасом ( навіть зимою) і завжди перебувають на свіжому повітрі. Тому молочко таке смачне і корисне. Бо перш ніж молоко потрапляє в банку, кізоньки визбирують у лісі та полі, ті трав’яні смаколики, які вважають за потрібне. З молока ми виготовляємо сир, кефір, йогурт, морозиво.
Як я вже казав, можливості збуту продукції не було. Ми залізли в борги і тоді я вирішив, що потрібно щось робити. Тому акцентували увагу саме на туризмі, адже друзі до нас приїжджали і казали, що це хороше місце для відпочинку. Одне одному допомогло. Бо туристи, які приїжджають до нас, мають можливість купити свіжу молочну продукцію – літр молока за 30 гривень, а йогурт зі злаками – 32 гривень. А нещодавно почали співпрацювати з магазином фермерської продукції.
Читайте також: Креветки зі Жмеринки: як працює єдина українська креветкова ферма
Під час карантину, коли туризм і продажі припинилися, а молока було багато, я вирішив віддавати його безкоштовно. Їздив у Новояворівськ, а потім щочетверга привозив молоко у Львів та роздав всім охочим десь 60 літрів. Попереджав про акцію у Фейсбуці. Таким чином ми хотіли підтримати загальний дух людей і чимось допомогти. Не варто забувати, що козяче молоко дуже корисне для здоров’я та імунітету. А ще це допомогло розказати трохи більше про ферму. Вийшла така реклама.
Створив власноруч екстремальні гойдалки
Наші гості мають можливість на власні очі побачити життя ферми. Коли ми зрозуміли, що молоко та сир особливого прибутку не принесе, то облаштувати територію для екотуризму. Спочатку гостями були наші друзі, які розповідали про нас своїм знайомим, а ті своїм. Уявіть, що нам навіть не знадобилось ніякої реклами — спрацювало сарафанне радіо.
Дітям на фермі цікаво поганятись за курочками та кізочками чи просто побігати на подвір’ї. А от для дорослих хотілось зробити щось цікаве. Зазвичай до нас приїжджали на пікнік, але я вирішив ще й зробити екстримальні гойдалки. Повністю сам вигадав, спроєктував, а саму гойдалку зробила фірма, яка займається виготовленням таких товарів. Одна з гойдалок нагадує ваги — вверх та вниз підіймається і по колу крутиться. Та що там розповідати, краще самим спробувати!
Чому до нас їдуть туристи? Бо їх приваблює атмосфера. Ми хочемо, щоб люди відчували таку свободу, тішились разом із нами, тому й облаштовуємо територію так, щоб цікаво було і дорослим, і дітям.У нас немає таких стосунків, що от я надаю послуги, те коштує стільки, а те стільки, отут можна стільки покататись, а тут стільки. Ми всім раді, всіх пригощаємо, спілкуємось. На гойдалки теж ціни немає — відпочивайте скільки завгодно. А щодо оплати, то у нас є такий пеньок зі скриньками, куди туристи можуть кидати гроші. Зазвичай можемо заробити 100-500 гривень в день. Але все по різному — хтось може 20 гривень залишити, а хтось 100 євро.
На нашій фермі гуляють весілля
От знаєте, всі про нас пишуть – “втекли від міста”. Але ж ми соціальні люди, просто нам прикольно жити на природі і недалеко від міста. Мені подобається спілкуватись з гостями, дізнаватись про їх життя і просто заводити нові знайомства. Часто приїжджають гості, які влаштовують тут не тільки пікніки, а й вечірки.
На нашій фермі навіть святкували весілля. Було таке свято для любителів природи — зробили з тюків сіна столики, облаштували територію, повісили дуже багато ламп. Всі гості були у вишиванках і вийшла така колоритна тусовка.
Ми відкриті для всіх охочих. На фермі часто влаштовуємо фотосесії. Організовуємо навіть благодійні вечірки. От минулого року ми хотіли підтримали 19-річну Юлію Лісень, яка має хворобу печінки. На благодійній вечірці зібрали близько 40 тисяч гривень, які відправили на лікування дівчині.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
