Суспільство
Бізнес завдяки травмі: як танцюристи створили власний бренд спортивного одягу
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
“Якби не травма, не було б ніякого бізнесу”, – кажуть засновники українського бренду Impact. Андрій та Марина Шулик – професійні танцюристи з Вінниччини. Довгий час пара гастролювала в Китаї, поки Марина не отримала травму, через яку більше не могла займатись улюбленою справою. Саме тому вона почала шити костюми для танцюристів. Андрій та Марина повернулись у рідну Калинівку, де вирішили створити бренд спортивного одягу Impact. Нині їхній одяг носять всі тренери Вінниці, а замовлення сиплються з усієї України. Попри всі страхи Андрій та Марина створили власний бренд і вже планують вийти на закордонний ринок зі своїми костюмами.
Андрій Шулик
Професійний танцюрист. Разом з дружиною створив власний бренд одягу Impact
Травма дала початок новому бренду
Майже все своє життя я присвятив танцям – 20 років це була моя головна і єдина робота. Так само і моя дружина. Кілька років тому ми з Мариною поїхали працювати танцюристами у Китай. І саме там почала створюватись історія нашого бренду. Марина отримала серйозну травму коліна, їй було тяжко ходити, не те щоб виступати. Найменше навантаження могло призвести до тяжких ускладнень. Тому ми прийняли рішення, що більше танцювати не будемо.
Через травму Марині довелось плавно перепрофілюватись у пошив одягу. Це завжди було її хобі.
І так все співпало, адже однією з головних вимог роботи в Китаї були дуже дорогі костюми танцюристів. Це такий тренд і без цього конкуренцію просто не виграти. Ми звернулись до дизайнера, у якого замовляли всі танцювальні костюми. Як зараз пам’ятаю, сет з 5-ти костюмів обійшовся нам у просто колосальну суму – $2500. Це була найдорожча і найбезглуздіша покупка у моєму житті. До того ж костюми вийшли не дуже якісні. Ми не стали сваритись з дизайнером, але прийняли рішення, що наступний сет костюмів зробимо самостійно.
Тоді ми зрозуміли, що для цього потрібно закупити власне обладнання. Першою придбали побутову швейну машинку. І тут була наша перша помилка. Адже дорогуще обладнання вже в перший тиждень почало ламатись, адже не було призначене для шкірзамінника та постійного навантаження. Згодом ми купили оверлок і машинку, яка використовується для шкіри. Ми хотіли придбати мобільну техніку, адже в Китаї постійно доводилось переїжджати. Але вийшло так, що вже в Україну ми тільки швейних машинок вивезли на 100 кг.
Ще в Китаї Марина почала шити танцювальні костюми і вже тоді, задовго до створення бренду, у нас почали формуватись основні цінності. Адже одяг для танцюристів має два важливих критерії – класний вигляд та бездоганна якість.
Скільки б не було на костюмах заліза чи металевих заклепок – вони повинні бути зручні. Адже ми не просто по сцені ходили, а й виконували багато трюків. Тому зручність – це дуже важливо.
Китайські закони та повернення в Калинівку
Після того, як Марина травмувалась, ми пробули в Китаї ще 8 місяців. Але загалом я там жив більше 2-х років. Проте довелось поїхати в Україну. Чому? Основна причина в тому, що стало набагато менше роботи. Це був 2015 рік, період початку конфлікту на Донбасі. Тому багато артистів зі сходу поїхали саме в Китай, бо тоді це була найбільш відкрита та грошовита країна. Ринок обвалився. Багато артистів були зовсім не професіонали і опановували танці мало не в літаку до Китаю. Через це у країні дуже падала ціна на виступи і було дуже складно працювати.
До того ж там сильно підкручували гайки в плані законів – складніше отримати візу, більше поліційних рейдів, перевірок і так далі. Ми це зрозуміли, коли у в’язницю потрапили наші друзі за те, що вони артисти без робочої візи. І дивно те, що вони сиділи за ґратами два місяці, у той час, як китаєць, який наніс ножове поранення – три тижні. Такі закони. Нас це дуже сильно нагнітало і ми зрозуміли, що час повертатись додому.
Читайте також: Одяг без статі: 7 українських унісекс-брендів
Коли ми повернулись в Калинівку, то Марина продовжила шити одяг на індивідуальний пошив. А я став підприємцем тільки через три роки. До цього я намагався зрозуміти, чим хочу займатись. У мене було багато амбіцій, щоб зайнятись кіберспортом, але туди мене не брали. Монтував відео, подавав заявки на танцювальні події.
Згодом мене покликали працювати за контрактом в Туреччину, де я провів два роки. Я довгий час не міг себе знайти, а Марина продовжувала шити на індивідуальний пошив, який потребував грамотного маркетингу. Тоді прийшла ідея це об’єднати і вже створити бренд. Навіщо я буду вкладатись в різні проєкти на стороні, якщо робота є під носом? І вже другий раз я поїхав працювати в Туреччину, щоб заробити кошти на бізнес. Тоді вдалось привезти близько $2000.
Я був непоганим танцюристом і міг легко знайти роботу. У грудні 2019 я приймаю рішення, що я більше не танцюрист і відмовляюсь від запропонованих проєктів. А якщо я в грудні не йду на кастинг, значить у червні у мене не буде роботи. Було дуже страшно, я багато панікував. Але потім виявилось, що це було правильне рішення. Адже бренд ми запустили у січні 2020 року, а вже у березні карантин знищив професію танцюриста з усіх сторін. Йди веди уроки в ZOOM. Не більше.
Першу рекламу нам зробила кума
Після повернення в Україну майже одразу ми пошили перші речі. Адже зустріли купу знайомих, всі цікавились, чим ми займаємось. Ми показували роботи Марини, навіть завели для неї, як дизайнера, окрему сторінку в Інстаграмі. І у друзів виникало перше прохання – а поший для мене що-небудь. Ми зробили простенькі фотосесії для наших футболок і з’явились замовлення. Це було 4 роки тому. Наша кума тоді зробила собі замовлення. Вона працювала менеджером у спортзалі і захотіла собі костюм. Звісно, часто з’являлась у ньому на роботі, і до нас почали звертатись вінницькі тренери, які хотіли собі такий самий.
Тоді виробництво непогано працювало на індивідуальний пошив. У нас було дві категорії клієнтів – люди, які просто приходили до нас і хотіли щось купити яскраве та цікаве, а також танцювальні школи.
У мене раніше була своя школа танців і збереглись хороші стосунки з колегами. Вони запитали, чи зможемо ми для них зробити костюми. Ми пошили, а вже через півроку нашими клієнтами стали 3 з 4 найбільших танцювальних шкіл у Вінниці.
Звичайно, коли у 2020 році ми запустили бренд, клієнтів стало набагато більше. Замовляють з усієї України. А от з Калинівки клієнтів небагато. Тут не високі зарплати і наші ціни їм не зовсім підходять. Але все одно, все більше людей з міста дізнається про нас і приходить щось собі придбати.
Читайте також: Кинула роботу в Лондоні та створила бізнес в Україні. Історія Марії Бондарєвої
Зараз робимо близько 300 замовлень в місяць. У нас дуже широка цільова аудиторія. Більшість з них – жінки, які хочуть купити стильну річ для себе чи свого чоловіка. До речі, більшість думає, що ми виключно молодіжний бренд. Але середній вік клієнтів – 35 років. До того ж часто беруть одяг і для людей у віці. Наш рекорд – костюм для 83-річного чоловіка.
Наш бренд – протистояння фаст-фешену
Ми починали з яскравих спортивних костюмів, але зараз розширили наш асортимент. Ми шиємо і футболки, і сукні, і юбки, і шорти. Наші клієнти просили більше саме повсякденного одягу. Всі матеріали закуповуємо в Туреччині. Стосовно цін, то вони у нас вище середньої. Наприклад, костюм коштує 2300 грн, штани – від 1000 грн, футболки – 400-500 грн.
Наш бренд має свої цінності і в продукті, і в команді, і в маркетингу.
Наш одяг – це протистояння тому фаст-фешену, коли ти купив купив річ за 300 гривень і незадоволений нею через кілька годин.
Костюми нашого бренду носять роками. Нам надсилають фотографії, коли через рік повсякденні речі виглядають так само як і в перший день. Це класно і це наша гордість. Крім того, у нас повністю авторські дизайни. Ми з Мариною намагаємось реалізувати якомога більше наших ідей. Але зараз в асортименті більше того, що просять наші клієнти. Зазвичай це щось більш базове і зрозуміле.
Що стосується команди, то тут всі ми сфокусовані на тому, щоб зробити бренд краще. Зараз у нас працює вже близько 14 людей, більша частина з них – на виробництві. Якщо нам потрібно багато працювати в ненормованому графіку – ніхто не жаліється. Звичайно ми цим не зловживаємо. Але якщо на носі Новий рік і потрібно зробити купу речей на замовлення – наша класна команда працює.
Хочемо підкорити Америку
У нашій команді я займаюсь маркетингом – це те, що перше впадає в очі. Через карантин у нас відмінились всі замовлення з індивідуального пошиву і мені довелось вчитися продавати в Інстаграм. Зараз у нас дуже серйозна політика відкритості – якщо людина уважно подивиться наш Інстаграм, то буде дуже багато знати про нас. Я раніше не знав, але це називається емоційний маркетинг. Ми викладаємо розгорнуті відео про те, як обираємо матеріали, проводимо онлайн-екскурсії на виробництво, інтерв’ю з клієнтами, розповідаємо про зміни бренду чи плани. І, звісно, танці. Танцюю я, танцює Марина, танцює вся команда.
Я намагаюсь робити багато контентних фішок, які надихають людей. Часто на нас підписуються не тому, що хочуть щось купити, а просто хочуть подивитись. Нас часто сприймають як блогерів – пишуть в дірект чи навіть якісь поради питають.
Ми намагаємось і далі рухатись в цьому напрямку і розвивати свій бренд. Перший план – вийти на стабільний прибуток, коли ми, як спеціалісти, отримуватимемо гроші. Крім того, ми хочемо вийти на іноземний ринок. Вже кілька наших костюмів відправились в Америку, але це були замовлення від знайомих.
Читайте також: Створили одяг, щоб просувати рідний Кропивницький. Історія бренду Charwish
Нещодавно ми відкрили свій магазин на Etsy. Хочемо показати Америці свій одяг. Адже тільки в Україні складно, особливо в період карантину. Люди хочуть купувати щось дешевше. І це особливо помітно, коли ми робимо знижку 100-200 гривень на одяг – одразу великий приплив клієнтів. Людям трохи важко пояснити, чому речі класні і чому вони коштують стільки. Тому ми продовжуємо розвиватись у всіх сферах нашого бренду, щоб про Impact почули більше не тільки в Україні, а за кордоном.
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Село Новоселівка тримало першу лінію оборони Чернігова, тому тут так багато руйнувань: 148 будинків знищені вщент і ще 317 мали пошкодження.
Але місцеві мешканці не опускають рук: за підтримки міжнародних фондів вже відремонтовано майже всі будинки з частковими пошкодженнями. Для тих, хто втратив житло повністю, будують нове. П’ять сімей вже цієї зими знову матимуть власний дім.
Поки люди проживають у модульних містечках від польських партнерів. Про руйнування та нові будинки з SIP панелей, читайте у матеріалі ШоТам.
Володимир Шелупець
Киселівський сільський голова.
Раніше нацисти, а тепер рашисти спалили будинки
Село Новоселівка нашої громади було у першій лінії оборони Чернігова, тому саме там найбільше руйнувань. «Під нуль» зруйновано 148 будинків і ще 317 частково пошкоджені. Одразу коли окупанти пішли з нашої землі, ми створили комісію для обстеження руйнувань громади. Тоді ж ми розпочали писати листи до всіх відомих та невідомих нам благодійних фондів, також донори приходили через обласну воєнну адміністрацію. Відгукнулось багато організацій, та першим був Червоних Хрест – безплатно надали нам будівельні матеріали.
У Новоселівці 280 людей шукають на власний будинок. Фото: ШоТам.
Майже всі будинки, які були пошкоджені частково, вже відбудувалися і люди повернулись у свої домівки. Складніша ситуація з повністю знищеними будинками.
З перших днів звільнення до нас приїжджали різні делегації з Європи. Поляки миттєво відгукнулись на наші потреби та завезли три модульних містечка – одне в Новоселівку і два на Нижню базу у Чернігові, що також є частиною нашої громади. Ми щиро вдячні, що наші польські партнери так швидко допомогли дати людям дах над головою.
Розпочали з підведення комунікацій: водопостачання та водовідведення профінансували Червоний Хрест та німецький фонд New Way, а от електроенергію та благоустрій робили коштом місцевого бюджету.
Загалом такі містечка розраховані на 352 осіб, та, наприклад, у Новоселівці нині проживає 82 сімʼї, а це близько 280 осіб. Проживання безкоштовне – всі комунальні витрати покриваються місцевим бюджетом та через компенсації військової адміністрації. Взимку було важкувато через відключення електроенергії, та наші партнери допомагали. Нідерландці давали пальне для генераторів, то якось протримались.
Партнери з Польщі встановили на Чернігівщині три модульних містечка. Фото: ШоТам.
Усі ці люди чекають на відновлення власного житла. Цього року за допомоги фонду Open Door Ukraine встановлюють чотири енергоефективні будинки в Новоселівці та ще один в селі Товстоліс. За даними нідерландців, вартість будівництва одного житла складає близько 30 тисяч євро. Це якісні, утеплені домівки з високоізоляційних SIP панелей, що мають гарантію використання 50 років.
Світлана Максименко
жителька села Новоселівка, Чернігівської області.
На щастя, нам одним з перших запропонували відбудувати житло
24 лютого рано-вранці мені подзвонила невістка з Харкова і каже: «Харків бомблять, почалась війна». Яка війна? Ми не могли повірити. Ну так ходиш, руки ламаєш, не знаєш, що робить. У мене дочка живе через дорогу – пішла до неї. Згодом приїхав син та забрав нас до Чернігова, а чоловік залишився на господарстві.
Ми як думали: ну два-три дні й перестануть, треба потерпіти і повернемось додому. А воно чим далі, тим сильніше і гірше. Потім звʼязку з ним зовсім не стало. Як чоловік потім розказував, не було ні світла, ні газу. Єдине, що рятувало – пічне опалення. І десь 5 березня разом зі сватами він приїхав до нас у Чернігів.
Але і тут сильно бомбили, тому 19 березня волонтери вивезли нас до Новгород-Сіверського, де ми жили до кінця квітня. Приїхали, а там тиша. Незвично. Лиш час від часу виють сирени.
Онучці всього 3 рочки і вона так боялась тих сирен, плакала, просила нас: «Бабулю, мамо, ходімте у підвал». Кажемо їй: «Не бійся, тут не стріляють». «Ні, ходімте у підвал». Потім вже звикла, заспокоїлась.
Нашого будинку не стало 7 березня 2022 року. Сусіди розказали, що рашисти скинули дві авіабомби – так наш і всі навколишні будинки зруйнувались. Цей дім дістався у спадок від моєї тітки – вона дітей не мала, а ми допомагали їй по господарству та з усім. Тож вона нам і залишила будинок. Трошки підремонтували і восени 2014 року переїхали сюди жити. Але прийшли орки і тепер нічого немає – прямими влучаннями розбили все вщент: будинок, сарай, погріб і навіть город був весь у вирвах!
Як прогнали орків, ми одразу повернулись. Але дому нема – самі руїни. Так ми стали жити у модульному містечку. Це непросто з власного будинку переїхати в малу кімнату зі спільним санвузлом, кухнею, дитячою. Довго звикали, але якось призвичаїлись.
Влітку вдома буде прохолодно, а взимку – тепло. Фото: ШоТам.
На щастя, нам одним з перших запропонували відбудувати житло. Приїхали представники сільради разом з нідерландським фондом – ми підходили під їхні вимоги. Дуже сильно вдячні їм за це. Поки тривали погодження та підготовчі етапи, то воно лячно було. Як почали зводить фундамент, а потім будинок, то на душі так тепло-тепло стає, що скоро увійду у своє вже. Знов буду сама собі хазяйка.
Ще незвично, що матеріал невідомий нам. Ми як звикли – цегла або ж блоки. А тут SIP панелі – сучасні технології! Влітку вдома буде прохолодно, а взимку – тепло. Матимемо дві кімнати та велику кухню-студію. Вже проклали опалення, труби для води. На днях мають залити підлогу.
Потрошки і город відновимо. З усього саду лишилась одна маленька яблунька, що цього року навіть дала урожай. Волонтери привезли саджанці, ми вже посадили малину та полуницю. Квіти засіяли. Новий садок заклали, буде у нас ще груша, вишня, персик.
З усього саду вижила лише одна маленька яблунька. Фото: ШоТам.
Навколо люди теж рухаються: хто мав не сильних пошкоджень, вже навіть поремонтували. А от у кого знесено повністю, то от чекають як і ми. Нідерландці обіцяють з наступного року відбудувати житло й іншим людям. Так потрохи і село відродиться, і життя повернеться.
Цей матеріал створено ГО «Криголам» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
Зміст статті не обовʼязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Данія виділить 100 мільйонів данських крон (понад 14 мільйонів доларів) на програму закупівлі боєприпасів для українських військових від країн Європейського союзу.
Про це повідомили у Міноборони Данії.
Міністр оборони Троелс Лунд Поульсен зазначив, що українці досі перебувають у ситуації гострої нестачі артилерійських боєприпасів.
«Ми маємо щось зробити з цим, і завдяки цьому внеску Данія у співпраці з низкою інших країн ЄС бере на себе відповідальність за постачання Україні 155-мм боєприпасів для своєї артилерії. Данія сприятиме більшій кількості спільних закупівель боєприпасів і залишається готовою підтримувати Україну в довгостроковій перспективі», – заявив він.
Читайте також: Госпіталь для душі: мама «Привида Києва» відкрила на Прикарпатті реабілітаційний центр для захисників та їхніх родин
Закупівлі здійснюються під егідою Європейського оборонного агентства (EDA), до якого Данію прийняли 23 березня 2023 року. Проєкт спільної закупівлі боєприпасів формує загальну структуру та повноваження для держав-членів щодо здійснення спільних закупівель боєприпасів. Проєкт існує понад 8 років, EDA є власником контракту та координує закупівлі. Боєприпаси будуть доставлені в 2024 році.
«Абсолютно важливо, щоб допомога Україні базувалася на широкій співпраці між країнами-союзниками – зокрема через спільні закупівлі. Після скасування минулого року оборонного резервування ЄС у Данії з’явилася можливість повноцінно брати участь у європейській оборонній співпраці, зокрема і в рамках Європейського оборонного агентства», — сказав міністр оборони Данії Троелс Лунд Поульсен.
Нагадаємо, раніше Україна отримала перші 10 танків Leopard від Данії.
Також Данія передала Україні шість дронів для розмінування.
Фото: fmn.dk.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Україна отримала партію танків Leopard 2, відремонтованих у центрі обслуговування у Бумар-Лабендах у Польщі.
Про це повідомляє компанія Polska Grupa Zbrojeniowa.
Поки інші роблять заяви щодо майбутнього, ми діємо в консультаціях з українською стороною. Перші танки Leopard, спеціально відремонтовані в Бумар-Лабендах, отримала українська сторона. Робота над іншими танками триває”, — йдеться у повідомлення компанії у Твіттер.
Podczas gdy inni składają deklaracje odnoszące się do przyszłości, my w porozumieniu ze stroną ukraińską działamy. Pierwsze ekspresowo wyremontowane w Bumarze-Łabędy czołgi Leopard zostały odebrane przez stronę ukraińską 🇺🇦 Nad kolejnymi wozami prace trwają. pic.twitter.com/anWXVvIbC5
— Polska Grupa Zbrojeniowa🇵🇱 (@PGZ_pl) October 2, 2023
Відзначимо, що над наданням Україні основних бойових танків Leopard для протидії Росії співпрацюють Німеччина, Польща, Канада, Португалія, Іспанія, Норвегія, Данія та Нідерланди. Сполучені Штати, Чехія і також Нідерланди разом передають Україні понад 90 танків Т-72. Свої Т-72 надає і Польща. Велика Британія надає Україні роту основних бойових танків Challenger.
Про танк
Leopard 2 — основний бойовий танк, створений німецьким підприємством Краус-Мафай. Він став наступником успішної розробки тієї ж фірми — основного бойового танку Leopard 1 (ці старіші моделі також передають Україні). Виробництво Leopard 2 розпочалось у 1979 році. Взятий на озброєння збройних сил Австрії, Канади, Чилі, Данії, Фінляндії, Німеччини, Греції, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Португалії, Сінгапуру, Швейцарії, Швеції, Іспанії та Туреччини.
Нагадаємо, Данія відправила Україні 45 танків.
Додамо, Польща першою передала Україні сучасні танки Leopard 2 у лютому 2023 року.
Фото: twitter.com/PGZ_pl.
